Сучасний стан економічної системи туристичного агенства «Малібу»

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА………………………………….5

            1.1.Сутнісь фінансово-економічної  системи підприємства………………5

            1.2. Структура фінансово-економічної  системи підприємства…………...7

            1.3. Управління фінансово-економічною  системою підприємства………8

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТУРИСТИЧНОГО АГЕНСТВА «МАЛІБУ»…………………………………………………………...12

            2.1. Загальна характеристика ТА  «Малібу»………………………………12

            2.2. Аналіз показників фінансового  стану ТА «Малібу»………………...13

            2.3. Оцінка ефективності функціонування  фінансово-економічної 

            системи туристичного агентства  «Малібу»………………………………23

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ  СИСТЕМИ ТУРИСТИЧНОГО АГЕНСТВА «МАЛІБУ»……32

            3.1. Зарубіжний досвід управління  фінансово-економічною системою

            підприємства………………………………………………………………..32

            3.2. Шляхи вдосконалення фінансово-економічної  системи ТА 

            «Малібу»……………………………………………………………………37

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...43

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………45

 

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення. Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

        Мета  курсової роботи визначення напрямів ефективності фінансово-економічної системи ТА «Малібу».

        Об'єкт  дослідження фінансово-економічна система ТА «Малібу»

        Для досягнення загальної мети в роботі були поставлені та вирішені такі завдання:

-    визначити сутність фінансово-економічної системи підприємства;

-    дослідити структуру фанансово-економічної системи підприємства;

-    визначити сутність управління фінансово-економічною системою   

     туристичного підприємства;

-    проаналізувати показники фінансвого стану ТА «Малібу»;

-    провести оцінку  ефективності функціонування фінансово-економічної

     системи ТА  «Малібу»;

- навести досвід зарубіжного  управління фінансово-економічною  системою підприємства;

- обгрунтувати позиції щодо вдосконалення фінансово-економічної системи ТА «Малібу».

Дана тема простежується  у роботах таких вчених як: І. Алексєєва, Н. Бицьку, О. Бровкову, И. Бланк, О. Василик, М. Денисенко, О. Заруба, О. Захарчук, А, Н. Костін, А. Мороз, , А. Міщенко, В. Сладкевич  та ін.

Під час написання роботи використовувались наступні методи дослідження: логічного, системного та комплексного підходів. У процесі дослідження застосовано методи економіко-статистичного аналізу, зокрема: аналізу і синтезу – для деталізації об'єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові; порівняння – для зіставлення фактичних даних звітного року з даними за попередні роки; рядів динаміки – для характеристики зміни у часі показників досліджуваного питання; монографічний – для вивчення стану діяльності на підприємстві; економіко-математичні – для побудови моделі розрахунку ефективності діяльності підприємства.Інформаційною базою роботи виступають законодавчі акти, наукові праці, в яких висвітлюються проблеми управління фінансово-економічною системою туристичного підприємства.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерез з 25 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1.Сутність фінансово-економічної системи підприємства

        Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують матеріальній і нематеріальній сферах виробництва де створюється валовий внутрішній продукт і національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб та фінансова стійкість країни.

      Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні тому мають спільні ознаки та певні відмінності від фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони відображають сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом ВВП. Специфічні ознаки виражають економічні відносини, що характеризують первинний розподіл вартості ВВП, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств зумовлені їх функціонуванням у різних галузях економіки, різноманітними організаційно-правовими формами господарювання. Господарська діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційне господарювання — самостійна систематична господарська діяльність, яку здійснюють суб'єкти господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. До некомерційних належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові й інші організації невиробничої сфери економіки. У процесі підприємницької діяльності виникають господарські відносини між підприємствами та їх контрагентами: постачальниками і покупцями, партнерами із суспільної діяльності, об'єднаннями й асоціаціями, фінансово-кредитною системою, в наслідок яких виникають фінансові відносини, пов'язані з організацією виробництва та реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності, податкових платежів у бюджет і цільові фонди, внутрішньовиробничим розподілом доходів.

      Фінансово-економічна система підприємства - сукупність взаємозалежних між собою сфер (фінансів підприємства, страхування і державних фінансів) і ланок (фінансових установ, структурних підрозділів податкової системи й ін.).

      Фінансово-економічна система підприємства - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

      Отже, об'єктом фінансів підприємства є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням і використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства й організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації й інші суб'єкти господарювання, котрі є юридичними особами. Матеріальною основою фінансово-економічних відносин вважаються гроші. Вони створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин.

      Узагальнюючи, дамо таке визначення фінансів підприємств — це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.

