Финансовая стратегия предприятия

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану,орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб’єктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії.

Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обхватує питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують є задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об’єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе: [8].

-            аналіз фінансового стану;

-            оптимізацію основних та оборотних засобів;

-            розподіл прибутку.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю

забезпечує :

-            формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

-            виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

-    відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним

можливостям підприємства;

-    визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;

-            створення та підготовка стратегічних резервів;

-            ранжування та поетапне досягнення цілей.

Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при

взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії, при спів паданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію.

Завданнями фінансової стратегії є: [2].

- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками, тощо.

- вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

-    розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств[2,3].

              1.2. Характеристика фінансової стратегії

Стратегія фінансування є основою для вибору альтернативи, яка зумовлює природу і напрями організації фінансових відносин всередині і поза межами підприємства. Елементами її є визначення цілей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, часових характеристик, важелів і прийомів управління рухом фінансів і капіталу; визначення «стратегічного набору» (структури специфічних фінансових стратегій); фінансове і спеціальне планування.

Фінансова стратегія підприємства — система дій щодо забезпечення найкращої спрямованості фінансової діяльності, економії всіх видів витрат, мобілізації капіталу для підтримки виробничих, дослідних, маркетингових та інших стратегій, спрямована на максимальне підвищення вартості підприємства.

Розроблення фінансової стратегії ґрунтується на таких засадах: [5,6].

- збалансованість матеріальних і фінансових потоків;

- найефективніше фінансування розширення, підтримки, а за потреби -скорочення окремих підсистем і підприємства загалом;

- прогнозування альтернативних варіантів розвитку підприємства щодо фінансових характеристик його діяльності в різних умовах;

- фінансовий контроль і аналіз діяльності підприємства.

Фінансова стратегія стосується динамічної системи, яка весь час змінюється, що зумовлює необхідність відстеження руху всіх складових процесу фінансування. З метою впорядкування діяльності підприємства у сфері фінансів організуються взаємопов'язані підрозділи різного типу, які утворюють функціональну підсистему із забезпечення підприємства потрібними для досягнення встановлених параметрів розвитку фінансовими ресурсами.

Розроблення і реалізація фінансової стратегії починається з діагностування фінансово-економічного стану підприємства за найактуальнішими для нього показниками (фінансова стійкість, ліквідність, оборотність позичкового капіталу тощо).[15,16]. Стратегічний підхід націлює на діагностування економічного стану з погляду використання перспективних складових виробничого потенціалу підприємства, передусім зорієнтованості керівництва на інноватику, про що можна судити на підставі використання прибутку для фінансування активів.

Спрямованість підприємства на зміцнення конкурентних позицій оцінюють за допомогою комплексного коефіцієнта фінансово-економічної спроможності — що ґрунтується на фінансових показниках підприємства.

Отже, комплексний коефіцієнт фінансово-економічної спроможності є багатофакторною моделлю, що дає змогу оцінити фінансово-економічний потенціал підприємства та окремих сторін його діяльності, можливості інноватики і привабливість інвестицій, вплив на них кожного коефіцієнта (фактора). Усе це забезпечує більш ґрунтовне розроблення загальної стратегії підприємства на основі пріоритетних функціональних стратегій.

Не менш важливим компонентом фінансової стратегії є ставлення до боргів, адже кожне підприємство час від часу змушене позичати гроші на певний термін. Обсяги і форма боргів — один із показників сталості підприємства. Це потребує виважених рішень щодо того, де, на який час, у яких обсягах, під який відсоток та на яких умовах узяти їх у борг.

Фінансова стратегія передбачає також формування оптимальних відносин з фінансовими, страховими, кредитними організаціями, акціонерами, фінансовим ринком; цілеспрямовану і системну діяльність підрозділів і посадових осіб підприємства. Усі ці чинники обумовлюють специфіку організації фінансової підсистеми управління підприємством.

У практиці підприємства фінансова стратегія реалізується за такими напрямами: [9,10].

1) кредитування (нові кредитні лінії і схеми кредитування; короткострокові кредити (позики, кредитні банківські білети, отримані в результаті факторингових операцій рахунки тощо); довгострокові кредити (забезпечені, в т. ч. іпотечні позики на термін від трьох до п'яти років; облігації або позикові зобов'язання; комерційні папери тощо));

2) розміщення акцій (біржова діяльність, часткове розміщення акцій, пропозиції для відкритого продажу, прості і привілейовані акції та ін.);

3) рефінансування (довгострокове і короткострокове рефінансування, купівля власних акцій, реструктуризація і ліквідація боргів, управління грошовими потоками та ін.);

4) використання дивідендів (сплата дивідендів чи призупинення її тощо);

5) розвиток скорочення фінансової підсистеми підприємства.

