Управління ризиками в інвестиційній діяльності

Безризикова область О-Г характеризується відсутністю будь-яких втрат при здійснені операцій з гарантією отримання, як мінімум, розрахункового прибутку. Теоретично прибуток фірми при реалізації проекту необмежений. Коефіцієнт ризику, що визначається граничним співвідношенням усього капіталу компанії до суми активів, дорівнює нулю, тобто Н1=0, де індекс 1 - визначник першої області (табл. 6).

Область мінімального ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розміру чистого прибутку в інтервалі О-А. Коефіцієнт ризику Н2=Н (О-А1) знаходиться в межах від 0 до 25%. Тут можливе здійснення операцій з цінними паперами уряду України, муніципальних органів, отримання необхідних позик, гарантованих урядом; участь у виконанні робіт по будівництву споруд та інших фінансованих державними органами заходів. Фірма ризикує тим, що внаслідок своєї діяльності в найгіршому випадку вона не отримає чистого прибутку і не зможе виплатити дивіденди по емітованих цінних паперах. Можливі незначні втрати чистого прибутку, але основна його частина зберігатиметься.

Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику Н3=Н (А1-Б1) знаходиться в межах 25-50%. Тут можливе здійснення виробничої діяльності фірмою завдяки отриманим в інвестиційних банках кредитам, гарантованим урядом України на термін до одного року за вирахуванням позичок. Фірма ризикує тим, що в наслідок своєї діяльності вона в найгіршому випадку відшкодує всі витрати (рентні і комунальні платежі, накладні видатки тощо), а в найкращому - отримає набагато менший від розрахункового рівня прибуток.

Область критичного ризику. Можливі втрати, величина яких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику Н4=Н (Б1-В1) знаходиться в межах 50 - 75%. Фірма може здійснювати різні види лізингу: оперативний (підприємства, фірми-виробники не реалізовують свою продукцію, а передають її в оренду); нерухомості (передача в оренду машин та устаткування, що використовуються різними підприємствами і фірмами терміном від 2 до 6 років); може вкладати фінансові інвестиції у цінні папери інших акціонерних товариств і підприємств. Такий ризик небажаний, оскільки можна втратити всю свою виручку від операції.

Область неприпустимого ризику. В її межах можливі втрати, близькі до розміру власних коштів, тобто повного банкрутства фірми. Тоді прострочена заборгованість за позиками складе 100%, й існує досить великий ризик, пов’язаний із вкладанням грошових коштів та майна під застава для отримання банківських кредитів. Коефіцієнт ризику Н3=Н (В1-Г1) знаходиться в межах 75-100%.

 

Табл. 6. Статистичні дані виникнення втрат у виробничій діяльності фірми

	Частота виникнення втрат F,%
	Безризикова	Область ризику
Рік	область	мінімального	підвищеного	критичного	неприпустимого
	Fзаг	F2	F3	F4	F5
2007	0,75	0,32 (42%)	0,33 (44%)	0,05 (7%)	0,05 (7%)
2008	0,80	0,35 (45%)	0,20 (25%)	0,20 (25%)	0,05 (5%)
2009	0,85	0,05 (5%)	0,17 (20%)	0,25 (30%)	0,38 (45%)

 

 

Для визначення максимального  рівня ризику Рр (мах) по одному з  видів господарської діяльності фірми, наприклад зведенню будівель і споруд та їх фінансуванню за державний  кошт у вигляді капітальних вкладень з гарантією уряду України, використовуються статистичні дані про виконання  такої роботи фірмою за декілька останніх років (табл. 7.). З цією метою доцільно використовувати графік Лоренца.

Припустимо, що загальна частота  виникнення втрат фірми Fзаг визначається за формулою : Fзаг =0,75 у 2007; 0,80 у 2008; 0,85 у 1999 р. Це відповідає сумі частот виникнення втрат у областях ризику від 2 до 5 з розподілом у точках А1, Б1, В1 згідно з даними, наведеними у табл. 7. Рівень ризику Рр (мах) визначається за частотою виникнення втрат. Для побудови графіка частоту виникнення втрат поставимо у висхідний ранжований ряд за кількістю явищ, потім вирахуємо кумулятивні (накопичені) підсумки, які у табл. 2 за 2009 р. означають, що частота втрат в областях дорівнює, %: другий - 5, 3-й - 25, 4-й - 65 і в 5-й - 100. Далі беремо квадрат розміром 100х100 і на вертикальній осі відкладаємо кумулятивні підсумки частот, а горизонтальний відрізок розбиваємо на рівні частини за числом областей ризику.

За відсутності втрат, тобто при роботі фірми у безризиковій області (Рр=0) лінія Лоренца являтиме собою пряму. Якщо Рр>0, тобто рівень ризику підвищується, частота виникнення втрат розподілиться нерівномірно.

Чим вищий показник Рр, тим  більш випуклою є лінія Лоренца, а отже тим більшим буде відрізок, обмежений цією лінією і лінією рівності. Якщо від одиниці відняти відношення довжини відрізку аb=1,7 до довжини  всієї діагоналі АС=7,2, то одержимо значення Рр.

У цьому випадку рівень ризику визначається:

Рр (2009) = (1 - 1,67/7,2) х100% = 77% (табл.7)

Кривизна лінії Лоренца  може мати протилежне зображення, яке  залежить від значень кумулятивних підсумків. Якщо це так, тобто коли частота  виникнення ризику незначна, то одиниця  у формулі відсутня.

Побудова кількох ліній  Лоренца за різними періодами  дозволяє порівнювати Рр за ступенем кривизни цих ліній.

Проведені дослідження методу визначення величини Рр за допомогою  графіка Лоренца поряд із позитивними  аспектами виявили і деякі  його недоліки. Так згаданий показник не дорівнюватиме одиниці при  його максимальному значенні, а буде лише прямувати до неї.

 

Табл. 7. Розрахунок рівня ризику за певний період. 

 

		Розподіл частоти втрат F0 за черговістю визначення
		2007			2008			2009
		1	2	гр. 4 х	1	2	гр. 7 х	1	2	гр. 10х
				гр. 2			гр. 2			гр. 2
1	0	0,32	42	-	0,35	45	-	0,05	5	-
2	1	0,33	44	44	0,20	25	25	0,17	20	20
3	2	0,05	7	14	0,20	25	50	0,25	30	60
4	3	0.05	7	21	0,05	5	15	0,38	45	135
Разом:		0,75	100%	79	0,80	100%	91	0,85	100%	215
Примітка		1 - частота виникнення  втрат F0
		-% до безризикової зони

 

            Від’ємне значення означає, що порівняно з 2007 р. ризик зріс на 43%, тому Рр (2009) = 39,3%+43% = 82,3%.

Порівняння цих методів  демонструє, що різниця при визначенні Рр складає 5,3%, а похибка — 6,43% (5,3/82,3) х100, що цілком припустимо.

        Далі розглядатимуться питання визначення максимального розміру ризику та встановлення його оптимального рівня, виходячи з логіки попередніх досліджень.

Метод корекції ставки дисконту найкраще використовувати у випадках, коли мають місце нестабільні потоки прибутків та видатків. В основу методу покладені основні фінансові закони, які можна сформулювати таким чином:

1. Сьогоднішня грошова одиниця  коштує більше, ніж завтрашня. 

2. Безризикова грошова одиниця   коштує більше, ніж ризикова.

Алгоритм методу дисконтування  грошових потоків показано на схемі  4.

Схема 4.

 

Визначення ставки дисконтування  є найвужчим місцем у використанні цього методу. Існує ряд досліджень, пов'язаних з визначенням ставки дисконтування [18].

 Досить поширеним є шлях кумулятивної побудови ставки. При цьому за основу ставки дисконтування приймається безризикова ставка. Через ризик, пов'язаний з одержанням майбутніх доходів, ставка ризику повинна перевищувати безризикову ставку і забезпечувати премію за всі види ризику, пов'язані з інвестуванням в проект, що оцінюється. Такими видами ризику є :

— розмір підприємства

— якість менеджменту

— територіальна та виробнича диверсифікованість підприємства ;

— структура капіталу

— диверсифікованість клієнтури 

— стабільність отримання прибутків  та ступінь вірогідності їх отримання;

— інші можливі ризики .

В Україні рекомендується за основу брати ставку за депозитними вкладами юридичних осіб найнадійніших банків. Ця ставка (початкова) включає безризикову  ставку та ставку за ризик, пов'язаний з інвестиціями в економіку України.

У цілому метод корекції дисконту, який ґрунтується на аналізі грошовиих  потоків за весь період інвестування, дає змогу оцінити вартість проекту  при нестабільних грошових потоках. Але цей метод потребує великого масиву інформації, інакше вартість буде оцінена неправильно.

Аналіз чутливості. Метод пов’язаний з черговим коригування елементів грошового потоку та регламентований для всіх показників відсотків з наступним розрахунком значень чистого приведеного доходу (NPV). [7].

      Результатом розрахунку має бути ранжирований за відхиленням критерію перелік елементів грошового потоку.

Відхилення NPV можна розрахувати за формулою:

Δ NPV = (NPVi-NPV0)/NPV0 (1.5)

де NPVi – розраховане значення NPV при відхиленні і-го показника;

NPV0 – базове значення NPV.

Для кожного інвестиційного проекту розраховується розмах варіації за формулою:

R NPV = NPV0 – NPVi , (1.6)

При порівнянні інвестиційних  проектів ризикованішим вважається той, в якого розмах варіації NPV більший.

Одним із основних недоліків  методу є те, що відхилення усіх показників однакове. В реальному житті такого не буває. Цей метод може бути застосований для виявлення критичних до зміни показників, щоб при подальшому аналізі саме їм було приділено більше уваги.

Метод сценаріїв. Пропонується n різних варіантів прогнозу залежно від зовнішніх і внутрішніх чинників. Імовірність сценаріїв розраховується експертним способом.

Для кожного із варіантів  прогнозу задається відхилення. Далі за прогнозованими даними розраховують n варіантів проекту (практично беруть n<10). Після цього визначають показники варіації за нижче наведеними формулами.

Середньозважене математичне  сподівання:

NPVсер = NPViPi , (1.7)

де Рі – імовірність  і-го варіанта прогнозу;

NPVі – значення NPV для цього варіанта.

Це найпоширеніший показник рівня інвестиційний ризиків  Розрахунок його дає змогу враховувати коливання очікуваних доходів від різних інвестицій.

Проте якщо необхідно порівняти  кілька проектів з різними значеннями NPVсер , то здійснити це можна, розрахувавши коефіцієнт варіації:

η = f/NPV сер , (1.8)

При порівнянні рівнів ризиків  за окремими інвестиційними проектами  перевагу треба віддавати тому з них, значення коефіцієнта варіації для якого є найнижчим.

Недоліком цього методу є  те, що процес прогнозування інвестування є стохастичним, тому його ризик можна оцінити лише з похибкою.

В випадку невеликого числа  змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень.

Перевага даного методу - в його наочності. Послідовність  збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику включає наступні етапи:

• визначення складу та довготривалості фаз життєвого циклу проекту;
• визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;
• визначення часу настання ключових подій;
• формулювання усіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настання кожної окремої ключової події;
• визначення вірогідності прийняття кожного рішення;
• визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями).