Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту

Характерні риси підприємницької діяльності:

1. Особливий вид діяльності: визначений спосіб мислення, особливий  стиль, творчість, ініціатива, новаторство, пошук нетрадиційних рішень і  можливостей, постійна готовність  до ризику і вишукування способів  його подолання, орієнтація на інновацію.

2.  Самостійність виявляється  у виборі сфери діяльності; каналів  і методів збуту; у встановленні  методів оплати праці; цін і  тарифів; стратеги; у розподілі прибутку і т.д.

3.  Здійснюється на  постійній основі, а не на одиничних  або разових угодах. Діяльність  має стабільний, систематичний характер  з орієнтацією на подальший розвиток і розширення.

4.  Діяльність спрямована  на досягнення комерційного успіху. Тому це можливо тільки в  ринкових умовах. Велика частина  чистого до­ходу спрямовується  не на особисте споживання, а  вкладається в по­дальший розвиток.

5.  Діяльність спрямована  на найкраще використання капіталу  — власності й іншого майна, а також фінансових, матеріально-технічних  і трудових ресурсів. Суть підприємництва  полягає в тому, що в умовах  ринку знаходяться можливості  найкращого використання власності.

6.  Підприємництво припускає  наявність економічно відособлених  суб'єктів ринкового господарства.

7.Підприємництво припускає  несення суб'єктом підприємств  діяльності майнової відповідальності  за результати господарської діяльності.

     Термін «підприємець» був уведений французьким економістом Рішаром Кантілоном, що жив на початку XVIII ст. 3 цього часу це слово означав людину, що бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства або з розробкою нової ідеї, нової продукції або нового виду послуг суспільству.

 

Підприємці — це суб'єкти господарської діяльності і, як прави­ло, є елементами малого і середнього бізнесу.

Види підприємницької діяльності:

1.    Виробниче підприємництво  — поширюється в основному  на виробництво і споживання  товарів і послуг. Функція виробництва  продукції і послуг є найважливішою, інші функції (збут) доповнюють головну.

2.    Комерційне підприємництво  — торгово-обмінні операції. Ос­нова — угоди з купівлі-продажу.

3. Фінансове підприємництво. Отут об'єктом купівлі-продажу є гроші, валюта, цінні папери.

«Підприємець» і «менеджер» — не те саме.

Менеджер — управляючий справами фірми.

Підприємець — приватний власник, який володіє, розпоряджається капіталом фірми та привласнює результати праці.

     Підприємництво — вид діяльності людей, які пристосовують власний або залучений капітал до виробничої або невиробничої сфери економіки з метою отримання прибутку. Видатний підприємець не завжди стає ефективним менеджером. Знову створена організація може розпастися через погане керівництво, а не через погані ідеї. Менеджер не завжди здатний нести ри­зик, генерувати нові ідеї і створювати з нуля організацію. Тому він може не бути успішним підприємцем.

Під управлінням підприємством (менеджментом) розуміють:

- вплив на колектив, що веде до наміченої мети;

—необхідні для цього взаємозалежні заходи, організація і важелі;

—регулювання цього процесу за допомогою зворотного зв'язку;

—керівництво людьми;

—вироблення, прийняття і реалізація рішень;

—оптимальний розподіл ресурсів;

—переробка інформації тощо.

     Управління діяльністю підприємства являє собою специфічний різновид трудового процесу, характеризується усіма властивими йому елементами: предметами праці (інформація), засобами праці (методи управління), самою працею (функції управління), а також його результатом (управлінські рішення).

 

 

 

1.5. Менеджмент як вид діяльності

     Менеджмент — це особливий вид самостійної діяльності у фірмі будъ-якого напряму діяльності, що працює в умовах ринкових відносин для забезпечення поставлених цілей при раціональному, економічному використанні матеріальних і трудових ресурсів на основі господарського й економічного механізму ринкових відносин. Слова «менеджер» і «менеджмент» вживалися в англійській мові ще в минулому сторіччі. Але лише в другій чверті XX ст. вони поступово починають здобувати визначене значення, відповідно до якого менеджером є люди та, що організує конкретну роботу, керуючись сучасними методами. Менеджер не є автоматично керівником або входить до складу вищого керівництва підприємства. Менеджери працюють на всіх «ешелонах» керування і, за американськими поняттями, таким є людина, в завдання якої входить організація конкретної робота в рам­ках визначеної кількості співробітників, що підкоряються йому.

     Сучасний менеджмент — це група осіб, що здійснюють у рам­ках організації підприємницькі управлінські функції Загальне для двох термінів пов'язане з координацією спільної праці. Предметом досліджень є відносини, що виникають у процесі управління. Вони виникають у виробничому колективі для організації трудового процесу, дотримання визначеного порядку, погоджених дій. Управлінська праця виступає як сукупна праця. Діяльність з управління може вважатися ефективною, оскільки приносить пев­ну частину прибутку підприємницької діяльності.

В західних підприємствах розрізняють:

Top management, тобто вища ланка керування (генеральний директор та інші члени правління);

Middle management — середня ланка керування (керівники управлінь, департаментів, і самостійних відділів);

Lover management — нижчі ланки керування (керівники підвідділів та інших аналогічних їм підрозділів).

     Менеджмент — специфічний орган функціонуючого комерційного підприємства. Якщо на Заході мова заходить про якесь підприємство, то люди мають на увазі насамперед менеджмент, тобто керівництво даного підприємства, тому що саме воно представляє підприємство в суспільстві. Підприємство може діяти тільки через свої органи, а це означає через керівництво, або менеджмент. Будь-яке підприємство, незалежно від його правової форми, зобов'язане мати керівництво. Визначення поняття «менеджмент» говорить про те, що менед­жмент є економічним органом, який функціонує в сучасному індустріальному суспільстві. Будь-яка дія, будь-яке рішення, прийняте менеджментом, — не захід економічного характеру. Таким чином, ефективність менеджменту і діяльності менеджерів можна вимірювати лише за допомогою показників економічних результатів. Менеджмент — скоріше практич­на діяльність, ніж наука або професія, хоча він охоплює як те, так і інше. Останнім часом через сильну конкуренцію між підприємствами різних країн і перенасиченість майже всіх західних ринків у стилі керівництва підприємством (менеджменту) відбулися істотні зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше усіх реагував на зміну ситуації на ринку, то зараз гарним менеджером вважається фахівець, який для свого підприємства створює нові ринки, який не тільки пасивно реагує на зміни на ринку, а й сам змінює ринок. Не даремно говорять, що завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім і реальним.

     Головне в менеджменті — ставити перед собою мету, що відповідає інтересам підприємства — Management by objectives («менедж­мент постановкою цілей»), У цьому полягає принципова відмінність менеджерів від керівників підприємства старого стилю. Відповідно до ще одного визначення менеджменту функція останнього полягає в тому, щоб створювати рентабельне підприємство на основі наявних людських і матеріальних ресурсів. Підприємство повинне поставляти товари кращої якості за нижчою ціною або надавати кращі послуги, ніж послуги конкурентів. Менеджмент дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж су­мою його окремих компонентів — капіталу і співробітників. Утім, підприємство — насамперед люди. Звідси випливає третє визначення терміна: менеджмент - це організація роботи людей, співробітників. Люди є найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві. Фінансові кошти, капітал для здійснення нових інвестицій при створенні нового підприємства можна одержати на ринку капіталів. А знайти компетентних співробітників набагато складніше. Ще грецький філософ Платон помітив, що гарне суспільство — це більше, ніж сума його окремих частин. Аналіз процесу управління підприємством дає змогу відокремити дві взаємопов'язані складові частини: функціональіно-технологічну та організаційно-людську. Щодо функціонально-технологічного ас­пекту управління, то він є об'єктом вивчення таких дисциплін, як технологія, організація, маркетинг та ін.

 

Організаційно-людський аспект процесу управління, що є об'єктом вивчення менеджменту, виникає з потреби цілеспрямованості, узгодженості роботи членів колективу. Менеджмент можна визначити як процес впливу на колектив окремих працівників для досягнення бажаних результатів, цілей. Слід зрозуміти, що робота менеджера охоплює різноманітні сторони виробничої діяльності людей, роботи машин, комп'ютерних пристроїв тощо. Умовно можна розмежувати такі поняття: управління персона­лом та управління матеріально-технічною базою виробництва.

     Управління персоналом — діяльність, що охоплює соціально-економічні питання, економічні відносини між людьми, а також моральні, етичні, релігійні та інші питання взаємопорозумінь між робітниками. Управління матеріально-технічною базою виробництва — праця менеджерів з вироблення технічної та технологічної політики, управління постачанням і збутом, фінансами, а також ефективне використання управлінської інформації та прийняття рішень. Менеджер, як правило, не є власником капіталу фірми, в якій він працює. Звичайно, він може володіти акціями фірми, а може й не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера.

     Менеджери-лідери — носії головного господарського мислення, орієнтованого на нововведення. Можна виділити такі головні риси менеджера-лідера:

—доступність для кожного працівника;

—знайомство з більшою кількістю працівників;

—приділяє увагу системам заохочення;

—відкидає кабінетний стиль керівництва, з'ясовує проблеми на місцях, бере на себе відповідальність;

—делегує повноваження виконавцям;

—провину за помилки приймає на себе, не втрачаючи часу на пошук винуватця, оскільки головне — це виправити помилку.

До складу завдань управління підприємством відносяться:

—створення умов щодо автоматизації виробництва;

—залучення до виконання робіт працівників, які мають більш високу кваліфікацію;

—формування системи високої зацікавленості співробітників фірми в досягненні наміченого результату шляхом впровадження комплексної системи заходів стимулювання й мотивації;

—контроль ефективності функціонування фірми, координація роботи всіх її підрозділів;

 

—вивчення спроможностей виходу на нові ринки;

—формування політики розвитку фірми;

—визначення необхідиих ресурсів та забезпечення ними;—контроль за виконанням поставлених завдань.

     Підсумковою метою управління підприємством є забезпечення прибутковості або доходності через оптимальну організацію виробничого процесу, включаючи розвиток технічної бази, ефективне використання кадрового потенціалу, творчої активності та особистої зацікавленості кожного працівника. Таким чином, менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним охоплює відносно вузьку сферу, що включає соціальні системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їх реалізація, надання різних послуг споживачам у рамках певної організації, яка діє в ринкових умовах. Для досягнення цієї мети у менеджменті застосовується сукупність функцій, принципів, методів, засобів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на соціальні системи (людей). Широко розповсюджене поняття менеджменту як мистецтва управління. Воно базується на тому, що господарські організації — це складні системи, на функціонування яких впливають різнобічні чинники зовнішнього й внутрішнього середовища. Тому вміння управляти таким складним механізмом потребує високої фахової підготовки.

Сьогодні менеджмент ґрунтується на наступних постулатах:

—зовнішнє середовище організації (підприємства, фірми) надзвичайно змінювальне та рухливе;

—кожний співробітник фірми — насамперед особистість, а не «інструмент» для забезпечення прибутку;

—управління — складна сфера людської діяльності, якої слід навчатися протягом життя.

1.6. Типи і види управління.

     Управління в загальному розумінні бувають:

1) технічне управління  природними і технологічними процесами;

2) державне управління соціально-економічним життям суспільства через різні інституи - правову систему, міністерства, відомства, місцеві органи влади

3) ідеологічне управління, що складається у впровадженні в свідомість членів суспільства концепції його розвитку, формованих різними політичними партіями й угрупованнями;

 

4) управління соціальними  процесами (рух на захист світу, навколишнього середовища);

5) господарсъке управління виробничою й економічною діяльністю комерційних і некомерційних організацій, що функціонують у рамках ринкових відносин.

    Будь-яка організація без менеджменту стає нежиттєздатною. Менеджмент охоплює і пронизує всі сторони діяльності підприємства і є тим середовищем, у якому здійснюється функціонування організації. Існують такі типи управління: цільове, лінійне, функціональне. Ключем до пізнання механізму управління є розуміння того, що воно слугує для одержання визначеного кінцевого результату, мети. Не знаючи механізму, для чого він призначений, ми не можемо його використовувати. Тому можна сказати, що існує цільове управління. Для руху до мети необхідно вирішувати повсякденні завдання. Це досягається за допомогою функціонального управління. Як функції розглядаються загальні великі завдання менеджменту: планування, організація праці, координація дій, стимулювання, контроль. Виконуються функції спеціальними штатними органами: виробничий відділ, відділи маркетингу, кадрів, бухобліку і т.д. функціональне керування здійснюється по горизонталі. Крім цього, необхідне лінійне управління. Воно здійснюється по лінії прямого підпорядкування, тобто по вертикалі: від керівника через заступників, начальників відділів до виконавців. За критерієм часу серед видів управління розрізняють: оперативне, програмне та стратегічне. Оперативне (диспетчерське, ситуаційне) — традиційне управління організацією, яке базується на принципах, методах і способах управління. Це управління на досить короткий час (день, тиждень, місяць). Програмне управління представляє розробку програм для конкретного виробництва. Може бути програма розроблена на один місяць, півроку, до одного року.