Сутність фінансової санації як механізму фінансової стабілізації підприємств

 

Z 2010 = 0,213 х 1+ 2,208 х 0,8 +0,67 х 2,0 + 1,13+ 0,03 + 1,48 х 0,07 + 0,515 х 0,06 + 0,467 х 3,2 – 2,599 = 0,75

Z 2011 = 0,213 х 1 + 2,208 х 0,75 +0,67 х 1,6 + 1,13 х 0,06 + 1,48 х 0,14 + 0,515 х 0,09 + 0,467 х 2,7 – 2,599 = 1,9

Z 2012 = 0,213 х 1+ 2,208 х 0,75 +0,67 х 1,579 + 1,13 х 0,08 + 1,48 х 0,06 + 0,515 х 0,025 + 0,467 х 1,8 – 2,599 = 2,157

 

Розрхунок ймовірності  банкрутства ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» за дискримінантною моделлю Терещенка 2010-2012 р.р.

 

Показник	Роки			Абсолютний  приріст		Темп  приросту, %
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011	2011-2010	2012-2011
Відношення  грошових надходжень до зобов’язань (Х1)	1	1	1	0	0	0	0
Відношення  валюти  балансу  до  зобов’язань (Х2)	0,8	0,75	0,75	-0,05	0	-6,25	0
Відношення  чистого  прибутку  до  середньорічної суми активів (Х3)	2,0	1,6	1,579	-0,4	-0,021	-25,0	-1,33
Відношення  прибутку до виручки (Х4)	0,03	0,06	0,03	+ 0,03	-0,03	-47	+100
Відношення виробничих запасів до виручки (Х5)	0,07	0,14	0,06	+0,07	-0,08	+50	-133,4
Відношення  виручки до основного капіталу (Х6)	0,06	0,09	0,025	+0,03	-0,065	+33,4	-260
Відношення  виручки від реалізації продукції до оборотних активів	3,2	2,7	1,8	-0,5	-0,9	-18,5	-50
Ймовірність банкрутства (ZТЕР)	0,75	1,9	2,157	+1,15	+0,257	+60,5	+11,9

 

Отже, як показують результати таблиці , на аналізованому підприємстві протягом усього періоду спостерігалась хороша ситуація. Зокрема, у 2010 році коефіцієнт ймовірності банкрутства для ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» становив  0,75 що є найменшим за 3 роки. Стрімка динаміку показника ймовірності банкрутства  свідчить про стійкий фінансовий стан та нарощування підприємством можливостей фінансово-виробничих потужностей.

 

Отже, Z-коефіцієнт є значно більшим ніж 0,51, що свідчить б про стійке фінансове становище підприємства та мізерну ймовірність банкрутства.

 

Дискримінантна модель О.Терещенка має наступні переваги:

• простота у розрахунку;
• розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних й враховує галузеві особливості підприємства;
• за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему визначення критичних значень показників, які є індикатором вірогідності банкрутства підприємства конкретної галузі.

Однак дана методика не є  досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує  лише – задовільний та незадовільний  фінансовий стан); отримання значень  в границях від –0,9 до 0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.

Виходячи з вищенаведеного, можна достатньо обґрунтовано стверджувати, що індикаторами банкрутства підприємства, перш за все, є: рівень ринкової вартості підприємства, структура капіталу, склад активів підприємства, ліквідність балансу.

Таким чином, оптимальна модель прогнозування ймовірності  банкрутства має включати наступні показники: рентабельність власного капіталу – динаміка цього показника впливає на ринкову вартість акцій підприємства; коефіцієнт фінансової автономії; коефіцієнт поточної ліквідності – рівень цього коефіцієнта залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу та ін.; коефіцієнт оборотності активів; рентабельність продажів.

Майжевсі ці показники представлені в моделях Терещенка та Сайфулліна–Кадикова. Однак, зважаючи на незбалансованість та суб’єктивність значень вагових коефіцієнтів в моделі Сайфулліна–Кадикова, більш оптимальною є модель О.О. Терещенка.

 

 

 

3.2 Шляхи  вдосконалення управління  фінансової стійкості ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна».

В умовах ринкової економіки від підприємства вимагається  підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції  і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п.        

Стійкість підприємства є якісною характеристикою його стану, індикатором його «здоров'я», запорукою його життєздатності і  підгрунттям стабільності на ринку і розвитку у конкурентному середовищі.        

На фінансову  стійкість  впливають різні причини - як внутрішні: виробництво продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв'язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо; так і зовнішні: податкова політика держави та ринкова кон'юнктура.         

Фінансова стійкість - це комплексне поняття, яке в першу  чергу пов'язане з відповідною  структурою активів і пасивів  підприємств, ефективністю їх використання. Від рівня фінансової стабільності багато в чому залежить конкурентоспроможність підприємств, їх потенціал у діловому співробітництві, ефективність реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин.        

Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у такий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.       

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, внаслідок спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення собівартості продукції, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.          

Стійке фінансове  становище, у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними  ресурсами. Тому фінансову діяльність як складову господарської діяльності має бути спрямовано на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу та найбільш ефективне його використання.         

Ефективне управління внутрішніми факторами діяльності підприємства для підвищення фінансової стійкості має передбачати: оптимізацію складу і структури активів підприємства, раціоналізацію їх обороту; ефективне розміщення власних фінансових ресурсів та мобілізацію залученого капіталу; забезпечення самофінансування за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; ліквідацію заборгованості підприємства.         

Створення сприятливого зовнішнього середовища для підвищення фінансової стійкості підприємств  слід здійснювати за напрямками: формування багатоукладної  економіки; надання правовому забезпеченню більшої динамічності, якості і соціально-економічної результативності; удосконалення системи оподаткування, цінової політики, кредитної системи.       

В умовах кризового  становища нашої країни перед  підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства можливе  за умови досягнення оперативних  цілей,  а саме:      

1. Усунення неплатоспроможності  підприємства;     

2. Відновлення  фінансової стійкості підприємства;      

3. Зміна фінансової  стратегії з метою прискорення  економічного зростання;     

4. Збільшення  обсягу позитивного грошового  потоку;     

5. Зниження обсягів  споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.      

Основні оперативні цілі досягнення неплатоспроможності:      

1. Збільшення  величини грошових активів, які  забезпечують покриття поточних  зобов'язань;     

2. Зменшення  суми поточних зовнішніх фінансових  зобов'язань підприємства;     

3. Зменшення  суми поточних внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства.                   

Усунення неплатоспроможності - найважливіше завдання, бо коли підприємство може своєчасно погасити свої борги  перед кредиторами, це свідчить про  встановлення системи розрахунків  і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність підприємства може бути усунена за рахунок виконання низки фінансових заходів, фактори, які призвели до неплатоспроможності , можуть залишатись без змін.       

Отже, можна  стверджувати, що фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів, тому їх слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення і використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.        

Фінансова стійкість  відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього  використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами,  здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.