Глобалізація та її наслідки для економік країн світу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГIЙ

 

 

 

 

      Кафедра менеджменту

      зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

на тему:

«ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІК КРАЇН СВІТУ»

 

 

 

 

          Виконала              __________ студентка ЕіМ М митн-4 Сіжук О.В.  

 

Науковий керівник       ___________  к.е.н., доц. Болотіна І.М.

 

 

 

 

 

Київ НУХТ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІК КРАЇН СВІТУ………………………….…....5

1. Сутність поняття глобалізації………………………………………………5
2. Передумови розвитку глобалізаційних процесів…………………………9
3. Позитивні та негативні наслідки глобалізації для економік країн світу..12

РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ПРИКЛАДІ ТНК «BOEING»………………………………………………………………………………..15

2.1. Історія розвитку компанії «Boeing»…………………………………….15

2.2. Особливості функціонування корпорації в умовах глобалізації………17

РОЗДІЛ 3. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ………………………….20

3.1. Місце та роль України у світовій економіці…………………………….20

3.2. Вплив глобалізації на економіку країни…………………………………22

3.3. Приорітетні напрямки розвитку економіки України в умовах глобалізації…………………………………………………………………….25

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з ключових процесів розвитку світової економіки ХХІ сторіччя є прогресуюча глобалізація, тобто  якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя. Глобалізація є поняттям загального характеру. Вона відображає обмін товарами, послугами, капіталом та робочою силою, який виходить за межі державних кордонів і з 60-их років набув форм постійного та неухильного зростаючого міжнародного переплетення національних економік. У цей період глобалізація проявила себе головним чином у перманентності темпів зростання світової торгівлі та валового внутрішнього продукту всіх розвинутих країн.

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що процес глобалізації є однією з головних тенденцій в розвитку сучасного світу, що значним чином впливає не лише на економічне життя, але й тягне за собою політичні (внутрішні і міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивилізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в світову економіку. Тому аналіз цього всесвітнього процесу має не лише теоретичне, але і суто практичне значення для розвитку та становлення економік всіх країн та їх світо господарських зв’язків.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні сутності та наслідків глобалізації як складної, багатоаспектної проблеми, що постійно породжує численні наукові дискусії, і тому на сьогодні вона не має простого й однозначного тлумачення.

Завдання дослідження:

- дослідити сутність поняття глобалізації;

- охарактеризувати передумови розвитку глобалізаційних процесів;

- виявити позитивні та негативні наслідки глобалізації для економік країн світу, зокрема для Укриїни;

- дослідити особливості розвитку  процесу глобалізації в транснаціональній корпорації.

Об'єкт дослідження - процес глобалізації та її наслідки для економік країн світу.

Предмет дослідження - позитиви та негативи глобалізації.

Методи дослідження: метод систематизації; методи порівняння та узагальнення; метод аналізу.

 Проблемам глобалізації присвячені роботи вітчизняних учених, зокрема:        О. Г. Білоруса, М. І. Долішнього, А. І. Кредісова, Д. Г. Лук’яненка, З. О. Луцишин, Ю. В. Макогона, Ю. М. Пахомова, С. І. Пирожкова, С. І. Соколенка, А. С. Філіпенка та ін. Щодо російської наукової школи, це праці М. Г. Делягіна, Е. Г. Кочетова, В. М. Коллонтая, О. І. Неклеси, І. О. Спиридонова, М. О. Чешкова, Ю. В. Шишкова. Серед найвідоміших зарубіжних учених, що заклали теоретичний фундамент у цій сфері, – Ф. Бродель, І. Валлерстайн, П. Герст, Дж. Даннінг, П. Кругман, А. Ругман, К. Омае, Дж. Сакс, Т. Фрідмен та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІК КРАЇН СВІТУ

 

1.  Сутність поняття глобалізації

 

На початку ХХІ століття під впливом глобалізації світове господарство все більше перетворюється в єдине ціле, в якому постійно формуються і протікають різнопланові процеси.

Коренева основа слова «глобалізація» запозичена з англійської мови та походить від латинського globus - куля, земна куля, глобус. Від цього слова згодом було утворено іменник globalization - перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї земної кулі. Окрім англійської версії (у назві) є ще й французька (mondalisation), яка походить від слова «monde» (світ) [1, ст. 235].

Термін “глобалізація” уперше введено  в науковий обіг Т.Левітом у 1983 році. Він визначив “глобалізацію” як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються ТНК [2, ст. 51].

Серед багаточисельних  визначень категорії “глобалізація” слід виділити три основні підходи. Перший описує сутність процесу за його проявами (“глобальними проблемами”), або характеристиками (“...посилення взаємовпливу і взаємозалежності різних факторів і сфер економіки в області світогосподарських відносин”) чи складовими елементами (підсистемами) глобальної економіки (міжнародна науково-технічна сфера; система міжнародного виробництва; світовий ринок і міжнародна торгівля; міжнародна валютно-фінансова система) .

