Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

 

1.2 Основи організації зовнішньоекономічної діяльності.

 

Підприємства, організації, фірми, що беруть участь у зовнішньоторговельній діяльності, тобто  здійснюють експортно-імпортні операції, можна поділити на наступні групи:

• підприємства-товаровиробники. Це численні об'єднання, підприємства й організації промисловості, сільського господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, будівництва і т.д. У залежності від масштабу, обсягу експортованої продукції підприємство-товаровиробник може мати спеціальний підрозділ, іноді виділюваний в зовнішньоторговельну структуру на правах юридичної особи. На підприємствах - товаровиробниках з невеликим обсягом експортно-імпортних товарів створюються окремі підрозділи. Зовнішньоторговельний підрозділ в складі виробничого чи наукового об'єднання, підприємства, організації чи кооперативу є його структурним підрозділом, не має статусу юридичної особи і має право укладати зовнішньоторговельні операції, а також господарські договори з іншими організаціями від імені і з доручення тієї організації, у складі якої вона створена;
• організації, фірми, комерційні структури-посередники. До них відносять біржі, брокерські контори, збутові, торгові фірми й інші торгово-посередницькі структури;
• організації, фірми, що обслуговують, забезпечують зовнішньоторговельну діяльність. До цієї групи відносяться комерційні банки, страхові компанії, рекламні і маркетингові агентства, аудиторські фірми, транспортні організації (авто-, авіа-, залізничні, морські і річкові), організації зв'язку, консультативні компанії й інші.

До цієї групи організацій, фірм відносяться:

• інженерно-консультаційні (інжинірингові) фірми; фірми, що спеціалізуються на наданні інженерно-консультаційних послуг на внутрішньому і міжнародному ринках. Інженерно-консультаційні фірми користаються статусом формально незалежних, тобто не підкоряються будь-яким промисловим, торговим чи будівельним фірмам. Здійснюють перед проектні роботи, керування будівництвом об'єктів, підготовку кадрів, надають багато інших послуг;
• консалтингові фірми надають послуги по дослідженню і прогнозуванню ринку (товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау і т.д.), цін світових товарних ринків, по оцінці торгово-політичних умов, експортно-імпортних операцій, по розробці техніко-економічних обґрунтувань на об'єкти міжнародного співробітництва і створення спільних підприємств, розробці експортної стратегії, проведенню комплексу маркетингових досліджень, розробці маркетингових програм, аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з врахуванням внутрішнього і зовнішнього середовища, а також характеристик конкретних ринків, на яких підприємство здійснює експортно-імпортні операції;
• інаудит - організація по наданню допомоги і консультуванню підприємств в області фінансів. Задача інаудиту - надавати консультаційні послуги і контролювати стан фінансової діяльності і бухгалтерського обліку на підприємствах.

Проведення експортно-імпортних операцій здійснюється в кілька етапів:

1. Маркетингові дослідження ринку.
2. Вивчення системи державного регулювання ЗЕД.
3. Техніко-економічне обґрунтування.
4. Укладання зовнішньоторговельного контракту.
5. Виконання контрактних зобов'язань.

1. Маркетингові дослідження ринку. Аналіз кон'юнктури ринку являє собою комплекс мір, спрямованих на повне дослідження процесів і факторів, що впливають на попит та пропозицію, і визначальних економічне положення між виробником і споживачем продукції. Визначаючими факторами є: ціна товару, якість, умови постачання. Цими питаннями займаються маркетологи, найбільш кваліфіковані фахівці фірми.

Особлива увага приділяється наступним питанням:

• вивчення і можливості ринків збуту;
• забезпечення реклами товару;
• прогнозування кон'юнктури товарних ринків і динаміки цін;
• збір і обробка даних про аналогічну продукцію.

За результатами цих робіт приймається рішення про вибір товару, виду діяльності, характер зовнішньоторговельної операції.

Пошук іноземного партнера для підприємств, що не володіють достатньою інформацією про можливих партнерів, може бути здійснений одержанням інформації в галузевому міністерстві, відомстві, Торгово-промисловій палаті, Союзі підприємців.

Пошук партнера може бути здійснений по комерційних довідниках: „Міжнародний довідник фірм-імпортерів Європи", "Міжнародний довідник фірм-імпортерів США і Канади", "Міжнародний довідник фірм-імпортерів Східної Азії" і ін. У них зазначені адреси, факси, телефони іноземних фірм.

Перш ніж установлювати безпосередній контакт з інофірмою - направленні оферти на її адресу, варто вивчити міжнародний документ "Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів".

Одержавши позитивну відповідь (акцепт), варто провести вивчення іноземних фірм і систематизацію інформації:

• форма власності фірми, тобто повнота її відповідальності;
• платоспроможність;
• ділова репутація фірми, наявність досвіду постачання в Україну, фінансовий стан, тобто її надійність;
• загальну інформацію про фірму (масштаби, повна адреса, наявність фірми в каталогах країни, обсяг виробництва, характер діяльності, система знижок і т.д.);
• якість продукції;
• віддаленість від границь України.

Після добору залишають 2-3 фірми, їм направляють офіційний запит (мовою  країни чи англійському; можна подзвонити - це прискорить одержання відповіді).

2. Вивчення системи державного регулювання ЗЕД. Організація експортно-імпортних операцій включає ретельне пророблення нормативних документів, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність.

Нормативні акти умовно можна підрозділити на:

• міжнародні угоди по торгово-комерційній діяльності;
• угоди країн СНД;
• укази Президента;
• постанови уряду;
• відомчі нормативні акти (Національного банку, Державного митного комітету, Міністерства фінансів і інших).

3. Техніко-економічне обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування включає: розрахунок ціни товару, розрахунок рентабельності угоди з урахуванням усіх витрат, податків, мита.

4. Укладання зовнішньоторговельного контракту. Структура і зміст контракту значною мірою  визначаються видом зовнішньоторговельних операцій (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт), призначенням, видом товару і послуг (торгівля промисловими товарами, машинами й устаткуванням, торгівля ліцензіями і ноу-хау, торгівля інжиніринговими послугами, транспортне обслуговування і т.д.), а також характером угоди (бартер, кліринг і т.д.).

Однак, незважаючи на розходження, загальними розділами контракту, як правило, є: "Юридичні особи", "Предмет контракту", "Термін постачання", "Ціна й загальна сума контракту", "Кількість", "Базисні умови постачань", "Якість товару", "Здача і прийому", "Страхування", "Претензії", "Форс-мажор", "Санкції", "Врегулювання спорів", "Інші умови контракту".

У ряді випадків окремі розділи контракту поєднуються. Це залежить від ступеня деталізації договірних відносин партнерів.

Підписанню зовнішньоторговельного контракту передують проведення переговори з іноземним партнером. Цей етап, як правило, здійснюють керівники підприємства, фірми. Він включає наступне:

• підготовка плану заходів щодо прийому іноземних фахівців;
• підготовка протоколу;
• підписання контракту.

5. Виконання контрактних зобов'язань. Валютне регулювання в зовнішньоекономічній діяльності припускає знання нормативних актів по проведенню валютних операцій а також інформаційно-методичних матеріалів по організації міжнародних розрахунків.

При виконанні митних процедур варто прийняти рішення - хто їх буде здійснювати - власними  силами чи митним агентом (декларантом, перевізником). Останнє значно спрощує підготовку документів, хоча необхідно передбачити додаткову плату за митні послуги.

 

Організація митної служби включає знання Митного кодексу, а також нормативних актів про правила ввозу-вивозу товарів через границю, порядку переміщення речей, про транзит товарів, порядку здійснення контролю за доставкою речей, вивозі валюти, про митні режими, про стягування мита, зборів і т.д.

Необхідно знати правила транспортно-експедиційної діяльності (Тарифна угода по перевезеннях, Інструкція заповнення товаротранспортної накладної, Інструкція заповнення товарної накладної, Інструкція про порядок супроводження вантажів).

По завершенню зовнішньоторговельної операції за даними бухгалтерського обліку проводиться розрахунок фактичного коефіцієнта рентабельності. При цьому враховуються усі види податків, платежів по зовнішньоекономічній діяльності: сплата мита, акцизів, ПДВ, зборів за митне оформлення товарів, а також усі види витрат, зв'язані з зовнішньоторговельною операцією.

 

1.3 Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

 

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

• Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
• недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
• самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

• законів України;
• передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
• економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
• угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

В основі тарифних методів регулювання лежить Закон України „Про Єдиний митний тариф”.

Єдиний митний тариф України (ЄМТУ) є систематизованим зводом ставок мита, яким обкладаються ввезені на митну територію України речі.

ЄМТУ формується відповідно до  міжнародно-визнаних принципів і стандартів митно-тарифного регулювання і базується на системі опису і кодування товарів.

Нетарифні методи обмежень - це сукупність економічних і адміністративних мір, що виходять за рамки митно-тарифної політики і використовуються у якості національного торгово-політичного інструментарію при регулюванні зовнішньої торгівлі.

Нетарифні обмеження класифікуються по наступним основним групам заходів:

1. Участь держави в зовнішньоторговельних операціях (підтримка вітчизняного товаровиробника, субсидування виробництва й експорту товарів і ін.).

2. Вироблення митних і адміністративних процедур (митні і консульські формальності, товаросупроводжувальна документація й ін.).

3. Технічні перешкоди торгівлі.

До технічних перешкод торгівлі відноситься: сертифікація ввезеної продукції, санітарно-ветеринарні норми, а також заборони й обмеження на ввіз-вивіз окремих товарів, упакуванню, маркіруванню товару й ін.

4. Специфічні обмеження.

До специфічних обмежень відноситься ліцензування і квотування.

Ліцензування - це видача державними органами офіційного дозволу (ліцензії) на здійснення ввозу-вивозу окремих товарів. Видача ліцензії на здійснення експортних операцій надається Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Квотування - це кількісне обмеження ввозу-вивозу товарів.

5. Валютні обмеження (обов'язковість продажу валюти, обмеження по її конвертації, граничні терміни одержання валюти за експортну угоду, обмеження по її продажі на валютній біржі й ін.).

 До основних нормативних актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність можна віднести:

• Закон „Про зовнішньоекономічну діяльність” : Прийнятий 16 квіт. 1991 р. №959-ХІІ
• Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994р.
• Закон України „Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92р.
• Указ Президента „Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цільової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” : 10 лют.1996 р. № 124/96
• Указ Президента „Про додаткові заходи щодо регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”: 26 лип. 1995р.
• Указ Президента „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”:27 січ.1995 р. № 84/95
• Указ Президента „Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні”: 7листоп. 1994 р.
• Постанова Кабінету Міністрів „Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”:29 квіт. 1999 р. № 756
• Постанова Кабінету Міністрів „Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності”
• Постанова Кабінету Міністрів „Про Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності”: 13 січ. 1999 р. № 41
• Постанова Кабінету Міністрів „Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності”: 31 серп. 1998 р. № 1354
• Постанова Кабінету Міністрів та Національного банку „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”: 21 черв. 1995 р. № 444
• Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок розподілу коштів, отриманих від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”: 25 січ. 1995 р. № 50
• Постанова Кабінету Міністрів „Про вдосконалення структури управління зовнішньоекономічною діяльністю”: 10 лип. 1993 р. № 530
• Декрет Кабінету Міністрів „Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності”: 20 трав. 1993 р. № 54-93