Облік і аналіз виробництва продукції тваринництва

Погодинно-преміальна система - до заробітку працівника-погодинника, крім погодинної тарифної за фактично відпрацьований час, включають премію за виконання нормованого завдання, розробленого на основі прогресивних нормативів, своєчасне і якісне виконання  роботи та її якісні показники. У практиці трудових колективів, що працюють на принципах  підряду, якісні показники при авансуванні  робітників-погодинників враховують через  коефіцієнт трудової участі (КТУ).

Колективна  акордна система передбачає оплату праці не за окрему виробничу операцію, а за комплекс взаємопов'язаних робіт. Акордна оплата визначається, виходячи з діючих норм, тарифів і розцінок, відповідно до переліку виконуваних  робіт. Проміжні розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи. Розподіл акордної оплати між членами трудового колективу здійснюються за відпрацьований час кожного з урахуванням кваліфікації виконавців. Акордна оплата широко застосовується на збиральних роботах і заготівлі кормів.

Проте зазначені системи оплати праці  недостатньо пов'язані з кінцевими  результатами виробництва і зацікавленістю у їх поліпшенні. Для уникнення  цього недоліку була і запроваджена акордно-преміальна система оплати праці, яка найбільше поширена і  за сучасних умов виробництва в реформованих господарствах.

Акордно-преміальна система оплати праці

Сутність  акордно-преміальної системи в  тому, що основна оплата праці здійснюється за двома показниками:

• обсяг виконаних робіт (відпрацьований час);
• кількість і якість виробленої продукції.

Перша її частина (обсяг робіт, відпрацьований час) виступає у формі авансу, що може бути як відрядним - за обсяг виконаних  робіт, так і погодинним - за відпрацьований час.

Друга частина оплати праці за кінцевий результат виробництва формується за рахунок коштів збільшення тарифних ставок на 25-50 відсотків при визначенні розцінок оплати за продукцію (величина відсотка залежить від досягнутого  рівня виробництва: чим він вищий, тим більший і відсоток збільшення тарифу).

Методика  розрахунку розцінок оплати праці за продукцію ґрунтується на використанні показників оплати за тарифом та доплат за продукцію й

вихід валової продукції; розраховується за формулою

 

де  Ро.п.- розцінка оплати за одиницю продукції, грн.;

Т - тарифний фонд оплати праці на виробництві  певної продукції, грн.;

Кт - коефіцієнт збільшення тарифу (1,25-1,50);

В - валова продукція, ц, шт., грн.

Розрахована таким чином розцінка оплати праці  за продукцію є акордною оплатою, яка встановлюється після отримання  продукції як добуток від множення кількості одиниць продукції  на її розцінку. Різниця між виплаченим протягом року авансом і розрахованою сумою за продукцію і є тією різницею, що виплачується за другий показник пропорційно до отриманого авансу.

Розцінка  оплати праці за одиницю продукції  може бути розрахована за різними  варіантами:

• за кожну культуру, яку вирощує внутрішньогосподарське формування;
• єдина розцінка за 1000 грн. Виробленої валової продукції;
• колективна акордна розцінка за одиницю продукції на виробництві (заготівлі), виконанні окремих комплексних видів робіт - заготівлі та внесенні добрив, збиранні врожаю та ін.

Тарифний  фонд оплати праці визначається за даними технологічних карт з кожної культури з урахуванням змін, що відбуваються в тарифних розрядах, ставках та нормах виробітку. Коефіцієнт збільшення тарифу приймається загальними зборами в межах рекомендованих (1,25-1,50) і відображених у прийнятому в господарстві Положенні про  оплату праці. Урожайність на плановий рік також приймається загальними зборами господарського формування. Вартість валової продукції розраховується за цінами, які існують на період складання виробничої програми і  розрахунку розцінок [18, с. 141].

При застосуванні колективної розцінки розподіл оплати праці між професійними групами здійснюється пропорційно  до акордного фонду оплати праці, а всередині професійної групи - за відпрацьований час. За умов визначення розцінок оплати кожній професійній  групі всередині групи для  доярів встановлюється оплата за надоєне  молоко кожним, тваринникам за молоко, надоєне від тих груп, які обслуговує той або інший тваринник, а  решта категорій - від загально надоєного молока на фермі.

Система оплати праці від валового доходу найбільш доцільна в умовах, коли відшкодування  всіх витрат виробництва, у тому числі  і на заробітну плату здійснюється за рахунок власних коштів.

Тарифна система, її призначення та складові частини

Основою організації оплати праці с тарифна  система, яка включає тарифні  сітки, тарифні ставки, схеми посадових  окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно  від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є  основою формування та диференціації  розмірів заробітної плати.

На  госпрозрахункових підприємствах  усіх форм власності форми і системи  оплати праці, тарифні сітки, розцінки, схеми посадових окладів, умови  запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших  заохочувальних, компенсаційних і гарантійних  виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням  норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і Галузевою  угодами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Важливим показником, який характеризує роботу сільськогосподарських  підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан господарюючих суб’єктів.  
Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденцію зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи господарства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції. Подальший розвиток аналізу собівартості в теоретичному і практичному плані тісно пов’язан з розвитком суміжних наук, в першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку та інші.  
Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість, є розгляд факторів, що впливають на показник і визначення основних шляхів по зниженню собівартості. Від того, як підприємство вирішує дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків; а також усіх складових собівартості. 

                                 

 

                               Список використаних джерел.

1. Нікітенко А. А – Організація виробництва, у сільськогосподарських підприємствах.-М:Агропромиздат, 1985.
2. Організація виробництва на підприємствах АПК/Ф.К.Шакиров, С.І.Грядов, М.П.Тушканов та інших; Під редФ.К.Шакирова.-М.:КолосС,2007-520с
3. Попов А.А Організація сільськогосподарського проїзводства.-М.,1999.
4. Савицкая Г.В Аналіз господарської діяльності підприємств АПК:Учебник.мн.:Ново видання, 2001.
5. Економіка галузей АПК/И.А Мінаков, Н.И Куликов, О.В Соколов ід; Під ред. І.А.Минакова.-М.:КолосС, 2004.
6. Економіка сільськогосподарського підприємства / І.А,Мінаков, Л.А.Сабетова, Н.І.Куликов та інших.; Під ред. І.А.Мінакова.-М.:КолосС,2003. 528с
7. Яковлєв Б.І, Яковлєв Організація виробництва та підприємництво в АПК. –М.:КолосС,2004. 424с.
8. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. //ВВР.- 2000.- № 36
9. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003р. // ВВР.-2003.- № 39
10. Аврамчук О.Ф ., Балан В.В та ін. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві – К.: Центр “Агропроипраця”. -464с.
11. Азізов С.П та ін.. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. – К.:ІАЕ, 2006.
12. Закон України “Про фермерське господарство”. Голос України, 29 липня 2003 р.
13. Фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 р. // ВВР. – 2003.- № 45

 

 

 

ДОДАТКИ