Сучасні напрями, школи і течії у політичній економії

1. поєднати положення класичної політичної школи та старої історичної школи. На основі історичної школи, досягненнями якої були історизм та релятивізм у вивченні суспільно-економічних явищ і процесів, обґрунтовувати необхідність та межі державного втручання в економічні відносини (К. Воблий, О. Міклашевський, Г. Симоненко та ін.);
2. виробити "філософію господарства" через поєднання політичної економії з християнською релігією (С. Булгаков);
3. враховувати здобутки всіх напрямів і шкіл політичної економії: англійської школи теоретиків на чолі з Дж.С. Міллем, історичної школи, школи австрійських теоретиків, представником яких є К. Менгер (В. Левитський);
4. поширювати та розвивати ідеї маржиналізму та теорії граничної корисності, їх синтез із положеннями класичної політичної економії (М. Туган-Барановський).

Вивчення питання предмета і методології економічної теорії в українській економічній літературі відбувалося у двох напрямах:

1. збагачення вітчизняної науки новими положеннями;
2. критичний аналіз поглядів представників світової та національної економічної науки.

.х М. Туган-Барановський зазначав, що політична економія має вивчати відносини господарювання в умовах товарного виробництва і стихійні закони, що управляють народним господарством. Економічні закони слід розглядати як природні, не залежні від волі та бажань людей, але які діють і проявляються у процесі їхньої господарської діяльності.

 М. Соболєв писав про теоретичні та практичні завдання політичної економії. Перші досліджували природу та типи господарських явищ, причинно-наслідковий зв'язок між ними, другі - цілі господарської діяльності та шляхи їх досягнення. Вчений розрізняв загальні закони, які характеризують порядок співіснування та послідовності господарських відносин в історичному розвитку, і закони, що діють лише в межах однієї епохи господарського життя. Михайло Вольський у спеціальній праці "Завдання політичної економії та її співвідношення з іншими науками" стверджував, що для успішного розвитку економічної науки та набуття нею належної ролі необхідно точно визначити її предмет і окреслити те коло питань, яке входить до її компетенції. На його думку, предметом економічної теорії є праця із суспільного погляду, яка охоплює всі сфери матеріальної і духовної людської діяльності. Політична економія має бути наукою про людину та її діяльність, спрямовану на задоволення матеріальних і духовних потреб. Григорій Цехановецький вважав головною сферою дослідження політичної економії обмін багатства і розподіл його як соціальне явище.

Розглядаючи питання про  методи політичної економії, українські вчені наголошували на законності використання всіх методів з огляду на їх доцільність.

Критерії класифікації економічних  систем

1. Необхідність строгого розмежування начал теорії, політики та історії в складі економічних учень.
2. Протилежність критеріїв щодо різних частин економічних учень.

"Більш розроблені  економічні системи (наприклад,  школи класична, історична і соціалістична)  складаються із двох паралельних  систем, тобто однією частиною  своїх учень стосуються господарської політики, а іншою — теорії, а тому при оцінці економічних систем у цих двох різних відношеннях потрібно застосовувати радикально протилежні критерії".

3. Історичність предмета  кожної з економічних систем.

"Кожна система теоретичних  поглядів має своїм предметом  пояснення явищ певної історичної  формації господарського життя.  Більшість економічних систем  розраховані на пояснення господарського  побуту сучасних нам культурних  народів, але існують системи  теоретичних поглядів, які мають  своїм предметом пояснення явищ  господарського стану народів  минулого часу"3.

4. Особливості методів  наукового дослідження.

"Системи економічних  теорій різних шкіл, що належать  до одних і тих же історичних  епох, серії господарських явищ  та завдань — теоретичного  пояснення явищ — показують докорінні відмінності. Основа їх коріниться в особливостях методу та прийомів наукового дослідження". [4]

ВИСНОВКИ

У даннiй курсовiй  роботi було розглянуто становлення рiзних економiчних теорій та шкіл. Починаючи з найдавнiших економiчних розробок, закiнчуючи  новiтнiми вченнями XXІ ст. Кожна з теорiй особлива i вiдповiдае часу коли ii було розроблено.

Політична економія протягом довгого часу була практикою в  руках народів та урядів, потім  формувались у деякі загальні правила та рекомендації, після тривалого  процесу розвитку стала цілісно  пояснювати економічне життя і в  результаті оформилась як самостійна наука.

Історія економічної науки  – це процес виникнення і розвиту  основних систем економічних поглядів учених різних історичних періодів.