Оцінка фінансового стану ПП «Папірус»

 

Обґрунтую вибір найбільш вдалої з розглянутих методик аналізу фінансового стану підприємства з погляду можливості її подальшого за допомогою отриманих результатів аналізу.

Критеріями вибору будуть наступні:

1. Наявність і змістовність попередніх процедур.
2. Наявність дублювання етапів, процедур, робіт.
3. Ступінь подробиці і детальності розгляду етапів.
4. Ступінь розкриття економічного змісту використовуваних показників.
5. Ступінь деталізації аналізованих даних.
6. Джерела отримання початкової інформації.
7. Потенційні користувачі результатів аналізу.

Порівняння методик  і аналізу фінансового стану  підприємства за перерахованими критеріями розглянуті в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Порівняльний аналіз методик проведення аналізу фінансового стану підприємства (АФСП)

Напрям порівняльного аналізу	Методика № 1 (Шеремет  А.Д., Сайфулін )Р.С.	Методика № 2 (Дж. К. Ван  Хорн)	Методика № 3 (Ковальов )В.В.	Методика № 4 (Подольський В.Н.)
Наявність і змістовність підготовчих процедур	Дані процедури відсутні	Дані процедури відсутні	ознайомлення з аудит. висновком технічна пере-вірка готовності	ознайомлення з бухгалтерською звітністю техніч-чна перевірка
Наявність дублювання етапів або отримання результ.	Дублювання відсутнє	Дублювання відсутнє	виявлення "хво-рих статей"оцінка майнового стану	Дублювання відсутнє
Ступінь деталізації розгляду етапів	Етапи розглянуті достатньо детально	Етапи розглянуті достатньо детально	Етапи розглянуті достатньо детально	Етапи розглянуті досить детально і зрозуміло
Ступінь розкриття економічного зміс-ту використаних показників	Економічний зміст розкритий достатньо повно	Економічний зміст розкритий достатньо повно	Економічний зміст розкритий достатньо повно	Економічний зміст розкритий достатньо повно, детально
Ступінь деталізації аналізованих даних	В межах даних бух гал. звітності	В межах даних бух гал. звітності	Високий ступінь деталізації	Високий ступінь деталізації
Джерела початкової інформації	Бухгалтерська звітність	Бухгалтерська звітність	Бухгалтерська звітність	Бухг. звітність, дані управлінь. обліку
Потенційні користувачі	Переважно зовнішні користувачі	Переважно зовнішні користувачі	Керівництво підприємства, аудитори	Керівництво підприємства, аудитори

 

Висновки: по-перше, найповнішою і змістовнішою для подальшого висновку є методика В.І. Подольського. В ній детально описані не тільки основні етапи аналізу фінансового стану підприємства, але вона є доступною для користувачів. Результати аналізу фінансового стану підприємства, одержані за допомогою методики, запропонованої В.І. Подольськім, дають можливість визначити якій фазі життєвого циклу підприємства відповідає його фінансовий стан і допоможуть спрогнозувати його фінансовий стан.

По-друге, виходячи з останнього напряму порівняльного аналізу методик, перша і друга є методиками проведення зовнішнього аналізу фінансового стану підприємства, результатами якого користуються переважно зовнішні користувачі (акціонери, кредитори, постачальники, покупці, інвестори, державні органи, асоціації підприємств, профспілки). Методики 3 і 4 є методиками внутрішнього аналізу фінансового стану, оскільки в них використовується інформація, як бухгалтерського, так і виробничого обліку на підприємстві. Потенційними користувачами цих методик будуть лише керівництво, персонал підприємства і аудитори.

Як вже згадувалося  вище, діагноз включає, окрім аналізу прогноз фінансового стану підприємства. Під прогнозом розуміється науково обгрунтована думка про можливі стани об'єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням. Прогноз має передбачає описання можливих або бажаних перспектив, станів, рішень проблем майбутнього. В проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико – пізнавальний і управлінський, пов'язаний з можливістю ухвалення на основі одержаного знання управлінських рішень. Аналізуючи види прогнозу за часом можна зробити наступні висновки.

Оперативний прогноз  має період попередження до одного місяця, короткостроковий – до шести місяців до року, довгостроковий – від одного року до п'яти років, далекостроковий – понад 5 років.

Перераховані типи прогнозів  відрізняються один від одного також  за своїм змістом і характеру оцінок досліджуваних процесів. Оперативні прогнози засновані на припущенні про те, що в прогнозованому періоді не відбудеться істотних змін в досліджуваному об'єкті, як кількісних, так і якісних. У них переважають детально – кількісні оцінки очікуваних подій. Короткострокові прогнози припускають тільки кількісні зміни. Оцінка подій відповідно дається кількісна. Середньострокові і довгострокові прогнози виходять як з кількісних, так з і якісних змін в досліджуваному об'єкті, причому в середньострокових кількісні зміни домінують над якісними. У середньострокових прогнозах оцінка подій дається кількісно – якісна, в довгострокових – якісно–кількісна. Далекострокові прогнози виходять тільки з якісних змін, причому йдеться переважно про загальні закономірності розвитку досліджуваного об'єкту.

В даний час, за оцінками учених, налічується понад 250 різних методів прогнозування, але на практиці використовуються не всі.

Однією з найбільш важливих класифікаційних ознак методів прогнозування є ступінь формалізації, яка достатньо повно охоплює прогностичні методи. Другою класифікаційною ознакою можна назвати – спосіб отримання прогнозної інформації, третім – загальний принцип дії методів прогнозування.

Науково обґрунтована класифікація дає можливість збільшити число прийомів (модифікацій) на нижніх рівнях класифікації, куди можуть бути внесені нові елементи.

З погляду можливих результатів  і шляхів прогнозного розвитку виробництва прогнози можна класифікувати по трьох етапах: дослідницькому, програмному і організаційному.

Завданням дослідницького прогнозу є визначення можливих варіантів майбутнього розвитку і вибір з безлічі можливих варіантів одного або декількох позитивних результатів.

Програмний аспект прогнозу полягає у визначенні можливих шляхів досягнення бажаних і необхідних результатів.

Організаційна сторона  прогнозу включає комплекс організаційно  – технічних заходів, що забезпечують досягнення певного результату по тому або іншому варіанту. Тут повинна  бути сформульована обґрунтована гіпотеза розвитку комплексу організаційних параметрів науки, дана імовірнісна оцінка рекомендованої схеми розподілу ресурсів і перспективам зростання наукового потенціалу на прогнозований період.

З проведеного порівняння методик аналізу фінансового стану підприємства, оптимальної з погляду використання результатів його для прогнозування фінансового стану підприємства, на мій погляд, є методика, запропонована В.І. Подольським.

У методиці рекомендовано  використовувати найбільш простий метод аналізу – метод порівняння, коли фінансові показники звітного періоду порівнюються або з плановими, або з показниками за попередній період. При порівнянні показників за різні періоди необхідно добитися їх зіставності, тобто показники слід перерахувати з урахуванням однорідності складових елементів, інформаційних процесів в економіці, методів оцінки, інфляції.

Наступний метод – метод угрупувань, коли показники групуються і зводяться в таблиці. Це дає можливість для проведення аналітичних розрахунків, виявлення тенденцій розвитку окремих явищ і їх взаємозв'язку, виявлення чинників, що впливають на зміну показників.

Метод ланцюгових підстановок  полягає в заміні окремого звітного показника базисним. При цьому всі основні показники залишаються незмінними. Цей метод дає можливість визначити вплив окремих чинників на сукупний фінансовий показник.

Як інструментарій для  фінансового аналізу широко використовуються фінансові коефіцієнти. Це відносні показники фінансового стану підприємства, які виражають відношення одних абсолютних фінансових показників до інших.

