Аналіз впровадження системи контролінгу в банківських установах України

При цьому слід відзначити, що контролінг об'єднує дві складові: контролінг як філософія і контролінг як інструмент. Контролінг як філософія та образ мислення керівників орієнтований на ефективне використання ресурсів і розвиток підприємства в довгостроковій перспективі. Контролінг як інструмент, орієнтований на досягнення цілей, це інтегрована система інформаційно-аналітичної і методичної підтримки в процесі планування, контролю, аналізу та прийняття управлінських рішень у всіх функціональних сферах діяльності підприємства.

Нині в економічній  літературі гостро дискутується проблема не тільки щодо окремих компонентів  контролінгу, його зв'язку з менеджментом, а й доцільності виділення  контролінгу як самостійного напряму  в науці та практичній діяльності.

Основна полеміка стосується питання про входження контролінгу  до складу менеджменту або про  відокремлення контролінгу від  нього. Існує думка, що контролінг поряд  з плануванням, організацією, управлінням  кадрами тощо є функцією менеджменту, тобто його підсистемою.

У теорії та практиці існують  дві моделі контролінгу: американська та німецька. Американська модель отримала назву "управлінський облік", а  спеціалістів, які ним займаються, називають контролерами. Згідно із американською моделлю, контролінг (управлінський облік) представлений системою планування, інформаційного менеджменту, супроводжується проведенням спеціальних економічних розрахунків, внутрішньою ревізією тощо.

Відповідно до німецької  моделі, до складу контролінгу входять  планування, інформаційний менеджмент та звітність, проведення спеціальних економічних розрахунків, внутрішній облік [21,с.118].

У переважній більшості  наукових праць зарубіжних учених, присвячених управлінському обліку, до його складу включаються бюджетування, калькуляція затрат по продуктах та клієнтах, розрахунок суми покриття тощо. Все це свідчить про те, що в даному контексті управлінський облік слід розглядати як економічну модель, подібну контролінгу. Однак, між німецьким та американським варіантом контролінгу існують певні розбіжності. Американська модель є більш повною, оскільки зараховує до контролінгу внутрішню ревізію, управління податками, страхування, фінансову бухгалтерію, інформаційні технологи.

Американська модель контролінгу  орієнтована на швидку реакцію на вимоги ринку та задоволення потреб клієнтів, німецька - на розв'язання конкретних економічних завдань.

Контролери у США  відповідають за виконання функцій  фінансового обліку, наповнення основних компонентів інформаційних систем, а також несуть відповідальність за фінансові системи підприємства, аспекти фінансового менеджменту та елементи фінансової звітності підприємства.

1.2. Основні функції контролінгу

Функції контролігу визначаються його природою та сутністю. Незважаючи на різноманітність  поглядів щодо переліку та назви функцій контролінгу, найбільш визнаними є такі: координаційна, контролю, планування , підтримки управління, консультаційна, аналітична, методична, інформаційна, регулююча.

Швидкий розвиток науки та техніки  призводить до стрімкого старіння інформації, методів та інструментів банківського менеджменту, що спонукає банки освоювати та впроваджувати новітні підходи до управління. Останнє потребує від контролера надання вищому керівництву рекомендацій, які базуються на інноваціях. Контролер впроваджує все нове та прогресивне, що є в теорії та практиці як банківського контролінгу ,так і економічного управління банком у цілому. Це вимагає від нього ініціювання вдосконалення процесів економічного управління банком, постійного пошуку нових альтернативних варіантів розв'язання економічних проблем, які виникають у процесі банківської діяльності, а також проведення спеціальних досліджень. У зв'язку із дією зазначених чинників виявляється доречним проведення інноваційної функції контролінгу.

Необхідність започаткування комунікаційної функції контролінгу пояснюється тим, що контролер як активний модератор, координатор, методолог, аналітик безперервно спілкується з працівниками різних рівнів управління, розв'язує конфліктні ситуації, намагається зменшити напруженість у колективі, сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння між співробітниками. Контролер зобов'язаний активно впливати на працівників, які гальмують процес, прагнути постійного оновлення всієї діяльності банку, особливо у сфері менеджменту .

Завдання контролера полягає в  тому, щоб переконати спеціалістів у хибності та неправомірності їхніх  суджень та дій; зуміти представити  неприємні події таким чином, щоб не принизити, не образити людину, а прийти їй на допомогу. Контролер  має бути насамперед хорошим психологом, щоб зрозуміти інших людей; знайти порозуміння з "важкими" співробітниками, подолати перешкоди в колективі, бути толерантним до чужих думок та суджень, терплячим, доброзичливим.

Можливість виконання управлінської  функції у контролінгу недостатня, а функції підтримки управління навпаки – велика. Контролер бере участь у постановці стратегічних та оперативних цілей діяльності банку, надає допомогу керівництву щодо ліквідації недоліків у роботі банку тощо. Звідси випливає нова функція контролінгу -  пасивне управління. Це означає, що, з одного боку, контролер має лише право дорадчого голосу при прийнятті управлінських рішень, з іншого він часто разом із менеджерами банку формулює управлінські рішення і в разі потреби накладає вето на спеціальні рішення, які суперечать законодавству або внутрішньобанківським регламентам.

Ключова функція контролінгу інформаційна. Контролінг є "постачальником" інформації щодо: основних індикаторів економічного розвитку країни та її банківської  системи, які суттєвим чином впливають на діяльність банків у минулому, поточному та майбутньому періодах, а також щодо рівня конкуренції між банками як у цілому, так і на локальних ринках економічних параметрів розвитку банку порівняно з іншими періодами та банками; дохідності з урахуванням ризиків продуктів, клієнтів, проектів банку; результативності роботи бізнес-підрозділів банку тощо.

Контролер визначає не тільки потребу  в інформації, але й джерела  її отримання. Сфера контролінгу  включає розробку стандарту інформаційного забезпечення стратегічного та оперативного планування та його реалізацію. Контролер надає його у зручному форматі, що дозволяє оперативно приймати управлінські рішення.

Координаційна функція контролінгу. Сутність цієї функції полягає в  координації роботи всієї управлінської системи для забезпечення цілеспрямованого керівництва підприємством. Цей підхід веде до розуміння контролінгу як "мета менеджменту" .

Контролер координує діяльність усередині  банку таким чином, щоб можна  було своєчасно та повною мірою досягти поставлених цілей у процесі реалізації стратегічних та оперативних планів. Окрім того, контролер координує потоки інформації, що надходить від головного офісу банку до його установ, а також усередині головного офісу.

Аналітична функція контролінгу полягає у: визначенні та інтерпретації стратегічних та оперативних параметрів діяльності банку; здійсненні аналізу відхилень та виявленні їх причин; проведенні калькуляційних розрахунків банківської маржі та розрахунків за інвестиційними банківськими проектами; вимірі економічного капіталу та вкладу калькуляційних одиниць у додану вартість тощо.

Методична функція контролінгу. Контролер  розробляє методичне забезпечення контролінгових процедур, може брати  участь у розробці документів інших  підрозділів банку як консультант або координатор.

Консультаційна функція контролінгу  контролер є консультантом з  економічних питань не тільки вищого керівництва, але й менеджерів структурних  підрозділів банку.

Контрольна функція контролінгу  зводиться до: розробки інструментів контролю, періодичності, сфер та масштабів його проведення; визначення граничного рівня відхилення фактичних значень від нормативних або планових; порівняльного аналізу планових та фактичних даних; виявлення причин невиконання запланованих параметрів та відповідальних осіб, з вини яких це було допущено; здійснення контролю за впровадженням корегуючих дій.

Здійснення тих чи інших функцій  залежить від численних чинників, ступеня розвитку банківської системи; філософії контролінгу, яку обрав  банк; рівня менеджменту в банку та розуміння ним призначення контролінгу як його сервісної підтримки; розмірів банку та розгалуженості мережі його філій, складності банківської діяльності; кваліфікаційного рівня персоналу тощо.

3. Організація контролінгу в банківських установах.

В економічному розумінні  контролінг не управління та спостереження  на засадах планування, обліку, аналізу, контролю і прийняття управлінських  рішень, інтегрованих у цілісну систему  управління банком, орієнтовану на тривалу його діяльність на вітчизняному та світовому фінансових ринках

Новий елемент управління - управлінський облік - формується як синтез планування, обліку, аналізу  та контролю. Водночас ці складові є  важливими функціями управління банківською установою і узагальнюються системою контролінгу [5,с. 40].

Об'єктивними передумовами формування системи контролінгу  в сучасному комерційному банку  є:

• зростання швидкості та частоти змінюваності процесів, які відбуваються у зовнішньому щодо банку середовищі;
• зміщення акценту з контролю минулих подій на прогноз майбутніх.

Це примушує істотно  коригувати механізм управління банком, зосереджуючи увагу на гнучкості  управління, що диктується необхідністю безперервно спостерігати за змінами  та швидко реагувати на них. Продумується і втілюється система дій, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності банку та мінімізацію кризових ситуацій.

Отже, контролінг слід характеризувати  з позиції інформаційного забезпечення управління банком, орієнтованого на конкретний, наперед заданий результат. Йдеться про формування необхідної управлінської інформації, яка містить обгрунтування прийнятого рішення та дій керівництва банку, спрямованих на його виконання. Тобто основна функція контролінгу полягає у підтримці керівництва банку. Він поєднує комплекс задач із планування, регулювання та спостереження за процесом здійснення наміченої за кожним конкретним рішенням мети.

Д.Хан, узагальнюючи задачі контролінгу, підкреслює, що аналіз, прогноз  діяльності банку, галузь контролінгу  охоплюють численні господарські процеси на всіх рівнях банківського менеджменту. В підсумку система контролінгу сприяє підвищенню якості управління шляхом погодженого планування і застосування механізму контролю для оцінки відхилень від заданих параметрів [18,с. 181].

За сучасних умов ведення банківського бізнесу ринкові відносини виникають всередині банку в процесі формування загальної вартості банківських продуктів, їх ціни. Контролінг нове явище у теорії та практиці управління вітчизняними банками. Він відповідає ринковому механізму господарювання, зміст якого полягає в отриманні економічної вигоди (доходу) від реалізації банківських продуктів. Утім, прогнозувати планову дохідність операцій можна лише на підставі висновків про досягнуті показники, причому, беручи до уваги перспективні напрями діяльності.

Це означає, що обґрунтованому прийняттю рішення у процесі  управління передує використання численних  джерел інформації: планової, облікової, аналітичної, контрольної. Втім, не згрупована, не систематизована й не опрацьована  інформація не має практичної цінності для управління.

Отже, якщо банк розглядає  контролінг як власну систему управління і освоює його механізм, він має  спрямувати отриману вхідну інформацію за певними напрямами майбутнього  управлінського рішення. До речі, в  системі контролінгу необхідно поєднувати аналітичні ретроспективні та перспективні елементи.

Так, ретроспективний аналіз дає уявлення про сформовані тенденції  за конкретними напрямами діяльності, які, певна річ, підтверджуються  відповідною бухгалтерською інформацією. Водночас створюється інформаційна база для якісного планування, що становить уже перспективний, тобто прогнозний елемент контролінгу.

Предметом контролінгу  в сучасному банку є економічне управління, зорієнтоване на результат: максимальний прибуток, високу дохідність власних акцій при гарантованій ліквідності та платоспроможності.

З основним завданням контролінгу  — забезпечувати інформацією  орієнтоване на результат управління банком — прямо пов'язані його функції консультування й інформаційне обслуговування підготовки та виконання рішень.

Керівництво має визначити, який підрозділ банку впроваджуватиме  у повсякденну практику зазначені  функції контролінгу. Найчастіше ці обов’язки покладаються на підрозділ  збору та опрацювання загальноекономічної  інформації, який виконує такі завдання:

• бере участь у розробці стратегічних та оперативних планів діяльності банку;
• здійснює поточну вертикальну й горизонтальну координацію даних для планування;
• оцінює й аналізує облікову інформацію, необхідну для контролювання операцій та процесів, з орієнтуванням на позитивний результат;
• підрозділ контролінгу, забезпечуючи для прийняття кожного управлінського рішення формування відповідної інформаційної бази, повинен;
• з'ясувати фактичний стан справ у банку стосовно того чи іншого конкретного питання і доповісти керівництву про отримані результати;
• встановити причини відхилення фактичних даних від планових;
• запропонувати можливі варіанти усунення відхилень від запланованих показників;
• спрогнозувати планові програми діяльності з урахуванням реального стану справ і можливих змін на міжбанківському ринку капіталів та інвестицій.