Антропогенне навантаження на теріторії Одеської області

Міністерство освіти та науки України

Одеський державний економічний  університет

 

 

                                                                                                               Кафедра регіональної економіки та екології

 

Реферат

 

з курсу екологічний менеджмент

на тему:

 

«Антропогенне навантаження на теріторії Одеської області»

 

 

 

 

 

 

 

                                                          

                                                     

                                                                  Виконала:

                                                                               Студентка ІІ курсу

                                                                         22 групи ФЕФ

                                                                                                      Капустян Катерина Дмитрівна

                                                                                                      Перевірила:

   Мозгалева Валентина Марківна

                                         

 

                                                                                 

 

 

 

 

 

 

   - Одесса - 2010

 

Зміст

 

 

 

 

І. Скорочена характеристика екологічного становища території  Одеській області

 

Одеська область розташована в  південно-західній частині України, займає територію північно-західного Причорномор’я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману і простягається від моря на північ, у глибину суші на 200-250 км. Займає значну територію (33,3 тис. км2) – найбільшу серед інших областей України. Розміщена в лісостеповій (північна третина краю) та степовій ландшафтних зонах. Головна особливість економіко-географічного положення області – її приморське і прикордонне положення.

Загальна площа земельного фонду  області становить 3,3 млн. га. Сільськогосподарські угіддя складають майже 80% всієї земельної площі, рілля – понад 62% території або 78% від сільськогосподарських угідь. Показники на душу землезабезпеченості в області помітно вищі середніх у країні. На одного мешканця області пересічно припадає 0,97 га сільськогосподарських угідь, з них 0,8 га ріллі. Це відповідно, на 17% та на 19% вище показників середньої землезабезпеченості в Україні.

Одещина виділяється значним поширенням сучасних фізико-географічних процесів, які погіршують якісну оцінку земель та ускладнюють їх використання. В межах області розміщено понад 1100 ярів, майже 3,5 тис. зсувонебезпечних ділянок, майже 20% території області уражено карстом.

Площа земель лісового фонду в області  становить 242 тис. га., з яких покрита  лісом – 180 тис. га. Лісистість становить  близько 9% .

Залишається незмінною протягом останнього десятиріччя площа лісових угідь  – 223,0 тис. га. Поряд з цим за минулий  рік збільшилась на 3 тис.га площа  земель, вкритих лісовою рослинністю. Всі ліси області віднесені до першої групи і представлені переважно ґрунтозахисними і (протиерозійними) байрачними лісами, зеленими зонами, лісосмугами вздовж транспортних магістралей. До природно-заповідного фонду віднесені 98,9 тис.га земель.

У межах області розташовані  ділянки басейнів трьох великих  річок – Дунаю, Дністра та Південного Бугу. До водного фонду області відносяться також 1140 малих річок та струмків загальною довжиною 7632 км, 55 водосховищ, 15 лиманів, більш як 800 ставків. За останні роки половина малих річок області припинила своє існування.

Одеська область характеризується слабкою і надто нерівномірною забезпеченістю підземними водними ресурсами, придатними для господарсько-питного водопостачання. На одного мешканця Одеської області припадає 0,29 м3/добу прогнозних ресурсів, в середньому по Україні – 1,1 м3/добу. Загальний водовідбір із прогнозних ресурсів складає 432 тис. м3/добу.

Одеська область володіє значними ресурсами мінеральних вод. Розвідані  і експлуатуються Куяльницьке, Одеське, Сергієвське та інші родовища. Балансові  запаси мінеральних вод на 6 родовищах складають 6,5 тис. м3/добу, водовідбір не перевищує 10%.

Територія області характеризується наявністю різноманітних видів  корисних копалин. Найбільше розповсюдження мають тверді нерудні корисні  копалини – піски, суглинки, гравій, галька, граніти, які використовуються як будівельні матеріали. В області розвідано 155 родовищ твердих корисних копалин, основна частина яких знаходиться на орних землях.

Одещина виділяється своєрідною територіальною організацією господарства та розселення населення. Головні економічні центри, портово-промислові комплекси та вузли, основні осередки рекреації розміщенні вздовж морського узбережжя та по нижній течії Дунаю. Таке розміщення населення і господарства називають приморсько-фасадним типом територіальної організації продуктивних сил. З ним пов’язана величезна нерівномірність антропогенного й техногенного навантаження на довкілля.

