Види ліквідності. Аналіз відносних показників ліквідності

 

3. Види ліквідності. Аналіз відносних показників ліквідності

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями перед контрагентами.

Незважаючи на те, що на практиці поняття  ліквідності та платоспроможності  тісно взаємозв’язані, вони не є  тотожними. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність  цінностей перетворюватися в  грошові кошти. Вона характеризується наявністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, що легко реалізуються.

В практичній діяльності розрізняють ліквідність  активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Під ліквідністю  активів розуміють здатність їх до трансформації у грошові кошти, а ступінь ліквідності активів визначається проміжком часу, необхідним для перетворення їх у грошову форму. Чим менше потрібно часу для  інкасації певного активу, тим вища буде його ліквідність.

Ліквідність балансу — це можливість суб’єкта господарювання перетворити активи  в готівку і погасити  свої платіжні  зобов’язання. Відмінність цього поняття від ліквідності активів полягає в тому, що ліквідність балансу відображає ступінь погодженості обсягів і ліквідності активів з сумами та термінами погашення зобов’язань, а ліквідність активів визначається без відношення до пасиву балансу.

Ліквідність  підприємства — це більш загальне  поняття,  ніж ліквідність  балансу.  Остання  передбачає  пошук  платіжних  засобів тільки  за  рахунок  внутрішніх  джерел,  тобто  реалізації  активів. Підприємство може залучати позикові кошти зі сторони, якщо вони має досить високий рівень  інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність  підприємства,  необхідно  враховувати  його  фінансову стійкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, реалізувати активи, швидко реагувати на кон’юнктуру ринку тощо.

Аналіз  ліквідності  балансу  полягає  в  порівнянні  коштів  активу, згрупованих  за  рівнем  їхньої  ліквідності,  із  зобов’язаннями  за  пасивом, об’єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків.

Залежно від рівня ліквідності  активи організації поділяються  на такі групи:

1.   Найбільш ліквідні  активи (А1) — це суми за всіма статтями коштів  та  їх  еквівалентів.  Сюди  належать  також  короткострокові фінансові  вкладення,  цінні  папери,  які  можна  прирівняти  до грошей.

2.   Активи, що швидко  реалізуються (А2) — це активи, для перетворення  яких  на  гроші  потрібний  час. У  цю  групу  включають дебіторську  заборгованість. Ліквідність  цих активів є різною і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів:  кваліфікації  фінансових  працівників,  платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3.   Активи, що реалізуються  повільно (А3) — це статті 2-го розділу  активу балансу, до  яких  відносяться  запаси  та  інші оборотні активи. В окремих випадках деякі  запаси  потребують  додаткової  обробки  для  того,  щоб  їх можна було продати.

4.   Активи, що важко  реалізувати (А4) — це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності впродовж тривалого періоду. До цієї групи відносять усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів  впродовж поточної діяльності постійно змінюються і належать до поточних активів підприємства.

Відповідно на чотири групи  поділяються і зобов’язання підприємства.

П1 — найбільш термінові  зобов’язання, які необхідно погасити впродовж поточного місяця, розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити.

П2 — середньострокові погашення  до одного року (короткострокові  кредити  банків , поточна  заборгованість  за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані).

П3 —  довгострокові  зобов’язання — 3-й  розділ  пасиву  балансу.

П4 —  власний  капітал, що постійно перебуває  в  розпорядженні організації.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові  зобов’язання. Підприємство може вважатися ліквідним за умови, коли його оборотний капітал складається в основному з коштів та короткострокової дебіторської заборгованості.

Ліквідність балансу —  це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення  зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланс вважається абсолютно  ліквідним, якщо:

                                       [1, с. 88]

Аналіз  співвідношень  цих  груп  активів  і пасивів  за кілька періодів дозволить визначити тенденції зміни в структурі балансу та його ліквідність.

При цьому необхідно враховувати ризик недостатньої ліквідності, коли не вистачає високоліквідних  засобів для погашення  зобов’язань, а також ризик зайвої ліквідності, коли надлишок активів є низько ліквідним. В результаті знижується величина прибутку. 

Поряд  з  абсолютними  показниками  для  оцінювання  ліквідності підприємства розраховують відносні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка. л.); коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш. л.); коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.  л.).

Коефіцієнт поточної ліквідності  (Кп.л.) визначається відношенням  загальної  суми  оборотних  активів  і  витрат  майбутніх  періодів (розділ ІІ + розділ ІІІ) до загальної суми зобов’язань і доходів майбутніх періодів.

                                                          [1, с. 92]

Значення цього показника має перевищувати 1. В економічно розвинутих країнах  значення цього показника  знаходиться в межах 1,5, в Україні в середньому по підприємствах значення цього показника дорівнює 1,05. 

Якщо коефіцієнт поточної ліквідності є меншим 1, то це  означає,  що  робочий капітал  від’ємний  і  частина  довгострокових  активів профінансована  за рахунок короткострокового капіталу, а отже підприємство порушує правила фінансування, і йому загрожує неплатоспроможність.

Визначимо коефіцієнти поточної ліквідності на початок і на кінець звітного періоду:

Кп.л.(на початок періоду) = = 1,03

Кп.л.(на кінець періоду) = = 1,52

Як бачимо, коефіцієнти  поточної ліквідності є допустимими  і показують здатність компанії погашати поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок тільки оборотних активів. На кінець звітного періоду коефіцієнт поточної ліквідності зріс на 0,49 (1,52 – 1,03 = 0,49).

Коефіцієнт швидкої ліквідності (КШл ) — характеризує можливість погашення підприємством поточних зобов`язань поточними активами за відрахуванням запасів:

                         [1, с. 93]

 Західні  аналітики  рекомендують коефіцієнт швидкої ліквідності більше ніж 0,5. Залежно від галузі промисловості величина цього показника змінюється так: для підприємств обробної  індустрії середня величина показника швидкої ліквідності може сягати 1,1, для оптової торгівлі — 0,8 і для роздрібної — 0,5. Середнє значення цього показника на підприємствах в європейських  країнах  становить 0,8—0,9,  а  на  вітчизняних — 0,6—0,7.

Коефіцієнт  швидкої  ліквідності  характеризує  очікувану платоспроможність  підприємства  в  короткостроковому  періоді,  тобто  періоді,  що  дорівнює  середній  тривалості  одного обороту  дебіторської  заборгованості  за  умови  її  своєчасного погашення.

Буває ситуація, коли підприємство має стабільний коефіцієнт поточної ліквідності, але слабкий коефіцієнт швидкої ліквідності. Це одна з найнебезпечніших ознак, яка свідчить, що надлишок  запасів  утворюється  внаслідок  скорочення  обсягів дебіторської заборгованості та грошових коштів. 

Визначимо коефіцієнти швидкої ліквідності на початок і на кінець звітного періоду:

Кш.л.(на початок періоду) = = 0,78

Кш.л.(на кінець періоду) = = 1,23

Значення  коефіцієнта  швидкої  ліквідності  показує, що на початок звітного періоду на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань припадає 0,78 грошових одиниць обігових коштів, а на кінець періоду – 1,23 одиниць обігових коштів, що на 0,45 одиниць є більшим. Значення Кш.л. в межах 0,78–1,23 свідчитиме про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К _Ал) (ліквідності першого ступеня) — показує, яка частка поточних зобов`язань може бути погашена миттєво (наприклад, у випадку критичного стану): 

                                                                       [1, с. 94]

Теоретично  достатнім  вважається  його  значення  вище  за 0,2—0,5,  тобто 20—50 %  своїх  короткострокових  боргів  підприємство може погасити водночас. 

Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника  робити недоцільно. Однак під час  оцінювання кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. 