У фінансовому аналізі  підприємства використовуються певні  алгоритми і формули.

 В аналізі фінансового стану підприємства виділено шість етапів. На кожному етапі аналізу ставитися своє завдання оцінки фінансового стану підприємства на даний момент часу.

 

1.3. Характеристика оновних етапів аналізу фінансового стану підприємства

В аналізі фінансового  стану підприємства виділено шість  етапів. На кожному етапі аналізу  ставиться своє завдання оцінки фінансового стану підприємства на даний момент часу. Розглянемо кожен етап аналізу фінансового стану підприємства.

Для загальної характеристики фінансових показників підприємства, визначення їх динаміки і відхилень за звітний період необхідно проводити загальну оцінку фінансового стану підприємства.

I етап – загальна оцінка фінансового стану підприємства і змін його фінансових показників за звітний період.

З метою проведення такого аналізу  рекомендується складання порівняльного  аналітичного балансу, в який включаються основні агреговані показники бухгалтерського балансу.

Завдяки цьому документу спрощується  робота по проведенню горизонтального  і вертикального аналізу основних фінансових показників підприємства. Горизонтальний аналіз дає характеристику змін за звітний період, а вертикальний – характеризує питому вагу показників у загальному підсумку балансу підприємства. Розрахунок зміни питомої ваги величин статей балансу за звітний період здійснюється за формулою:

 

      (1.1)

де a_i – стаття аналітичного балансу;

t₁ – показник статті аналітичного балансу на початок періоду;

t₂ – показник статті аналітичного балансу на кінець періоду.

 

Розрахунок зміни статей балансу у % до величин на початок року проводиться за формулами:

 або      (1.2)

Розрахунок зміни статей балансу у % до зміни загальної  суми балансу проводиться за формулами:

 або      (1.3)

II етап – аналіз  платоспроможності і фінансової  стійкості підприємства.

Категорії платоспроможності і фінансової стійкості є складовими характеристиками оцінки загального фінансового стану підприємства.

Цей етап аналізу дозволяє виявити  напрям тенденції зміни фінансового стану підприємства і встановити, якими структурними змінами балансу обумовлена переважаюча тенденція. Наступним завданням аналізу є виявлення причин зміни фінансового стану підприємства. Це можливо за допомогою дослідження показника фінансової стійкості підприємства. Зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства є його платоспроможність. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і активні розрахунки (розрахунки з дебіторами) покривають короткострокові зобов'язання.

В.І. Подольський пропонує два методи оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

Метод порівняння.

Платоспроможне підприємство – те, у якого грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, активні розрахунки й інші активи покривають його короткострокові зобов'язання

Фінансова стійкість підприємства – це забезпеченість його запасів і витрат джерелами формування. З метою характеристики джерел коштів для формування запасів і витрат використовують показники, які відображають різну ступінь охоплення видів джерел.

До їх числа відносять:

 ВОК = ВК + ДП –  ПА                                (1.4)

де  ВК – власний  капітал (розділ І пасиву балансу, ряд. 380 ф.№1);

ДП – довгострокові  зобов’язання (розділ ІІІ пасиву балансу, ряд. 480 ф.№1);

ПА – позаоборотні активи (розділ І активу балансу, ряд. 080 ф.№1).

Нормальні джерела формування запасів (НДФЗ). Їх кількісна оцінка здійснюється за формулою:

НДФЗ=ВОК+БКРОК+ТКРЗ         (1.5)

де ВОК – власні обігові кошти;

БКРОК- банківські кредити  для формування обігових коштів (ряд.500+ряд.510 ф.№1);

ТКРЗ–кредиторська заборгованість товарного характеру (ряд.520+ряд.530 +

+ряд.540+ряд.600 ф.№1).

На основі вище перерахованих  показників розраховують показники  забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування (надлишок (+), дефіцит (-))

Відповідно до показника  забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

абсолютна фінансова  стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;