Предмет и задачи политической экономии

закріпити, при розробленні  стратегії екологічного маркетингу, орієнтованого на довгострокову прибутковість, має такий вигляд: призначення організації, її погляди, основні цінності й надії; ставлення організації до охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження й екологічної безпеки; загальні природоохоронні цілі організації; урахування вимог зацікавлених сторін і встановлення з ними зв’язку; прихильність до принципів запобігання забрудненню навколишнього середовища; мінімізація негативних екологічних впливів продукції, слідування концепції постійних поліпшень; зобов’язання з дотримання екологічних стандартів, законів, регламентів; зобов’язання з проведення аудиторських перевірок і оцінки результативності екологічних дій; зобов’язання щодо взаємодії з місцевою владою, урахування місцевих, регіональних умов; зобов’язання із забезпечення безпечних для здоров’я умов праці; зобов’язання з навчання персоналу й торговельних партнерів; зобов’язання з енергозбереження, відходів, землекористування, економії водних ресурсів тощо.

    Для забезпечення безперервності процесу поліпшення екологічної діяльності система екологічного маркетингу передбачає наявність зворотного зв’язку: після впровадження високопріоритетних для підприємства заходів необхідно повернутися на стадію оцінки проектів і розглянути нові можливості для реалізації на основі оцінки споживчих переваг, можливості росту доданої цінності товару й торговельної марки .

    Економічний аналіз діяльності суб’єктів ринку ЕЧТ на регіональному рівні показує: низький рівень взаємодії підприємницьких структур на ринках ЕЧТ, що створює труднощі в забезпеченні конкурентоспроможності товару підвищеного рівня екологічної чистоти безпеки й енергозбереження; залежність економічної діяльності підприємницьких структур від регіональної політики й факторів інноваційної політики, виробничої спрямованості, а також кадрового забезпечення; значно більш високий рівень ризику пов’язаний зі станом економіки, низьким платоспроможним попитом на ЕЧТ, недостатнім інфраструктурним та інформаційним забезпеченням; обмеженими масштабами виробничо-збутового й іншого видів діяльності, що створює додаткові труднощі в стратегічному розвитку підприємницьких структур-суб’єктів ринку ЕЧТ; недостатньо високий рівень мобільності, динамічності й ініціативності знижує ефективність виробничо-збутової діяльності на ринку ЕЧТ; орієнтація діяльності підприємницьких структур у регіонах на відносно короткочасні економічні результати й переваги в конкуренції короткострокового типу.

    У господарському механізмі підприємства досягнення паритету між бізнес-інтересами й екологічними потребами суспільства реалізується на основі системи екологічного управління й екологічного маркетингу (зокрема, маркетингу екологічних інновацій).

   Забезпечити його можна через виробництво й просування на ринку екологічних інновацій. Однак вітчизняна практика показує , що при низькій інноваційній активності підприємств частка екологічних інновацій дуже незначна. Це пояснюється, зокрема, недосконалістю механізмів стимулювання екологічно орієнтованої інноваційної діяльності й екологічного споживання, високим комерційним ризиком.

    Екологічний фактор у конкурентному розвитку підприємств набуває все більшого значення й одержує фінансову результативність і підтримку. У зв’язку з цим розглядаються питання оцінки базового потенціалу для впровадження екологічних інновацій, практики ухвалення рішень у системі екологічного маркетингу, а також проблеми управління конкурентними перевагами продукту з властивостями екологічної чистоти.

    Для забезпечення стійкого розвитку, безумовно, важливого значення набуває впровадження екологічних інновацій, під якими розуміються нові продукти, нові технології, нові способи організації виробництва, що забезпечують охорону навколишнього середовища. Ідеться про впровадження системи екологічного менеджменту, екологічного маркетингу, екотехнологій, що дозволяють забезпечити взаємодію між економічним розвитком і захистом навколишнього середовища на рівні фірми.

   До екологічних інновацій можна віднести такі процеси:

- розроблення, створення і впровадження нових технологічних процесів і циклів розроблення й погодженого розвитку всіх функціональних ланок з добутку ресурсів, їхнього перероблення, використання відходів і відтворення цих ресурсів;

- розроблення й використання ресурсозберігаючої техніки, розроблення і

впровадження маловідходних і  безвідходних технологій, що забезпечують комплексне освоєння природних ресурсів, розроблення біотехнології;

- освоєння нових територій, а також розширення тих, що діють, з урахуванням екологічної безпеки населення і виробництва;

- розроблення і випуск нових екологічно чистих продуктів і створення

потужностей для їх виробництва, розроблення  варіантів використання нових і поновлюваних джерел енергії;

- впровадження нових організаційних форм, включаючи удосконалення

організаційно-територіальної структури  потенційно небезпечних виробництв, з метою зниження їх екологічної небезпеки;

- формування нового мислення у розробників інновацій з точки зору необхідності

їх екологізації шляхом впровадження обов’язкової екологічної освіти.

   Виробники екологічних інновацій при оцінці їхніх шансів на ринковий успіх мають враховувати вплив факторів екологічного тиску й екологічного втягування. Зокрема, такі, як законодавчі обмеження, вимоги національних і міжнародних стандартів, ефективність витрат, екологічно орієнтовані акції громадськості, екологічна поінформованість суспільства тощо.

   Однак існують радикальні екологічні інновації, які не мають прямих аналогів. Для цього типу інновацій рекомендується при аналізі попиту й оцінці ринкових перспектив ураховувати такі фактори: критичний рівень споживчого капіталу, критичну придатність товару, критичний мінімальний рівень доходу, критичний рівень ризику, критичну кількість вільного часу в споживача. Швидкість подолання цих бар’єрів впливає на час, який необхідний для впровадження екологічної інновації на ринок, початку формування попиту й зростання продажу.

   Необхідно відмітити, що існують труднощі, які виникають на етапі розроблення екологічних інновацій. Вони полягають у тому, що:

- складно визначити навантаження, які чинять виробництво та продукція на

довкілля;

- навряд чи можна передбачити рамкові умови майбутньої утилізації відходів;

- зростаюча складність продуктів і способів виробництва утруднює утилізацію відходів;

- мають місце зростання кількості інновацій і скорочення часу їх впровадження; термін служби продукту зменшується, що суперечить екологічним цілям, тобто цілям тривалого терміну використання, ресурсозбереження і екологічно прийнятної утилізації відходів.

  

Висновки  з дослідження.

 

Таким чином, одним із найбільш прийнятних шляхів розв’язання протиріч між економічним зростанням і збереженням стану навколишнього середовища слід вважати орієнтацію на інноваційний екологічно збалансований розвиток ринку ЕЧТ шляхом переходу на нові принципи управління ефективністю, використовуючи маркетингові орієнтири прийняття стратегічних рішень.

   Інструменти маркетингового аналізу ринку здатні виявити та подолати ключові ризики екологічних інновацій

 

 Загальний  висновок теми 1

 

Сучасне суспільство  має доступ до високих передовим  технологіям і може забезпечити  харчування, одяг , житло , медичний догляд всім жителям планети ; оновлення системи освіти , а також розробки необмеженої кількості поновлюваних , що не забруднюють навколишнє середовище джерел енергії створять сприятливі умови для ефективного розвитку соціальної моделі нового типу , де гроші як вид розрахунку просто не будуть мати сенс , кожен зможе користуватися дуже високим рівнем життя з усіма зручностями високотехнологічного суспільства.

 

Одне з найважливіших  і найскладніши завдань, що стоїть у сфері управління екологоорієнтованим розвитком підприємства, – це створення системи адекватних економічних механізмів та інструментів, які б давали можливість перевести повний для національної економіки ефект у вигідні для кожного суб’єкта господарювання чинники, що забезпечували б йому необхідну мотиваційну основу.

 

                                   Розділ 2

 

1. Екологічна підготовка виробництва

2. Екологічні витрати виробництва  шляхи їх скорочення, та управління ними.

     

Екологічні витрати  – одне з функціональних понять економічної екології, яке науково обґрунтовує загальноприйнятий у світовій практиці принцип сталого розвитку економічної та екологічної систем.

      Екологічні витрати складаються з власне витрат і збитків, що мають місце в галузі природокористування.

