Особливості перекладу анотацій наукових статей

      Виклад має містити критичну оцінку існуючих точок зору, висловлених у літературі з даного питання, навіть якщо факти не на користь автора. У тексті бажано менше робити посилань на себе, але якщо це необхідно, то висловлюватись в третій особі: автор думає, на нашу думку тощо.

      Не рекомендується перевантажувати статтю цифрами, цитатами, ілюстраціями, тому що це відволікає увагу читача й робить важким розуміння змісту. Однак не слід і відмовлятися зовсім від такого матеріалу, тому що за ним читачі можуть перевірити результати, отримані в дослідженні [5, 120].

      В.Б. Григоров вважає анотацією  коротке і разом з тим вичерпне викладення змісту наукової статті, яке розміщують безпосередньо після назви та авторської виноски. Анотація складається таким чином, щоб інформація, викладена в ній, була зрозумілою якомога ширшому колу читачів. Звичайно цей підрозділ наукової статті не містить будь-яких формул або цифрових даних. Анотація повинна мати обсяг, який не перебільшує 1200-1600 друкованих знаків і є закінченою логічною одиницею, яка дає читачеві можливість обґрунтовано вирішити, чи варто йому знайомитися з цією публікацією, чи ні. Саме тому, в порівнянні з іншим текстом наукової статті, анотація набирається більш жирним шрифтом і за обсягом інформації займає проміжне положення між заголовком і вступом.

     В анотації міститься інформація про напрям, завдання і мету проведеного дослідження, подається більш конкретний опис тематики робіт, виконаних даним автором, пояснюється метод дослідження, наводиться короткий виклад отриманих теоретичних та експериментальних робіт і формулюються загальні висновки, яких можна дійти на базі отриманих результатів. За змістом і методами дослідження анотації наукових статей можна поділити на три основних типи:

• Анотації наукових статей, в яких викладені результати оригінальних теоретичних та експериментальних досліджень, виконаних авторами.
• Анотації узагальнюючих наукових статей, присвячених поширенню отриманих результатів в інші галузі. Такі статті займають проміжне положення між оригінальними дослідженнями й оглядами літератури.
• Анотації оглядових наукових статей [5, 126].

      Загальновідомі і навіть спеціальні терміни чи поняття розкривати не обов'язково, тому що наукова праця, як правило, призначається для підготовленого читача, для фахівців. Проте нові терміни, поняття слід докладно роз'ясняти.

      Морфологічні особливості наукового стилю полягають у деякій обмеженості використовуваних граматичних форм і частої повторюваності деяких частин мови. Так, у мові науки переважають іменники і прикметники. До того ж переважають іменники, що означають неістоти, збільшується використання слів середнього роду і форм однини. Службові частини мови в науковому стилі поповнюються за рахунок самостійних частин мови, перш за все іменників. Наприклад, у значенні прийменників уживаються в міру, в силу, за певних обставин, у разі потреби, у випадку, згідно з, у значенні, у процесі, внаслідок, у результаті, за допомогою чого, за рахунок, у вигляді, на підставі, шляхом чого, методом, через що, яким чином тощо. 

Багато іменників, які не мають у загальнолітературній мові форм множини, у науково-технічному контексті набувають їх. Це насамперед іменники речовинні (масла, нафти, мармури, бетони, солі, кварци, граніти ) і абстраговані іменники (вологості, місткості, потужності, щільності, освітленості, вузькості, включення, напруги, зміщення, переміщення тощо).

      Для наукового стилю мовлення, більш ніж для інших стилів, характерна значна кількість неозначенно особових речень ( без підмета ), наприклад: У залежності від агрегатного стану розподіленої речовини суміш поділяють на суспензії та емульсії. Інколи при розгляді руху тіл можна нехтувати їхніми розмірами.

Часті також безособові речення: Вивчення не можна вести у відриві від умов.  Після цього залишається знайти фронтальну проекцію точки перетину.

Вживаються також дієприкметникові і дієприслівникові звороти, наприклад: Багато цінних відомостей про обмін речовин отримано методом гістоавторадіографії, заснованому на виявленні фотографічним способом радіоактивних ізотопів, уведених у тіло тварини.   

      Узагальнено-відсторонений колорит створюють також позачасові форми дієслів, зокрема теперішнього часу постійної дії, абстрактного теперішнього часу або абстрактного майбутнього часу та дієслова третьої особи множини у неозначено-особовому значенні. У науковому стилі дієслова часто використовуються у ролі компонентів дієслівноіменних сполучень, в яких основне смислове навантаження виражається іменниками (make analysis, make use of, do research). Це пов'язано з тим, що в науковій літературі визначення понять переважає над назвою дій. Широко вживаються у текстах наукового стилю дієслова-зв'язки (be, present, serve, possess) що також сприяє створенню узагальнено відстороненого колориту.

      2.4. Особливості перекладу анотацій до науковий статей за допомогою перекладацьких трансформацій.

      Незважаючи на відносно молодий вік теорії перекладу або перекладознавства як науки, на даний час існує безліч робіт, присвячених перекладацьким трансформаціям. І це не дивно, оскільки даний аспект є одним з центральних, і знання його теоретичних основ надзвичайно важливо в роботі будь якого перекладача.

      Однак слід зазначити, що фахівці в області теорії перекладу так до цих пір і не прийшли до спільної думки щодо самої суті поняття трансформації. Цим і пояснюється велика кількість класифікацій, запропонованих вченими, що відрізняється один від одного.

      У першу чергу важливо уточнити зміст, вкладений у поняття “перекладацька трансформація”. Основним прийнято вважати визначення Л.С.Бархударова, оскільки він найточніше відображає суть питання. За Л.С.Бархударовим, перекладацькі трансформації – це міжмовні перетворення, перебудова елементів вихідного тексту, операції перевираження сенсу або перефразування з метою досягнення перекладацького еквівалента [2, 34].

       Що стосується розподілу трансформацій на види, існує безліч різних точок зору, проте більшість лінгвістів, таких як Р.К.Міньяр-Белоручев, Я.І.Рецкер, А.Д.Швейцер, поділяють думку, що всі перекладацькі трансформації поділяються на лексичні, граматичні, та змішані (комплексні).

     Розглянемо види лексичних трансформацій при перекладі анотацій до наукових статей. За Л.С. Бархударовим лексичні трансформації описують формальні і змістові відношення між словами і словосполученнями в оригіналі і перекладі. Серед формальних перетворень основними заходами перекладу являються перекладацька транскрипція, транслітерація і перекладацьке калькування.

• Транскрипція – вид лексичних трансформацій, що використовується для точного відтворення звукового складу слів і текстів будь - якої мови або діалекту. Такий вид трансформацій дуже практичний, оскільки іншомовні імена, терміни, власні назви тощо, які не перекладаються, записуються засобами національного алфавіту, найближчими за звучанням до оригіналу.

               Наприклад: file – файл, detail – деталь, compass – компас.

• Транслітерація – це механічна передача тексту і окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи, при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.

     Наприклад: amper – ампер, laboratory – лабораторія, vaccination – вакцинація.

• Калькування – використовуючи цей прийом, перекладач перекладає елементи, які складають слова або словосполучення і потім об’єднує перекладені частини в єдине ціле.

     Наприклад: process-handling procedure (процедура управління процесом); peer view instances (рівноправні екземпляри видимого елемента); disk storage (дискова пам'ять); current drive (поточний дисковод); image recognition (розпізнання зображення.

• Конкретизація – лексична трансформація, внаслідок якої слово ширшої семантики в оригіналі змінюється словом більш вузької семантики у мові, на яку робиться переклад. Варто відмітити, що використання даного виду лексичних трансформацій потребує творчого підходу з боку перекладача.

     Наприклад: This method of pumping heat fromone place to another served mankind well when refrigerators ’  main jobs were preserving food and ,  as air conditioners ,  cooling buildings. – Цей метод перекачки тепла з одного місця в  інше повною мірою використовувався людством у холодильниках, основними функціями яких було зберігання їжі, та у повітряних кондиціонерах, що охолоджували будівлі.

• Генералізація вихідного значення – трансформація, протилежна за напрямком до трансформації конкретизації, має місце в тих випадках, коли слово з вужчим значенням в оригіналі замінюється на слово з ширшим значенням в цільовій мові.

     Наприклад: Children with Klinefelter syndrome are very similar to other children of their age. – Діти з синдромом Клайнфельтера майже не відрізняються від одноліток.

• Описовий переклад – використовується у тих випадках, коли неможливо неможливо підібрати короткі і точні еквіваленти [2, 35].

      Усі вище приведені види лексичних трансформацій дуже важливі при перекладі наукової літератури і допомагають перекладачу зрозуміло та адекватно донести читачеві саме ту інформацію, яка міститься в тексті оригіналу.

      Оскільки, анотації є засобом повідомлення користувачів про існування документів певного змісту й характеру, вони сприяють орієнтації в документних потоках. Завдяки їм значно полегшується пошук потрібних документів, оскільки користувач заздалегідь одержує відомості про зміст, форму і призначення, особливості, наукову й художню цінність творів, що були антотовані. 

ВИСНОВКИ

     Найважливішим завданням при навчанні іноземній мові для спеціальних цілей є розвиток у студентів навику аналітико-синтетичної обробки інформації. Під цим розуміються творчі процеси, що включають осмислення, аналіз і оцінку змісту оригінального тексту для витягання необхідних відомостей. Досягненню цих цілей найкращим чином відповідають процеси анотування та резюмування тексту, оскільки в їх основі лежать два методи мислення: аналіз і синтез. Очевидно, що недостатньо засвоїти інформацію оригіналу в цілому або по частинах (аналіз), необхідно навчитися виділяти головний зміст, коротко його сформулювати і представити в логічній послідовності (синтез).

       Анотація – це коротка узагальнююча характеристика книги або її частини, статті рукопису, що вміщує інформацію про зміст праці, відомості про автора та читацьке призначення. Складання анотацій – один з найбільш творчих процесів і вимагає від анотатора найвищого професіоналізму. Обсяг анотації встановлюється залежно від їхнього типу та призначення.

        Лаконічне узагальнення інформації - дуже важке завдання. Опираючись на наші опрацювання, було виявлено, що розуміння ”анотації” вітчизняними і західними науковцями значно відрізняється. Науковці західних країн розглядають анотацію як додаткову інформацію, що подається в документі з певною метою, або коментар, зазвичай доданий до тексту. На противагу ним, вітчизняні дослідники розглядають анотацію як короткий виклад наукового або технічного тексту, яка лише передає основну суть вихідного документа і не містить ніякої нової інформації.

      Нами було визначено, що при складанні анотацій рекомендується уникати складних речень, бажано вживати короткі фрази. Для анотацій характерне використання конструкцій, притаманних мові наукових і технічних документів. Його мета полягає в тому, щоб надати стислу інформацію про зміст книги чи її частини, статті або рукопису, коротко охарактеризувати документ з погляду його змісту, призначення та інших особливостей. В анотації лише перераховуються ті питання, котрі висвітлені в документі, не розкриваючи при цьому їх змісту.

      Що стосується змісту анотації, було встановлено, що він передається у формулюваннях укладача, тому зазвичай набуває суб'єктивного забарвлення.

       Наше дослідження показало, що для досягнення необхідного рівня еквівалентності при перекладі анотацій науково-технічних праць важливо використовувати типові перекладацькі трансформації. Ігнорування особливостей вихідної мови та мови перекладу може призвести до прикрих помилок при перекладі, що ускладнюють взаєморозуміння між представниками різних культур. 

SUMMARY

      The given paper is devoted to the research of the main features of annotation translation in the scientific article.

      Resume is a short summary of a book or its part, article or the scientific paper, which contain the information about the content of the work, information about the author, and sometimes, the target reader.

      Compiling a resume is one of the most creative processes that requires comprehension, analysis and estimation of the content of the original text for revealing the necessary information.

      To summarize the information concisely is a very difficult task. The resume contains only those issues which are covered in the document without giving details of its content.

      While compiling a resume of the scientific article it is recommended to use simple sentences and generally-accepted terms, inherent in the language of scientific and technical documents, but to avoid complex sentences and constructions 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабченко О.М. Навчання технічного перекладу та реферування у школі./ О.М.Бабченко // Іноземні мови. 1999. – 196 с.
2. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). М., «Междунар. отношения». – 1975. – 237 с.
3. Варенко В. М. Референтна справа: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Володимир Варенко; Мін-во освіти і науки України. –  К.: Кондор, 2009. – 211 с.
4. Вейзе А.А. Чтение, реферирование и аннотирование инностранного текста / Вейзе А.А. – М., 1985. – 127 с.
5. Григоров В.Б. Как работать с научной статей: Пособие по англ. яз. М., Высш. шк.,1991. - 201с.
6. Докштейн С.Я., Макарова Е.А., Радоминова С.С. Практический курс перевода научно-технической литературы (английский язык). – М.: Воен. изд-во, 1973. – 448 с.
7. Зимомря М. І. Переклад: теорія та практика : Навчально-методичний посібник/ Микола Зимомря, Білоус Олександр; Кіровоград: Редакційно-видавничий центр КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – 227 с.
8. Зиновьева Н.Б. Документоведение: Учеб.-метод, пособие. - М.: Профиздат, 2001. – 208 с.
9. Карабан В. Переклад англійської наукової і технічної літератури : Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – 4-е вид., виправлене. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 578 с.
10. Коптілов В,В. Теорія і практика перекладу. Київ, Юніверс, 2002. - 280с.
11. Кулешов С. Новий погляд на структуру документознавства // Вісн. Кн. иплати. 2003. – 148 с.
12. Леонов «Реферирование и аннотирование научно-технической литературы». 1986. – 172 с.
13. Пронина Р.Ф. Перевод английской научно - технической литературы. Высш.шк., 1986. – 174 с.
14. Рецкер Я.И. Учебное пособие по переводу с англ. языка на русский. М.,2001. – 152 с.
15. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. Київ. Ун-ту, 2000. – 312 с.
16. Федоров А. В.  Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для институтов и факультетов иностр. языков. Учеб. пособие., 2002. – 416 с.
17. Фокеев ,В. А. Библиография: теоретико-методологические основания/В.А. Фокеев. – М.: Профессия, 2006. – 240 с.
18. Шамурин Е.И. Методика составлеия аннотаций. М.,1959. - 230 с.
19. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 2003. – 215 с.
20. Шиманов А.Е. Аннотирование и реферирование в издательском деле: Конспект лекций. – М.: МГУП, 2004. – 131 с.