Відтворення та ефективність використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприемств

    Різноманітність точок зору щодо змісту поняття «трудовий  потенціал», широке коло об'єктів і завдань досліджень обумовили застосування різних методичних підходів до визначення кількісних та якісних характеристик трудового потенціалу.

    В умовах реструктуризації трудових відносин виникло, зокрема, поняття «соціально - трудовий потенціал» як соціально-економічна й обліково-статистична категорія. Але зауважимо, що трудовий потенціал природно є соціальним, адже його складають люди як носії робочої сили здатні виробляти споживні вартості, створювати соціум свого суспільного життя. За будь-яких умов суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку країни трудовий потенціал є і важливою складовою ресурсного потенціалу і головною продуктивною силою, яка визначає розвиток суспільного виробництва. У сільському господарстві трудовий потенціал має раціонально поєднуватися із таким специфічним природним засобом виробництва, яким є земля, і забезпечувати виробництво максимального суспільного продукту за належного рівня механізації виробничих процесів. Тому при плануванні, обліку й у статистичній звітності, у прикладних дослідженнях трудового потенціалу доцільніше користуватися натуральним вимірником.

      Найближчим за своєю сутністю  показником натурального виміру  трудового потенціалу у традиційній демографії, у статистиці й обліку, а також в економічних дослідженнях соціально-економічних явищ і процесів, пов'язаних із відтворенням і використанням трудового потенціалу, може бути чисельність відповідних груп його носіїв. На певних стадіях відтворення конкретними носіями трудового потенціалу є сільське населення, економічно активне населення, працівники, зайняті у сільськогосподарських підприємствах. На стадії формування трудовий потенціал виявляє себе як сільське населення, а на стадіях розподілу та використання − як економічно активне населення та працівники, що зайняті у сільськогосподарських підприємствах (рис. 1).

Рис. 1. Фактори впливу на відтворення трудового потенціалу

 сільськогосподарських  підприємств

    Фази відтворення трудового потенціалу не тотожні фазам відтворення сукупного суспільного продукту і мають свою специфіку, обумовлену синергічними особливостями функціонування різних властивостей та якостей трудового потенціалу, оскільки, наприклад, у процесі використання трудового потенціалу відбувається також його оновлення. Проте, оновлення може здійснюватись і без конкретного споживання трудового потенціалу. Під економічним механізмом ефективного використання трудового потенціалу, при детальному макроекономічному аналізі, ми вважаємо систему: державного і організаційних форм ринкового регулювання, законодавчих і соціально-економічних методів, а також управління системою відтворення трудового потенціалу.

   Як  свідчать результати дocлідження, необхідний рівень відтворення трудового потенціалу та його формування може забезпечити соціально лише оптимальне поєднання демографічних і соціально-економічних факторів. Результативність такого поєднання виражається у формуванні сільськогосподарського товаровиробника й ефективності ринкової, соціально орієнтованої економіки.

   У другому розділі «Сучасний стан відтворення та ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств» досліджено демографічні аспекти відтворення трудового потенціалу, зайнятість сільського населення у сільськогосподарських підприємствах та ефективність використання їх трудового потенціалу. Село було і залишається не лише економічним, а й демографічним донором міста. Трудовий потенціал сільської місцевості є основним джерелом трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Чисельність сільського населення, його статево-вікова структура, стан здоров'я є основними факторами відродження сільського населення та розвитку сільського господарства. Головною причиною міграційного відпливу сільського населення залишається важке соціальне становище сільських мешканців: низький рівень оплати праці, погані умови праці, досить високий рівень заборгованості з виплати заробітної плати й ін.

   За  тенденціями змін загальної чисельності  населення демографічну історію Харківської області протягом 1945-2009 рр. можна поділити на два періоди: 1945-1990 рр. і 1991-2009 рр. Перший – це період щорічного зростання чисельності населення, другий – зменшення. Протягом першого періоду чисельність населення Харківської області збільшилася на 643,4 тис. осіб, тобто на 25,2%, а протягом другого періоду − зменшилася на 412,4 тис. осіб, що становить 12,9%. Таке явище, як зменшення чисельності, набуває прогресуючого характеру. Кількість сільського населення постійно зменшується, що свідчить про зменшення бази формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств, оскільки зменшується чисельність молоді працездатного віку, як потенційних кандидатів на заміщення робочих місць. Прогресуюча демографічна криза ладна стати головною перепоною на шляху розвитку ефективних підприємницьких форм, адже нині вона вже обмежує окремі складові їх розвитку, зокрема кадрову. Частина негативного впливу на демографічну ситуацію припадає на соціальні наслідки аграрної кризи, передусім на майнове розшарування сільського населення, з поглибленням в умовах обмеженості вибору дохідного виду трудової діяльності та мінімуму джерел поповнення ресурсів існування за надмірної виснаженості.

