Облік і аналіз виробництва продукції тваринництва

 

Проаналізувавши досліджуваний  період можна сказати,що урожайність  збільшилась на 33,4% - з 6,25 ц/га у 2010 році до 39,65 ц/га у 2012 році. Валовий збір підприємства збільшився на 1242 % - з 344 ц у 2010 році до 1586 ц у 2012 році.

 

        Аналіз виробництва рослинництва доцільно розпочинати з вивчення її динаміки, як у окремим культурам, і у цілому в рослинництву з оцінкою що сталися змін (мал.1). І тому необхідно мати дані про обсяг валової продукції рослинництва в порівняних цінах, і навіть даних про валовий збір продукції з кожної культурі за 5-10 років. З цих даних розраховуються базисні і ланцюгові індекси. Для наочності динаміку виробництва доцільно відбивати графічними методами.

       Відомості про  обсязі виробництва на 100 га сільськогосподарських  угідь можна порівняти зі середніми  показниками по району, області,  ні з даними інших господарств.  Це дасть можливість об'єктивно  оцінити роботу господарства  щодо збільшення виробництва  рослинництва.

       Важливе значення  з оцінки діяльності господарства  має виконання плану з обсягу  виробництва рослинництва. Для цього  він фактичний валовий збір  продукції з кожної культурі  можна з запланованим, виявимо  відсоток виконання плану і  відхилення від цього.

       На наступний  етап необхідно встановити чинники  та причини зміни обсягу виробництва.  Відомо, що міра виробництва рослинництва, залежить від розміру посівних  площ, і врожайності сільськогосподарських  культур. Зі збільшенням розміру  посівних площ, і зростанням врожайності  культур зростає й валовий  збір продукції, і навпаки,  скорочення посівних площ, і зниження  врожайності веде до недобору  продукції.

       Вплинув на  валовий збір продукції надає  ще й структура посівних площ. Чим більший частка високоврожайних  культур у спільній посівної  площі, тим більша за інших  рівних умов валовий вихід  продукції, і навпаки. Безпосереднє  впливом геть обсяги виробництва  продукції надає загибель посівів,  яка може відбутися з об'єктивних  причин і з вини господарства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2.Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат  від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних 
результатів і витрат виробничих ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці.  
У сільському господарстві — це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці. 
Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність 
з якісного боку. В науковому розумінні критерій — це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки. Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування  сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці. 
Підвищення ефективності виробництва означає, що на 
кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.  
По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на  
одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же засобах, та й продукція буде дешевшою! Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню  
виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення. 
По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти, харчування і товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно пов'язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції. Підвищення ефективності й зниження  
собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку. 
По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Це надзвичайно важливо в умовах вільного підприємництва  
які передбачають розвиток сільськогосподарських підприємств в основному за рахунок результатів власної діяльності. 
Мірилом, або оцінкою, сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва  
споживних вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання — кінцева мета виробництва то лише-на цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці. 
При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показників 
, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Доцільно  
застосовувати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сільськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті самі рівні врожайності і продуктивності худоби досягаються при різних витратах або різні показники продуктивності одержують при  
рівновеликих витратах виробництва.  
Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють  
у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і  
товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.  
Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях — на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому і є орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів. В окремих галузях народного господарства цей критерій набуває конкретної форми. У сільському господарстві ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів  
і праці на основі раціонального використання земельних, матеріальних, трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг валової продукції без спожитих засобів виробництва (амортизаційних відрахувань, вартості насіння, кормів тощо).  
У сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, економічну ефективність слід розглядати в органічному зв'язку з досягненням соціальних результатів, соціального ефекту. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати 
не тільки з економічних позицій, а й з урахуванням соціального результату (поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі 
, підвищення оплати праці тощо). При цьому велике значення має збереження  
навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі, що особливо важливо в зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу.  
В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних  
показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.  
Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогос-подарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2

Показники економічної  ефективності виробництва окремих  видів продукції рослинництва в ПАТ ”Плодорозсадницьке”, 2010-2012 рр.