Одеська область характеризується особливими природними умовами, які  спричинені її приморським розташуванням. Наявність бризових циркуляцій сприяє накопиченню забруднюючих речовин в атмосферному повітрі; значна кількість днів з туманами, інверсією в осінньо-зимовий період також призводять до інтенсивного забруднення великих територій.

Останніми роками спостерігається  зменшення обсягу викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення у зв’язку із загальним спадом промислової діяльності.

 

 

Проте  у 2007 р. викиди від великих  промислових підприємств зменшились на 0,5 тис. т/рік.

Не дивлячись на тенденцію загального зниження обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу, промислові викиди підприємств різних галузей характеризуються чисельними специфічними речовинами, значна частина яких становить серйозну небезпеку в гігієнічному відношенні. Певний вплив на рівень забруднення атмосферного повітря мають викиди від автотранспорту. Причиною цього є значне зростання кількості приватного автотранспорту в області. Причому, зазначена різниця між викидами стаціонарних та пересувних джерел в останні роки збільшується.

У середньому на одного мешканця області  за 2008 р. від стаціонарних і пересувних джерел припадає 45,3 кг шкідливих речовин (проти 50,8 кг за 2007 рік).

Надходження небезпечних речовин  у атмосферу, залежить, насамперед, від надійної роботи очисного обладнання, де вони уловлюються і знешкоджуються та впровадження ефективних технологій виробництва.

Для покращання стану  атмосферного повітря необхідно:

• вжити заходи щодо забезпечення автотранспорту неетильованим бензином, малосірчистим дизельним паливом;

•  керівникам підприємств виконувати всі природоохоронні заходи, які є в узгоджених проектах ГДВ;

• місцевим органам влади забороняти будівництво нових екологічно небезпечних об’єктів;

• вдосконалювати проведення державного і виробничого контролю за дотриманням технологічних регламентів на промислових об’єктах незалежно від форми власності та видів господарювання;

• впроваджувати чисті технології, проводити переведення котельних на газ;

•  створити постійно діючий моніторинг за станом атмосферного повітря та проводити інші заходи.

У 2008 р. обсяги забору води із природних  водних об’єктів склали 2531 млн.м3, що на 351 млн.м3 більше ніж у попередньому році. Кількість спожитої води складає 401,7 млн.м3, у тому числі із підземних  вод 38,21 млн.м3. Протее у  2007 р. обсяг використання води зменшився на 62,1 млн.м3, у тому числі із підземних джерел на 4,0 млн.м3. Це обумовлено зменшенням використання води на господарсько-питні, промислові потреби та сільськогосподарське водопостачання. Таке становище пов’язане із загальним зниженням виробництва у галузях народного господарства, лімітованою подачею електроенергії до водозабірних споруд та споживачів.

Великою проблемою, з точки зору погіршення якості води у водоймах області, є скидання забруднених  стічних вод у водні об’єкти

На території Одеської області  систематично підтоплюються 72 сільські населені пункти в Біляївському, Ізмаїльському, Роздільнянському, Татарбунарському та інших районах.

Актуальною для області залишається  проблема екологічного стану водноресурсного потенціалу. Велику шкоду водним об’єктам області наносять скиди неочищених і недостатньо очищених стічних вод промислових і сільськогосподарських підприємств, розміщення в прибережних смугах та водоохоронних зонах річок і водоймищ тваринницьких ферм без виконання охоронних заходів, сміттєзвалищ.

Спрямлення річищ річок, розорювання  земель до урізу води, знищення лісів  і заплавних лугів, неправильне  застосування та використання міндобрив, отрутохімікатів привели до знищення джерел життя малих річок, що вносять істотну частку у формування водних ресурсів області. Крім того, надмірне антропогенне навантаження на басейн малих річок призводить до їх деградації.

Річка Дністер, як джерело водопостачання Одеського регіону знаходиться  у складній екологічній ситуації. Територія, по якій вона протікає, густо населена, має розвинену промисловість і сільське господарство, діяльність яких негативно впливає на показники хімічного та бактеріологічного природного стану річкової води, в результаті чого її якість за останні роки значно погіршилась. Тому басейн Дністра потребує термінового екологічного захисту.

Існуюча технологія очищення та знезаражування води, технологічне та енергетичне  обладнання, резервуари і водопровідні мережі в умовах недостатнього фінансування опинились у стані технічного занепаду, застаріли, амортизовані і неспроможні забезпечити достатню кількість і якість питної води та стабілізувати санітарно-епідемічне становище в регіоні.

Катастрофічний стан вод Чорного  моря є наслідком значного перевищення обсягу забруднень, що надходять до них, над асиміляційною здатністю морських екосистем. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби.

З метою запобігання забрудненню водних джерел та поліпшення екологічної обстановки в області, необхідно здійснити ряд організаційно-технічних, технічних та науково-технічних заходів, зокрема:

• будівництво нових та реконструкція існуючих очисних

каналізаційних споруд;

• впровадження нових технологій очищення стічних вод;

• створення прибережних смуг та водоохоронних зон річок та водойм, зон санітарної охорони об’єктів питного водопостачання;

• розвиток та реалізація існуючої нормативно-правової бази та ін.

В області склалася незадовільна ситуація з накопиченням, зберіганням, знешкодженням, утилізацією промислових та побутових відходів. Так у 2008 р. накопичено на підприємствах 1281,8 тис.т промислових токсичних відходів, що на 1,5 тис.т менше ніж у 2007 р.. Крім того, на території області розташовано майже 550 сміттєзвалищ. Щорічний загальний обсяг відходів, що вивозиться на них, досягає близько 4 млн. т. Існуючі звалища не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, що є одним із факторів інтенсивного забруднення поверхневих та підземних вод, ґрунту, атмосферного повітря.

Значний обсяг накопичення в  Одеському регіоні відходів обумовлений  дією низки факторів як соціально-економічного, так і техніко-технологічного та організаційного характеру.

В останні два роки в регіоні  спостерігається тенденція до економічного зростання. Однак ці позитивні зміни сприяли зростанню забруднення навколишнього середовища відходами у зв’язку зі збільшенням частки відходоутворюючих галузей промисловості – метало- та енергомістких виробництв (судноремонт, машинобуддування), чорної та кольорової металургії, нафтопереробної промисловості, разом з високотоксичними і через це екологічно небезпечними галузями – хімічною та нафтохімічною, зростанням випуску продукції у галузях, що пов’язані з рекреаційним профілем Причорномор¢я (легка, харчова, медична та фармацевтична).

Спектр екологічних проблем  у сфері поводження з відходами  останнім часом розширився за рахунок  нових видів і джерел шкідливого впливу на довкілля. Додаткову напругу  в екологічну ситуацію вносить зростаючий потік автотранспорту, імпорт екологонебезпечних товарів, обладнання, технологій.

Основними причинами промислового забруднення області є низький  технологічний рівень промислового обладнання та недосконалість екотехніки; старіння основних фондів виробничого та невиробничого призначення; відсутність замкнутих циклів господарської діяльності, які дозволяють здійснювати рециклінг відходів і вторинних ресурсів; недосконалість ринкового механізму щодо вирішення екологічних завдань і методів економічного стимулювання розв’язання природоохоронних завдань; недооцінка екологічних проблем, їх соціальних та економічних наслідків.

Здійснення комплексу заходів  щодо покращання екологічної ситуації в регіоні потребує не тільки надійного  фінансового підкріплення, а й  подальшого удосконалення природоохоронного законодавства України та нормативно-правової бази в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

 

Основні екологічні проблеми області такі:

• Низька забезпеченість області прісними водними ресурсами та підземними водами створює напруженість у водопостачанні населення. Низька якість питної води спричиняє погіршенню стану здоров’я населення. Будівництво водопровідної мережі проводиться низькими темпами.

•  Основними джерелами питної води в області є річки Дунай та Дністер. Оскільки на території області розташовані тільки пониззя цих річок, господарська діяльність в їх басейнах призводить до погіршення якості води, ускладнює водопостачання населення. Вода Дністра вміщує високі концентрації нітритів, фосфатів, заліза, міді, хрому, нафтопродуктів, кальцію. В той же час очисні споруди водозабірної станції “Дністер” реконструюються повільно через відсутність коштів, а населення регіону споживає воду низької якості.