Финансовая стратегия предприятия

7

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………2

1.Теоретичні засади фінансової стратегії фірми ……..…………………………5

    1.1. Сутність і зміст фінансової стратегії……………………...………………5

    1.2. Характеристика фінансових стратегій…………………………………….9

2. Класифікація стратегій підприємства …………………….………………… 13

    2.1. Стратегії управління активами….………..………………………………. 13

    2.2. Стратегії управління грошовими потоками …  ……………………….....15

    2.3. Стратегії управління фінансовими ризиками………………………….....18

3. Процес розробки та реалізації фінансової стратегії………………………….21

    3.1. Концепції стратегічного управління…..…………………………………..21

    3.2. Етапи розробки та реалізації фінансової стратегії підприємства………..23

Висновки та пропозиції ……………………………………………………………31

Список використаної літератури ………………………………………………….33

Додатки …………………………………………………………………………..…35

ВСТУП

Фінансова стратегія підприємства являє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства, обумовлених його фінансової ідеологією, і найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Актуальність теми дослідження зумовлена ​​тим, що ефективність діяльності економічних суб'єктів у значній мірі визначається їх фінансовою стратегією. Організації, що приділяють пильну увагу питанням фінансової стратегії, виявляються більш конкурентоспроможними і стійкими. Питання формування фінансової стратегії актуальні як для великих, так і для малих організацій, як для державних підприємств, громадських організацій, так і для комерційних структур.

Розробка фінансової стратегії - це коло фінансового планування. Як складова порція загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої.

Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства є актуальною у зв'язку з необхідністю прийняття рішень в ринкових умовах. Тут основна увага приділяється оцінці поточного стану суб'єкта господарської діяльності. Пріоритетними у даному напрямку досліджень є обгрунтований прогноз напрямків розвитку підприємства, вироблення конкретних рекомендацій для недопущення можливих помилок і прорахунків і констатування фактичного стану справ. Перш за все, потрібно визначити фінансову стратегію діяльності, як рекомендацію відносного зміни фінансово-господарського стану в довгостроковій перспективі на базі кількісних характеристик фактичного фінансово-господарського стану в поточному і наступних періодах.

Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона охоплює питання теорії і практики формування фінансів, їх планування та забезпечення, вирішує задачі, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах підготовки та ведення стратегічних фінансових операцій.

Актуальність розробки фінансової стратегії підприємства визначається рядом умов. Найважливішим із таких умов є інтенсивність змін факторів зовнішнього фінансового середовища. Висока динаміка основних макроекономічних показників, пов'язаних з фінансовою діяльністю підприємств, темпи технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури фінансового ринку, непостійність державної економічної політики і форм регулювання фінансової діяльності не дозволяють ефективно управляти фінансами підприємства на основі лише раніше накопиченого досвіду і традиційних методів фінансового менеджменту.

У цих умовах відсутність розробленої фінансової стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього середовища, може призвести до того, що фінансові рішення окремих структурних підрозділів підприємства будуть носити різноспрямований характер, приводити до виникнення протиріч і зниження ефективності фінансової діяльності в цілому.

Вироблення стратегії розвитку підприємства забезпечує ефективний розподіл і використання всіх ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових, землі і технологій і на цій основі - стійке положення підприємства на ринку в конкурентному середовищі.

Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, фінансова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер і повинна бути узгоджена з її цілями і напрямами. Разом з тим, фінансова стратегія сама робить істотний вплив на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

Це пов'язано з тим, що основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку і підвищення конкурентної позиції підприємства пов'язана з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого чи факторів виробництва). Якщо тенденції розвитку товарного і фінансового ринків не збігаються, може виникнути ситуація, коли цілі загальної стратегії розвитку підприємства не можуть бути реалізовані в зв'язку з фінансовими обмеженнями. У цьому випадку фінансова стратегія вносить певні корективи в загальну стратегію розвитку підприємства.

Мета моєї курсової роботи полягає в комплексному дослідженні теоретичних аспектів вибору  і формування фінансової стратегії підприємства та визначенні шляхів реалізації окремих стратегічних цілей фінансової діяльності.

Завдання курсової роботи:

-                     розкрити сутність та особливості фінансової стратегії фірми;

-                     з’ясувати значення фінансової стратегії у діяльності підприємства;

-                     розглянути послідовність формування та реалізації фінансової стратегії суб’єкта господарювання.

1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

1.1.Сутність і зміст фінансової стратегії

Стратегія економічної організації – це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія – це не просто функція часу,а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий,що стратегічне планування – єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

На сьогоднішній день не існує єдиного підходу до визначення фінансової стратегії і, відповідно, різняться погляди щодо порядку її формування. У зв'язку з цим доцільно розглянути позиції вчених-економістів стосовно суті фінансової стратегії (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1

Продовження таблиці 1.1

Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і ті ж рішення одному здаються стратегічними, іншому – тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти [11] :

1.Стратегічне планування пов’язане з рішеннями,наслідки яких проявляються протягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування пов’язане з довгостроковими періодами,а тактичне – з короткими. Слід відзначити,що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного,як два боки однієї медалі.

2.Стратегічне планування характеризується широтою розмаху,а тактичне –певною вузькістю, хоча широта та вузькість –поняття відносні.

3.Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей.

Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації. Стратегічне планування – довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування. Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності,велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів. Виробничо-господарська місія – набір певних параметрів, які описують характер зовнішнього для організації середовища,що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання,окремі сегменти, достатні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати стратегічний фокус – пріоритетний напрям,на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси. Сфера пріоритетів має бути обмеженою,оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.[2].

Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.

Наступний принцип –  комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вище згадані принципи створюють основу специфічної для планування системи портфельного планування, яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, а решта залишається в портфелі. [6].

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які  включають усі необхідні

елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає: сукупність маркетингових досліджень – виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку[1].