Експертні методи прийняття рішень

Імітаційне  моделювання.   Часто  застосовується  в   ситуаціях  занадто складних    для   використання   математичних   методів    (маркетолог   може створити модель модифікації купівельних потреб у зв'язку зі зміною цін товарів на ринку, і їхнього дизайну).

Економічний аналіз є однією з форм моделювання. Прикладом може служити економічний аналіз ефективності тієї або іншої фірми.

Метод Дельфи. Суть його полягає в  тому, що експерти заповнюють спеціальні анкети по розглянутій проблемі. Кожний з них індивідуально формує свій прогноз. Потім ці прогнози передаються всім експертам, що приймають участь в обговоренні. Вони знайомлять із думкою колег, і можливо, коректують свій попередній прогноз на базі нових ідей або інформації. Ця процедура повторюється три-чотири рази, поки в остаточному підсумку всі експерти не прийдуть до єдиної думки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Прийняття  рішень за допомогою експертних  методів (діагностика проблеми, вивчення альтернатив).

Сутність методу експертних оцінок полягає в проведенні експертами інтуїтивного-логічного аналізу  проблеми з кількісною оцінкою суджень  і формальною обробкою результатів. Одержувана в результаті обробки узагальнена думка експертів приймається як рішення проблеми. Комплексне використання інтуїції (неусвідомленого мислення), логічного мислення й кількісних оцінок з їхньою формальною обробкою дозволяє одержати ефективне рішення проблеми.

При виконанні своєї ролі в процесі  управління експерти роблять дві  основні функції: формують об'єкти (альтернативні ситуації, мети, рішення й т.п.) і роблять вимір їхніх характеристик (імовірності здійснення подій, коефіцієнти значимості цілей, переваги рішень і т.п.). Формування об'єктів здійснюється експертами на основі логічного мислення й інтуїції. При цьому більшу роль грають знання й досвід експерта. Вимір характеристик об'єктів жадає від експертів знання теорії вимірів.

Характерними рисами методу експертних оцінок як наукового інструмента рішення складних неформальних проблем є, по-перше, науково обґрунтована організація проведення всіх етапів експертизи, що забезпечує  найбільшу ефективність роботи на кожному з етапів, і, по-друге, застосування кількісних методів як при організації експертизи, так і при оцінці суджень експертів і формальній груповій обробці результатів. Ці дві особливості відрізняють метод експертних оцінок від звичайної давно відомої експертизи, широко застосовуваної в різних сферах людської діяльності.

Експертні колективні оцінки широко використалися в державному масштабі для рішення складних проблем керування народним господарством уже в перші роки Радянської влади. В 1918 році при Вищій раді народного господарства була створена Рада експертів, завданням якого було рішення найбільш складних проблем реорганізації народного господарства країни. При складанні п'ятирічних планів розвитку народного господарства країни систематично використалися експертні оцінки широкого кола фахівців.

У цей час у нашій країні й  за рубежем метод експертних оцінок широко застосовується для рішення важливих проблем різного характеру. У різних галузях, об'єднаннях і на підприємствах діють постійні або тимчасові експертні комісії, що формують рішення по різним складним неформальним проблемах.

Всю безліч неформалізованих проблем  умовно можна розділити на два  класи. До першого класу ставляться проблеми, у відношенні яких є достатній інформаційний потенціал, що дозволяє успішно вирішувати ці проблеми. Основні труднощі в рішенні проблем першого класу при експертній оцінці полягають у реалізації існуючого інформаційного потенціалу шляхом підбора експертів, побудови раціональних процедур опитування й застосування оптимальних методів обробки його результатів. При цьому методи опитування й обробки ґрунтуються на використанні принципу «гарного» вимірника. Даний принцип означає, що виконуються наступні гіпотези:

1) експерт є сховищем великого обсягу раціонально обробленої 
інформації, і тому він може розглядатися як якісне джерело інформації;

2) групова думка експертів близька до щирого рішення проблеми. 
Якщо  ці  гіпотези  вірні,   то   для  побудови  процедур   опитування  й алгоритмів обробки можна використати результати теорії вимірів і математичної статистики.

До другого класу ставляться проблеми, у відношенні яких інформаційний потенціал знань недостатній для впевненості в справедливості зазначених гіпотез. При рішенні проблем із цього класу експертів уже не можна розглядати як «гарних вимірників». Тому необхідно дуже обережно проводити обробку результатів експертизи. Застосування методів осереднення, справедливих для «гарних вимірників», у цьому випадку може привести до більших помилок. Наприклад, думка одного експерта, що сильно відрізняється від думок інших експертів, може виявитися правильною. У зв'язку із цим для проблем другого класу в основному повинна застосовуватися якісна обробка.

Область застосування методу експертних оцінок досить широка. Перелічимо типові завдання, розв'язувані методом експертних оцінок:

1. складання переліку можливих подій у різних областях за певний 
   проміжок часу;
2. визначення   найбільш   імовірних   інтервалів   часу   здійснення 
   сукупності подій;

3) визначення цілей і завдань керування з упорядкуванням їх по 
ступені важливості;

4. визначення   альтернативних    варіантів   рішення   завдання   з 
   оцінкою їхньої переваги;
5. альтернативний   розподіл   ресурсів   для   рішення   завдань   із 
   оцінкою їхньої переваги;
6. альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з 
   оцінкою їхньої переваги.

Для рішення перерахованих типових  завдань у цей час застосовуються різні різновиди методу експертних оцінок. До основних видів ставляться; анкетування й інтерв'ювання; мозковий штурм; дискусія; нарада; оперативна гра; сценарій.

Кожний із цих видів експертного  оцінювання має свої переваги ь. недоліками, що визначають раціональну область застосування. У багатьох випадках найбільший ефект дає комплексне застосування декількох видів експертизи.

Анкетування й сценарій припускають  індивідуальну роботу експерта. Інтерв'ювання може здійснюватися як індивідуально, так і із групою експертів. Інші види експертизи припускають колективну участь експертів у роботі. Незалежно від індивідуальної або групової участі експертів у роботі доцільно одержувати інформацію від безлічі експертів. Це дозволяє одержати на основі обробки даних більше достовірні результати, а також нову інформацію про залежності явищ, подій, фактів, суджень експертів, що не втримується в явному виді у висловленнях експертів.

До найбільш часто використовуваних при експертному оцінюванні методів відносяться: ранжирування, парне порівняння, безпосередня оцінка. При описі кожного з перерахованих методів будемо думати, що мається кінцеве число вимірюваних об'єктів і сформульований один або кілька ознак порівняння, по яких вивчається ступінь впливу об'єктів на результат.

Отже, методи виміру будуть розрізнятися лише процедурою порівняння об'єктів. Ця процедура включає:

• побудову відносин між об'єктами емпіричної системи;
• вибір функції і", що відображає об'єкти емпіричної системи на числову 
  систему;
• визначення шкали вимірів.

Розглянемо докладно всі ці питання, що виникають при використанні кожного з методів вимірів.

Метод ранжирування.

Ранжирування - це процедура упорядкування об'єктів по ступені їхнього впливу на результат, виконується експертом у процесі виявлення його знань. На основі своїх знань і досвіду експерт розташовує об'єкт у порядку переваги, керуючись одним або декількома показниками порівняння. У залежності від виду відносин між об'єктами можливі різні варіанти упорядкування об'єктів.

Нехай серед об'єктів  немає еквівалентних по ступені  впливу на результат, У цьому випадку  між об'єктами існує відношення строгого порядку, що володіє властивостями:

• несиметричності (якщо О_і > О_j де О_i> О_j);
• транзитивності (якщо О_і >  О _j’ О _j> О_k’  де О_i > О_к);
• зв'язності (для будь-яких двох об'єктів, або О_і > О_j, або О_j > О_i).

У результаті порівняння всіх об'єктів  по відношенню строгого порядку експерт складає упорядковану послідовність:

О₁>О₂>..>О_n, (1)

де об'єкт із номером один є  найбільш кращим із всіх об'єктів, об'єкт  із номером два менш кращий чим перший, але переважніше всіх інших і т. д.

Отримана система з  відношенням порядку < О , > > утворить серію. Для серії доведене існування числової системи;

• елементами якої є числа;

• а відношення порядку > є відношення „більше чим", „переважніше

чим".

Це означає, що існує числове  представлення f (О₁), таке, що послідовності (1) відповідає послідовність чисел

f (O₁) > f (O₂) > …> f (O_n)

У практиці експертного ранжирування найчастіше використовується послідовність натуральних чисел

r₁ = f (O₁)= 1; r₂ = f (O₂)= 2; ….; r_n= f (O_n)= n.

Числа r₁, r₂, ... , r_n називаються рангами. Найбільш кращому привласнюється ранг 1, другому - ранг 2 і т.д. На практиці, серед об'єктів можуть бути й еквівалентні по ступені їхнього впливу на результат. Наприклад, упорядкування може мати вигляд

О₁> О₂> О₃>О₄>О₅ >...>О_n-₁ ~ О_n (2)

У цій послідовності об'єкти О₃, О₄ і О5 еквівалентні між собою, а О_{n - 1}і О_n - між собою. Для еквівалентних об'єктів прийнято призначати однакові ранги, рівні середньому арифметичному значенню рангів, приписуваних однаковим об'єктам. Такі ранги одержали назву зв'язаних рангів. Для прикладу упорядкування (2) у випадку n= 10 ранги об'єктів О₃, О₄ і О₅ будуть однаковими і рівними:   r₃ = r₄ = r₅ = (3+4+5)/3 = 4

            r₉ = r₁₀ = (9+10)/2 = 9,5

 

Як видно з прикладу зв'язані  ранги можуть бути дробовими. Зручність  використання зв'язаних рангів полягає в тому, що сума рангів n- об’єктів дорівнює сумі натуральних чисел від 1 до n. При цьому будь-які комбінації зв'язаних рангів не змінюють цю суму. Це обставина істотно спрощує обробку результатів ранжирування при груповій експертній оцінці.

Парне порівняння являє собою процедуру встановлення переваги об'єктів при порівнянні всіх можливих пар. На відміну від ранжирування, при якому здійснюється упорядкування всіх об'єктів відразу, парне порівняння представляє для експертів більш просту задачу. При порівнянні кожної пари об'єктів можливі відносини або порядку, або еквівалентності. Парне порівняння є вимір у шкалі порядку (10, С. 126).

У результаті порівняння кожної пари об'єктів О_i і О_j експерт повинний упорядкувати цю пару, висловлюючи, що:

або О_i > О_j, або О_j > О_i або О_i, ~О_j.

Перехід від емпіричної системи  до числової системи з відносинами  здійснюється вибором такої функції f, що:

якщо О_i > О_j то f (O_i) > f (O_j)

Якщо O_j>O_i, то f f (O_i)<f (O_j)

Нарешті якщо об'єкти еквівалентні, те природне припущення, що f(О_i)=f(О_j). Найбільше часто в практиці експертного оцінювання використовують наступні числові представлення:

Емпірична система	Представлення 1		Представлення 2		Представлення 3
	F (Oі)	F (Oj)	F (Oі)	F (Oj)	F (Oі)	F (Oj)
Оi > Оj	2	0	1	-1	1	0
Оi - Оj	1	і	0	0	0,5	0,5

 

Результати порівняння експертом  усіх пар об'єктів зручно представити  у вигляді таблиці, стовпці і  рядки якої складають об'єкти, а  в осередках таблиці проставляються числові значення.

Приклад: Як приклад розглянемо табличне відображення результатів проведеного парного порівняння п'яти об'єктів при використанні числового представлення 1.

 

Oі	O1,	O2	O3	O4	O5
Oі	1	2	2	1	2
O2	0	1	2	1	0
O3	0	0	1	0	1
O4	1	1	2	1	0
O5	0	2	1	2	1