Мотивація персоналу на підприємстві

1.Вибором форм і систем  заробітної плати є початковий  етап організації стимулювання  праці персоналу. У «Майстер плюсі»  застосовуються дві форми оплати  праці: почасова і відрядна. При  почасовій формі заробітна плата  нараховується працівникові по його тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований час. Відрядна форма є оплатою залежно від виконаного об'єму робіт за заздалегідь встановленими відрядними розцінками.

2.Побудова на підприємстві  тарифної системи заробітної  плати. Застосовуються так звані  «гнучкі тарифні системи», в основі  яких лежить мінімальний рівень  заробітної плати, що встановлюється  для працівників найнижчої кваліфікації, і система коефіцієнтів підвищення  розміру заробітної плати, що  виплачується по тарифах, у міру  підвищення кваліфікації працівника.

3. Побудова системи додаткового  стимулювання окремих аспектів  трудової активності працівників. Ця система використовує різні  форми – преміювання за поточні  результати господарської діяльності; доплати і надбавки; різні одноразові  заохочення за результати праці; преміальні виплати за підсумками  роботи за рік та інші.

Доплати і надбавки є однією з додаткових форм стимулювання персоналу, що безпосередньо примикає до тарифної системи, тобто розглядаються як тимчасове або систематичне збільшення тарифної частини заробітку.

Доплати до заробітної плати є грошовими виплатами, за допомогою яких компенсуються додаткові витрати або складні умови праці окремих працівників. Основними їх видами є доплати за поєднання професій і збільшення об'ємів виконуваних робіт; за виконання разом зі своєю основною роботою обов'язків тимчасово відсутніх працівників; за роботу в нічний час, у вихідні або святкові дні і ін.

Одноразові заохочення на підприємстві застосовуються у разі потреби оперативно відзначити яке-небудь трудове досягнення працівників; за виконання заздалегідь певних разових завдань, що виходять за рамки обов'язків працівників; у зв'язку з ювілеями працівників, виходом їх на пенсію і в деяких інших аналогічних випадках.

На підприємстві повністю забезпечений соціальний пакет, виплачуються посібники з лікарняних листів, оплачується проїзд у відпустку, інші гарантії

Проведення колективних заходів на підприємстві, організація культурного відпочинку на природі - все це направлено на об'єднання колективу і додаткової мотивації.

Для стимулювання праці працівників керівництво ТОВ «Майстер плюс» використовує економічні, соціальні і адміністративні методи мотивації.

Найбільш значущим економічним методом мотивації на підприємстві є заробітна плата, що нараховується по почасово-преміальній і відрядній системах оплати праці.

Для керівників, фахівців і службовців використовується система посадових окладів. Посадовий оклад – абсолютний розмір заробітної плати, встановлений відповідно до посади.

Крім окладу виплачується премія, пов'язана з результативністю підприємства.

Крім вище перерахованих працівникам виплачуються доплата і надбавка: за весь час наднормової роботи і у вихідні дні проводиться в подвійному розмірі;

Працівникам підприємства виплачується матеріальна допомога у зв'язку з похоронами, важкими матеріальними умовами.

До соціальної мотивації можна віднести наступні заходи, що проводяться на даному підприємстві:

• підвищення кваліфікації співробітників підприємства, їх навчання проводиться за рахунок підприємства;

• надання допомоги жінкам-робітницям, строге дотримання гарантій, встановлених в законодавстві про працю для працюючих жінок-матерей.

Проте система мотивації ТОВ «Майстер плюс» має свої недоліки.

В організації практично відсутня соціальна і моральна мотивації праці.

Головним завданням працівників підприємства є «відробіток покладеного часу і отримання грошової винагороди», відсутня згуртованість в колективі і досягнення єдиної мети – процвітання підприємства. Це значно знижує працездатність, а зрештою зниження продуктивності праці позначається на зниженні заробітної плати.

Також, в ході аналізу було виявлено, що в ТОВ «Майстер плюс» існує соціальна напруженість в колективі, що може привести до конфліктів.

Можна назвати декілька точок зору на суть соціальної напруженості.

1) Соціальна напруженість  в реальному житті виступає  як усвідомлення більшістю членів  трудового колективу очевидних  порушень принципу соціальної  справедливості і готовність  знайти вихід з ситуації через  ту або іншу форму конфлікту.

2) Соціальна напруженість  є суперечністю між об'єктивним  характером соціальних відносин  і суб'єктивним характером поведінки  суб'єктів цих відносин. На рівні  організації прояв напруженості  супроводжуватиметься відхиленням  від нормальної співпраці, яка  є специфічною якісною характеристикою  соціальних відносин в процесі  трудовою діяльністю.

Розглянуті вище заходи по розвитку системи мотивації і стимулювання персоналу в ТОВ «Майстер плюс» неминуче вимагають удосконалення застосування соціально-психологічних методів і концепцій управління персоналом на підприємстві.

Можна відзначити основні напрями вдосконалення мотивації в ТОВ «Майстер плюс».

1) Вдосконалення оплати  праці і системи матеріального  стимулювання персоналу.

2) Вдосконалення соціально-психологічних  методів в управлінні.

3.2. Напрями удосконалення  системи мотивації на підприємстві

Можна відзначити, що основні напрями вдосконалення мотивації в ТОВ «Майстер плюс» є:

1) Вдосконалення оплати  праці і системи матеріального  стимулювання персоналу.

2) Вдосконалення соціально-психологічних  методів в управлінні.

Вдосконалення оплати праці і системи матеріального стимулювання персоналу

Необхідно удосконалювати оплату праці.

Аналіз показав, що можливі три основні форми:

• на основі істотного підвищення стимулюючої дії тарифної оплати;
• на основі підвищення стимулюючої дії надтарифних виплат (премій, оплати за перевиконання норм, надбавок);
• на основі посилення стимулюючої ролі механізму освіти і розподілу фондів оплати праці підрозділів підприємства.

Робота по вдосконаленню оплати праці при першому варіанті полягає в тому, щоб, використовуючи вищі тарифні ставки (оклади), істотно підняти рівень нормування праці відмінити штучні системи преміювання і доплати, що забезпечують механічне підвищення заробітної плати, підкріпити збільшений рівень праці заходами по підвищенню рівня організації праці.

Другий варіант об'єктивно необхідний там, де тарифні умови оплати праці в силу причин переглянути неможливо або їх можна підвищити трохи. При цьому варіанті підвищення жорсткості нормування праці вимог до інтенсивності праці і вищого завантаження працівників супроводжується найчастіше дуже незначним зростанням тарифної оплати, оскільки основною формою винагороди збільшених результатів роботи є надтарифні виплати.

Для робочих переважно здійснювати вдосконалення оплати праці на основі приросту тарифної оплати її частки в заробітку.

Заробітна плата направлена на стимулювання заданих кінцевих результатів. Найбільший ефект він може дати тоді, коли праця працівників характеризується широкою взаємозамінюваністю, і достатньо вільним і рухомим розподілом праці. У чистому вигляді третій варіант вдосконалення організації заробітної плати може застосовуватися достатньо рідко, проте він може доповнити перші два.

Система матеріального стимулювання ТОВ «Майстер плюс», окрім зарплати і премій (бонусів), може включати пенсійні накопичення, участь в прибутках, оплату навчання (працівника або його дітей), безпроцентні позики на покупку будинку або машини, оплату живлення або проїзду працівників, оплату відпочинку працівника і тому подібне.

Для того, щоб працівники сприймали систему оплати і заохочень (включаючи пільги, що існують в організації) як справедливу, пропонується зробити наступні заходи:

– виявлення через соціологічні опити чинників, що знижують задоволеність працівників системою стимулювання праці, що діє в організації, і практикою надання тих або інших пільг, і ухвалення, у разі потреби, відповідних коректувальних мерів;

– краще інформування працівників про те, як розраховується розмір заохочень (премій, надбавок і тому подібне), кому і за що вони даються;

– виявлення в ході особистих контактів з підлеглими можливої несправедливості в оплаті працівників, присудженні премій і розподілі інших заохочень для подальшого відновлення справедливості;

– постійне відстежування ситуації на ринку праці і рівня оплати тих професійних груп, з якими можуть порівнювати себе працівники, і внесення своєчасних змін в систему оплати їх праці.

Вдосконалення соціально-психологічних методів в управлінні

Соціально-психологічні методи мотивації персоналу можна виділити:

1) вдосконалення психологічного  клімату в колективі;

2) управління конфліктами.

Внесок в створення сприятливого клімату – це оптимізація роботи усередині компанії. Кожен співробітник повинен знати, що, в які терміни і для чого він робить. Необхідний процес постійної оптимізації структури, оптимізації функціональних обов'язків під впливом ринкової ситуації. Ситуація безвідповідальності і нерозуміння сфери своєї діяльності, її меж провокує внутрішню напруженість в компанії. Правильно прописані, чіткі посадові обов'язки, Положення про дирекції і підрозділи, електронний документообіг можуть частково зняти дану проблему.

Стійкий психологічний клімат в колективі характеризується стабільністю і задоволенням, з яким люди ходять на роботу.

Дуже важлива умова успішності стратегії стимулювання служить довірчість у відносинах між працівниками і керівництвом: своєчасне і точне інформування про виробничо-економічну ситуацію на підприємстві, змінах у відповідних секторах ринку, намічених діях і успішності їх реалізації.

Для організації нормального психологічного клімату необхідна дуже висока кваліфікація керівника, уміння виконувати функції управління, але це не означає, що при ідеальному психологічному кліматі в цій організації не буде конфліктів. Вони будуть обов'язково, оскільки конфлікт – це різні точки зору на одне і те ж явище, і якщо їх немає, то немає розвитку колективу. Якщо конфліктна ситуація дозволена, сторони прийшли до згоди, знайдений компроміс, то конфлікт іменується конструктивним, функціональним. І будь-який керівник повинен заохочувати функціональні конфлікти, оскільки саме з їх допомогою в процес управління (наради, збори, семінари і тому подібне) можуть бути залучені всі члени колективу.

Якщо ж компроміс не знайдений, і сторони залишилися на колишніх позиціях, конфлікт переростає в деструктивну, дисфункціональну форму. Її слід попереджати або, якщо цього не вдалося зробити, вирішувати і присікати.

Кожен керівник підбирає свій стиль управління конфліктом, виходячи зі свого досвіду і знань. Керівникові необхідно пам'ятати про те, що застосування силових форм вирішення конфлікту може привести до прихованої форми – саботажу, ведучому або до «небачення» слабких місць в роботі, або до створення умов, ведучих до зниження якості і продуктивності. Визнаючи неминучість самого факту конфліктів, необхідно підкреслити важливість роботи по профілактиці і попередженню їх виникнення. Головна роль при вирішенні цих питань покладається на керівництво торгово-виставковим залом і менеджера по персоналу. Перший несе персональну відповідальність за забезпечення всіх співробітників необхідною інформацією, матеріалами і інструментами, продумує структуру горизонтальної і вертикальної влади в торгово-виставковим залі. Другий уважно стежить за розвитком відносин в підрозділах, виявляючи перед конфліктні ситуації, призвідників конфліктів, проводить індивідуальну роботу з ними.

Керівники повинні уміти вчасно запобігти конфліктній ситуації. Наприклад, додаючи гострій конкуренції в колективі форму змагання, знімається конфлікт з приводу майбутньої вакансії або, проводячи відкриті просування співробітників з числа резерву, присікаються інтриги і «підсиджування» колег. У профілактиці конфліктів необхідна організованість, послідовність і авторитетність керівництва, а також гласність заходів, що проводяться.

Для вдосконалення системи управління конфліктами можлива участь керівництва і персоналу в тренінгах, цілями якого є розуміння конфлікту, як явища і вироблення навиків управління конфліктною ситуацією.

3.3. Мотивація – досвід закордонних  країн

В практиці американських фірм «Ford», «General Motors» та інших використовуються різні методи мотивації і гуманізації праці. Багато з них зв’язані з матеріальними заохочуваннями працівників. Часто використовують аналітичні системи заробітної платні, особливість яких – диференціальна оцінка в балах ступенів складності праці з урахуванням кваліфікації працівників, фізичних зусиль, умов праці та інше. При цьому змінна частина заробітної платні, яка виступає у формі винагороди за підвищення якості продукції, зріст виробництва праці, економію сировини дістає третину платні. Використовуються різноманітні форми участі працівників в розподілі прибутку. Для рішення виробничих задач формується коло працівників в залежності від їх внеску, в тому числі і в піднесенні виробництва.