Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2013 в 19:21, контрольная работа
Вивчити і описати планування і організацію розвитку персоналу (професійна підготовка, підвищення кваліфікації, перепідготовка, стажування тощо), проілюструвати це кількісними показниками. Виявити недоліки та розробити рекомендації щодо удосконалення розвитку персоналу в організації.
Вивчити та описати сучасні методи мотивації персоналу, які застосовуються в організації. Виявити недоліки та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення.
Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби (береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах).
Порядок використання робочого часу (режим змінності, початок і кінець зміни, тривалість обідньої перерви, режим праці й відпочинку) встановлюється кожною організацією самостійно і відображається в змісті колективного договору (ст.13) .
Час початку і закінчення щоденної
роботи (зміни) передбачаються правилами
внутрішнього трудового розпорядку
і графіками змінності у
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ст.58).
Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час на перерви на обід) . Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст.59).
На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановлено тривалості робочого дня (ст.60).
В окремих випадках органи місцевого самоуправління можуть накладати свої обмеження на порядок використання робочого часу в зв’язку із стихійним лихом, дефіцитом енергоресурсів, нестачею засобів громадського транспорту та з інших причин.
57 Преміальне положення: структура, вимоги до побудови.
У комплексі проблем ,безпосередньо пов’язаних з формуванням якісно нових мотиваційних настанов працюючих,найважливіша роль належить удосконаленню систем заробітної плати, більшість з яких передбачає преміювання персоналу за досягнення певних кількісних і якісних результатів діяльності.
Обов’язковими складниками будь-якої преміальної системи мають бути:
Вимоги до побудови преміальної системи:
1.У преміальній системі ,що
має обов’язково охоплювати як
показники,так і умови
2.Необхідно надзвичайно
3.Важливо , щоб кількість показників
і умов преміювання була
4.Також важливо ,щоб
5.Необхідно визначити базу
6.Необхідно передбачити
7.Слід врахувати напруженість показників і умов за досягнення яких виплачуються винагорода.
8.Слід внести тільки тих
9.Слід враховувати
Преміальне положення
67 Управління корпоративною культурою.
Корпоративна культура – це соціально-психологічний компонент організації, її духовний і соціологічний зміст. За своїм змістом вона представляє систему цінностей, думок і норм поведінки, що панують в організації. При цьому припускається, що робітники компанії знають, як слід діяти, щоб досягнути цілей, що стоять перед організацією. Іншими словами, будь-яка компанія визнає певні загальні цінності, які підтримують робітники. Таким чином, вищий менеджмент компаній здійснюється не тільки шляхом постановки цілей і задач перед робітниками, системи винагород і покарань, але й за допомогою «керівництва із середини», тобто такого управління, яке примушує всіх учасників засвоювати певні загальні норми і цінності, культивуючи цінності культури корпорації.
Процес формування корпоративної культури може відбуватись як під впливом свідомих дій керівництва організації (щор є доцільніше та вимагає певного інструментарію), так і хаотично – за умови відсутності або неефективності таких дій.
Управління корпоративною культурою поділяється на наступні чотири групи:
Всі важелі, розділені на групи, мають складатися керівництвом організації в конкретну систему управління корпоративною культурою, головною метою якої є формування в кожного окремого працівника зацікавленості у досягненні організацією поставлених цілей. Особливо в період кризи всі співробітники, як менеджмент, так і виконавці, мають об’єднатися навколо досягнення цілей організації, виконання нею своєї місії, утримання клієнтів, адже саме сьогодні особливо гостро стоїть питання виживання.
Управління корпоративною культурою – це кропітка щоденна праця. Спочатку поведінка керiвникiв та інших членів організації визначає i формує культуру, а потім культура органiзацiї визначає поведінку її спiвробiтникiв.