Надто високе значення цього  показника негативно впливає  на  рентабельність  підприємства,  оскільки  залучений  капітал  вкладається  в  неробочі  активи,  якими  є  грошові  кошти  та  їх еквіваленти.  Оптимальною  вважається  ситуація,  коли  показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2.

Визначимо коефіцієнти абсолютної ліквідності на початок і на кінець звітного періоду:

Ка.л.(на початок періоду) = = 0,1

Ка.л.(на кінець періоду) = = 0,1

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності  та ліквідності підприємства, він  показує, що підприємство може погасити найближчим часом за рахунок наявних грошових коштів 0,1 частину короткострокової заборгованості. Проте значення даного показника перебуває у межах нижче норми і є незмінним протягом усього року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання 1. Заповніть таблицю та за її даними проаналізуйте фінансову стійкість підприємства за показниками фінансової незалежності.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, тис.грн.

Показники	2009	2010	Відхилення (+/−)
Власний капітал	5500	5700	+200
Позиковий капітал	6500	4300	-2200
Всього  капіталу	12 000	10 000	-2000
Необоротні  активи	4600	4100	-500
Робочий капітал	7400	5900	-1500
Коефіцієнт  автономії	0,46	0,57	+0,11
Коефіцієнт  фінансової залежності	0,54	0,43	-0,11
Коефіцієнт  фінансового ризику	1,18	0,75	-0,43
Коефіцієнт  маневреності власного капіталу

 

Розв’язок

Для того, щоб проаналізувати фінансову стійкість підприємства за показниками фінансової незалежності, необхідно спочатку визначити суму позикового та робочого капіталу.

Сума позикового капіталу на 2009 рік становить:

12 000 – 5500 = 6500 тис. грн.,

а на 2010 рік – буде відповідно:

10 000 – 5700 = 4300 тис. грн.

Як бачимо, за 2010 рік відбулося  зменшення загальної суми капіталу підприємства на 2000 тис. грн., порівняно з 2009 роком. Це сталося за рахунок зменшення позикового капіталу на 2200 тис. грн., а власний капітал підприємства збільшився лише на 200 тис. грн.

Розрахуємо суму робочого капіталу за подані роки:

12 000 – 4600 = 7400 тис. грн.

10 000 – 4100 = 5900 тис. грн.

Відхилення робочого капіталу за 2010 рік становить:

5900 – 7400 = -1500 тис. грн. 

Визначимо коефіцієнт автономії  на 2009 і 2010 рік відповідно:

К авт. = Власний  капітал / Усього джерел коштів

К авт. = 5500 : 12 000 = 0,46

К авт. = 5700 : 10 000 = 0,57

Як бачимо, коефіцієнти  автономії знаходяться в допустимих межах. Це означає, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

На 2010 рік значення значення цього коефіцієнта є більшим на 0,11 (0,57 – 0,46 = 0,11), тому підприємство є більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів.

Розрахуємо коефіцієнти  фінансової залежності за формулою:

К зал. = Позиковий капітал / Усього джерел коштів

Звідси коефіцієнт фінансової залежності на 2009 рік становить:

К зал. = 6500 : 12 000 = 0,54 ,

а на 2010 рік:

К зал. = 4300 : 10 000 = 0,43.

Зменшення цього показника у 2010 році означає зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, збільшення фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Так, на 2009 рік підприємство на 54 % фінансується за рахунок позикових коштів, а на 2010 рік - на 43 %, що на 11 % є меншим.

Розрахунок коефіцієнта  фінансового ризику проводять за формулою:

К ф.р. = Залучений  капітал / Власний капітал

Тоді на 2009 рік коефіцієнт фінансового ризику становить:

К ф.р. = 6500 : 5500 = 1,18 ,

а на 2010 рік відповідно:

К ф.р. = 4300 : 5700 = 0,75.

Цей коефіцієнт показує, що у 2009 році на кожну одиницю власних коштів припадає 1,18 одиниць залучених коштів, а у 2010 році – 0,75 одиниць.