Поняття, принципи та сутність управління команди

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….2

1. Формування ефективної  команди в управлінні сучасною  організацією

1.1 Управлінські команди і їх формування

1.2 Командна робота в управлінні організацією

2. Основні принципи ефективної  управлінської команди

2.1 .Управлінські принципи та організаційні потреби в ефективній управлінській команді

2.2 .Складові ефективності функціонування управлінської команди

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність даної роботи обумовлена ​​тим, що розвиток сучасних технологій і соціально-економічних  відносин знаходять все більше відображення в зміні концепцій структури  роботи в організаціях. В останні  десятиліття у виробничій та організаційній сфері зростає потреба в кооперації і технологічні процеси вимагають  інтеграції, а обмін інформацією  набуває глобального характеру.

У зв'язку з цим в суспільній практиці і в науці значно зріс інтерес до вивчення груп, командних  форм роботи. Сьогодні, в епоху найсильнішої світової конкуренції та появи нових  технологій саме командна робота відіграє провідну роль у досягненні відчутних  організаційних результатів, сприяє підтримці  конкурентних переваг компаній і  їх ефективності. Сучасним організаціям потрібні співробітники, які якісно виконують роботу в умовах організаційних змін, допомагають це робити іншим, швидко створюють атмосферу співробітництва. Крім того, сучасна середу російського  бізнесу характеризується ресурсними обмеженнями, урізуванням бюджетів та використанням тимчасової допомоги. У таких умовах команди стає ключовим чинником пом'якшення труднощів  перехідного періоду і досягнення організаційного успіху.

Використання ефективної управлінської команди приводить  до значної зміни якості робочої  сили, тому спільна робота вимагає  самоврядування і ширшого інформування членів команди. Крім того, розвиток освіти та сучасних технологій вимагає використання в роботі множинних трудових навичок, а не тільки виконувати одну-дві  конкретні операції.

У зв'язку із збільшеним інтересом  до вивчення груп і команд в організації, з'явилося значне число досліджень в менеджменті про керівництво  та лідерство, де автори підкреслюють важливу роль командної роботи в  бізнесі. Однак нагальною потребою в діяльності сучасних російських практиків-управлінців  командна робота, на жаль, не стала ще на сьогоднішній день критичним чинником успіху.

 

В умовах же динамічного  зростання одним із ключових факторів успіху організації є наявність  ефективної управлінської команди, яка здатна вирішувати нові завдання в постійно змінному середовищі.

 

Довгостроковий зростання  будь-якої сучасної організації або  компанії не повинен залежати від  можливостей і здоров'я однієї людини. Саме тому формування ефективної управлінської команди і «вирощування»  наступників стає сьогодні одним  з ключових завдань для успішних керівників.

Ступінь розробленості теми дослідження.

Незважаючи на швидко зростаюче  визнання потреби в ефективній командній  роботі, досі потенційні можливості команд проектної діяльності сучасних організацій  залишаються не достатньо дослідженими в менеджменті.

Для вітчизняних досліджень характерний поділ даної теми на два напрямки: управлінська діяльність в організації та ефективна управлінська команда. Робіт, присвячених ефективної управлінської команді, не так багато і в основному цією темою займаються в рамках вивчення підбору персоналу. Накопичений вітчизняними і закордонними фахівцями теоретичний і практичний досвід з досліджуваної проблеми служить базою для концептуального  аналізу формування та використання ефективних команд в проектній діяльності сучасних організацій.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість  та реальні потреби організаційної та управлінської середовища зумовили вибір об'єкта, предмета дослідження, його цілі і завдання. Об'єктом дослідження  є організаційно-управлінський процес формування і використання ефективних команд.

Предметом дослідження виступають організаційно-теоретичні проблеми особливостей діяльності ефективних команд в менеджменті

Мета дослідження. Основна  мета даної курсової роботи полягає  в комплексному дослідженні ефективних управлінських команд в управлінській  діяльності, виявленні їх функцій  в процесах оптимізації організаційно-управлінських  відносин і процесів.