    Безперечним індикатором змін у розвитку соціально-економічної  системи є трансформація зайнятості населення, як один із головних макропоказників, динаміка якого відображає спрямованість та ефективність економічних перетворень у країні. Реформування економічного та суспільного ладу в Україні на початку 90-х років, проголошення курсу на розбудову демократичного суспільства та ринкової економіки кардинально змінили існуючі відносини зайнятості. На зміну концепції обов'язкової загальної зайнятості, яка передбачала обов'язкову участь кожного працездатного громадянина у виробництві матеріальних і духовних цінностей, з прийняттям у 1991 р. закону України „Про зайнятість населення" в Україні було проголошено реалізацію кардинально нової, демократичної концепції зайнятості населення, без будь-якого примушування до праці; добровільна незайнятість громадян перестала бути підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності. Кожному громадянину було надано право обирати діяльність відповідно до своєї професії та рівня кваліфікації.

    Така  перебудова зламала усталену систему взаємовідносин, але не призвела до кардинальної зміни ситуації на ринку робочої сили:  в умовах соціально-економічної кризи ситуація ще більше загострилася. Зменшується абсолютна та відносна чисельність осіб, які досягають працездатного віку,збільшується питома вага осіб перед пенсійного віку,  невпинним є міграційний відплив сільської молоді, отже посилюється процес старіння українського села. Це характерна риса відтворення його трудового потенціалу. У Харківській області станом на 1.01.2009 р. у сільській місцевості проживало 320,7 тис. осіб працездатного населення - 56,8% усього сільського населення і лише 35 тис. осіб були зайняті у сільськогосподарських підприємствах. Протягом 1990−2008 рр. середньорічна чисельність працездатного населення мала стійку тенденцію до скорочення на 10,8 тис. осіб, що становить 3,3%. Характеристику відтворення трудового потенціалу наведено у табл. 1.

    Основною  причиною зменшення трудового потенціалу у період 1990-2008 рр.  стало поширення кризових процесів у функціонуванні господарського механізму та  системи управління, внаслідок чого в усіх галузях економіки різко зменшились обсяги виробництва та споживання продукції і послуг, відповідно, знизився попит на робочу силу, погіршилася можливість працевлаштування. Середньорічна чисельність працівників сільськогосподарських підприємств скоротилась у 5,7 рази, а в абсолютному виразі - на 165,6 тис. осіб. За таких умов відбувається різке підвищення рівня безробіття.

    Особливістю сучасного етапу розвитку сільськогосподарських підприємств є послаблення трудової мотивації працівників, деформація та руйнування соціальних цінностей, зниження трудової дисципліни, незацікавленість працівників у розвитку професійного рівня, трудова апатія. Вкрай необхідно подолати загальну тенденцію до уповільнення економічного зростання, зупинити спад виробництва та депресію, припинити неефективне використання ресурсів.

   Зміна негативних тенденцій на позитивні можлива лише у разі продуктивної зайнятості сільського населення, однак її формуванню заважає суцільна економічна криза, яка охопила усі сфери та галузі народногосподарського комплексу.

    Таблиця 1

Основні показники відтворення трудового потенціалу сільського

населення у Харківській області за 1990−2008 рр.

 Джерело: Населення Харківської області, 2008.: стат. зб. – Головне управління статистики у Харк. обл - 2009. – С. 41,42,43.Статистичний щорічник Харківської області за 2008 рік / Голов. упр. статистики Харк. обл. - м. Харків, 2008. - С.117.

   Дослідження мотивів зайнятості працівників сільськогосподарських підприємств показало, що на першому місці завжди залишається розмір заробітної плати, але, на жаль, середня номінальна заробітна плата у сільському господарстві України та Харківської області залишається однією з найбільш низьких порівняно з іншими галузями економіки, хоч і має стійку тенденцію до зростання (табл. 2).

   У 1990 р. в Україні співвідношення середньомісячної зарплати працівників промисловості та сільського господарства становило 1:0,83 (232 крб : 278 крб), а у 2008 р. – 1:0,54 (1101 грн :  2017 грн.); у Харківській області - відповідно 1:0,85 (232 крб : 278 крб) і 1:0,70 (1187 грн : 1694 грн.). За досліджуваний період позитивної динаміки у зміні цього співвідношення не спостерігається. Але ж оплаті праці належить важлива роль у відтворенні трудового потенціалу та підвищенні ефективності його використання. Саме вона, як винагорода працівникові за затрати праці відповідної кількості та якості, має відшкодовувати йому вартість поновлення затраченого у процесі праці трудового потенціалу, сприяти його розширеному відтворенню та стимулювати підвищення рівня продуктивності праці. Як свідчать результати дослідження, система обліку праці та нарахування заробітної плати у господарствах має чимало недоліків. Так, у деяких господарствах не створено умов для економічно самостійної діяльності трудових колективів і конкретних працівників (як правило, статут розв’язує не всі важливі питання), у внутрішньогосподарських колективах не відпрацьовано механізм прав та обов’язків, матеріальної та моральної відповідальності членів-співвласників земельних і майнових паїв за кінцеві результати.

      Таблиця 2

     Середньомісячна заробітна плата  за видами економічної  діяльності в Україні та Харківській області, грн