Поняття і сутність менеджменту

• на відхиленнях, що трапляються найчастіше;

• на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди;
• на факторах, які піддаються впливу менеджера (які менеджер спроможний змінювати, коригувати).

8. Особлива увага виняткам!

9. Численність критеріїв. Як менеджери, так і підлеглі бажають виглядати кращими за критеріями, які контролюються. Якщо контроль здійснюється з використанням одного єдиного критерія, то зусилля підлеглого будуть спрямовані на намагання виглядати краще саме за цим стандартом. Використання кількох критеріїв контролю забезпечує подвійний позитивний результат:

• кількома критеріями важче маніпулювати;

• наявність кількох критеріїв руйнує прагнення виглядати краще за одним з них.

10. Повинна бути такою, що підтримує коригуючі дії. Система контролю має не лише сигналізувати про відхилення, але і підказувати, які саме коригуючі дії можна запровадити для виправлення ситуації. Це досягається, наприклад, встановленням стандарту типу “якщо…- тоді…”

Дисфункціональний ефект системи контролю. В процесі створення і використання системи контролю в будь-якій організації слід пам’ятати про виникнення так званого дисфункціонального ефекту системи контролю, який знаходить своє відображення:

1. у намаганні підлеглих “виглядати краще” за критерієм, що контролюється;
2. у маніпулюванні даними контролю.

В більшості випадків основною причиною намагання підлеглих  виглядати краще за критерієм, що контролюється, є некомплексна оцінка їх діяльності. Якщо, наприклад, система контролю оцінює тільки кількісні результати роботи підлеглих, то слід очікувати зниження якісних параметрів їх діяльності. Коли система контролю оцінює процес, а не результати діяльності, робітники тільки імітують вируючу діяльність, а не намагаються досягти цілі організації.

 

2. Інструменти управлінського контролю

 

В спеціальній літературі з менеджменту існують різні  підходи до класифікації засобів  управлінського контролю. На практиці всю сукупність інструментів контролю поділяють на такі групи:

1. інструменти фінансового контролю;
2. інструменти операційного контролю;
3. інструменти контролю поведінки робітників в організації.

Фінансовий  контроль. Складовими фінансового контролю (див. рис.7.3.) як цілісної системи виступають:

• фінансовий аналіз;
• бюджетування;
• аудит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.7.3. Основні складові системи фінансового контролю

 

Фінансовий  аналіз також можна розглядати як складну підсистему. Основними інструментами фінансового аналізу є:

• аналіз фінансової звітності організації;
• аналіз фінансових коефіцієнтів;
• аналіз беззбитковості.

Аналіз  фінансової звітності організації. Для оцінки та контролю діяльності організації широко застосовують такі документи фінансової звітності:

1. баланс;
2. звіт про прибутки та збитки;
3. звіт про рух готівки.

Баланс є фінансовим документом, що в ньому кошти фірми (у грошовій формі) згруповано як за їхнім складом і розміщенням, так і за джерелами їх надходження. Баланс складається для того, щоб отримати "фотографію" фінансового стану організації на певну дату (як правило, на 31 грудня), яка має зафіксувати фінансові позиції організації на даний момент. Баланс, зокрема, показує: що фірма має у своєму розпорядженні (активи); скільки вона винна постачальникам і кредиторам (пасиви); що в неї залишається (власний капітал = активи – пасиви). Як інструмент фінансового контролю баланс:

- забезпечує попередню  оцінку можливостей організації  виконувати свої поточні зобов’язання;

- надає "картину"  загального фінансового стану  організації.

Звіт про прибутки та збитки. Цей фінансовий документ характеризує загальні суми доходів організації та її витрат за певний період (три, шість місяців, рік). За його допомогою контролюється результативність діяльності організації з погляду її прибутковості (співставляються прибутки і збитки організації; з’ясовуються зміни прибутків і витрат поточного періоду проти попередніх).

Звіт про рух  готівки. Відповідні показники звіту про прибутки та збитки ще нічого не говорять про платоспроможність організації. Річ у тому, що готівка (гроші в касі та на банківському рахунку фірми) – це зовсім не те саме, що прибуток. Обсяги готівкових коштів змінюються лише тоді, коли організація фактично отримує платежі або коли сама здійснює якісь виплати. Звіт про рух готівки дозволяє: контролювати надходження грошей в організацію з усіх джерел та їх виплати за зобов’язаннями організації; зробити попередні висновки щодо рівня ліквідності організації.

Аналіз  фінансових коефіцієнтів. Більшість важливих для управління даних представлена не абсолютними показниками вартості активів,  пасиві, обсягів отримуваного прибутку, а відносними показниками. Будь-який узятий окремо показник балансу, звіту про прибутки та збитки або звіту про рух готівки мало про що свідчить. Проте, коли ці показники розглядати у співвідношенні один з одним, з'являється можливість докладніше оцінити результативність діяльності організації. Відносні показники дозволяють виявити ключові взаємозв’язки, усвідомити сутність явищ, проаналізувати різні аспекти діяльності організації.

Розрахунки  фінансових коефіцієнтів передбачають співставлення двох або більше показників із документів фінансової звітності. Такій  підхід дозволяє менеджеру:

– порівнювати  результати фінансової діяльності організації  поточного року з попередніми  періодами, визначати зміни, встановлювати тенденції;

– порівнювати  результати фінансової діяльності однієї фірми з відповідними результатами інших фірм у галузі.

