Підприємство і його роль в ринковій економіці

У "Сучасному економічному словнику" та у "Великому економічному словнику" підприємство характеризується як "самостійний господарюючий  суб'єкт з правами юридичної  особи, що виробляє продукцію, товари, послуги, виконує роботи, займається різними видами економічної діяльності". Таке визначення точніше.

У підручнику за редакцією  Г. Климка та В. Нестеренка чітко розмежовано  правовий та економічний аспекти  підприємства. У правовому аспекті  зазначено, що "підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)". Економічна сутність підприємства полягає в тому, що "його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, об'єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення". Ю. Палкій характеризує підприємство як "самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку", а отже, в основному відтворює правове формулювання, зафіксоване в Законі України "Про підприємство". Водночас, розмежовуючи поняття "підприємство" і "фірма", він зазначає, що "підприємство — це сукупність засобів виробництва, за допомогою яких можна організувати виробництво".

Для наведених визначень  характерні:

1) ігнорування економічної  форми підприємства, відсутність  політекономічного аспекту категорії. Необхідне розкриття поняття "підприємство" крізь призму відносин економічної власності (у кількісному та якісному аспектах), виокремлення речового змісту категорії (її належність до технологічного способу виробництва, насамперед до продуктивних сил) та її суспільної форми (належність до виробничих відносин, передусім відносин економічної власності в якісному аспекті);

2) поєднання економічного  і юридичного аспектів;

3) ігнорування принципу  суперечності.

З точки зору технологічного способу виробництва підприємство означає певну кількість засобів виробництва, працівників і менеджерів, здатних виготовляти товари і надавати послуги (це характеризує його належність до продуктивних сил), і первинну ланку суспільного, тобто одиничного, поділу праці (свідчить про належність до техніко-економічних відносин). З точки зору суспільної форми воно характеризується певною сукупністю виробничих відносин між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили (якщо йдеться про капіталістичне підприємство), або асоційованими членами трудового колективу (якщо це не капіталістичне підприємство), з приводу привласнення засобів виробництва і результатів праці. Синтез цих двох сторін свідчить, що підприємство є певною сукупністю (або системою) виробничих відносин між власниками особистих і речових факторів виробництва з приводу виготовлення та привласнення товарів, послуг і втіленого в них необхідного та додаткового продукту, а також управління економічною власністю.

Проте у цьому визначенні відсутня комплексна характеристика сутності підприємства, оскільки воно стає суб'єктом економічних відносин з іншими підприємствами, державою (щодо привласнення частини прибутку через механізм оподаткування). Крім того, на підприємстві існує більший обсяг об'єктів власності, з приводу яких у відносини економічної власності вступають власники речових та особистісних факторів виробництва (наприклад, інформація, різні види інтелектуальної власності, цінні папери тощо). Отже, підприємство в економічному аспекті — це основна ланка народного господарства, яка у взаємодії з іншими підприємствами забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює процес відтворення на основі принципів господарського розрахунку з метою привласнення прибутку. .

На підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного Процесу виробництва, величини підприємства виокремлюють основний і допоміжний цехи, дільниці, служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями тощо. Підприємство вступає у відносини кооперації, спеціалізації, комбінування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин, а в цілому — економічних відносин.

Підприємство — система  економічних відносин, передусім  відносин економічної власності, що формуються всередині нього, а також між іншими суб'єктами господарювання з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних об'єктів власності, а отже, їх привласнення, а також управління власністю з метою привласнення прибутку.

На підприємствах відбувається техніко-економічне і соціально-економічне поєднання працівників із засобами виробництва, причому від особливостей поєднання значною мірою залежить вид підприємства. Якщо, наприклад, засоби виробництва належать окремому власнику або групі власників, і працівники наймаються за умови продажу робочої сили за певну заробітну плату, такі підприємства є капіталістичними. Якщо засоби виробництва викуплені працівниками, то воно стає колективним трудовим підприємством. Отже, основним критерієм для класифікації підприємств є тип економічної власності.

1.2. Класифікація  і організаційно-правові типи  підприємств

Формування ринкової структури економіки приводить  до появи різноманітних форм сучасних підприємств (суб’єктів господарювання). Їх можна класифікувати за різними критеріями: 1) формами власності; 2) формами організації; 3) розмірами; 4) сферами діяльності. [9, с. 204]:

Відповідно до форм власності  розрізняють підприємства таких  видів.

Індивідуальне підприємство спрямоване на отримання особистого доходу або прибутку. Як зауважив відомий американський економіст П. Самуельсон, щоб стати одноосібним власником, ні в кого не треба просити дозволу. Індивідуальне підприємство працює від свого імені і на свій страх і ризик. Він несе повну і необмежену відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном, а в критичних ситуаціях воно може бути навіть втрачено. Індивідуальне підприємство одноосібно ухвалює всі рішення з виробничо-господарської діяльності. Перевагами індивідуального підприємства є мінімальний контроль з боку держави (це дозволяє самостійно розподіляти дохід), мобільність дій (це дає можливість змінювати види діяльності залежно від кон’юнктури ринку), прийнятні податкові умови (індивідуальний підприємець платить податок з доходу) [2, с. 156-157].

Індивідуальне підприємство має право [8, с. 370]:

• створювати підприємство (фірму) і самостійно визначати його профіль та виробничу програму;
• придбати майно або майнові права, використовувати майно інших осіб за угодою оренди;
• наймати або звільняти працівників;
• отримувати кредит і відкривати рахунок у банку;
• самостійно розподіляти прибуток від підприємницької діяльності, який залишається після сплати податків;
• здійснювати операції з валютою.

Отже, зміст діяльності підприємства полягає у самостійній організації виробництва або послуг, у пошуку або формуванні попиту на товари і послуги, їх реалізації [8, с. 370]:.

Сімейне, засноване на власності  та праці членів однієї родини.

Приватне, засноване на власності  окремого громадянина з правом наймання робочої сили.

Колективне, засноване на власності  трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Орендне – підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає у користування трудовим колективам.

У колективному підприємстві господарські операції здійснюються колективним суб’єктом. Для цього утворюється підприємства (товариство). Товариства можуть бути юридичними і неюридичними особами. Основними ознаками, що роблять підприємство юридичною особою, є [2, с. 157]:

• становлення і реєстрація згідно зі законом;
• наявність організаційної єдності;
• володіння необхідним майном;
• самостійна майнова відповідальність;
• виступ від власного імені в господарському обороті;
• власний розрахунковий рахунок в банку.

Отже, як юридична особа  підприємство є носієм властивих  тільки йому майнових прав і обов’язків, виступає від свого імені та існує  незалежно від осіб, що входять  до його складу [2, с. 157].

У всіх країнах світу  сьогодні функціонують також державні підприємства. Основні їх мета –  здійснення пріоритетних загальнодержавних  науково-виробничих і науково-технічних  програм, формування інфраструктури, необхідної для функціонування всієї соціально-економічної системи. Чільне місце державні підприємства займають в енергетиці, транспорті, зв’язку, вугільній промисловості, нафтопереробці. Головною ознакою державного підприємства є те, що держава або контрольовані державою установи, володіють часткою капіталу, достатньою для контролю за цим підприємством [12, с. 186].

Серед держаних підприємств виділяють [10, с. 187]:

• підприємства, засновані на загальнодержавній власності, в т. ч. казенні товариства; особливістю останніх є те, що вони:
• не підлягають приватизації;
• можуть входити в об’єднання лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
• майно, що є у державній власності і закріплено за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління.
• підприємства, засновані на власності республіканській (Автономної Республіки Крим);
• підприємства комунальні, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Загальнодержавні та комунальні підприємства засновуються за рішенням органів, уповноважених  управляти відповідно державним  або муніципальним майном України, а казенні – за рішенням Кабінету Міністрів України [12, с. 187].

Якщо при створенні  підприємства використовується власність, заснована на базі об’єднання майна  різних форм власності, то таке підприємство отримало назву “спільне”. Залежно від виду капіталу, який використовується при їх створенні, спільні підприємства бувають [10, с. 187]:

1. Національні.
2. Спільні підприємства з іноземним капіталом (частка іноземного капіталу не може бути менше 20% статутного фонду).

Підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян інших країн, складають такий вид підприємств, як іноземні. Особливість цього виду підприємств є те, що, з одного боку, порядок їх створення і діяльності регулюється законодавством тільки тієї країни, резидентом якої вони є, а, з іншого, - умови їх реєстрації та діяльності регулюються законодавством України [12, с. 187].

Залежно від способу  утворення та формування статутного фонду в країні підприємства поділяються  на унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив. До унітарних підприємств належать державні, комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника [15, с. 186].

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більшою кількістю засновників за їх спільним рішенням, діє на основі об’єднання майна та підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більшої кількості осіб [15, с. 186].

Різноманітність форм власності привела до формування різних організаційних форм підприємств. Відповідно до форм організації підприємства виступають як партнерства, асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.

Партнерство, або товариство – форма організації підприємства, що базується на об’єднанні (пайовому, частковому) майна різних власників. Як правила, це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише за згоди більшості її членів. Дохід між членами товариства розподіляється пропорційно до паїв (після сплати податків і виділення засобів на нагромадження капіталу).

Товариства можуть виступати  юридичними і неюридичними особами. Основними ознака, що роблять підприємство юридичною особою, є [3, с. 370]:

1. Створення та реєстрація його згідно з законом.
2. Самостійна майнова відповідальність.
3. Участь від власного імені в господарському обороті.
4. Власний розрахунковий рахунок у банку.

Перевагами партнерства  є те, що його, як і одноосібну власність, нескладно організувати. Завдяки  більшої кількості власників  фінансові ресурси є більшими. Така фірма може збільшити масштаби виробництва. Вона може збільшувати продажі за рахунок виділення коштів на рекламу та знижувати ціну продукції за рахунок економії, обумовленої збільшенням масштабу виробництва [6, с. 316].