Управління ризиками в інвестиційній діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       1.2. Економічні механізми управління ризиками в інвестиційній діяльності

Багато інвесторів не володіють відповідними ефективними системами управління ризиками, що на фоні недостатнього розуміння характеру та природи ризиків, які супроводжують їхню діяльність, створює загрозу несвоєчасного адекватного реагування. З метою ефективного управління ризиками, інвестори насамперед повинні знати, з якими ризиками найбільше пов'язана їхня діяльність, що вимагає об'єктивної оцінки всіх основних ризиків, зрозуміти, які види ризиків можна максимально мінімізувати. Саме це є передумовою формування дієвої системи управління ризиками.

Процес управління інвестиційними ризиками інвестиційної діяльності поділяється на низку послідовних етапів [2, с. 268-269 ]:

1. Аналіз ризику.

Метою аналізу ризику є  надання потенційним партнерам  необхідної інформації та даних для  прийняття рішень про доцільність  участі в проекті та розробки заходів  по захисту від можливих фінансових втрат.

Організація робіт по аналізу  ризиків  може виконуватись в наступній  послідовності:

               1)       підбір досвідченої команди експертів;

2)       підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами;

3)       вибір техніки аналізу ризику;

4)       встановлення факторів ризику та їх значимості;

5)       створення моделі механізму дії ризиків;

6)       встановлення взаємозв’язку окремих ризиків та сукупного ефекту від їх дії;

7)       розподіл ризиків між учасниками проекту;

8)       розгляд результатів аналізу ризиків, частіше всього у вигляді звіту.

Аналіз ризиків поділяють  на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень так і ймовірність.

Розрахунково-аналітичний  метод базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.

Статистичний  метод спочатку  використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод статистичних випробувань (метод “Монте–Карло”). До переваг цього методу відносять можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.

Розглядаючи питання методики визначення ризику, слід звернути увагу, що початковим пунктом в аналізі  ризику проекту є встановлення невизначеності, притаманної грошовим потокам проекту. Цей аналіз можна проводити декількома шляхами, починаючи з неформального  судження до комплексних економічних  та статистичних аналізів, що включають  самостійні підрахунки до великомасштабних комп’ютерних моделей.

В системі антикризового  управління оцінка проводиться за усіма змістовними аспектами ризику: економічним, соціальним, екологічним, організаційним, іміджевим, правовим. Прийняття рішення містить комплексне обґрунтування як самого рішення, так і прийнятої разом з ним ймовірності і параметрівдопустимого ризику. Разом з тим, важливо передбачити систему відповідальності з управління ризиком

2. Визначення меж і  правомірності ризику.

3. Оцінювання можливих  наслідків ризику.

4. Оцінка ступеня ризику  та розмірів його впливу.

5. Розроблення варіантів  рішень, як стадія процессу управління характеризується тим, що для кожного варіанту рішення розглядаються межі можливого негативного прояву ризику. Окрім того, варто враховувати і можливість існування таких видів невизначеності та ризиків: невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні та регіоні; ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства та поточної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку; зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю та постачання, закриття кордонів тощо); неповнота та неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки та технології; коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів, невизначеність природно – кліматичних умов, можливість стихійних лих; виробничо-технологічний ризик (аварії, виробничий брак); невизначеність цілей, інтересів та поведінки учасників; неповнота та неточність інформації про фінансовий стан та ділові репутації підприємств – учасників (можливість неплатежів, банкротств, зривів договірних зобов'язань) [8]

6. Визначення шляхів і засобів мінімізації ризику втрат.

7. Ухвалення рішення про  інвестування.

8. Організація та реалізація  рішення. Включає види управлінської діяльності по реалізації ризик-рішень, в процесі якої виявляються нові аспекти прояву організаційного ризику (невиконання, затримок тощо), що вимагає оперативної розробки заходів. Контроль змін в параметрах ризику і коригування можуть мати також суттєве значення в антикризовому менеджменті. Своєчасність реакцій та дій менеджера – головна умова стабілізації ситуації та зниження загрози втрат. Розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і компенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування та інші можливі заходи в антикризовому менеджменті повинні стати необхідними умовами розробки та реалізації рішень і використовуватись при виконанні робіт на кожній стадії процесу управління ризиком.

 

Аналіз ризику починається  з його ідентифікації, у процесі  якої визначається природа ризику та описуються усі можливі ризикові ситуації в діяльності банку, а також  розраховуються кількісні характеристики ризику стосовно його виникнення. Головною метою ідентифікації ризику є  реальний прогноз ситуації за можливих умов реалізації інвестиційної пропозиції. На другому етапі управління ризиками банк оцінює ймовірність зміни обсягу ризику в процесі реалізації інвестиційного проекту, визначає ступінь ризику, порівнює інвестиційний проект з альтернативними  варіантами.

Наступними кроками в  процесі аналізу ризику є пошук  шляхів вирішення конкретної проблеми та визначення їх ймовірних наслідків. На цьому етапі даються ґрунтовні  характеристики побічних ефектів, що можуть негативно позначитися на економічній  ефективності інвестицій. Зваживши усі  варіанти можливих рішень, банк переходить до етапів їх ухвалення та реалізації. Своєрідним засобом зворотного зв'язку в системі управління при цьому  слугує постійний моніторинг, контроль за ризиком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. інформаційна база управління ризиками.

В сучасних умовах успішна  реалізація цілей і завдань управління банківськими ризиками значною мірою  залежить від ефективного використання інформаційних ресурсів.

Підвищення рівня інформаційного забезпечення управління банківськими ризиками приводить до збільшення оперативності  та адекватності процесу прийняття  управлінських рішень, зменшення  втрат від реалізації ризиків, наслідком чого є зростання показників ефективності діяльності та стабілізація фінансового стану банку.

До теперішнього часу особливостям інформаційного забезпечення управління банківськими ризиками в цілому, та процентним ризиком зокрема, приділяється недостатня увага як у теоретичному, так і у практичному аспектах. Своєчасною стає необхідність подальшого вдосконалення принципів, форм і методів, розробки нових наукових підходів та практичних рекомендацій щодо інформаційного забезпечення управління процентним ризиком.

Система інформаційного забезпечення управління процентним ризиком ынвестицыйних проектів являє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення оцінки, аналізу та підготовки ефективних управлінських рішень.

У процесі управління процентним ризиком використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх (табл. 2), так і з внутрішніх джерел.

Внутрішню інформацію можна  умовно розділити на обов’язкову та управлінську. Порядок формування та подання обов’язкової внутрішньої інформації, що складається з фінансової та статистичної звітності, регулюється НБУ.

До фінансової звітності, що застосовується при управлінні процентним ризиком банку, можна

віднести: баланс, звіт про  фінансові результати, звіт про рух  грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до фінансової звітності. Важливою інформативною базою для прийняття управлінських рішень при управлінні процентним ризиком є примітки, зокрема: примітка 18 "Процентний дохід"; примітка 19 "Процентні витрати"; примітка 32 "Процентний ризик".

Табл.2

Основними формами статистичної звітності, необхідними для управління ризиком проекту, є ті, які стосуються активних операцій, зобов’язань, ставок дисконту, ризиків тощо.

Перелік форм управлінської  звітності в різних інвесторів може суттєво різнитися, проте ієрархічність і впорядкованість системи управлінської звітності за ступенем деталізації інформації дозволяють конкретизувати її склад і структуру таким чином (табл.3).

Табл.3

Доцільно більш детально зупинитися на аналізі інформативного матеріалу за такими блоками: зовнішнє і конкурентне середовище, структура балансу, прибутковості і ризику, зведений аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ іі. Методи оцінки впливу ризиків на інвестиційні проекти

    2.1 Загальна характеристика методів управління ризиками

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою систему  принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень, що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків  і нейтралізацію їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного  управління фінансовими ризиками підприємства здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у загальній системі фінансового  менеджменту, забезпечуючи надійне  досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками.

Як правило, ризик пов’язується з невпевненістю в можливому  результаті.

Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано зі швидкою  зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської  практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

На сучасному етапі до числа  основних видів фінансових ризиків  підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості  підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний, криміногенний, та багато інших ризиків.

Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного  аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення  джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення  можливих вигод та негативних наслідків  від реалізації ризикового рішення.

Кількісний аналіз полягає у  визначенні конкретного розміру  грошових збитків від окремих  видів фінансових ризиків. Для цього  можна використовувати економіко-статистичні  методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших.

Аналіз ризику проводиться у  такій послідовності :

1. визначення внутрішніх та зовнішніх  чинників, що збільшують чи зменшують  ступінь певного виду ризику;

2. аналіз виявлених чинників;

3. встановлення допустимого ступеня  ризику;

4. аналіз окремих операцій щодо  обраного ступеня ризику;

5. розробка заходів щодо зниження  степеня ризику.

Узагальнену блок-схему процесу  управління ризиком зображено на мал.2

Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком.

Розрахунок показників ризику вкладення інвестицій. Необхідною умовою оцінки інвестиційного проекту є  розрахунок показників ризику вкладення  інвестицій: середньоквадратичного  відхилення проекту; вартості невизначеності; розрахунок ставки доходу від проекту; розрахунок інтегрального ефекту.

 Звичайний шлях для  визначення ризику активів —  це розрахунок відхилення від  середнього або сподіваного доходу. Завдання полягає в тому, щоб  визначити, які реальні доходи  відхиляються від сподіваних  або від середнього значення  цих доходів.