Облік і аналіз виробництва продукції тваринництва

11. Реєстрація Державною  комісією з цінних паперів  та фондового ринку звіту про  результати закритого (приватного) розміщення акцій.

12. Отримання свідоцтва  про державну реєстрацію випуску  акцій.

13. Видача засновникам  товариства документів, що підтверджують  право власності на акції.

Дії, що порушують процедуру  створення акціонерного товариства, встановлену цим Законом, є підставою  для прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового  ринку рішення про відмову  в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення  Державна комісія з цінних паперів  та фондового ринку звертається  до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства.

 

Установчі збори акціонерного товариства мають бути проведені  протягом трьох місяців з дати повної оплати акцій засновниками.

Кількість голосів засновника на установчих зборах акціонерного товариства визначається кількістю акцій товариства, які підлягають придбанню цим  засновником.

На установчих зборах акціонерного товариства вирішуються питання  про:

- заснування товариства;

- затвердження оцінки  майна, що вноситься засновниками  в рахунок оплати акцій товариства;

- затвердження статуту  товариства;

- утворення органів товариства;

- уповноваження представника (представників) на здійснення  подальшої діяльності щодо утворення  товариства;

- обрання членів наглядової  ради, голови колегіального виконавчого  органу товариства (особи, яка  здійснює повноваження одноосібного  виконавчого органу товариства), членів ревізійної комісії (ревізора);

- затвердження результатів  розміщення акцій;

- вчинення інших дій,  необхідних для створення товариства.

При чому, рішення з питань, заснування товариства, оцінки майна  та затвердження статуту, вважаються прийнятими, якщо за них проголосували всі  засновники акціонерного товариства.

Незатвердження установчими  зборами статуту акціонерного товариства вважається відмовою засновників від  створення цього товариства та є  підставою для повернення засновникам  внесків, зроблених ними в рахунок  оплати акцій.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства повинен  становити 1250 мінімальних заробітних плат.

Кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну  вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі наявності такої неоплати акціонерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати  операції, не пов'язані з його заснуванням.

 

 

 

3.3 Земельні і  майнові відносини

Земельні відносини регулює  Земельний кодекс України. Земельний  кодекс було прийнято 13 березня 1992 р. Він  установлює, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин із метою створення умов для раціонального використання та охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ та організацій на землю. Його розділами є:

1. Загальні положення.

2. Використання земель.

3. Охорона земель.

4. Відшкодування збитків  власникам землі та землекористувачам  і втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.

5. Контроль за використанням  і охороною земель та їх  моніторинг.

6. Державний кадастр земель.

7. Землеустрій.

8. Вирішення земельних  спорів.

9. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

10. Міжнародні договори.

Майнові відносини - це конкретні  вольові економічні відносини з  приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів  споживання та інших матеріальних благ.

Наведене визначення майнових відносин містить у собі ознаки, за якими вони виділяються із всієї  сукупності економічних зв'язків.

Економічні відносини  розглядаються наукою у двох аспектах — як результат і як форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням  матеріальних благ.

Економічні відносини  як результат діяльності людей, спрямованої  на забезпечення їх існування, як певна  соціальна єдність формуються незалежно  від їх волі і свідомості. Такі економічні відносини є виробничими, не мають вольового характеру і тому не можуть бути предметом правового регулювання, їх розвиток визначається об'єктивними економічними законами.

На відміну від виробничих відносин економічні відносини як форма  виробничої діяльності людей є одиничними, конкретними відносинами вольового  характеру, тобто вони виникають  між конкретними особами з  приводу конкретних матеріальних благ і у зв'язку з економічними актами учасників цих відносин. Наприклад, конкретні відносини власності  з приводу належності певного  матеріального блага конкретній особі. Саме ці відносини є предметом  правового регулювання. Наведені міркування дають можливість, на наш погуляд, зробити такі висновки:

— економічні відносини  як форма діяльності людей і економічні відносини як певний соціальний результат  цієї діяльності — не тотожні категорії;

— майнові відносини —  це різновид конкретних економічних  відносин вольового характеру;

— суть майнових відносин полягає  в тому, що вони є відносинами  з приводу належності, використання і переходу матеріальних благ;

— об'єктом майнових відносин є матеріальні блага, які в  законодавстві називають майном. Саме тому ці відносини мають найменування майнових.

Проаналізоване поняття  майнових відносин не сприймається одностайно в науці цивільного права. Справа в тому, що питання про. поняття  майнових відносин є дискусійним, хоч, на наш погляд, вищезазначені аргументи  на користь наведеного визначення майнових відносин уявляються переконливими'.

Оскільки у сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва, без якого  неможливий сам процес виробництва  продукції рослинництва і тваринництва, то доцільно розпочати загальну характеристику досліджуваного підприємства з аналізу  складу і структури його земельного фонду, а саме земель сільськогосподарського призначення (таблиця 1). Землі сільськогосподарського призначення включають різні за продуктивністю угіддя. У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність має рілля – з підвищенням її частки підвищуються якість і ефективність використання земельних ресурсів. Враховуючи вищесказане, проаналізуємо.Розглянемо структуру сільськогосподарських  земельних угідь досліджуваного підприємства в динаміці за три роки: 2010, 2011  та 2012 роки. Струтуру угідь визначають за питомою вагою окремих видів угідь у загальній їх площі у відсотках.

    Таблиця 1.1

Склад і структура  сільськогосподарських угідь в ПАТ «Плодорозсадницьке»2010-2012 рр.

 

Види угідь	2010 рік		2011 рік		2012 рік
	Площа, га	питома вага у площі  с/г угідь, %	Площа, га	питома вага у площі  с/г угідь, %	Площа, га	питома вага у площі  с/г угідь, %
Сільськогосподарські угіддя	104	100	71	100	41	100
З них рілля	103	99,04	70	98,59	40	97,56

 

  Аналізуючи дані таблиці  можна сказати про те, що площа  сільськогосподарських угідь у  2010р. становила 104 га, а у 2011р. вона зменшилася до 71 га, у 2012р. площа змінилась, в порівнянні з 2010р. зменшилась на 30 га. 

                                             Таблиця 1.2

Структура посівних площ в ПАТ «Плодорозсадницьке»

2010-2012 рр.

Показники	2010 рік		2011 рік		2012 рік
	Площа, га	питома вага у площі  с/г угідь, %	Площа, га	питома вага у площі  с/г угідь, %	Площа, га	питома вага у площі  с/г угідь, %
Зернові і зерновобобові- всього	55	100	70	100	40	100
Пшениця озима:	40	72,73			30	75
Ячмінь ярий			65	92,86
Овес			5	7,14
Жито	15	27,27			10	25

 

Отже за даними таблиці  можна сказати, що площа посіву зернових, зернобобових та озимі зернові у 2010 р. становила 55 га, у 2011р. збільшилась до 70 га, а у 2012 р. порівняно з 2010 р. зменшилась до площі 40 га.

 

 

 

 

 

 

3.4Органи управління

. Органи управління акціонерним  товариством в Україні

Ефективне управління потребує наявності у корпоративній структурі  дієвої, незалежної наглядової ради та кваліфікованого виконавчого органу (менеджменту), раціонального і чіткого  розподілу повноважень між ними, а також належної системи підзвітності та контролю.

Система корпоративного управління повинна створювати необхідні умови  для своєчасного обміну інформацією  та ефективної взаємодії між наглядовою радою та виконавчим органом. Органи корпорації та їх посадові особи повинні  діяти добросовісно та розумно в  інтересах товариства.

Компетенція органів управління корпорації повинна бути чітко визначена  статутом відповідно до завдань органів  корпорації та з урахуванням вимог  чинного законодавства. Корпорації доцільно визначати у статуті  перелік повноважень, що належать до виключної компетенції кожного  органу. Рішення про делегування  повноважень повинні фіксуватись  у протоколі відповідного органу з визначенням органу, якому делегуються  повноваження, переліку повноважень, що делегуються, та строку делегування. У  разі делегування наглядовою радою  повноважень виконавчому органу вони спільно відповідають за вирішення  цих питань перед корпорацією.

Для забезпечення належного  рівня корпоративного управління, поряд  із забезпеченням чіткого та раціонального  розподілу повноважень між органами управління корпорації, важливо досягти  розуміння органами корпорації того, що здійснюючи свою діяльність, вони спільно  працюють на досягнення мети корпорації, а оцінка діяльності кожного органу управління залежить від результатів  діяльності корпорації в цілому. Для  моніторингу належного виконання  всіма органами управління своїх  функцій в корпорації повинна  існувати чітка система підзвітності та контролю.

У забезпеченні ефективної взаємодії між органами управління корпорації вирішальну роль відіграє своєчасний обмін інформацією, яка  необхідна для виконання ними своїх функцій та прийняття відповідних  рішень. Обов’язок органів управління корпорацією щодо обміну інформацією  повинен бути детально обумовлений  у його внутрішніх документах.

Результати діяльності корпорації залежать від чесного, добросовісного та сумлінного виконання посадовими особами органів управління своїх  обов’язків. Корпорація, що має на меті здобути довіру інвесторів, повинна  створити належні внутрішні механізми  для запобігання шахрайському вилученню  активів корпорації чи іншим діям з боку посадових осіб, що суперечать інтересам корпорації .

Управління акціонерним  товариством за. законодавством здійснюється загальними зборами, наглядовою радою  і виконавчим органом.

Управління господарським  товариством в Україні регулюється  Цивільним Кодексом, Господарським  Кодексом, Законом України «Про господарські товариства» .

У Цивільному Кодексі по-різному  визначено схему управління товариством  залежно від типу господарського товариства. Так, для товариств із обмеженою відповідальністю передбачена  дворівнева схема управління товариством, у той час же час для акціонерного товариства встановлюється змішана  схема.