Шляхи використання інформаційно-комунікативних вад в розвитку туристичного підприємства

2) до одноденних відвідувачам (екскурсантам) - відвідувачам, які не  здійснюють щонайменше одну ночівлю  у колективному або індивідуальному  засобі розміщення в відвідуваною  країні (регіоні). До них відносяться: пасажири круїзних суден, які  прибувають в яку країну (регіон) на круїзному судні, якщо вони  повертаються щоночі на судно  для ночівлі, незалежно від часу  стоянки;

3) одно-денні відвідувачі; екіпажі, що залишаються в країні  менше одного дня, але не зупиняються  на ніч; власники та пасажири  яхт (якщо ночують на яхті); пасажири - учасники групової поїздки, які  ночують у поїзді

Ключовим критерієм, за яким визначається внутрішній туризм, є країна місця проживання. СОТ пропонує наступне визначення: внутрішній турист - це особа, яка подорожує всередині країни свого місця проживання в місце за межами його звичайного середовища і яке перебуває щонайменше з однією ночівлею в колективному або індивідуальному засобі розміщення, але не більше одного року, з будь-якою метою, крім здійснення діяльності, оплачуваної з джерела в відвідуваному місці. На відміну від внутрішнього туриста одноденний відвідувач (екскурсант) не здійснює ночівлю. Тобто єдиним критерієм, що відрізняє туриста від одноденного відвідувача (екскурсанта), є ночівля в відвідуваному місці [14].

Індустрія туризму - багатогалузевий виробничий комплекс, який займається відтворенням умов для подорожей і відпочинку, тобто виробництвом туристського продукту. Є однією з найбільш значних галузей економіки в світі, а для деяких країн, що розвиваються - основною економічною галуззю (Кіпр, Малайзія, Таїланд та ін.)

Однак, дефінування індустрії туризму як комплексу підприємств виробничої і не виробничої сфери, що надають туристичні послуги та виробляють товари туристського попиту, є наслідком галузевого підходу. Тому варто враховувати, що індустрія туризму представляє собою не тільки сукупність вище перерахованих підприємств, але є однією з форм освоєння території.

Типові суб'єкти тур індустрії:

1)підприємства розміщення (курорти, готелі, пансіони, кемпінги  і т. п.);

2)транспортні підприємства;

3)туристські фірми (туроператори, туристичні агентства, екскурсійні  бюро і бюро гідів);

4)рекламно-інформаційні  туристські установи (рекламні агентства, рекламні бюро, інформаційні агентства);

5)асоціації та державні  органи по регулюванню розвитку  туризму (комітети і департаменти  туризму, громадські туристські  організації та об'єднання).

Нетипові суб'єкти тур індустрії:

1.у сфері виробництва ( підприємства, що виробляють сувеніри, спорттовари, товари для відпочинку, одяг для відпочинку та туризму, літературу по туризму, продукцію  машинобудування, фототовари);

2. у сфері обслуговування  – підприємства, що здійснюють  організацію розваг, конгресів , виставок  і ярмарків, громадське харчування, послуги лазні та сауни, культурно-просвітницьку  діяльність, тренерські послуги, медичні  послуги, кредитні послуги, страхові  послуги, видача віз).

 

2. Тенденції та особливості розвитку міжнародного туризму в світі та Україні

 

Сьогодні в організації міжнародного туризму існують та діють загальні принципи його формування, функціонування і розвитку, кожна країна, яка приділяє серйозну увагу цій галузі економіки, застосовує свої моделі туризму. Це обумовлено різними причинами, в основі яких лежать історичні, географічні, кліматичні, економічні і соціальні особливості кожної окремої країни чи регіону. Іншими словами, кожна країна, яка розвиває туристичну індустрію, намагається повністю використати національні ресурси з метою отримання значних валютних надходжень до бюджету. Характеристику розвитку міжнародного туризму у провідних туристичних країнах і регіонах світу [18].

У 2012 році було 983 млн міжнародних туристських прибуттів в усьому світі,( таблиця 1.2) з ростом на 4,6% в порівнянні з 940 млн у 2011 році 10 найкращих міжнародних туристичних напрямках в 2012 році були:

Таблиця 1.2

Міжнародні туристські прибутки в світі

Страна	2011рік (млн.)	2012 рік (млн.)	С 2011 до 2012 %
Франція	79.5	77.1	+3.0
США	62.3	59.8	+4.2
Китай	57.6	55.7	+3.4
Іспанія	56.7	52.7	+7.6

Продовженя таблиці 1.2

Італія	46.1	43.6	+5.7
Туреччина	29.3	27.0	+8.7
Велика Британія	29.2	28.3	+3.2
Німеччина	28.4	26.9	+5.5
Малайзія	24.7	24.6	+0.6
Мексика	23.4	23.3	+0.5

 

У 2012 році налічувалося понад 503 960 000 міжнародних туристських прибуттів в Європу, збільшення на 6,2% у порівнянні з 2011. У 2012 році в десятку напрямків увійшли економічно розвинуті країни світу, більшість яких представлена в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Статистика з міжнародного туризму країн Европи в 2012 р. [13]

Країна	млн. осіб
Франція	79.50
Іспанія	56.69
Італія	46.12
Туреччина	29.34
Велика Британія	29.19
Німеччина	28.35
Австрія	23.01
Росія	22.69
Україна	21.42
Греція	16.43

 

Концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року визнала туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.

Розвиток сфери туризму та курортів України впродовж останніх років характеризується позитивною динамікою. Однак, незважаючи на значний ресурсний потенціал, туризм і курорти не є однією з провідних галузей національної економіки. Місце України на світовому туристичному ринку залишається незначним.

До проблем, що підлягають вирішенню для забезпечення сталого розвитку вітчизняної сфери туризму та курортів, належать: відсутність комплексної політики держави, недосконалість організаційно-правових та економічних механізмів державної політики в сфері туризму і діяльності курортів, слабка міжвідомча координація і взаємодія між органами державної влади та місцевого самоврядування; низький рівень конкурентоспроможності національного туристичного та курортно-рекреаційного продукту на світовому туристичному ринку, низька якість складових національного туристичного продукту; відсутність належної інфраструктури для туристичних відвідувань значної частини природних територій та об'єктів культурної спадщини; наявність деформацій ринкового механізму сфери туризму та курортів; недостатній рівень розвитку спеціалізованої інфраструктури туризму та курортів; відсутність ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпечення безпечних умов на об'єктах туристичних відвідувань і за напрямами туристичних маршрутів; руйнація системи соціального туризму, практична недоступність туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з обмеженими фізичними можливостями; недостатність за кількісними, якісними параметрами та за структурою рівня науково-методичного та кадрового забезпечення сфери туризму та курортів.

Програмою передбачається здійснення комплексу заходів щодо удосконалення системи управління туристичною та курортною галузями, розроблення відповідних нормативно-правових актів, формування конкурентоспроможного національного туристичного та санаторно-рекреаційного продукту, розвитку кадрового потенціалу сфери туризму та діяльності курортів, формування позитивного іміджу держави, розвитку міжнародного співробітництва, розбудови туристичної та санаторно-курортної інфраструктури.

Виникнення проблем вітчизняної сфери туризму та курортів зумовлене дією таких чинників: невідповідність нормативно-правового й організаційно-фінансового забезпечення сучасним тенденціям розвитку туризму та курортів; відсутність цілісної та комплексної системи управління і контролю в сфері здійснення туристичної діяльності та використання курортно-рекреаційних ресурсів країни; недостатність нормативного, методичного й інформаційного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, об'єднань суб'єктів туристичної діяльності, неприбуткових організацій та суб'єктів підприємницької діяльності в сфері туризму і діяльності курортів; відсутність належної інфраструктури для туристичних відвідувань значної частини природних територій та об'єктів культурної спадщини; невідповідність якості послуг, що надаються підприємствами інфраструктури туризму та курортів, європейським і світовим стандартам якості; відсутність сприятливих умов для розвитку інфраструктури туризму та курортів, зокрема, державної інвестиційної політики в цій сфері, дієвої підтримки розвитку пріоритетних видів туризму та розвитку курортної галузі; недосконала система підготовки фахівців у сфері туризму та курортів, що не відповідає критеріям і стандартам якості європейської системи освіти.

Для успішного розвитку сфери туризму та діяльності курортів необхідно поєднати зусилля усіх гілок влади по координації робіт, а також забезпечити належне фінансування цього процесу, що можливо лише шляхом прийняття Державної цільової програми розвитку туризму і курортів.

Основною метою Програми є: удосконалення державної політики в умовах ринкової економіки в туристично-курортній галузі; забезпечення розвитку в Україні конкурентоспроможної на внутрішньому та міжнародному ринках високорентабельної сфери туризму та курортів; створення реальних можливостей для задоволення потреб туристів у доброякісних туристичних і санаторно-курортних продуктах; сприяння соціально-економічному розвитку держави; забезпечення якісного організаційно-методичного та наукового супроводження діяльності туристичних і курортних підприємств; зростання якості життя населення, збереженню і раціональному використанню природного середовища та культурно-історичної спадщини.

Подальший розвиток сфери туризму та діяльності курортів в Україні може бути забезпечений такими варіантами розв'язання проблеми:

Перший варіант передбачає, що розвиток туризму та курортів відбувається стихійно, на принципах саморегуляції.

Другий варіант передбачає забезпечення сталого розвитку туризму та курортів через активізацію та впровадження ефективних механізмів державного регулювання.

Третій варіант (пропонований) передбачає значне посилення ролі держави в системному розвитку туризму та діяльності курортів з одночасним формуванням ефективної моделі державно-приватного партнерства та забезпечення на цих засадах сталого розвитку туризму і курортів.

З урахуванням вимог щодо повноти розв'язання проблеми, нормативно-правового забезпечення, оптимальності витрат і термінів, необхідних для подолання проблем, найбільш прийнятним є третій варіант.

Для розв'язання проблеми необхідно: ініціювати формування туристичного простору високої привабливості шляхом розроблення та впровадження конкурентоспроможного національного і регіональних туристичних продуктів на основі наявних туристичних та курортно-рекреаційних ресурсів; створити умови для розроблення туристичного та курортно-рекреаційного продукту високої якості; забезпечити розвиток спеціалізованої туристично-курортної інфраструктури, здатної забезпечити стійкі темпи зростання туристичних потоків з урахуванням специфіки національного туристичного продукту; створити умови для залучення інвестицій у розвиток туристично-курортної галузі; удосконалити існуючу систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємств, установ і закладів сфери туризму та курортів, створити дієву модель управління персоналом, що в комплексі могло б забезпечити соціально-економічну привабливість відповідних професій, підвищення якості наданих послуг, посилення мотивації праці; забезпечити створення єдиної системи маркетингової підтримки національного туристичного продукту, формування позитивного туристичного іміджу держави, забезпечення розвитку міжнародного співробітництва у сфері туризму та діяльності курортів; сформувати єдину, інституційну, соціальну та інформативну взаємодію державних органів управління, об'єднань суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткових організацій у сфері туризму та діяльності курортів і суб'єктів малого та середнього підприємництва для забезпечення синхронізованого розвитку як окремих видів туризму, так і для єдиного туристично-рекреаційного комплексу.

 

3. Нормативно-правове регулювання міжнародного туризму