Теорія корисності як основа для вибору альтернатив управлінських рішень

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

  РОЗДІЛ І   ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ

               РІШЕНЬ………………………………………………………………...5

1. Місце управлінських рішень у процесі управління………………........6
2. Класифікації рішень…………………………………..………………….7
3. Модель процесу прийняття рішень………………………………..……8

РОЗДІЛ ІІ ТЕОРІЯ КОРИСНОСТІ ЯК ОСНОВА ДЛЯ

                   ВИБОРУ АЛЬТЕРНАТИВ УПРАВЛІНСЬКИХ

                   РІШЕНЬ……………………………………………………………….13

       2.1. Відношення до ризику та вигляд функцій   корисності…………………………………………………………………………...14 
       2.2. Функція локальної несхильності до ризику……………………….........15 
       2.3. Теорія корисності як метод розробки

        управлінських рішень………..………………………………..………….16

РОЗДІЛ ІІІ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРІЇ

                 КОРИСНОСТІ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ

                РІШЕНЬ ЩОДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

             ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………….18

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………23

ДОДАТКИ………………………………………………………………………....25

 

ВСТУП

         Підготовка управлінських рішень неможлива без вивчення ситуації, в якій знаходиться система, і умов зовнішнього середовища. Інформація про ситуацію повинна бути достовірною і повною (надлишок інформації виключається, оскільки виникає проблема її добору).

        Прийняття рішень здійснюють на основі моделювання станів системи і її рухів на базі отриманої інформації, її перевірки і оцінки. За наявністю проблемної ситуації починається процес розробки необхідного управлінського рішення.

        Таким чином, актуальність теми «Теорія корисності як основа для вибору альтернатив управлінських рішень» полягає у тому, що вибір будь-якого управлінського рішення в умовах ризику і невизначеності потребує науково-обґрунтованого підходу, а також методів та інструментів у процесі вибору вже наявних альтернатив.

        У науковій літературі викладені основні принципи прийняття рішень в умовах невизначеності, однак економічний інструментарій для їх практичного застосування розроблено недостатньо повно і не цілком враховує взаємозв'язок категорій "ризик" і "прибутковість", у результаті чого він не забезпечує науково-обґрунтованого рішення актуальних задач проектування (кількісний аналіз ризику, облік невизначеності, прогнозування обсягу продажів) і знижує вірогідність показників інвестиційного проекту. У зв'язку з цим практика використання теорії корисності має потребу в адекватному економічному інструментарії, що дозволяє більш ефективно використовувати науковий потенціал, а тому розвиток і розробка нових інструментів проектування рішень здобуває особливу актуальність.

Об'єктом  дослідження є значення теорії корисності у процесі вибору альтернатив управлінських рішень.

Предметом даного дослідження є теорія корисності як основа вибору альтернатив управлінських рішень.

Метою курсової роботи є аналіз та обґрунтування використання теорії корисності при виборі альтернатив управлінських рішень. Завдання роботи:

1. Розглянути сутність та види управлінських рішень.
2. Розкрити зміст теорії корисності.
3. Визначити методи та категоріальний апарат вивчення впливу теорії корисності на вибір альтернатив управлінських рішень.
4. Розглянути розвиток технологій прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику.
5. Обґрунтувати використання теорії корисності при прийнятті управлінських рішень щодо інноваційної діяльності підприємства.

         Методи дослідження: теоретичною і методологічною основою роботи є фундаментальні роботи вітчизняних та закордонних вчених і практиків з питань використання теорії корисності при виборі альтернатив управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику.

Крім окреслених методів  та технологій пізнання проблемної ситуації, що лежить в основі даної роботи, дослідження неможливо робити без  спеціального категоріального апарату. Існує потреба розглянути поняття: управлінське рішення, прийняття управлінських рішень, теорія корисності та інші.

Прийняття рішень розглядається як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив

           Управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

           Теорія корисності – один з напрямків розвитку методів прийняття рішень. Зміст даного терміну полягає в незаперечному кількісному описі переваг якісних явищ (корисності) і в побудові методом логічної дедукції корисності складних комплексів явищ і подій.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

         У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні.

         У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

          У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

          Зважаючи на це можна запропонувати таке визначення категорії “прийняття управлінського рішення”: прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

           На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших зпоміж них належать такі [4] :

           Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію.

           Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності.

           Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

            Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

             Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

             Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

 

1. Місце управлінських рішень у процесі управління

            Управлінські рішення є основою процесу управління.

    Управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

      Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються: невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов; недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення; 
необхідністю вирішення в обмежений час.

Виділяють три основні типи управлінських завдань:

• концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням);
• пов'язані з техніко-технологічним аспектом функціонування виробництва (створення і впровадження нової техніки, технології тощо);
• які виникають унаслідок дії людського фактора (кадрові питання, соціально-психологічний клімат у колективах тощо).

       Прийняття рішення — творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

       Управлінські рішення спрямовані на організацію колективної праці і приймаються людиною, яка має відповідні владні повноваження.

 

1.2. Класифікації рішень

         Управлінські рішення можна класифікувати за такими ознаками:

1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

• загальні (прямо чи опосередковано стосуються цієї організації);

• часткові(торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб).

2. За тривалістю дії:

• перспективні, стратегічні(їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);
• поточні, оперативні(спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).

3. За рівнем прийняття:

• на вищому рівні;
• на середньому рівні;
• на нижчому рівні;

4. За характером розв'язуваних завдань:

• програмовані (це чіткий набір послідовних кроків, що сприяють вирішенню проблеми);
• не програмовані (передбачають слабку структуру, що зумовлена браком інформації та відсутністю цілей або завдань);
• компромісні (нейтральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті);

5. За способами прийняття:

• одноособові(приймаються менеджерами всіх рівнів);
• колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);
• колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).

6. За способом обґрунтування:

• інтуїтивні (засновані на відчутті того, що вибір правильний). Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб'єктів впливу, передбачення майбутніх змін.
• засновані на суб'єктивних судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Ці рішення зумовлені знаннями, досвідом, стажем роботи, кваліфікацією;
• раціональні рішення.

 

1.3. Модель процесу прийняття рішень

Визначення  цілі		Визначення  і прогнозування розвитку ситуації		Формулювання проблем		Вивчення обмежень
Вибір стратегії		Вибір методу вирішення проблем		Пошук альтернатив		Визначення критеріїв
Оцінка  рішень		Вибір кращого варіанта		Узгодження  рішення		Прийняття рішення
Організація виконання рішення

Рис.1 Схема процесу розробки і прийняття рішення в менеджменті

 

        У наведеній моделі представлена логіка реалізації раціональної технології прийняття рішень, але не відображено конкретний порядок проходження окремих етапів. У процесі підготовки рішення часто виникає необхідність уточнення або коригування результатів попередніх етапів.