 

 

Завдання дослідження: Виявити  передумови формування та актуалізації ефективних команд в управлінні. Проаналізувати предметний зміст командної роботи в організації з урахуванням  наявних парадигм, точок зору у  вітчизняній і зарубіжній науковій літературі і в реальному організаційному середовищі. Розкрити поняття і типи ефективних команд в механізмі сучасної організаційного управління.

 

Методологічні і теоретичні основи дослідження становлять фундаментальні положення менеджменту, психології управління та соціальної психології груп.

 

Емпірична база дослідження. Перш за все, емпіричну основу курсової роботи склали результати вітчизняних  і зарубіжних соціально-управлінських, організаційних і психологічних  досліджень в області формування і функціонування ефективних управлінських  команд в сучасних організаціях.

 

 

Глава 1. Формування ефективної команди в управлінні сучасною організацією

 

 

1.1 Управлінські команди  і їх формування

 

 

Ефективне управління організацією, підприємством будь-якої форми власності  набуває на початку XXI століття вирішальне значення для підйому економіки  і добробуту населення Росії. Багато керівників роблять все можливе, щоб оптимально і гнучко реагувати  на потреби ринку, що відбуваються зміни  в технологіях, як виробництва, так  і управління.

 

Часто це виявляється в  тому, що керівники в цілях підвищення якості управління створюють навколо  себе на самій верхній ступені  організаційної структури управлінські команди. Відмінними рисами таких команд є: потужний інтелект, уміння аналізувати, прогнозувати і передбачати; висока відповідальність і якість роботи; здатність систематично оновлювати і нарощувати свої якісні характеристики. Все це концентрується і проявляється у високій результативності управління та підвищення ефективності керованого об'єкта.

 

Теоретики управління присвятили багато часу визначенню ідеального розміру  групи. Автори школи адміністративного  управління вважали, що формальна група  повинна бути порівняно невеликою. На думку Ральфа К. Девіса, ідеальна група повинна складатися з 3-9 чоловік.

 

Загалом, у міру збільшення розміру групи, спілкування між  її членами ускладнюється, і стає більш важким досягнення згоди з  питань, пов'язаних з діяльністю групи  і виконанням її завдань. Збільшення розміру групи також підсилює тенденцію до неформального поділу груп на підгрупи, що може призвести  до появи несогласующихся цілей і до утворення клік.

 

Ефективна командна діяльність може бути тільки при виконанні наступних  умов:

 

всі члени команди розділяють загальні основоположні цінності;

 

розподіл ролей гармонійно відповідає особистим та професійним  компетенціям її членів;

 

структура команди дозволяє гнучко адаптуватися до можливих змін зовнішнього середовища і готує  собі приймачів.

Про управлінські команди  і їх створенні фахівці в області  високоефективного менеджменту, організаційного  розвитку та соціальної психології заговорили відносно недавно, трохи більше 30 років  тому. Перші дослідження командної  діяльності були опубліковані на початку 60-х років. Вони були присвячені пошукам  способів підвищення ефективності і  продуктивності управлінської праці.

 

Виникнення інтересу до командного підходу також пов'язане з тенденціями  в області розвитку організацій  і високоефективного менеджменту.

 

По-перше, сучасні організації  мають яскраво вираженими тенденціями  до ускладнення і збільшення свого  структурного і функціонального  складу, що вимагає впровадження більш  ефективних організаційних форм і методів  колективного управління, які, дозволили  б мінімізувати час прийняття  управлінського рішення й одночасно  підвищити його якість, т.е . продуктивність, доцільність і своєчасність. Ситуацію можна вирішити за рахунок створення «щільно приганяє» (добре сформованої) управлінської команди, яка поліпшує рішення великих і міждисциплінарних проблем.

 

По-друге, майже всі успішно  розвиваються і володіють високою  конкурентоспроможністю фірми та корпорації як в нашій країні, так і за її межами, будують свій розвиток, як на основі задоволення запасів споживачів теперішнього часу, так і потреб завтрашнього дня, створюючи відділи  нової техніки, проблемно-перспективні лабораторії і т.д. Підрозділи такого роду характеризуються підвищеною рухливістю організаційних структур - їм властива, за твердженням А. І. Пригожий, «змінна  геометрія», залежна від системи  задач (перехід співробітників від  проекту до проекту, запрошення зовнішніх  експертів і виконавців, створення  зовнішніх відділів і т.п .). Для такого типу відділів, приміром, в корпорації «Інтел», становить 25% від загальної кількості працівників. Успішне функціонування їх грунтується, в частині, на підвищенні інноваційних здібностей дослідницької групи за рахунок створення «поля ідей», атмосфери творчого пошуку, а також, колективу однодумців, що приймають на себе відповідальність за перспективи розвитку організації разом з адміністрацією, що, по суті, є проявом командного підходу в інноваційному менеджменті.

 

По-третє, розглядаючи продуктивність менеджменту як продуктивність організації, яку він очолює або, на яку надає  опосередкований вплив, дослідники відзначають. Що подальше збільшення продуктивності управлінської праці залежить від  усвідомлення такого факту, що менеджер будь-якого рангу пов'язаний зі створенням колективного продукту праці. Належність окремого співробітникам філософії  «спільної справи», тобто вироблення «духу командності», має величезне значення як мотивуючий фактор для підвищення продуктивності організації в цілому.

 

Розуміння менеджерами правил командної роботи визначать швидке та ефективне вирішення таких  ситуацій, як нечіткий розподіл обов'язків  при реалізації проекту, підвищення мотивації заняття предметної діяльністю і усвідомлення причин низького особистого внеску конкретного члена групи, усунення міжособистісних тертя  та інших обставин, які призводять до зіткнення особистих мотивів  груп і організацій.

 

По-четверте, визнання самого існування командного підходу пов'язано  з останніми дослідженнями в  області розвитку організації та уявленнями про останню, як про що володіє особливою культурою, цінностями, символічними ритуалами. «Социотехническими модель організації» як мікромодель людської цивілізації найбільше повно відображає реальні процеси і дійсність. Сучасні керівники та керуючі розглядають культуру своєї організації як потужний стратегічний інструмент, мобілізувати ініціативу співробітників і полегшувати продуктивне спілкування між ними. Організаційна культура є однією зі складових командного менеджменту, оскільки він тісно пов'язаний з символічними способами репрезентації управлінської діяльності. Для підвищення ефективності останньої величезного значення набуває, поряд з дослідженнями існуючих організаційно-структурних форм, тобто морфології організації, вивчення впливу ціннісного аспекту співіснування членів управлінських груп на продуктивність організації.

 

Командний менеджмент, тобто  менеджмент, який здійснюється посередником створення і функціонування управлінських  команд, як одна з форм колективного управління, заснований на процесі  делегування повноважень. Майже  всі організації наділяють менеджерів різних рівнів відповідальністю за більш  широке коло завдань, ніж той, з яким вони могли б справитися особисто. Для того щоб вони могли нести  цю відповідальність і створюються  ті або інші форми колективного управління, засновані на перерозподілі відповідальності. В успішних управлінських групах вироблення і прийняття рішень здійснюється безпосередньо групою, а роль адміністратора зводиться до того, щоб створити для цього необхідні умови, визначити  межі простору рішення і дати в  скрутному випадку необхідний рада.

 

Salas, Dickinson, Converse і Tannenbaun називають командою невелику кількість людей (частіше всього 5-7, рідше до15-20), які поділяють цілі, цінності і взагалі підходи до реалізації спільної діяльності; мають взаємодоповнюючі навички; приймають на себе відповідальність за кінцеві результати; здатних змінювати функціонально-рольову співвіднесеність (використовувати будь-які внутрішньогрупових ролі); взаімоопределяющіх приналежність свою і партнерів до даної області / групі /. Управлінська команда складається з групи фахівців, що належать до різних сфер організаційної діяльності і працюють спільно над вирішенням тих чи інших проблем.

 

Не кожна людина за своєю  природою є командним гравцем. Багато хто віддає перевагу працювати самостійно або бажають визнання виключно особистих  заслуг. Також існує багато організацій, де традиційно заохочувалися персональні досягнення співробітників, створювалися умови, в яких виживав найсильніший. І, тим не менш, російській культурі в більшій мірі, ніж в американській чи європейській властивий командний стиль діяльності, командні змагання в суспільному і виробничому житті колективів.