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				(%)	(+;-)
Зернові та зернобобові - всього
Кількість реалізації продукції,ц	3		613	610	20433,3
Дохід від реалізації,тис. грн.	39,0	74,0	91,0	52,0	154,24
Повна собівартість проданої продукції,тис. грн.	25	176	144	64	152
Прибуток, тис. грн.	-36	-120	-53	17	147,12
Рівень рентабельності,%	-48	-52	-36,8
Ціна реалізації   1 ц	13000		148,5	-1285,15	2,14
Озима пшениця:
Кількість реалізації продукції,ц	3		370	36,7	12333,3
Дохід від реалізації,тис. грн.	39		53	14	135,9
Повна собівартість проданої продукції,тис. грн.	75		47	-28	62,67
Прибуток, тис. грн.	-36		6	-42	-16,67
Рівень рентабельності,%	-48		12,66
Ціна реалізації   1 ц	13000		86,46	-12913,54	0,67
Ячмінь ярий:
Кількість реалізації продукції,ц			231		100
Дохід від реалізації,тис. грн.			31		100
Повна собівартість проданої продукції,тис. грн.			45		100
Прибуток, тис. грн.			-14
Рівень рентабельності,%			-31,1		100
Ціна реалізації   1 ц			834,2	834,2	100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.3.Організація праці та її оплата

Трудовий процес — це процес прямого чи опосередкованого впливу працівника через технічні засоби на предмет праці з метою виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), що супроводжується витратами фізичної і нервової енергії людини.

Основними елементами трудового  процесу є:

— предмет праці —  об'єкт впливу, що повинен бути перетворений на продукцію для проміжного (деталі, вузли, напівфабрикати та іи.) чи кінцевого споживання;

— засоби праці — знаряддя виробництва (устаткування, інструменти, оснащення, енергія), будинки, приміщення, споруди, необхідні для впливу на предмет праці;

— технологія (спосіб, сукупність методів впливу на предмет праці);

— власне праця — робоча сила людини, її здатність до професійної діяльності визначеної складності й інтенсивності.

Зазначимо, що в ході виробництва  можуть здійснюватись і так звані  природні процеси, що відбуваються без прямої чи опосередкованої участі працівника. Таким чином, будь-який виробничий процес може розглядатися як сукупність трудових і природних процесів. Підвищення ефективності трудового процесу передбачає вдосконалення всіх його елементів, що може бути забезпечене удосконаленням технічної бази праці та її раціональною організацією. Разом з тим надзвичайна розмаїтість трудових процесів вимагає диференційованого підходу до завдань і методів їх раціоналізації.                                                                                                              Для забезпечення такого підходу трудові процеси класифікують за такими істотними ознаками: характер предмета чи продукту праці; виконувані функції; періодичність процесу; характер участі працівника у впливі на предмет праці; стабільність структури трудового процесу; ступінь його регламентації; форми його організації.

Раціоналізація трудового  процесу передбачає аналіз його складу, структури елементів і послідовності їх виконання. Як основний елемент виділяється виробнича операція — частина трудового процесу, яка виконується одним чи групою робітників на одному робочому місці і включає всі їх дії з виконання одиниці заданої роботи за незмінного предмета праці.

Трудовий процес може поділятися на операції залежно від типу виробництва  і спеціалізації робочих місць, особливостей організації праці, технічних умов виробництва.

Аналіз виробничої операції є одним з базових елементів  організації та нормування праці. У  рамках цього аналізу виокремлюються технологічний і трудовий аспекти: перший характеризує структуру операції з погляду перетворення предметів  праці, другий дає змогу аналізувати  дії працівників. За технологічного аналізу у структурі операції визначають переходи. Технологічний перехід — це частина операції, що характеризується однорідністю технологічних змін предмета праці, сталістю режиму роботи устаткування й інструмента. Крім технологічних, є і допоміжні переходи, що складаються з дій людини й устаткування, які не супроводжуються зміною предмета праці, але необхідні для здійснення технологічного переходу (наприклад, дії з установки оброблюваного виробу, його зняття та ін.).

У рамках окремих переходів виокремлюють проходи — однакові частини одного переходу, що повторюються. В окремому проході можуть визначити:

— робочий хід — однократне переміщення інструмента щодо заготівлі, що супроводжується зміною її характеристик;

— допоміжний хід — те саме, але не супроводжується такими змінами, що необхідні для поновлення робочого ходу.

Відповідно до процесу  праці операції поділяються на такі елементи:

— трудовий рух — однократне переміщення руки, ноги, корпуса, пальців;

— трудова дія — логічно  завершений комплекс трудових рухів, що виконуються без перерви й об'єднані єдиною метою;

— трудовий прийом — технологічно завершена частина операції, що складається  з комплексу трудових дій за незмінних  предметів і засобів праці;

— комплекс трудових прийомів — їх сукупність, об'єднана або за технологічною послідовністю (технологічний комплекс), або за спільністю чинників, що впливають на час їх виконання (розрахунковий комплекс).

