Інфляція, її суть, причини та соціально-економічні наслідки

5. Відбувається знецінення  амортизаційного фонду, що ускладнює  процес відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження  населення, банківські вклади, облігації,  страховки, готівкові гроші. Кошти  спрямовуються в основному на  поточне споживання. Це так звана,  втеча від грошей.

6. В результаті росту  цін знижується конкурентоспроможність  національних товарів, внаслідок  чого росте імпорт і зменшується  експорт, банкротують національні  виробники.

7. Росте попит на більш  стабільну іноземну валюту, посилюється  втеча капіталів за кордон.

8. Знижується політична  стабільність у суспільстві, росте  соціальна напруженість.

9. Змінюється структура  і зменшуються реальні доходи  державного бюджету. Звужуються  можливості держави для проведення  експансіоністської фіскальної  та монетарної політики. Зростає  бюджетний дефіцит і державний  борг, запускається механізм їх  відтворення.

10. Інфляція приводить  до прихованої конфіскації грошових  коштів у населення і підприємств  через податки. Це має місце  внаслідок того, що платники податків  через зростання номінального  доходу автоматично потрапляють  до більш високої групи оподаткування.  В результаті і у населення,  і у підприємств вилучають  частину доходів, які не є  прибутками і які повинні були  йти на поточні витрати.

Для інфляційного податку існує  крива Лаффера, яка показує величину надходжень від інфляційного податку  при різних рівнях інфляції. Коли економіка  знаходиться у стані рівноваги  і темпи інфляції не змінюються з  часом.

 
                      Крива Лаффера [7, c. 204]

 Згідно, з кривою із зростанням інфляції база оподаткування (у цьому випадку – це попит на реальні грошові залишки) зменшується.

Максимальний інфляційний податок Т досягається на рівні мах. Подальше зростання інфляції призводить до скорочення надходжень, тому що високий рівень інфляції не компенсує скорочення рівня реальних грошових залишків, які і обкладаються податком .

Можна зробити такий висновок: при стійких темпах інфляції існує максимальний бюджетний дефіцит, який фінансується за допомогою друкування грошей. Уряд може тимчасово фінансувати дефіцит вищий за максимальних (Тмах), але за рахунок прискорення інфляції, замість збереження її стабільного темпу. Якщо уряд намагається довгий час фінансувати більший, ніж Тмах дефіцит бюджету, то це призводить до гіперінфляції.

11. Ефект Танзі-Олівера.  Суть: інфляція знецінює надходження  від оподаткування (якщо податки  нараховані в ІІІ кварталі, а  виплачуються вони в ІV кварталі, то при гіперінфляції суми  знецінюються за цей проміжок  часу).

12. Інфляція погіршує керованість  національним господарством, оскільки  посилюється нестабільність, змінюються  ціни, важко прогнозувати затрати  і прибутки, що знижує економічну  активність.

13. В умовах стагфляції  висока інфляція поєднується  з високим безробіттям.

В обґрунтування своєї політики в галузі зайнятості кейнсіанці використовували  висновки, отримані англійським вченим А. Філліпсом на основі дослідження  статистичного матеріалу по економіці  Великобританії в першій половині XX ст. Ці дані свідчили про існування  зворотної залежності між рівнями  інфляції та безробіття. Графічної  ілюстрацією даної залежності служить  крива Філліпса  (Додаток А)

14. При гіперінфляції виробнича  діяльність стає неефективною, йде  переорієнтація на посередницьку  діяльність. Масово згортається  виробництво. Гроші перестають  виконувати свої функції (росте  бартер), посилюються неплатежі (криза  фінансово-грошової сфери). Порушуються кредитні відносини, виробництво і обмін рухаються до зупинки. Виникає економічний, соціальний і політичний хаос. [21, c. 43]

15.   Інфляція пов’язана зі збільшенням грошової маси. У відносно невеликих межах це позитивно впливає на економіку, що обумовлено такими моментами:

- Збільшення грошової маси спричиняє зниження ставки відсотків за кредит, але викликає певне зростання курсу акцій та облігацій, а це, у свою чергу, призводить до зростання інвестицій, розширює експансію комерційних банків і збільшує обсяги інвестицій.

- Зростання грошової маси сприяє збільшенню споживання, підвищення попиту на нерухомість, що, у свою чергу, приводить до зростання інвестиційної мотивації і, врешті-решт, до розвитку суспільного виробництва.

  Однак цей позитивний момент має місце тільки за відносно невеликих розмірів емісії, що не набагато перевищує реальну потребу в грошах. Коли ж емісія досягає значних розмірів, інфляція втрачає свій позитивний вплив на суспільне виробництво.

   Отже, як ми бачимо  з вище перелічених пунктів,  наслідки, причиною яких стає інфляція, різноманітні і аж ніяк не односпрямовані. За певних умов інфляція навіть буває вигідна окремим верствам підприємців і державі. Так, держава за рахунок інфляції покриває свої, як правило, непродуктивні витрати і фінансує державний сектор економіки. Власне кажучи, держава оподатковує все населення емісійним податком. Він дозволяє державі одержати необхідні кошти швидше, ніж, наприклад, при введенні нових податків або збільшенні державного боргу. Порівняно з традиційними методами вилучення матеріальних цінностей у населення емісія дає можливість у більш значних масштабах обирати власних громадян та ще й зменшувати при цьому свої витрати. Справа в тому, що введення нових податків або їх підвищення викликає опір основної маси населення і не завжди досягає мети. Аналогічна ситуація і з державними позиками, де, як правило, діє добровільний принцип підписки. А додаткова емісія не пов’язана з цими чинниками, тому саме вона стає способом практично безкоштовного вилучення коштів державою у свого населення.

Певну вигоду, особливо на початковому  етапі, інфляція приносить і підприємцям, оскільки попит на товари підвищується, а це збільшує ділову активність. Проте  ця вигода може мати місце тільки за умови, що збільшення прибутку випереджає інфляційне зростання цін. Розглянемо це на прикладі розрахунку ефективності інвестиційного процесу в умовах певного (прогнозованого) зростання  інфляції.

Припустимо, що інвестиційний  проект вимагає витрат у розмірі 300 тис. грн. Його здійснення передбачає два етапи тривалістю по одному року кожний. На першому етапі передбачається отримання прибутку в розмірі 150 тис. грн. На другому — 100 тис. грн. Очікуваний рівень інфляції першого року— 15 %, а другого — 20 %.

Розрахуємо реальний прибуток за даним інвестиційним проектом, використовуючи метод дисконтування. За першим періодом прибуток дорівнює 150 тис. грн : 1 + 0,15 = 130,4 тис. грн, а за другим 100 тис. грн : 1 + 0,2 = 83,3 тис. грн. У цілому прибуток складає 130,4 + 83,3 = 213,7 тис. грн. Таким чином, через інфляцію даний інвестиційний проект не має економічної ефективності в перші два роки.

Якщо ж уявити, що на третій рік інфляція була на рівні 20 %, а  прибуток сягне 200 тис. грн, то з урахуванням  дисконтування він складе: 200 тис. грн : 1 + 0,2 = 166,6 тис. грн. У цілому за три  роки прибуток складатиме: 130,4 + 83,3 + 166,6 = 380,3 тис. грн, а це означає, що, починаючи  з третього року, даний інвестиційний  проект стає ефективним.

   Серед підприємців особливо виграють ті, хто займається експортом своєї продукції. Це обумовлено тим, що витрати на виробництво продукції в умовах інфляції зменшуються. Головним чином, це має місце внаслідок того, що реальна заробітна плата найманих робітників знижується. Це дає можливість експортерам знизити ціни на свої товари і зміцнити свої позиції на зовнішньому ринку.

   До числа тих, хто одержує значні вигоди від інфляції, належать і боржники. Особливо вигідно це великим землевласникам, оскільки їх заборгованість, як правило, значна і практично постійна. Виграш цієї частини підприємців та власників досягається, головним чином, за рахунок перерозподілу прибутку, викликаного до життя інфляцією.

  Зрозуміло, що позитивний економічний ефект інфляції для окремих верств населення і для держави досягається за рахунок втрат іншої частини громадян. У числі тих, хто найбільш потерпає від інфляції, насамперед, найменш захищені верстви населення. Пенсіонери, інваліди, студенти і деякі категорії працюючих в умовах інфляції втрачають свої заощадження, а їх пенсії, стипендії та інші виплати не зростають узагалі або збільшуються в темпі, що відстає від темпів інфляції.

   Зменшення реальної заробітної плати основної частини найманих робітників у період інфляції стає повсюдним. Це призводить до змін у структурі споживання, погіршення загальних умов відтворення робочої сили, зубожіння населення. У період інфляції погіршується становище дрібних власників і особливо фермерів. Різниця між цінами на сільськогосподарську і промислову продукцію зростає, а це погіршує економічне становище.

   Але незважаючи  на деякі позитивні наслідки  інфляції для окремих верств  населення, з розвитком інфляційних процесів відбуваються глибокі негативні зміни в економіці в цілому. Ціни на вироблені товари швидко зростають. При цьому підвищення цін відбувається нерівномірно, а це спричиняє порушення сформованих в економіці пропорцій. Неодмінним супутником такої зміни цін стає спекуляція. Виникає величезна кількість посередницьких фірм, що займаються перепродажем вироблених товарів.

  Нестійкість грошової одиниці значно збільшує підприємницький ризик і знижує ділову активність. Причиною її зниження стає скорочення всіх видів кредиту і, насамперед, комерційного.

  Капіталовкладення в економіку зменшуються, а зміна структури попиту і нерівномірне зростання цін призводить до дезорганізації внутрішнього ринку.

Зниження реальної заробітної плати робить ручну працю дешевою, а це гальмує науково-технічний  прогрес і впровадження нової  техніки.

  Прямим вираженням негативних наслідків інфляції стає розлад усієї системи грошового обігу. Один із яскравих проявів цього — витиснення національної грошової одиниці іноземною валютою.

   Інфляція призводить до порушення сформованих міжнародних відносин, а можливість зниження цін на експортні товари тієї країни, де інфляція досягла великих розмірів, посилює конкуренцію на зовнішніх ринках.

  Якщо інфляція триває досить довго, то сукупність усіх її негативних наслідків призводить до різкого розладу фінансової системи держави і до важкого стану всієї економіки.

  У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Однак вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і досить широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів

Можна говорити, про два найважливіших джерела інфляції, зумовленої зростанням витрат - це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію. Це пояснюється тим, що вони якоюсь мірою здійснюють контроль над номінальною зарплатою шляхом колективних договорів. Припустимо, що великі профспілки вимагають і домагаються великого підвищення зарплати, тоді цим підвищенням вони встановлять новий стандарт зарплати робітників, що не є членами профспілки. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не урівноважується якимись протидіючими чинниками, такими, як збільшення обсягу продукції, що випускається за одну годину, то збільшаться витрати на одиницю продукції. Виробники дадуть відповідь на це скорочуванням виробництва товарів і послуг, що викидаються на ринок. При незмінному попиті це зменшення пропозиції приведе до підвищення рівня цін. Цей тип інфляції називається інфляцією, викликаною підвищенням заробітної плати. [ 12, c.10]

  Отже, інфляція є подвійним  чинником, що відзначає внутрішню  фінансову рівновагу в соціально-економічній  системі та рівень життя населення.  Типовим проявом інфляції є  загальне підвищення цін і  зниження курсу національної  валюти. Наслідки інфляції досить  різноманітні та мають негативний  вплив на соціально-економічний  розвиток. Задля забезпечення економічного  піднесення країни слід вживати  заходи щодо зменшення впливу  інфляції на соціально – економічну  сферу життя населення. Як вже говорилося, якщо інфляція триває досить довго, то сукупність усіх її негативних наслідків призводить до різкого розладу фінансової системи держави і до важкого стану всієї економіки. Але є певні сфери діяльності людей, на які інфляція діє позитивно. Але при позитивній дії інфляції на одні верстви населення, втрат та негативних наслідків зазнають інші. Тому однозначно казати про позитивність наслідків інфляції досить важко. Інфляція призводить до дисбалансу у суспільстві та нестабільності в економіці, тому зазвичай її наслідки при високому рінві інфляції є досить шкідливими, як для економіки країни, так і для населення.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Тенденції інфляційних процесів в Україні

3.1. Інфляція в Україні в 1991 – 2012 роках

 

 Проблема інфляції в Україні є досить актуальною в наш час і вимагає свого негайного вирішення. Варто відзначити, що ймовірність інфляційної загрози визначається системою ризиків, диференційованих за часовою та просторовою характеристиками. Особливо негативно відбивається інфляція на всіх сторонах соціально-економічного життя в Україні, що є порушенням процесу суспільного відтворення. Вона спричиняє зростання цін, зниження життєвого рівня населення, позбавлення підприємців стимулів, викривлення економічних орієнтирів, загострення економічних і соціальних суперечностей.   Інфляційні процеси в Україні були зумовлені наступними причинами:

 - невиваженою первинною емісією, диспропорційністю у структурі економіки, що виникла за часів існування адміністративно-командної системи;

-  залежністю українських  виробників від імпорту (енергоносіїв, окремих

сировинних матеріалів, комплектувальних виробів тощо);

-   неефективністю  безготівкової системи розрахунку, від’ємним сальдо зовнішньої  торгівлі;

-   зростанням цін  на імпортні товари та послуги,  необґрунтованим встановленням  валютного курсу;

-  втратою зацікавленості  у продуктивності праці; суттєвим  скороченням інвестицій;надмірним  розширенням тіньового сектору  економіки;