Для інтерпретації  результатів діяльності організації  використовують декілька фінансових коефіцієнтів, до найважливішиз з-поміж яких відносять такі групи коефіцієнтів:

1) коефіцієнти  ліквідності;

2) коефіцієнти  платоспроможності;

3) коефіцієнти  прибутковості (рентабельності).

Коефіцієнти ліквідності. Ліквідність – це здатність орагнізації своєчасно оплатити свої боргові зобов’язання за рахунок власних активів, тобто конвертувати свої активи в готівку для розрахунків за  своїми боргами. Недостатня ліквідність може збільшити витрати на фінансування організації та зробити неможливими сплату рахунків і виплату дивидендів. Основними показниками ліквідності є такі:

1) чистий оборотний  капітал (WORKING CAPITAL). Створюється за  рахунок довгострокових джерел  і не потребує повернення найближчим  часом:

О_к = П_а – П_п   ,

де О_к – чистий оборотний капітал;

                     П_а – поточні активи;

                     П_п – поточні пасиви;

2) коефіцієнт  поточної ліквідності (коефіцієнт  покриття, CURRENT RATIO). За його допомогою можна оцінити, яку частку своїх короткострокових зобов’язань організація може покрити за рахунок реалізації поточних активів:

К_пл= П_а / П_п   ,

де К_пл – коефіцієнт поточної ліквідності;

                     П_а – поточні активи;

                     П_п – поточні пасиви;

3) коефіцієнт  термінової ліквідності (коефіцієнт  кислотного тесту, ACID TEST). Це співвідношення найбільш ліквідної частини активів і поточних пасивів. Він дає змогу точніше визначити рівень ліквідності фірми.

К_тл= ( П_а – МЗ ) / П_п   ,

де К_тл – коефіцієнт термінової ліквідності;

                     П_а – поточні активи;

                     МЗ – матеріальні запаси;

                     П_п – поточні пасиви.

Коефіцієнти платоспроможності. Характеризують використання запозичених коштів. Переваги запозичених коштів виникають, коли дохід від їх використання перевищує витрати, що пов'язані з їх залученням. Проте, відсотки за кредит можуть перевищувати розміри готівкових коштів організації та привести до банкрутства. До основних коефіцієнтів платоспроможності належать:

1) коефіцієнт  заборгованості (DEBT RATIO). Цей показник  характеризує частку залучених  засобів в загальній сумі активів організації, тобто допомагає оцінити фінансову стійкість організації, зробити висновок щодо її здатності залучати додатковий капітал:

К_з= З / А * 100   ,

де Кз – коефіцієнт заборгованості;

                     З – загальна сума зобов’язань;

                     А – загальна сума активів;

2) коефіцієнт  співвідношення залучених і власних  коштів (DEBT–TO–EQUITY RATIO). Він показує  здатність організації повернути  борги та відшкодувати збитки  за рахунок власного капіталу:

К_сзвк= З / ВК * 100   ,

де К_сзвк – коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;

                     З – загальна сума зобов’язань;

                     ВК – власний капітал.

Коефіцієнти прибутковості (рентабельності). Показники прибутковості характеризують здатність організації отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління організацією. До основних показників прибутковості належать:

1) коефіцієнт  валового прибутку (рентабельність  за маржинальним доходом, GROSS PROFIT MARGIN). Показує рівень прибутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризує дохідність організації:

К_вп= ВП / П * 100   ,

де К_вп  – коефіцієнт валового прибутку;

                     ВП – валовий прибуток;

                     П – обсяги  продажу;

2) коефіцієнт  операційного прибутку (рентабельність  за операційним прибутком,  OPERATING PROFIT MARGIN). Дає змогу точніше відобразити  прибутковість виробничої діяльності  організації, оскільки на нього  не впливають особливості чинної  системи оподаткування:

К_оп= ОП / П * 100   ,

де К_оп  – коефіцієнт операційного прибутку;

                     ОП – операційний прибуток;

                     П – обсяги  продажу;

3) коефіцієнт  чистого прибутку (рентабельність  за чистим прибутком, NET PROFIT MARGIN). Основний показник прибутковості, оскільки характеризує реальну прибутковість організації. Цей коефіціент свідчить про вміння управляти орагнізацією так, аби за рахунок отриманого доходу не тільки відшкодувати витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, операційні витрати, витрати за користування залученими коштами, але і мати прибуток достатній аби компенсувати власникам ризик вкладання капіталу в дану організацію:

К_чп= ЧП / П * 100   ,

де К_чп  – коефіцієнт чистого прибутку;

                     ЧП – чистий прибуток;

                     П – обсяги  продажу;

4) окупність  інвестицій (відношення прибутку  до загальної суми активів, RETURN ON INVESTMENT). Показує, наскільки ефективно  здійснюється управління фінансами  організації з погляду використання джерел прибутку:

О_і = ЧП / А * 100   ,

де О_і   – окупність інвестицій;

                     ЧП – чистий прибуток;

                     А – загальна сума активів;

5) окупність  власного капіталу (прибуток на  акціонерний капітал, RETURN ON EQUITY). Дає змогу оцінити прибутковість вкладання коштів в дану організацію:

О_вк = ЧП / ВК * 100   ,

де О_вк   – окупність власного капіталу;

                     ЧП – чистий прибуток;

                     ВК – власний капітал.

 

Аналіз  беззбитковості. Розміри прибутків і збитків організації значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Саме для того, щоб з’ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції організації, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості.

Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції організації повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли організація не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати орагнізація, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме організації прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що організація нестиме збитки.

Для визначення точки беззбитковості необхідно  знати:

• ціну продажу одиниці продукції організації;
• прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;
• загальні операційні витрати.