Основи організації діяльності Антимонопольного комітету України

Міністерство науки  і освіти України

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Кафедра державного будівництва

Основи організації  діяльності Антимонопольного комітету України

Виконала:

студентка 1 групи 3 курсу ІПКОПУ

Грунська Дар’я

Науковий керівник:

доц. Серьогіна Світлана Григорівна

Харків-2008 
 
План

 

Вступ.................................................................................................................................................

1. Статус АМК та принципи його роботи.................................................................................
2. Співвідношення Функцій, компетенції і форм діяльності АМК.........................................
3. Внутрішньо організаційна будова АМК та розподіл методів його роботи.......................

4. Основи діяльності АМК............................................................................................................

5.Методи діяльності АМК............................................................................................................

Висновки..........................................................................................................................................

Література........................................................................................................................................

 

Вступ

 

З огляду на важливість для України  набуття статусу держави з  ринковою економікою у контекств  становлення її високого міжнародного іміджу чільне місце займає проблема організації оптимальної моделі державного управління діяльністю суб’єктів господарювання у сфері захисту економічної конкуренції. Це свідчить про необхідність глибокого теоретико-методологічного дослідження правових, організаційний, інституційних і процедурних механізмів забезпечення розвитку конкурентних відносин у підприємництві, зокрема визначення засад діяльності Антимонопольного комітету України у цій сфері, його місця і ролі в системі державних органів влади, що забезпечують виконання державної політики захисту конкуренції ((1, с. 227))

 

Серед порівняно незначної кількості  досліджень, які належать до сфери  діяльностіАМК можна виділити статті С. Мороз, В. Козлова, О. Нагорного, В. Талаха. Питання організації захисту  від недобросовісної конкуренції  серед інших питань порушуються на сторінках вісника АМК – журналу „Конкуренція”. Практичне заначення мають статті першого заступника Колови АМК , державного уповноваженого, заслуджежного юриста України О. Мельниченка.

Однак слід констатувати, що в наукових дослідженнях з даної проблематики основний акцент зроблено на дослідженні економічних процесів, недостатньо вивчено й проаналізовано систему організації державних органів, що забезпечують ринкове регулювання, зокрема не досліджено діяльність АМК. ((1, с. 228))

Дана робота орієнтується перш за все на використання системи юридичних показників – елементів організації й діяльності органів публічної влади для формування комплексного уявлення про організацію й практичну діяльність такої владної інституції, як АМКУ. Мета даної роботи, аналіз організації діяльності АМКУ відповідно до його принципів, функцій, компетенції, внутрішньо організаційної будови, основи, форм та методів діяльності АМКУ.

 

 

Статус Антимонопольного комітету України та принципи його роботи

 

Антимонопольний комітет України посідає особливе і важливе місце серед органів державної влади. Згідно з ЗУ Про АМК (ст1) Антимонопольний   комітет  України  є  державним  органом  із спеціальним   статусом,  метою  діяльності  якого  є  забезпечення

державного  захисту  конкуренції у підприємницькій діяльності та у

сфері  державних  закупівель. Особливості  спеціального  статусу  Антимонопольного комітету України  обумовлюються  його завданнями та повноваженнями,  в тому числі роллю у формуванні конкурентної  політики,  та  визначаються цим Законом,  іншими актами законодавства і полягають,  зокрема, в особливому    порядку    призначення    та    звільнення    Голови Антимонопольного  комітету  України,  його заступників,  державних  
уповноважених    Антимонопольного    комітету    України,    голів територіальних  відділень Антимонопольного  комітету  України,  у спеціальних процесуальних засадах діяльності   Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного  комітету  України  на  
рівні  з  працівниками  правоохоронних  органів,  в  умовах оплати праці.

Антимонопольний комітет  України  підконтрольний   Президенту України та підзвітний Верховній  Раді України. Антимонопольний комітет  України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність. Така позиція Антимонопольного Комітету України потребує законодавчого закріплення принципів його діяльності. В науці державного будівництва принципи визначаються як основні засади організації і діяльності певного органу.

Стаття 4  Закону України про Антимонопольний  комітет  визначає Основні принципи діяльності Антимонопольного комітету України Антимонопольний комітет  України  будує  свою  діяльність як на загальних принципах діяльності органів публічної влади:

     - законності;

     - гласності;

так і на спеціальному принципі, притаманному саме АМК:

     -   захисту  конкуренції   на  засадах  рівності  фізичних  та  
юридичних  осіб  перед  законом  та  пріоритету  прав  споживачів.  

 

Співвідношення Функцій, компетенції і форм діяльності АМК

 

Під функціями у науці державного будівництва розуміють напрямки діяльності, що забезпечують поділ  праці всередині державного механізму  і характеризуються певною стабільністю, в яких відображаються завдання і  соціальне призначення органів публічної влади. Закон України „про Антимонопольний комітет” не визначає функцій у окремій статті, як в інших законах про державні органи, тому шляхом аналізу можна визначити функції із завдань та повноважень АМК Завдання перелічені у статті 3 ЗУ „Про АМК”. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

     1) здійснення     державного    контролю    за    дотриманням 

законодавства  про  захист  економічної  конкуренції  на   засадах

рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав

споживачів,   запобігання,   виявлення   і   припинення   порушень

законодавства про захист економічної  конкуренції;

     2) контролю  за  концентрацією,  узгодженими  діями суб'єктів

господарювання  та  регулюванням  цін  (тарифів)  на  товари,   що

виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

     3) сприяння розвитку  добросовісної конкуренції; 

     4) методичного  забезпечення  застосування  законодавства про

захист економічної конкуренції;

     5)   здійснення   контролю   щодо   створення   конкурентного 

середовища  та  захисту  конкуренції  у сфері державних закупівель.

Аналіз повноважень АМК теж  дає змогу узагальнити певні  напрямки діяльності АМК. Стаття 7 Закону України про АМК класифікує повноваження за функціями відповідно до об’єктів здійснення влади і маємо функцію контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, за    узгодженими діями, концентрацією, функцію формування  та  реалізації  конкурентної   політики, сприяння   розвитку   конкуренції,   нормативного   і  методичного забезпечення  діяльності  Антимонопольного  комітету  України   та застосування  законодавства  про  захист  економічної  конкуренції. Таким чином можна зробити висновок, що закон окреслив предмет відання АМК, визначивши у цьому плані і межі його компетенції стосовно предмету відання.

 

Оскільки метою даної доповіді є визначення основ саме організації  діяльності, виявляється доречним класифікувати функції за формами їх реалізації, одночасно наводячи для кожної функції відповідні можливі форми її здійснення у вигляді наданих законом повноважень:

 

Розглянемо спочатку правові форми  діяльності АМК.

У межах контрольної форми здійснення повноважень можна зазначити контрольно-наглядову функцію АМК. Вона здійснюється у вигляді контролю щодо конкурентного середовища, дій суб’єктів господарювання, сфери державних закупівель, полягає у повноваженні визначати   наявність   або   відсутність   контролю  між суб'єктами  господарювання, дослідження ринку, узагальнення  та  аналізу  інформації  про реалізацію актів  законодавства  про  захист  економічної  конкуренції   щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики. Дана функція може здійснюватися у формі , перевірки та  перегляду рішень у справах, надання висновків, попередніх   висновків   стосовно   узгоджених   дій, концентрації, проведення дослідження за цими заявами і справами, надання обов'язкових для розгляду рекомендації органам влади,     органам     місцевого      самоврядування,      органам адміністративно-господарського  управління та контролю,  суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, надавати компетентним органам інших держав  інформацію  у випадках та порядку, передбачених законом.

 

Окрім Закону України про АМК, його компетенція визначена також  і у ЗУ „Про захист економічної конкуренції”. Відповідно до ст. 4 Закону органи АМК здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, захист суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень

Виконання цих завдань забезпечується органами АМК шляхом проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та надсилання запитів про надання інформації, яка є необхідною для виконання органами АМК його завдань. ((1, с. 229)) А також, Відповідно до Закону України „Про захист економічної конкуренції”, органи АМК мають право: 1)надавати у формі листа рекомендації стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства прозахист економічної конкуренції,а у разі, якщо порушення припинено, –щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень; 2) за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти рішення, у тому числі про визнання вчинення порушення, припинення порушення. Накладення штрафу, усунення наслідків порушень законодавства; 3) закрити провадження у справі. ((1, с. 231, 232))

Найбільш широкі повноваження АМКу має при проведенні перевірок  і стосуються отримання органами АМКу інформації. Так, статтею 22 ЗУ „Про АМКУ” встановлено, що Суб'єкти господарювання,  об'єднання,  органи  влади,  органи місцевого  самоврядування,  органи  адміністративно-господарського управління   та  контролю,  інші  юридичні  особи,  їх  структурні підрозділи,  філії,   представництва,   їх   посадові   особи   та  
працівники,   фізичні   особи   зобов'язані   на   вимогу   органу Антимонопольного   комітету   України,   голови    територіального відділення  Антимонопольного комітету України,  уповноважених ними працівників    Антимонопольного     комітету     України,     його територіального  відділення  подавати документи,  предмети чи інші носії інформації,  пояснення,  іншу інформацію,  в  тому  числі  з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним   комітетом    України,    його    територіальними відділеннями   завдань. Надання такої інформації здійснюється безкоштовно і може бути як одноразовим так і періодичним, в залежності від вимог компетентних осіб АМК. (...)

Взамін АМКУ, відповідно до законодавства, гарантує лише нерозголошення інформації з обмеженим доступом. Однак у  законодавстві не регулюються ані  строки, у які запитана АМКу інформація може бути представлена, ані причини, згідно з якими особи – власники і володільці інформації – мають право відмовитися її надавати чи оскаржити вимогиАМКУ.

При цьому Закон про АМКУ встановлює обов’язок всіх суб’єктів виконувати розпорядження. Рішення і вимоги Комітету, а за їх невиконання передбачається відповідальність. Зокрема, стаття 166-4 КУпАП говорить, що ненадання, чи несвоєчасне надання чи надання за відомо недостовірної інформації Комітету посадовими особати органів виконавчої влади і омсв , а також керівникаи  (розпорядникаи кредитів) підприємств (обєднань, господарських товариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або подання за відомо недостовірної інформації АМКУ та його територіальними відділеннями тягне за собою накладання штрафу. При цьому питання про накладання такого штрафу та його розмір визначає власне АМКу (стаття 255 КУпАП). (...) Цікаво те, що строки, в які повинна бути надана інформація АМКУ , не встановлені, але відповідальність за несвоєчасне її надання існує. Звісно, в письмових вимогах АМКУ такі строки вказує, але він вправі вимагати інформацію і в усній формі. 
((2, с. 17))

 

Необхідно зазначити, що за останні  роки значно збільшилась кількість  виявлених та припинених порушень законодавства  про захист економічної конкуренції. Так, якщо в 1994 р. Було виявлено лише 174 порушення.((1, с. 230)), то У 2007 році до Антимонопольного комітету України надійшло 5625 заяв та подань з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції (за 2006 рік – 5164). За результатами їх опрацювання було розпочато розгляд 467 справ про правопорушення, передбачені Законами України “Про захист економічної конкуренції” та “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Протягом 2007 року органами Комітету проведено 798 перевірок дотримання вимог законодавства  про захист економічної конкуренції (у 2006 році – 810), в тому числі 589 перевірок суб’єктів господарювання та 209 перевірок державних органів. За результатами цих перевірок розпочато розгляд 269 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надано 415 рекомендацій щодо припинення дій (бездіяльності), що містили ознаки таких правопорушень. ((25))А відповідно до повідомлень голови АМК найбільший зговір було виявлено в 2003 році на ринку торгівлі нафтопродуктами, у результаті чого довгий час в Дніпропетровській області вартість бензину на 20% перевищувала середню ціну по Україні. Тоді було накладено штраф у розмірі 100 млн. грн. – найбільша санкція за всю історію АМКУ. ((8, с. 32))