Другий відображає точку  зору, близьку до тлумачення категорії  противниками цього явища – “глобалізація  як процес усунення перешкод для переміщення капіталу у всьому світі означає уніфікацію не лише митних тарифів, але й рівнів заробітної плати, соціальної забезпеченості, національного пенсійного законодавства, розуміється за нижньою планкою”. Очевидно, що тут має місце акцент на негативних наслідках процесу глобалізації переважно для країн-аутсайдерів.

Третій підхід, сформульований Р. Робертсоном: “глобалізація – це серія емпірично фіксованих змін, різнорідних, але об’єднаних логікою перетворення світу у єдине ціле”, видається нам найбільш адекватним сутності цієї категорії. Йдеться про процес еволюції існуючої сукупності господарських зв’язків на різних рівнях (країни, регіони, національні і міжнаціональні економічні агенти) та у різних формах (торговельні, фінансово-валютні, передача технологій, міграція робочої сили тощо) у глобальну систему – світову економіку. Відповідно, відбувається складний і суперечливий процес окреслення глобальної мети функціонування такої “гіпервеликої” системи, створюються наднаціональні органи управління її досягненням, наддержавна законодавча база та органи контролю за її дотриманням і, головне, - уніфікуються елементи цієї системи та форми взаємозв`язків між ними на різних рівнях ієрархії.

Українські вчені Д.Г. Білорус, А.М. Поручник та Д.Г. Лук’яненко сформували структуризацію глобалізаційного процесу, яка подана на рис. 1.1 [3, ст. 155].

 
Рис. 1.1. Структуризація глобалізаційного процесу

Таким чином, усі перераховані визначення терміна “глобалізація” показують, що на сьогодні немає єдиної відповіді, що являє собою глобалізація. Але кожне з перерахованих визначень відображають певні риси реальності.

При розгляді глобалізації як процесу дослідники виділяють  три етапи. 
Першим етапом вважають сформований до кінця ХІХ століття глобальний ринок товарів і капіталу у рамках Великобританії. До 1914 року Великобританія координувала усі функції, що інтегрували міжнародну економічну систему.

Другий етап глобалізації датується періодом після Другої світової війни. 1945-1975 роки ознаменувалися відновленням і модернізацією довоєнного потенціалу світової економіки, деколонізацією та формуванням нового світового порядку.

Сучасний етап глобалізації характеризується багатьма відмінностями  порівняно з двома попередніми  етапами.

До головних ознак  глобалізації можна віднести:

• Поглиблення міжнародного поділу праці з його переходом від спільного к специфічному і єдиному.
• Перевищення темпів росту міжнародного товарообігу над темпами росту обсягів світового виробництва.
• Зростаюча лібералізація міжнародної торгівлі, виражена у відкритті національних ринків товарів і послуг шляхом поступового зняття торгівельних обмежень і бар’єрів.
• Випереджуюче зростання руху капіталу у відношенні до руху товарів. Формування світового фінансового ринку, збільшення потоків портфельних і прямих іноземних інвестицій.
• Інформаційно-технологічна революція, переворот в засобах телекомунікацій на базі електроніки, кібернетики, супутникових систем зв’язку.
• Посилення впливу транснаціональних корпорацій.
• Концентрація і централізація капіталу на підставі процесів злиття і поглинення компаній і банків.
• Розвиток інтеграційних тенденцій на регіональному, субрегіональному і міжрегіональному рівнях. Зростання ролі наднаціональних органів у світовій політиці та економіки [4, ст. 297].

На сцену світового  економічного життя висуваються нові дійові особи, які нині є головними суб’єктами світогосподарських процесів.

Такими суб’єктами є:

• міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, МОП, СОТ);
• країни “великої сімки”;
• багатонаціональні корпорації;
• великі міста.

На рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.

Глобалізація на рівні окремої  країни характеризується ступенем взаємозв’язку  її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання  глобалізації світової економіки, не всі  країни інтегровані в однаковій  мірі. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку:

• співвідношення зовнішньоторговельного обігу і ВВП;
• прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;
• потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології [5, ст. 27].

Глобалізація на світовому рівні  визначається економічними взаємозв’язками  між країнами, що відбиваються на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу й

 ноу-хау, що постійно зростають.

Отже, зміст економічної  глобалізації зводиться до тих процесів, що відбуваються в сучасних умовах у світовій економіці і ведуть до швидкого інтегрування світу в  єдиний економічний простір, у результаті розширення міжнародної торгівлі, інтернаціоналізації виробництва та фінансових ринків, а також інтернаціоналізації товарної культури, поширенню якої сприяє об'єднана в єдину мережу глобальна телекомунікаційна система. Глобалізація пов'язана з колосальним накопиченням капіталу окремими компаніями та країнами, що супроводжуються переростанням останнього в транснаціональний капітал та його домінуванням над економіками багатьох країн і їх політичними можливостями.

 

 

2.  Передумови розвитку глобалізаційних процесів.