Аналіз операцій передбачає визначення необхідності, послідовності, можливості сполучення її елементів, доцільності їх механізації, напрямків оптимізації чинників, що визначають їх тривалість, передумов підвищення змістовності праці.

Правові, економічні і організаційні засади оплати працівників підприємств  усіх форм власності і господарювання визначені Законом України "Про  оплату праці". Законом визначено  системи оплати праці; передбачено, що основою організації оплати праці  е тарифна система, порядок організації  оплати праці на підприємстві, права  працівника на оплату праці, форми виплати  заробітної плати, строки виплати заробітної плати та ін.

Статтею 23 Закону "Про оплату праці" передбачено  виплату заробітної плати, нарахованої  у грошовій формі, натурою там, де вона є традиційною або бажаною  для працівників.

Натуроплата повинна бути еквівалентна до рівня  оплати, нарахованої у грошовій формі, обчислена за цінами, не нижчими  за собівартість продукції.

Співвідношення  між розмірами грошової і натуральної  заробітної плати, умови видачі натуроплати, ціни, за якими вона обчислюється, встановлюється в колективному договорі.

На  колективні сільськогосподарські підприємства в повній мірі поширюється дія  Закону України "Про колективні договори і угоди", гарантії і норми, встановлені  Генеральною і галузевими угодами. Відповідно до ст. 2 зазначеного закону в колективних сільськогосподарських  підприємствах трудові і соціально-економічні відносини регулюються шляхом укладення  колективного договору.

Види  оплати: основна, додаткова, преміальна.

Форми оплати: відрядна і погодинна.

Системи оплати: пряма і непряма відрядна, відрядно-преміальна, акордна, акордно-преміальна; погодинна проста, погодинно-преміальна, оплата праці від валового доходу.

Відрядна  та погодинна система оплати праці

При відрядній та погодинній системах оплати праці використовуються такі її системи: пряма відрядна; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивно-преміальна; непряма  відрядна; проста погодинна; погодинно-преміальна.

Пряма відрядна система - сутність у тому, що заробіток працівника перебуває  в прямій залежності від індивідуального  виробітку і за кожну одиницю  роботи йому нараховується заробітна  плата згідно з прийнятою в  господарстві тарифною сіткою і нормами  виробітку на дану роботу. Тобто, скільки  б одиниць роботи не виконав працівник, за кожну з них він отримує  однакову оплату. Відрядна розцінка при  цьому за одиницю роботи визначається діленням тарифної ставки на встановлену  в господарстві норму виробітку.

Наприклад, норма виробітку на оранці зябу на глибину 25-27 см трактором Т-І50К становить 6 га. Робота тарифікується за V розрядом: тарифна ставка за норму - 6,32 грн., а  за 1 га - 1,05 грн. (6,32:6) і при перевиконанні  норми виробітку на будь-яку величину за понаднормативний гектар оранки також  буде нараховано 1,05 грн.

Відрядно-преміальна система. Сутність її в тому, що за обсяг  виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю  виконаної роботи заробіток нараховується  в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку  передбачається премія в розмірах, встановленому у господарстві. Премії можуть становити 30-50 відсотків від  тарифної ставки за виконану понаднормативну  роботу. Повернемось до вищенаведеного прикладу, якщо за нормативний оклад  заробітна плата становить 1,05 грн., то за понаднормативний, за умов збільшення тарифної ставки на 50 відсотків оплата за 1 га дорівнюватиме і,57грн.(1,05-К5).

Непряма відрядна система застосовується переважно  при оплаті праці допоміжних робітників: водіїв, майстрів-налагоджувальників, ремонтників, інших обслуговуючих  виробництво працівників, за умов коли їх заробіток ставиться в пряму  залежність від заробітної плати  основних робітників.

Наприклад, комбайнеру нараховується оплата за відрядно-преміальною системою за кількістю  скошених гектарів і намолоченого зерна, а помічник}' комбайнера нараховується 70 відсотків заробітної плати та 50 відсотків зерна від оплати комбайнера, помічнику з посвідченням тракториста-машиніста - відповідно 80 та 50 відсотків оплати комбайнера [15, с. 123].

Проста  погодинна система передбачає, що заробіток робітника встановлюється на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації робітника  і відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітку  за цією системою розрізняють погодинну, поденну і щомісячну оплату. Погодинна  система оплати праці використовується переважно підрядними трудовими  колективами як одна з основних форм авансування до розрахунку за продукцію. Вона певною мірою спонукає трудові  колективи до отримання високих  кінцевих результатів.