Менеджмент персоналу

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2013 в 19:21, контрольная работа

Описание работы

Вивчити і описати планування і організацію розвитку персоналу (професійна підготовка, підвищення кваліфікації, перепідготовка, стажування тощо), проілюструвати це кількісними показниками. Виявити недоліки та розробити рекомендації щодо удосконалення розвитку персоналу в організації.
Вивчити та описати сучасні методи мотивації персоналу, які застосовуються в організації. Виявити недоліки та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення.

Файлы: 1 файл

11.doc

— 365.50 Кб (Скачать файл)

Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби (береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах).

  • Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.
  • Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.
  • Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.
  • Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.
  • Річний режим праці й відпочинку передбачає раціональне чергування роботи з періодами тривалого відпочинку шляхом надання кожному працівнику чергової відпустки, тривалість і порядок використання якої регламентується законодавством.

Порядок використання робочого часу (режим змінності, початок і кінець зміни, тривалість обідньої перерви, режим  праці й відпочинку) встановлюється кожною організацією самостійно і відображається в змісті колективного договору (ст.13) .

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачаються правилами  внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності  з законодавством (ст.57) .

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в  порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ст.58).

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час на перерви на обід) . Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст.59).

На роботах з особливими умовами  і характером праці в порядку  і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановлено тривалості робочого дня (ст.60).

В окремих випадках органи місцевого  самоуправління можуть накладати свої обмеження на порядок використання робочого часу в зв’язку із стихійним лихом, дефіцитом енергоресурсів, нестачею засобів громадського транспорту та з інших причин.

 

 

57 Преміальне положення: структура, вимоги до побудови.

У комплексі проблем ,безпосередньо  пов’язаних з формуванням якісно нових мотиваційних настанов працюючих,найважливіша роль належить удосконаленню систем заробітної плати, більшість з яких передбачає преміювання персоналу за досягнення певних кількісних і якісних результатів діяльності.

Обов’язковими складниками будь-якої преміальної системи мають бути:

    • показники та умови преміювання;
    • розміри премій;
    • джерела виплати премій;
    • категорії персоналу, які підлягають преміюванню;
    • періодичність преміювання;
    • порядок виплати премій.

Вимоги до побудови преміальної системи:

1.У преміальній системі ,що  має обов’язково охоплювати як  показники,так і умови преміювання  ,принципово важливо розподілити  навантаження між ними.

2.Необхідно надзвичайно відповідально  та зважено підійти до вибору  конкретних показників і умов  преміювання

3.Важливо , щоб кількість показників  і умов преміювання була обмеженою.

4.Також важливо ,щоб показники  й умови преміювання,які закладаються  в преміальну систему,не суперечили  один одному,а також, щоб мотиваційний  вплив даних на поліпшення  окремих результатів діяльності не спричиняв погіршення інших.

5.Необхідно визначити базу показників ,їхню вихідну величину та передбачити  технологію визначення  фактичного рівня показників і умов ,що дають підставу для сплати винагороди.

6.Необхідно передбачити обґрунтування розмірів премії

7.Слід врахувати напруженість  показників  і умов за досягнення яких виплачуються винагорода.

8.Слід внести тільки тих працівників,  які можуть своїми зусиллями  безпосередньо вплинути на підтримання  вже досягнених чи подальше  поліпшених вихідних рівнів показників преміювання.

9.Слід враховувати особливості  організації виробництва та праці,  характер показників преміювання,  наявність відповідного обліку  результатів діяльності за конкретний  період.

Преміальне положення розробляється  власником або вповноваженим ним органом погоджується з профспілковим комітетом і долучається до колективного договору як додаток.

 

67 Управління корпоративною культурою.

Корпоративна  культура – це соціально-психологічний компонент організації, її духовний і соціологічний зміст. За своїм змістом вона представляє систему цінностей, думок і норм поведінки, що панують в організації. При цьому припускається, що робітники компанії знають, як слід діяти, щоб досягнути цілей, що стоять перед організацією. Іншими словами, будь-яка компанія визнає певні загальні цінності, які підтримують робітники. Таким чином, вищий менеджмент компаній здійснюється не тільки шляхом постановки цілей і задач перед робітниками, системи винагород і покарань, але й за допомогою «керівництва із середини», тобто такого управління, яке примушує всіх учасників засвоювати певні загальні норми і цінності, культивуючи цінності культури корпорації.

Процес формування корпоративної  культури може відбуватись як під  впливом свідомих дій керівництва  організації (щор є доцільніше та вимагає певного інструментарію), так і хаотично – за умови відсутності або неефективності таких дій.

Управління корпоративною культурою поділяється на наступні чотири групи:

  • Організаційні - місія, ідеологія організації, принципи її діяльності, внутрішні нормативні документи,  корпоративні стандарти поведінки, фірмовий стиль, система корпоративних заходів, організація процесу праці та відпочинку, селекція кадрів, адаптація нових працівників до корпоративної культури, навчання персоналу, робота профспілок;
  • Економічні - система мотивації праці, страхування співробітників, соціальна відповідальність, розподіл, прибутків, укладення довгострокових контрактів;
  • Інформаційні - інструменти впливу на внутрішнє середовище організації, історія організації, «корпоративні легенди», система корпоративних ЗМІ,  дотримання принципів культури керівництвом, особисте спілкування керівництва організації із персоналом, інструменти формування іміджу організації у зовнішньому середовищі;
  • соціально-психологічні - стиль управління, соціально-психологічний клімат, групова динаміка, згуртованість/конфліктність, соціальна мотивація, соціально-психологічні особливості персоналу.

Всі важелі, розділені на групи, мають  складатися керівництвом організації  в конкретну систему управління корпоративною культурою, головною метою якої є формування в кожного окремого працівника зацікавленості у досягненні організацією поставлених цілей. Особливо в період кризи всі співробітники, як менеджмент, так і виконавці, мають об’єднатися навколо досягнення цілей організації, виконання нею своєї місії, утримання клієнтів, адже саме сьогодні особливо гостро стоїть питання виживання.

 Управління корпоративною культурою – це кропітка щоденна праця. Спочатку поведінка керiвникiв та інших членів організації визначає i формує культуру, а потім культура органiзацiї визначає поведінку її спiвробiтникiв.

Список використаних джерел:

 

  1. Кодекс законів про працю України // Закони про працю. – К., 1997;
  2. Про вищу освіту: Закон України // Голос України. – 2002;
  3. Про зайнятість населення: Закон України // Закони України. Т.1. – К., 1996;
  4. Про колективні договори і угоди: Закон України // Закони України. Т.6. – К., 1996;
  5. Базилюк Б.Г., Герасименко О.О., Петюх В.М. Менеджмент персоналу: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2007;
  6. Аникин Б.А., Рудая И.Л. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2007;
  7. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами. – СПб.: Питер, 2004;
  8. Фінансова звітність ПАТ «Альфа-Банк» http://www.alfabank.com.ua/

 

 


Информация о работе Менеджмент персоналу