Проектування операційної системи малого підприємства

2. Функції економіста:

1. організація планової роботи на підприємстві,
2. контроль за виконанням планових завдань,
3. аналіз діяльності підприємства, 
4. організація праці,
5. нарахування й видача заробітної плати,
6. ведення бухгалтерського обліку.

3. Функції начальника цеху:

1. забезпечення виконання планів підприємства,
2. розробка оперативних планів випуску продукції,
3. забезпечення ритмічної роботи,
4. контроль та регулювання ходу виробничого процесу,

5. Функції комерційного директора:

1. продаж і просування на ринок товарів та послуг,
2. вивчати повну кон’юнктуру ринка з точки зору перспектив її розвитку
3. аналізувати систему збуту продукції в цілях виявлення можливостей і ефективності збуту через альтернативні,
4. давати прогноз економічної ситуації країни чи регіону, яка може вплинути на умови збуту на даному ринку,
5. готувати інформаційні огляди економічних, научно-технічних публікацій по досліджуємих проблемах в області маркетинга,
6. здійснення заходів у сфері реклами та ціноутворення,
7. оцінка побажань і потреб споживачів,
8. доведення до виробників результатів короткострокових маркетингових досліджень і до проектувальників – довгострокових

Схема взаємозв'язку елементів  переробляючої, забезпечуючої і плануючої підсистем операційної системи підприємства представлена в ДОДАТКУ В.

 

РОЗДІЛ ІІ: Організація оперативного управління операційною системою

 

Оперативне управління операційною  системою на підприємстві здійснюється підсистемою планування і контролю. У цій підсистемі приймаються рішення і видаються керуючі впливи в переробляючу підсистему.

Оперативне управління функціонуванням  ОС є важливою складовою керівництва виробничою діяльністю підприємства. Його ціллю є забезпечення економічно ефективної реалізації тактичних задач підприємства. Оперативне управління включає функції календарного планування, обліку, планування ходу виробництва, рознарядки робіт, контролю строків їх виконання.

Проектування організації  оперативного управління ведеться на підставі вибраного планувального  рішення переробляючої підсистеми (лінійно-потокова схема планування) та визначення форми організації  виробництва.

2.1. Визначення форми організації виробництва

 

Оперативне планування розробляє  параметри функціонування операційної  системи на короткі відрізки часу з тим, щоб забезпечити досягнення кінцевої цілі підприємства. Операційне планування полягає в деталізації  конкретних планів на короткі відрізки часу по конкретним виконавцям в натуральному та умовно-натуральному виді.

Проектування організації  оперативного управління ведеться на підставі вибраного планувального  рішення переробляючої підсистеми та визначення форми організації  виробництва. В розділі 1.1 на основі розрахунку коефіцієнта завантаження виробництва було визначено тип  виробництва – масовий. В розділі 1.2 здійснено вибір планувального рішення – лінійно-потокову схему планування. На основі цих даних доцільно обрати потокову схему організації виробництва.

Потокові лінії в масовому виробництві поділяються на однопредметні  та багатопредметні.

Однопредметна потокова лінія  – лінія, на якій предмет одного найменування та кожне робоче місце завантажено однією постійно виконуваною операцією.

Багатопредметна лінія –  лінія, на якій виготовляються предмети декількох найменувань і робочі місця завантажені декількома деталеопераціями. Багатопредметні лінії бувають перервно-потокові та групові потокові. Багатопредметні перервно-потокові лінії − лінії, які потребують переналагодження при переході від виготовлення одного предмета праці до іншого. Багатопредметні групові потокові лінії характеризуються тим, що на них виготовляються предмети праці всіх найменувань, закріплених за лінією одночасно.

Вибір системи планування на підприємстві залежить від типу виробництва, характеру продукції  й виробничої структури підприємства. Конкретну систему оперативного планування визначає набір її елементів, головним з яких є планово-облікова одиниця. На проектованому підприємстві доцільно застосовувати планово-облікову одиницю деталь. Відповідно до цієї планово-облікової одиниці виділяють подетальну систему оперативного планування. Подетальні системи є докладними розробками оперативних планів по деталі кожного найменування по всіх стадіях технологічного процесу, узгодженими по строках запуску-випуску. Використання подетальної системи найбільш ефективно в умовах стійкої обмеженої номенклатури з невеликим різноманіттям детале-зборочних одиниць. В масових операційних системах використовуються різні подетальні системи оперативного планування: «по такту потоку», «по строкам міжцехових подач», «по стандартним строкам», «на склад». На розглядуваному підприємстві доцільно використовувати подетальну систему «по такту потоку». При цьому виробничим підрозділам підприємства планується єдиний такт випуску.

Для обраної системи оперативного планування необхідно розрахувати  календарно-планові нормативи та побудувати графік роботи багатопредметної перервно-потокової лінії, а також календарно-планові нормативи та графік роботи лінії при виготовленні однієї з деталей.

2.2. Розрахунки календарно–планових нормативів

 

Календарно-планові нормативи (КПН) – наукова база організації  оперативного планування. На їх основі будуються календарно-планові графіки. КПН базуються на технічно обґрунтованих нормах часу. В масовому типі ОС КПН мають стійкий характер і змінюються при зміні номенклатури випуску. При потоковій формі організації виробництва розраховуються такі КПН: такт роботи лінії, кількість робочих місць на ній, будується стандарт-план роботи лінії та графік руху міжопераційних запасів.

При плануванні роботи багатопредметної змінно-потокової лінії необхідно  визначити:

• середній та частковий такти роботи лінії, кількість робочих місць на лінії та їх завантаження;
• тривалість виконання планового завдання для кожної деталі
• величину партії запуску-випуску для кожної деталі та періодичність їх запуску-випуску;1
• побудувати графік роботи лінії на плановий період.

Розрахунок середнього такту  r_сер ведеться, виходячи з ефективного фонду часу роботи лінії за місяць F_еф та сумарної програми випуску деталей на місяць ∑Пр_і.

       (2.1)

Де, Fеф- ефективний фонд часу роботи лінії за місяць,

∑ Ni- сумма місячної програми випуску

Тривалість виконання  місячного завдання визначається на основі частки трудомісткості місячної програми по і-й деталі у сумарній місячній трудомісткості виготовлення усіх деталей, закріплених за лінією, та місячного фонду часу роботи лінії.

Fi =       (2.2)

Де, - питома вага місячної трудомісткості програми випуск і-го виду деталей у загальній трудомісткості.

Фонд часу роботи  лінії  розраховується у хвилинах та змінах. Треба враховувати, що сумарна тривалість виконання місячного завдання по усіх деталях, що виготовляються на лінії, дорівнює місячному фонду часу роботи лінії.

Часткові такти роботи двигуна r_і та потрібна кількість робочих місць Ср_і розраховується за формулами:

        (2.3)

Де, Fi- тривалість виконання місячного завдання,

Прі - програма випуску

Сроз=         (2.4)

Округлення розрахункового числа робочих місць до прийнятого Спр_і ведеться за звичайними правилами.

Коефіцієнт завантаження устаткування на лінії визначається по кожній деталі:

(2.5)

Доля трудомісткості деталі в загальній трудомісткості місячної програми:

(2.6)

Величина мінімальної  партії i-ої деталі:

,        (2.7)

Де, - відсоток часу на переналадку.

Періодичність запуску-випуску  партії P_і розраховується для кожної деталі на основі даних про величину партії і місячну програму виготовлення цієї деталі на лінії.

(2.8)

Періодичність приймається  єдиною для всіх деталей.

Усі розрахунки представлені у табл. 2.1

 

Таблиця 2.1

 

Параметри роботи багатопредметної змінно-потокової лінії

Деталь	Місячна програма випуску Ni, шт	Трудом. деталі Трі, хв	Трудом.місячи. прог.випуск.Ni×Трі	питома вага міс. труд. ∆і	Fі		rі,  хв./шт.	Срозі	Спрі	Кзав.і	nі,  шт	Ri	RIпр
					хв.	змін
Вал 02	2250	20,5	46125	0,18	3318	7	1,47	13,94	14	1,0	3134	4,88	5
Вісь 05	4350	17,3	75255	0,29	5345	11	1,23	14,06	14	1	3746	4,74	5
Піввісь 08	4750	15,7	74575	0,29	5345	11	1,23	12,76	13	0,98	3746	4,74	5
Балансир 11	3000	20,8	62400	0,24	4424	9	1,47	14,15	15	0,94	3134	4,70	5
Всього	14350	74,3	258355	1	18432	38

На підставі розрахунків  будується графік роботи змінно-потокової  лінії на місяць. На графіку відрізками відображується тривалість випуску  партії деталей кожного найменування. Довжина відрізка (тривалість випуску) партії по кожній деталі розраховується: Кзам = 20 (роб.днів)/RIпр - кількість запусків-випусків партій деталей в місяць. При цьому для кожної партії враховується час на переналадку лінії: F_эф/(480*4*5)*0,05 = 0,1 (зміна).

 

2.3 Побудова графіку  роботи переробляючої підсистеми.

 

Для побудови стандарт-плану необхідно  знати:

• технологічні маршрути обробки деталей;
• нормативні величини партій деталей та періодичність їх запуску-випуску;
• дані про закріплення детале-операцій за устаткуванням;
• дані про трудомісткість обробки партій деталей по кожній операції з урахуванням tпз.

Будувати стандарт-план треба додержуючись таких умов:

- партію деталей запускати в обробку з початку зміни і верстат завантажувати по можливості на всю зміну;

- намагатися максимально скоротити тривалість циклу обробки партії, - деталей, для чого там, де можливо, застосовувати паралельно-послідовний вид руху деталей;

- суворо додержуватися встановленої періодичності запуску - випуску партії деталей по окремих операціях;

- у першу чергу будувати стандарт-план для найбільш трудомістких деталей.

Стандарт-план наведено у додатку Г.

На основі побудованого стандарт-плану  визначаються цикли виготовлення партій деталей кожного найменування і  всього комплекту деталей (сукупна  тривалість циклу).

Коефіцієнт щільності циклу  розраховується по кожній з деталей  як відношення технологічного циклу  виготовлення партії деталей при  послідовному русі до виробничого циклу  за графіком.

Усі розрахунки за графіком наведено в таблиці 1.0, таблиці 2.0, таблиці 1.7.

 

РОЗДІЛ  ІІІ: ОСНОВНІ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ  СИСТЕМИ

3.1 Розрахунки витрат матеріалів

 

Розрахунки витрат на основні  матеріали у натуральному та вартісному виразі приведені у табл.. 3.1, виходячи з норм витрат основного матеріалу на деталь, програми випуску та ціни за 1 тонну матеріалу.

Вартість на річну програму, грн.., розраховується таким чином: