Финансовая стратегия предприятия

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягом і в часі. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах (“центрах відповідальності ”).

3. Оптимізація грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їхньої ефективності в майбутньому періоді.

Найважливішими завданнями, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є: [16]:

• виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів;

• забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і за обсягами;

• забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства;

• підвищення суми і якості чистого грошового потоку, генерованого господарською діяльністю підприємства.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів. Таке планування носить прогнозний характер у силу невизначеності ряду вихідних його передумов. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному).

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

В літературі також виділяють і інший перелік етапів управління грошовими потоками підприємства. Управління грошовими потоками слід розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, котрий включає реалізацію таких етапів:

• планування та прогнозування грошових потоків і складання відповідних внутрішні фінансових документів;

• імплантація бюджету грошових потоків;

• контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників звіту про рух грошових коштів;

• корегування планових величин відповідно до зміни зовнішніх і внутрішніх умов реалізації бюджету грошових потоків.

На наш погляд, в управлінні грошовими потоками необхідно здійснювати низку організаційних економічних заходів: виявлення проблемних аспектів фінансового стану підприємства; аналіз проблемної ситуації за допомогою оцінки грошових коштів; розробка пропозицій щодо оптимізації руху грошових потоків на підприємстві; планування показників грошових потоків із врахуванням оптимізаційних заходів; своєчасний моніторинг планових показників грошових потоків підприємств. [12].

Отже, розроблений алгоритм системи управління грошовими потоками дозволяє підвищити ступінь фінансової і виробничої гнучкості підприємства та покращити оперативне управління з точки зору збалансованості надходжень і видатків грошових коштів; підвищити обсяги продажу та оптимізації затрат за рахунок більших можливостей маневрування ресурсами компанії; підвищити ефективність управління борговими зобов’язаннями та вартістю їх обслуговування; створити надійну базу оцінки ефективності роботи кожного підрозділу компаній; підвищити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Процес управління грошовими потоками підприємства базується на визначених принципах, основними з яких є [2]:

• принцип інформативної вірогідності;

• принцип забезпечення збалансованості;

• принцип забезпечення ефективності;

• принцип забезпечення ліквідності.

Управління грошовими потоками підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній меті.

2.3. Cтратегії управління фінансовими ризиками

У сучасному ринковому середовищі України, що постійно змінюється під впливом різноманітних зовнішних та внутрішних чинників, збільшується кількість потенційно можливих ризикових ситуацій. Тому проблема оцінки та управління ризиком стає все більш актуальною на сучасних підприємствах, а пошук ефективних підходів до управління ризиками – одним із найважливіших напрямків діяльності підприємств.[3,4].

Фінансовий ризик, передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Усі методи оцінки ризику передбачають максимальне наближення до реального результату, але не дають змоги зовсім уникнути помилок.

У міжнародній практиці процес управління ризиками розглядається як ключова сфера менеджменту, значна увага приділяється вивченню ризикових сфер, пошуку ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків, створенню відповідних систем управління. Дослідження ризику вітчизняними науковцями присвячені аналізу причин виникнення, класифікації та методам кількісної оцінки ризиків, меньш уваги приділяється пошуку ефективних прийомів управління, які були б пристосовані до реальних можливостей вітчизняних підприємців.[14].

Оскільки на сьогоднішній день повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і необхідно свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі ризики взаємопов'язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення. Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки.

Фінансові ризики, які визначаються ймовірністю грошових витрат і пов'язуються з непередбаченими змінами в обсягах, прибутковості, вартості та структурі активів і пасивів, особливе місце займає група цінових ризиків.

Цінові ризики пов’язані зі зміною ринкових цін та їх впливу на фінансові чи фізичні активи, що обліковуються як за активними, так і за пасивними бухгалтерськими рахунками на балансі компанії, підприємства чи банку. Отже, зміна ринкової ціни активів спричиняє зміну вартості активних, пасивних статей балансу, формуючи в кінцевому підсумку прибутки або збитки за позиціями, чутливими до кон'юнктури ринку. При несвоєчасному обліку втрат або прибутків виникають додаткові проблеми, оскільки необізнаність відносно факторів ризику не означає їх відсутності.

У фінансовій діяльності найбільш значними ціновими ризиками є ризик зміни відсоткових ставок та валютних курсів, а також ринковий ризик, пов'язаний зі зміною вартості цінних паперів. Ризик по’язаний з зміною відсоткової ставки (відсотковий ризик) присутній у діяльності позичальників, кредиторів, власників цінних паперів, інвесторів. Валютний ризик виникає у тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активи, пасиви або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті. Таким чином, більшість суб'єктів господарської діяльності мають справу з ціновими ризиками, а нестабільність та непередбачуваність протягом останніх років як міжнародного, так і національних фінансових ринків загострили проблему пошуку оптимальних методів управління цією групою ризиків.[8].

Необхідною умовою досягнення успіхів у сфері діяльності, яка характеризується підвищеною ризиковістю, є створення та вдосконалення, що дозволяють виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати ризик.

Механізм прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики і в якій мірі може брати на себе компанія, банк, а також визначати, чи виправдає очікувана прибутковість відповідний ризик. Процес управління ризиками включає широкий спектр дій, які можуть бути представлені як послідовність наступних етапів: [6].

- усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

- аналіз та оцінка ризику: мінімізація або обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

- здійснення постійного контролю за рівнем ризиків із застосуванням механізму зворотного зв'язку.

Згідно з першим етапом процесу управління цінові ризики реалізуються досить легко, оскільки володіння балансовими або позабалансовими  позиціями, чутливими до зміни відсоткових ставок, валютних курсів або фондових індексів уже означає наявність ризику. Ідентифікувати ризик та проаналізувати його характер необхідно, але недостатньо. Важливо з'ясувати розмір ризику, тобто здійснити його квантифікацію, завершується цей етап порівняльним аналізом реального та допустимого рівнів ризиків. Якщо фактичний ризик не перевищує межі допустимого, то керівництво може зразу перейти до останнього етапу управлінського процесу.

Отже, ризик — це фінансова категорія, тому на величину ризику можна впливати через фінансовий механізм, який здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої стратегії управління. У сукупності стратегія управління і прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиками.

                3. ПРОЦЕС РОЗРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ  ФІНАНСОВОЇ

СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

3.1. Концепції стратегічного управління

Розробка фінансової стратегії підприємства базується на методологічних принципах концепції «стратегічного управління», яка активно запроваджувалась з початку 70-х років на підприємствах США та більшості країн Західної Європи. Концепція стратегічного управління відображає чітке стратегічне позиціювання підприємства (включаючи і його функціонування, механізмі взаємодії суб’єкта і об’єкта управління, характері взаємовідносин між елементами господарської та організаційної структури і формах їх адаптації до змінних умов зовнішнього середовища.[11].

Стратегічне управління виникло на базі розвитку методології стратегічного планування, яке складає його основу. Головна відмінність стратегічного планування від довгострокового полягає в трактуванні майбутнього. В системі довгострокового планування вважається, що майбутнє може бути передбачене шляхом екстраполяції тенденцій та структурних пропорцій, які вже склалися. У системі стратегічного планування йдуть від теперішнього до майбутнього, змінюючи екстраполяцію аналізом перспектив підприємства. Методологічною основою при стратегічному плануванні є системний та ситуаційний підходи. Ці підходи відрізняє гнучкість, адаптивність та маневреність.

Необхідність виокремлення фінансової складової при створенні загальної стратегії компанії визначається:[6].

-         диверсифікацією діяльності крупних корпорацій в плані охоплення ними різних ринків, у тому числі і фінансових;

-         потребами в пошуку джерел фінансування стратегічних проектів і усього комплексу стратегічної виробничо-господарської поведінки;

-         наявністю єдиної для всіх компаній кінцевої мети при виборі стратегічних орієнтирів – максимізації фінансового ефекту;

-         стрімким розвитком міжнародних і внутрішніх національних фінансових ринків як «функціонального» поля для залучення фінансових ресурсів і одночасного прибуткового розміщення капіталу.

Методологія формування фінансової стратегії підприємства включає обґрунтування та розробку таких принципів діяльності, дотримання яких дозволило б зацікавленим суб’єктам ефективно розв’язувати певні питання. Основними принципами моделювання фінансової стратегії є:[13].

-         розгляд підприємства як відкритої системи: відкритість підприємства як соціально-економічної системи і його здатність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший рівень формування його фінансової стратегії;

-         врахування базових стратегій операційної діяльності підприємства: прискорений ріст, обмежений ріст, скорочення, комбінування;

-         переважна орієнтація на підприємницький стиль стратегічного управління фінансовою діяльністю;

-         виділення домінантних сфер стратегічного фінансового розвитку;

-         забезпечення гнучкості фінансової стратегії підприємства: в економічній літературі стратегічна гнучкість являє собою потенційну можливість підприємства швидко корегувати або розробляти нові стратегічні фінансові рішення у разі зміни внутрішніх або зовнішніх умовах здійснення фінансової діяльності;

-         забезпечення альтернативності стратегічного фінансового вибору, яка є важливою характерною рисою всієї системи стратегічного управління підприємством і пов’язана з усіма основними елементами стратегічного фінансового набору – фінансовими цілями, фінансовою політикою по окремим аспектам фінансової діяльності, джерелами формування фінансових ресурсів, стилем та менталітетом фінансового управління тощо;

-         забезпечення постійного використання результатів технологічного процесу у фінансовій діяльності, оскільки фінансова діяльність є головним механізмом забезпечення впровадження технологічних новацій, які забезпечують зростання конкурентної позиції підприємства на ринку;

-         врахування рівня фінансового ризику  в процесі прийняття стратегічних рішень. Отримання високих доходів (прибутків) багато у чому залежить від уміння оцінювати і прогнозувати ризики, з якими доводиться стикатися фінансовим менеджерам: невміння вимірювати ризик – це неможливість його контролювати і управляти ним. Ризиком можна управляти, тобто використовувати різні заходи, які дозволяють у певній мірі прогнозувати реалізацію ризикової події та здійснювати дії по зниженню ступеня ризику;

-         орієнтація у процесі реалізації фінансової стратегії на професійний апарат фінансових менеджерів, які повинні бути ознайомлені із основними принципами стратегічного управління, механізмом управління окремими аспектами фінансової діяльності, володіти методами стратегічного фінансового контролінгу;

-         забезпечення розробленої фінансової стратегії підприємства відповідними організаційною структурою управління фінансовою діяльністю і організаційною культурою. Передбачені стратегічні зміни у цій області повинні бути складовою частиною параметрів фінансової стратегії, які забезпечують її придатність до реалізації.