      До екологічних витрат матеріального виробництва і невиробничої сфери відносять безпосередні витрат на охорону природи, очищення повітряного та водного басейнів, земель та інших компонентів природного середовища, витрати на своєчасне відтворення якості порушеного деструктивними змінами природного середовища, збитки, пов'язані з незворотними негативними змінами в природному середовищі, кількості та якості природних ресурсів, збитки, пов'язані з необхідністю резервування для природоохоронних цілей об'єктів природи, які могли б експлуатуватися і давати реальний економічний ефект, додаткові витрати на освоєння природних ресурсів у дедалі гірших умовах і ресурсів, віддалених від центрів безпосереднього споживання, зростаючі витрати на переробку вторинних і низькоякісних сировинних ресурсів (відходів) на товарну продукцію для економи кондиційної сировини, витрати на розширене відтворення відновних природних ресурсів, а також на пошук і створення замінників використаних невідновних ресурсів, загальні витрати на фундаментальні й прикладні науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи в галузі охорони природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, формальної та неформальної екологічної освіти і виховання.

    

1. Екологічна підготовка виробництва :

      Актуальність  проблем охорони навколишнього  середовища з кожним десятиріччям  підвищується. Продукція, що виготовляється, а також сама виробнича система  будь-якого рівня є потенційним  джерелом забруднення довкілля. Останнім часом дедалі більше зростає значення показників екологічності під час сертифікації та оцінювання конкурентоспроможності продукції та підприємств на всіх стадіях їх життєвого циклу. Ці обставини зумовили виокремлення зі стадій конструкторської та технологічної підготовки виробництва функцій екологічної експертизи нових виробів та технологій, а також виробничих процесів, що відбуваються на підприємстві.

      Екологічна  підготовка виробництва передбачає  здійснення техніко-технологічних  та організаційно-економічних заходів з метою відвернення, зменшення чи усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище й здоров’я людей об’єктів, що проектуються, в процесі їх експлуатації та самого виробництва.

      Впливи  на навколишнє середовище можна  класифікувати за такими критеріями: часом впливу — тимчасові та постійні (протягом життєвого циклу виробу); можливістю усунення — виправні та невиправні; способом впливу — безпосередній та опосередкований; охоплення території — локальні та широко розповсюджені; походженням — первинні та вторинні; можливістю акумулювання наслідків — накопичувальні та ненакопичувальні.

      Основними завданнями  екологічної підготовки виробництва  є: упровадження та вдосконалення  системи екологічного менеджменту  підприємства, здійснення експертизи  параметрів нових виробів на всіх стадіях життєвого циклу та технологічних процесів їх виготовлення; проведення екологічного моніторингу виробництва; організація екологічної підготовки персоналу та підвищення його відповідальності щодо дотримання вимог стандартів.

      Відповідальність за екологічну підготовку виробництва та поточний контроль за станом довкілля, виробничих процесів, обладнання, їх відповідність вимогам охорони навколишнього середовища несе відповідна служба, яка створюється на підприємстві, у тому числі підрозділи, що за своїми функціями зобов’язані здійснювати всі передбачені екологічні заходи та виконувати вимоги нормативних документів.

      Екологічна  підготовка виробництва може проходити як під внутрішнім, так і під незалежним контролем з метою збільшення впевненості в дотриманні екологічних вимог стандартів, дієвості системи контролю та оцінки результатів виготовлення й експлуатації аналогічних за функціями існуючих виробів, що необхідно для поліпшення планування та розроблення майбутніх нових виробів.

      Для  організації та здійснення конкретних  заходів з екологічної підготовки  виробництва використовується типізація  впливів нової продукції на  довкілля. Оцінка впливу базується на чинному законодавстві, діючих стандартах як країни виробника, так і країн, де буде використовуватися продукція.

      Нормативною  базою екологічної підготовки  виробництва є: природоохоронні  норми і правила проектування  та будівництва; норми і правила охорони тваринного та рослинного світу; сучасні та очікувані параметри фізичних, біологічних та соціально-екологічних умов, що безпосередньо пов’язані з новою продукцією та технологією; проектний опис супроводження процесу її освоєння, виготовлення та експлуатації виробів (використання технологій) з точки зору екологічних аспектів впливу на середовище (транспортування, водопостачання, зберігання сировини, допоміжних матеріалів та продукції тощо).

      Екологічний  менеджмент. На конференції ООН  з питань охорони навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) визнано, що «екологічний менеджмент слід віднести до ключової домінанти стійкого розвитку і одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва».