Предмет и задачи политической экономии

виробництві конкурентоспроможної продукції з урахуванням екологічної складової;

− вдосконалення державного регулювання екологічного підприємництва в регіонах .

   Підприємства «зеленого» бізнесу в перспективі можуть отримати значні конкурентні переваги, а саме:

− покращення ділової репутації та іміджу;

− підвищення інвестиційної  привабливості;

− підвищення мотивації  до впровадження інновацій;

− кращі, безпечніші умови  праці та проживання працівників;

− підвищення довіри з  боку споживачів, акціонерів;

− економія витрат виробництва, реалізації продукції, на надання послуг, переробку та утилізацію відходів;

− раціональне використання ресурсів та енергії;

− зменшення екологічних  ризиків;

− відсутність або  зниження розміру екологічних штрафів .

    Ефективна інвестиційна та інноваційна політика у природоохоронній галузі стане стимулом для

українського бізнесу  здійснювати екологічно орієнтовані  капіталовкладення і може активізувати розвиток екологічного ринку товарів і послуг . Необхідне створення ефективної системи, заснованої на стратегічно вигідній взаємодії природокористувачів, місцевої влади, населення і екологоорієнтованого бізнесу.

 

    Таким чином, конкурентоспроможність товарів на світовому ринку визначається не в останню чергу їх екологічними характеристиками, а також витратами на охорону навколишнього середовища. Природоохоронні технології в перспективі будуть представляти одну з основних засобів конкурентної боротьби.

    Екологічна орієнтація українського бізнесу повинна передбачати активізацію інвестицій у високотехнологічні галузі з метою вирішення природоохоронних завдань. Популяризація та розвиток «зеленого» підприємництва в державі сприятиме покращенню екологічного стану, вирішенню проблем раціонального природокористування та підвищення екологічного, матеріального і духовного добробуту громадян України.

 

 

 

Особливості розвитку і функціонування ринку енергетичних товарів

 

    При переході до ринкових відносин необхідне введення економічного механізму у сферу взаємодії «суспільство – природа».

    Дослідження ринку екологічних послуг дає змогу розробити основні підходи до формування нових та вдосконалення діючих економічних механізмів. Розвиток будь-якого ринку ґрунтується на сприянні створенню конкуренції на ньому, формуванні та розвитку інфраструктури.

   В умовах всезагальної конкуренції на світовому ринку розвиток і функціонування ринкової системи пред'являє все зростаючі вимоги до її відповідної ринкової інфраструктури.

   Високорозвинута, вдосконалена інфраструктура є умовою підвищення темпів економічного розвитку всього господарства країни.

З огляду на сучасний рівень формування і розвитку ринку екологічних  послуг, держава повинна приділяти значну увагу інфраструктурному забезпеченню цього нового ринку, але, як показує практика, вона більше декларує, ніж ефективно діє.

    Можна виділити наступні ієрархічні рівні створення екологічної інфраструктури: підприємство, регіональний, державний і міжнародний рівень. Рівень підприємства містить у собі спеціалізовані підрозділи (служби) з відтворення й охорони навколишнього природного середовища. Регіональний рівень включає спеціалізовані підприємства і служби екологічного спрямування в певному регіоні (місті, області). Державний рівень представляє об'єднання і служби для вирішення загальнодержавних екологічних проблем, а міжнародний – охоплює організаційно-економічні структури відповідно для вирішення глобальних (міждержавних) екологічних проблем.

    Розвиток екологічного ринку безпосередньо пов'язаний з розширенням інформаційного забезпечення підприємців, що мають одержувати необхідну їм повну інформацію. Підприємці повинні мати дані не тільки про якість і асортимент екологічних послуг, надання яких можливо в даний час по технічних і фінансових параметрах, але і про діючі нормативи і норми гранично допустимих викидів і т.д., державних програмах у сфері охорони навколишнього природного середовища, заходах суспільних природозахисних організацій.

    Розвиток конкуренції на ринку екологічних послуг та формування екологічної інформаційної системи пов'язаний із забезпеченням підприємців необхідною інформацією для ведення бізнесу, а тому така система стане відповідним суспільно-економічним бар'єром, компонентами якого будуть незалежність екологічної експертизи, суспільний рух із захисту природи, тимчасово вільні фінансові ресурси, що акумулюються на рахунках екологічних банків. Усі ці компоненти необхідні для системного підходу до проблеми формування конкурентного середовища на ринку екологічних послуг.

    Основна діяльність екологічної інвестиційної системи спрямована перш за все на реалізацію інженерних і технічних рішень, що сприяє зниження екологічної небезпеки досліджуваних товарів, послуг, проектів і діючих виробництв. Підприємства, діяльність яких іде в розріз з даною системою, повинні будуть нести великі матеріальні витрати внаслідок несприйняття громадськістю їхніх проектів через екологічні чинники. Таким чином, можна реалізувати принцип «забруднювач платить».

    У рамках екологічної інвестиційної системи можуть бути затверджені такі організації, як школа екологічного бізнесу, центр екологічного співробітництва й інші .

Підприємці, які бажають  упроваджувати нові ресурсозберігаючі  технології, використовувати передовий досвід організації господарської діяльності, що не завдає істотної шкоди навколишньому природному середовищу, можуть одержати додаткову екологічну освіту в школі екологічного бізнесу, де вони зможуть отримати знання про впровадження заходів щодо охорони довкілля, ознайомитись з досягненнями передових підприємств, а також з критеріями оцінки забруднення навколишнього середовища, і тим самим підвищать свій освітній рівень з реалізації екологоорієнтованих заходів і будуть більше уваги приділяти проблемі охорони довкілля.

    Настав час створити центр екологічного співробітництва, як неурядову структуру, що поєднує всіх виробників екологічних товарів і послуг. Основним завданням його було б проведення семінарів і обмін досвідом з розробки і реалізації певних екологічних програм.

    Екологічна інвестиційна система в процесі приноситиме прибуток, який буде спрямовано на надання пільгових кредитів, безпроцентних позик на підтримку і створення підприємницьких структур, що спеціалізуються в сфері екологічного бізнесу. Цьому сприятиме організація екологічного банку, що є важливою складовою інфраструктури ринку екологічних послуг.

Наявність коштів стимулюватиме  розвиток екологічного підприємництва і суспільної активності, що дасть змогу частково зрівноважити діяльність ресурсоспоживаючого й екологічно небезпечного бізнесу. Бурхливий розвиток підприємництва, підтримуваний законодавчо, організаційно і фінансово створить умови для появи нових суб’єктів малого і середнього бізнесу з різноманітною сферою діяльності, що, в свою чергу, може спричинити появу нових екологічних проблем некерованого забруднення навколишнього природного середовища.

    Державні природоохоронні структури не в змозі відстежити і гарантувати екологічну безпеку цих підприємств. Усе це вимагає створення системи регулювання з метою формування умов для екологічної безпеки і підприємництва.

    Гарантом екологічної безпеки є створення екологічного підприємництва, що пов'язане з діяльністю з виробництва і реалізації товарів, здійснення робіт і послуг, спрямованих на попередження шкоди довкіллю і здоров'ю населення, гарантування екологічної безпеки виробництва.

    Екологічна освіта в наш час повинна здійснюватись комплексно на суспільному і державному рівні. Вона має бути впроваджена і вдосконалена в дошкільних установах, школах, вищих навчальних закладах, центрах позашкільного виховання, літніх екологічних таборах, еколого-просвітницьких центрах, бібліотеках, центрах екологічної перепідготовки кадрів і сприяти об'єднанню всіх зусиль для вирішенням екологічних проблем.

    Отже, інфраструктура ринку екологічних послуг повинна включати наступні складові елементи (рис. 1).

 

Інфраструктура ринку          екологічних послуг

Фірми, що надають екологічні послуги

Страхові     компанії

Інвестиційні компанії

 

Навчальні заклади

Екологічні фонди

Екологічні банки

 

Інформаційні центри

Громадські організації

 

 

   Характер еколого-економічних відносин у народному господарстві країни визначається проведенням будь-яких економічних реформ (податкової, житлово-комунальної й ін.), а також такими механізмами, як приватизація, демонополізація, що впливають в остаточному підсумку на екологічну ситуацію, що склалася. Тому розвиток ринку екологічних послуг можливий на основі формування економічних механізмів, орієнтованих на використання економічних важелів і стимулів, а також урахування інтересів споживачів та населення в цілому.

    В основі існуючого організаційно-економічного механізму в Україні лежать наступні ознаки: фактично монопольне положення підприємств, що надають екологічні послуги; нормативний метод ціноутворення на послуги; залежне і безправне положення підприємств, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані споживати визначені види екологічних послуг; неефективна система управління екологічною діяльністю муніципальних утворень.

    У результаті більшість підприємств не зацікавлені у проведенні природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, і значна частина виробництв наносить навколишньому природному середовищу величезний збиток.

    Організовувати еколого-економічні відносини для збереження довкілля необхідно таким чином, щоб усі суб’єкти (і підприємства, і держава, і населення) були зацікавлені в проведенні природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, чітко усвідомлювали наслідки своїх дій і несли повну економічну відповідальність за них.

    Досить ефективним буде механізм управління природними ресурсами, що базується на визначенні еколого-економічного ефекту на місцевому, регіональному, національному, глобальному рівнях, при якому враховується цінність певного природного ресурсу в певний період часу і його цінність в майбутньому. Отже, з підвищенням зацікавленості суб'єктів у збереженні навколишнього природного середовища зростає також потреба у споживанні різних екологічних послуг, що можуть бути надані цим суб’єктам.

   У багатьох розвинених країнах світу подібні механізми розробляються і впроваджуються в практику господарювання, причому процес вирішення екологічних проблем протікає за законами планової економіки, коли на першому етапі визначають відповідні цілі, завдання, у результаті вирішення яких буде досягнуто еколого-економічний ефект; на другому етапі складають і обґрунтовують відповідні плани, програми і розробляють директиви, що підлягають подальшому обов'язковому виконанню. Очевидно, досягнення еколого-економічних ефектів таким способом вимагає відповідного кадрового забезпечення, а також веде до значних фінансових і тимчасових витрат. Як зазначають у США, неефективно управляються і несуть істотні економічні втрати в основному ті галузі, що перебувають під контролем держави (аеродроми, автостради, національні ліси, багато муніципальних послуг).

 

  Висновки з проведеного дослідження.

    З огляду на комплексність екологічних проблем і вплив

природоохоронної політики на соціальну й економічну діяльність, необхідно створити такі умови, за яких суб’єкти підприємницької діяльності будуть приймати рішення, обумовлені як природоохоронні.

    Використання економічних інструментів сприятиме збільшенню попиту на екологічні послуги, що створить основу для розвитку ринку цих послуг.

   Таким чином, використання економічних механізмів, у свою чергу, стимулюватиме розвиток ринку екологічних послуг, оскільки від ступеня екологізації економіки безпосередньо залежать обсяги споживаних екологічних послуг, їх якість і асортимент.

 

Екологічні  інновації-шлях розвитку ринку екологічно чистих  товарів(ЕЧТ)

 

    Важливим фактором розвитку ринку ЕЧТ(екологічно чистих  товарів) є вивчення взаємодії його окремих сторін, диференціація проблем формування й розвитку, поглиблення інструментів аналізу й перехід до новітніх форм вивчення результатів вищезгаданої взаємодії.

    Використанням екологічного маркетингу (і, як наслідок, посилення темпів

формування ринку екологічно чистих товарів) є орієнтація як на інтереси покупців, так і на критерії прибутковості бізнесу. Ідея екологічного маркетингу відповідає сучасним уявленням про так званий трикутник стійкого розвитку, що має бути не тільки екологічно безпечним (інституціональний рівень) й економічно ефективним

(мікрорівень), але й  соціально справедливим (соціальний  рівень). Перспективність робіт у даному напрямку повинна оцінюватися з урахуванням оцінки ефекту синергії в системі стратегічного розвитку виробничих систем.

    Технологічні й організаційні принципи, які лежать в основі концепції екологічної ефективності, можуть бути віднесені до поступових екологічних інновацій. Вони дозволяють переорієнтуватися із застарілих очисних технологій на нове покоління технологій, спрямоване на якомога більш повне й комплексне використання природно- сировинних ресурсів і мінімізацію внаслідок цього потенційних виробничих відходів.

   Дослідження показують, що підвищення ефективності використання природних ресурсів дозволяє, скоротивши їхній видаток на «вході» виробництва в 2 рази, збільшити рівень задоволення потреб населення також у 2 рази. Цей висновок одержав назву «фактор 4» .

   Втрати від суперечливості процесу оцінки конкурентних переваг підприємств, оцінки конкурентоспроможності товарів після модифікацій змушені мінімізувати виробники як ініціатори процесу поступових екологічних інновацій.

    Перелік ключових факторів конкурентного успіху, які необхідно виявити й