Підвищення ефективності поточного планування фінансової діяльності підприємства забезпечує система фінансових планів, складених на основі фінансової стратегії, політики, обсягів виробництва, величини інвестицій, кон'юнктури ринку капіталів і грошей.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Cтратегії управління активами

              Зараз Україна переживає етап обставлення ринкової економіки. Як наслідок переходу від соціалістичної до ринкової форми господарювання багато підприємств опинилися в кризовому стані.

Ефективність роботи промислового підприємства залежить, як відомо, від багатьох факторів: попиту на продукцію, що випускається, її конкурентоспроможності, технічного рівня виробництва, його відповідності сучасним вимогам, кваліфікації виробничого і управлінського персоналу тощо.

Поряд з цим, проблема стратегії управління активами підприємства займає одне з першорядних місць в його діяльності. [8,9].

Активи підприємства – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Управління активами включає:

-         формування та управління фінансово-експлуатаційними потребами в обігових коштах;

-         управління дебіторською заборгованістю;

-         стратегію фінансування поточних активів;

-         управління джерелами формування оборотного капіталу;

-         управління необоротними активами;

-         управління фінансуванням необоротних активів;

-         управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Питання управління оборотними активами підприємств стають все більш актуальними. Сучасна господарська практика потребує прийняття як зважених так і нетрадиційних рішень, які базуються на глибокому синтезі досягнень сучасної фінансової теорії та досвіді фінансового управління.[12].

Ефективно управляючи оборотними активами можна достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства. Розробка стратегії фінансового оздоровлення організацій обов’язково включає розробку принципів управління оборотними активами як найбільш мобільною частиною майна.

Незважаючи на це в даний час принципи управління оборотними активами в повній мірі не пророблені у вітчизняній науковій та методичній літературі, що відбивається на практиці: комплексної політики управління оборотними активами немає у переважної більшості українських підприємств.

Управління оборотними активами в першу чергу має передбачати визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої – мінімізувати наявність недіючих поточних активів.[5].

Необхідний обсяг оборотних активів слід розглядати з двох позицій: ліквідності та доходності.

При низькому рівні оборотних активів можлива втрата ліквідності і як наслідок можливі перебої в роботі та втрата доходів. При зростанні величини оборотних активів ризик втрати ліквідності знижується. При деякому оптимальному рівні оборотних активів прибуток стає максимальним.

Подальше зростання оборотних активів, приводитиме до того, що підприємство матиме в своєму розпорядженні вільні активи, утримання яких призводить до витрат і зниження прибутку до витрат і зниження прибутку.

Таким чином, стратегія і тактика управління оборотними активами полягає в пошуку компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства.

Проблема ефективного управління активами є притаманною не лише для України. На думку аналітиків в основі краху більшості західних компаній лежить відсутність готівки, а не відсутність замовлень.

При переході до ринкової економіки, коли українські підприємства зіштовхнулися з необхідністю самостійно визначати потребу в усіх оборотних активах та управляти ними практика показала що існуючі розробки не відповідають вимогам часу. Відсутність підлагоджених механізмів управління фондами обігу стала однією з причин зростання

заборгованості та відсутності грошових коштів у підприємств. Першочерговими проблемами стали: управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, визначення джерел фінансування.

Значних успіхів в зниженні загальної потреби в оборотних активах можна досягти напрацювавши ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати: [8,9].

- забезпечення безперебійної роботи підприємства;

- зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування;

- прискорення обороту оборотних активів;

- максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності.

Завданнями, вирішення яких сприятиме фінансовому оздоровленню підприємств є:

- розроблення методів управління запасами та грошовими коштами з урахуванням сучасних економічних умов;

- вдосконалення роботи з клієнтами зі стягнення дебіторської заборгованості з урахуванням світового досвіду;

- здійснення обґрунтованих розрахунків щодо доцільності та обсягів знижок за передоплату;

- ретельне планування можливості використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування поточної діяльності.

2.2. Cтратегії управління грошовими потоками

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходжень і витрат коштів і їхньої синхронізації в часі. Також в процесі управління, необхідним є виділення основних завдань, на шляху до реалізації основної цілі.

Процес управління грошовими потоками підприємства, за Бланком І.А. охоплює такі основні етапи: [3,4].

1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Цей етап управління покликаний реалізувати принцип інформативної його вірогідності. У процесі здійснення цього етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.