 

1.2. Структура фінансово-економічної  системи підприємства

       В даний час багато підприємств застосовують у своїй діяльності (практиці) управління за центрами фінансової відповідальності, оскільки стало ясно, що використання такого механізму є однією з найважливіших підсистем побудови внутрішньофірмового управління. Використання такого принципу управління дозволить підприємству, по-перше, мати системне та структурно-логічне уявлення про організацію та напрямки її розвитку. По-друге, це дозволить виділяти найбільш «слабкі і сильні» центри відповідальності на основі оціночних показників з метою виявлення найбільш ефективних підрозділів компанії, впливаючи на які можна досягти найбільшого ефекту.

     У цілому, фінансово-економічна структура організації являє собою ієрархічну структуру центрів фінансової відповідальності, які виступають в якості цілісних сегментів і об'єктів управлінського обліку, що володіють власними цілями, завданнями та функціональними обов'язками, спрямованими на досягнення цілей компанії.

      Головна мета формування системи центрів фінансової відповідальності полягає в підвищенні ефективності внутрішньофірмового управління на основі узагальнення інформації про результати діяльності кожного центру відповідальності. До основних завдань управління за центрами фінансової відповідальності можна віднести:

1) координація стратегічної і оперативної діяльності підрозділів;

2) створення ефективно  діючої системи мотивації праці персоналу;

3) розподіл зон відповідальності за загальний результат;

4) оцінка і контроль  за ефективністю бізнес-напрямків компанії;

5) зіставлення фінансових  результатів з іншими підрозділами  та компаніями-конкурентами. 
        Таким чином фінансово-економічна структура компанії будується та формується за принципом відповідальності кожної фінансової одиниці тільки за результати діяльності, на які вона може впливати, тобто це витрати і доходи (якщо вони є) центру фінансової відповідальності. Як вже зазначалося фінансова структура - це впорядкована сукупність центрів фінансової відповідальності (ЦФВ), які можуть виступати в якості готельного структурного підрозділу або відділу, області або конкретної функції. Центральним ознакою центру фінансової відповідальності є наявність безпосереднього керівника, відповідального на результати діяльності центру фінансової відповідальності. Фінансово-економічна структура залежить від специфіки і сфери діяльності підприємства, її розмірів, організаційно-правової форми та форми власності та інших факторів.

1.3. Управління  фінансово-економічною системою  підприємства

      В умовах ринкової економіки ефективне управління передбачає оптимізацію ресурсного потенціалу підприємства. У цій ситуації різко підвищується значущість ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно й доцільно вони трансформуються в основні та оборотні кошти, а також в засоби стимулювання робочої сили, залежить фінансове благополуччя підприємства у цілому, його власників і співробітників. У тій чи іншій мірі роль фінансових ресурсів важлива на всіх рівнях управління (стратегічний, тактичний, оперативний), проте особливого значення вона набуває в плані стратегії розвитку підприємства.

          Управління фінансовою діяльністю підприємства включає:

• розробку і реалізацію фінансової політики підприємства із застосуванням різних фінансових інструментів;

• прийняття рішень з  фінансових питань, їх конкретизацію  і розробку методів реалізації;

• інформаційне забезпечення за допомогою складання і аналізу  фінансової звітності підприємства;

• оцінку інвестиційних  проектів і формування портфеля інвестицій, оцінку витрат на капітал та фінансове планування і контроль;

• організацію апарату  управління фінансово-господарською  діяльністю підприємства.  
     Методи управління фінансовою діяльністю дозволяють оцінити:

• ризик і вигідність вкладення грошей у виробництво  та реалізацію тих або інших товарів і послуг;

• ефективність роботи підприємства;

• швидкість оборотності  капіталу і його продуктивність.

     Завданням управління фінансовою діяльністю є вироблення і практичне застосування методів, коштів та інструментів для досягнення мети діяльності підприємства в цілому або його окремих виробничо-господарських ланок. Подібними цілями можуть бути: максимізація прибутку; досягнення стійкої норми прибутку в плановому періоді; збільшення доходів керівною складу і вкладників (або власників) підприємства; підвищення курсової вартості акцій підприємства тощо. Зрештою всі ці цілі орієнтовані на підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників (власників капіталу) підприємства [4,c.172]. У завдання управління фінансовою діяльністю входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку підприємства і рішеннями, що приймаються в рамках фінансового управління.

     Завданням управління фінансовою діяльністю підприємства також є визначення пріоритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інтересів різних господарських підрозділів у прийнятті інвестиційних проектів і виборі джерел їх фінансування. Зрештою головне в управлінні фінансовою діяльністю підприємства - прийняття рішень щодо забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між підприємством і джерелами його фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми. Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в грошових коштах, є центральним питанням в управлінні фінансовою діяльністю. Потік фінансових ресурсів складають грошові кошти: одержані в результаті діяльності підприємства; інвестовані і реінвестовані в розвиток системи виробництва; направлені на сплату податкових платежів.