Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств

Зміст

Розділ 1. Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин.

1.1. Показники  доходів домогосподарств.

1.2. Показники  витрат домогосподарств.

1.3. Місце  домогосподарства в обігу товарів,  ресурсів і доходу.

Розділ 2. Аналіз стану соціально-економічного становища домогосподарств в Україні (2000-2012 рр.)

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств.

Висновки.

Список  використаної літератури.

 

 

Вступ

Упродовж останніх десяти років після здобуття незалежності й початку ринкових реформ економічна ситуація в Україні радикально змінилася. Ці зміни відчуваються не лише на макроекономічному рівні, у масштабі всієї країни, а й на мікроекономічному рівні, в окремих домогосподарствах. Не піддаючи сумніву важливість аналізу динаміки макропоказників, я вважаю, втім, що про справжній успіх економічних і політичних реформ можна говорити лише тоді, коли позитивні зміни є відчутними на рівні окремої сім'ї, на рівні окремого домогосподарства.

У роботі розглянуто сприйняття (оцінки) людьми економічних  перетворень і змін, чинники, що впливають на такі оцінки, а також реакція (передусім — на рівні сім'ї) на такі зміни; а також проблеми сучасної сім’ї в ході становлення та розвитку економіки України. Дослідити ці проблеми, – і є головне завдання роботи.

Актуальність  теми. Оскільки більшість людей в Україні не бачать для себе можливості впливати на події, що відбуваються (наявних демократичних механізмів впливу людей на політику місцевої й центральної влади або недостатньо, або люди поки не навчилися ними користуватися), тому я вважаю цю тему дуже актуальною в умовах розвитку економіки України.

Мета  роботи: навести основні проблеми сучасної сім’ї в економіці України, проаналізувати їх стан та шляхи розв’язання. У роботі було використано матеріали наукових досліджень та статей.

 

 

Розділ 1. Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин.

1.1. Показники  доходів домогосподарств.

Ринкові відносини - це відносини щодо купівлі-продажу  між такими носіями цих відносин, як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).

Центральне  місце в цих відносинах належить домогосподарствам (домашнім господарствам). Домашнє господарство — це економічно відокремлена група населення, яка самостійно, власними зусиллями отримує доход і самостійно здійснює витрати. Вона фактично збігається з сім'єю, якій притаманні зазначені риси. Наприклад, якщо дві чи три сім'ї, батьки, сини, внуки проживають разом і ведуть домашнє господарство не відокремлено, а спільно, то вони становитимуть одне домогосподарство. Якщо ж ці дві, три сім'ї розділились на окремі суб'єкти, що господарюють у домашніх умовах, то це вже буде відповідно два чи три домогосподарства.

Економіка працює завдяки домогосподарствам і  заради домогосподарств. Останні виступають основними споживачами кінцевої продукції, саме для них виготовляються предмети споживання, які задовольняють потреби людини. Отже, домогосподарство — основні покупці на ринку. Водночас вони і продавці на ринку, однак продавці не готової продукції, а ресурсів, з яких виготовляються товари і послуги. Тобто домашнє господарство - це первинний елемент економіки, що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, виконуючи такі функції: забезпечення економіки факторами виробництва; використання зароблених при цьому коштів для поточного споживання товарів послуг і заощаджень з метою задоволення своїх потреб [22, c. 107-110].

В Україні, якщо вважати складом сім'ї три особи, налічується близько 16 млн. домогосподарств.

Не слід плутати  термін «домогосподарство» з терміном «сім'я». Термін «домогосподарство» більш чітко прив'язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). У ринковій економіці вони виконують дві основні економічні функції: основного постачальника економічних ресурсів і основної витратної групи в національному господарстві.

В економічній  системі суспільства домогосподарства безумовно виступають у ролі отримувачів доходів. Важливо проаналізувати такі основні джерела доходів домогосподарств, як заробітна плата, відсотки на вкладений капітал, доходи від інвестиційних товарів, дивіденди, отримання плати за кредит, доходи від ведення особистого підсобного господарства тощо. Для систематизації основних джерел доходів в економічній літературі використовуються дві основні класифікації розподілу доходів домогосподарств. Це — функціональний розподіл доходів і особистий розподіл доходів.

Вивчаючи розподіл доходів, важливо звернути увагу  на причину такого явища ринкової економіки, як нерівномірність розподілу  доходів. Необхідно проаналізувати сутність категорій прожитковий  мінімум, оптимальний споживчий  бюджет, мінімальний споживчий бюджет, трансфертні платежі[16, c. 31-33].

Отримавши доходи, кожне домогосподарство їх витрачає. Тому аналізуючи доходи господарюючих  одиниць, не можна обійти увагою витрати  домогосподарств. Отриманий дохід  витрачається у двох основних напрямах, з метою задоволення таких цілей: споживання і заощадження. Студенту важливо опрацювати сутність зазначених категорій, розглянути структури споживання і заощадження.

Закономірності  поведінки господарюючих суб'єктів  на ринку допомагає зрозуміти  аналіз таких понять: ефект доходу, ефект заміщення, закон спадної граничної корисності, правило максимізації корисності, бюджетні лінії, криві байдужості.

З'ясувавши сутність категорії «домогосподарство», джерела  доходів господарюючих суб'єктів  та напрями їх витрат, важливо визначити місце домогосподарств в економічній системі суспільства. У першу чергу — це важіль встановлення економічної рівноваги. У даному разі слід проаналізувати рівність інвестицій і заощаджень, сукупних витрат і вартості виробленого продукту, попиту і пропонування. Домогосподарства також мають надзвичайно важливе значення в економіці суспільства, оскільки вони разом узяті формують сукупний попит, який зорієнтовує всю ринкову систему в цілому. Безумовно, роль домогосподарств у державі визначається їх статусом постачальників ресурсів, а саме: робочої сили, капіталу, грошей, готових товарів, призначених для задоволення потреб особистих і суспільних.

Сьогодні інтерес  до вивчення діяльності домогосподарств зростає, оскільки постійно з року в рік посилюється їх значення в економіці. В Україні, наприклад, значно збільшилась їх частка у валовому внутрішньому продукті [12, c. 7-9].

Цікаво було б, вивчаючи дану тему, розглянути статистичні  дані, які б допомогли зробити  висновок про джерела доходів  громадян України, про їх диференціацію, та дістати уявлення про державне регулювання цього значного сектору економіки.

В економічній  теорії вважається, що основними власниками ресурсів (капіталу, землі, праці та підприємницької здатності) є домогосподарства. Насамперед, вони - власники ресурсу праця, тобто робочої сили. Адже всі працездатного віку члени сім'ї мають здатність до праці і можуть її використовувати в процесі виробництва (господарській діяльності). У розвинутих ринкових відносинах, коли широкого розмаху набуває приватна власність, домогосподарства (члени сім'ї) є власниками й інших ресурсів: капіталу, землі тощо. В Україні, у процесі роздержавлення та приватизації породжуються домогосподарства — власники фірм, землі, техніки, обладнання тощо. Домогосподарства, як власники ресурсів, виносять їх на ринок, продають тим, хто в майбутньому їх використовує в господарській діяльності, а взамін одержують відповідну плату, або доход. Доход, одержаний тими, хто на ринок поставляє робочу силу, називають заробітною платою. Доход, одержаний від надання матеріальних ресурсів — сировини і капітального обладнання, називають рентним доходом, або доходом у вигляді процентів. Доход, одержаний від реалізації підприємницької здатності, називають прибутком [3, c. 126].

Як зазначено  вище, доходи домогосподарства одержують від реалізації на ринку основних ресурсів —праця, капітал, земля та підприємницька здатність.

Існують два  підходи до цієї проблеми:

1.  Функціональний, який вказує на спосіб, за допомогою якого грошовий доход домогосподарств ділиться на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тут сукупний доход розподіляється відповідно до функції, яку вказує одержувач доходу. Заробітна плата виплачується за працю (найманим працівникам), рента і процент за ресурси, що перебувають у власності і передаються в тимчасове користування. У США доходи за функціональною ознакою розподіляються приблизно таким чином:

Заробітна плата - 73%

Доходи власників - 8%

Прибуток корпорацій - 8%

Процент - 10%

Рента - 1 %

Усього - 100%

Як бачимо, найважливішим  джерелом доходів домогосподарств є заробітна плата, що виплачується робітникам і службовцям підприємствами і організаціями, в яких вони працюють.

2.  Особистий підхід — спосіб, згідно з яким сукупний доход суспільства розподіляється між окремими домогосподарствами. В теорії і практиці розподіл доходу оцінюється у такий спосіб: усі домогосподарства (сім'ї) розподіляють на п'ять рівних за чисельністю груп: питома вага кожної з груп становить 20%. Групи такі: найбідніша, далі йдуть заможніші ідо п'ятої групи потрапляють найбагатші. В США найбідніша група одержує близько 4,6% доходів, за ними йдуть друга, третя та четверта групи, які одержують відповідно 10,8% 16,9% та 24,1%. А найбагатші (п'ята група) отримують 43,7% усіх доходів у суспільстві [32, c. 6].

Для оцінки цього явища використовують так звану криву Лоренца. Якби всі групи займали відповідно до чисельності частку доходів, то була б рівність і крива Лоренца виглядала б як бісектриса. Однак на 20% найбідніших сімей припадає лише 4,6% доходів суспільства, на 40% сімей - 4,6% + 10,8% = 15,4%, на 60% населення - 15,4% + 16,9% = 32,3%, на 80% - відповідно 32,3%+ 24,1% = 56,4%. І звичайно на 100% сімей - 100% доходів: 56,4% + 43,7% = 100% (приблизно).

Проблеми рівності і не рівності в розподілі доходів  серед домогосподарств (населення) детально розглядатимуться у наступних темах курсу. Тут же слід зауважити, що доходи домогосподарства одержують не лише від продажу виробничих ресурсів, а й у вигляді соціальних трансфертів – пенсій, соціальних допомог тощо, а також доходів від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності та інших.

Останнє, звичайно, стосується насамперед колишніх постсоціалістичних країн, у тому числі й України.

   Про не рівномірність доходу від реалізації ресурсу праця в Україні свідчать дані щодо рівня заробітної плати в різних галузях економіки. Зокрема у листопаді 2000 року найбільшу номінальну заробітну плату в 694 грн одержували працівники авіаційного транспорту, трохи нижчу 638 грн працівники морського транспорту та 624 грн – працівники банківських установ, тоді як  найменша заробітна плата була у працівників культури – 127 грн, соціального забезпечення – 128 грн, охорони здоров’я – 143 грн, освіти 166 грн.

Оплата в  найбільш оплачуваних галузях перевищувала середньо республіканський рівень (258 грн) у 2,69 – 2,42 рази, оплата в найменш оплачуваних  галузях становила лише  49,3% - 55,8%. Таким чином, різниця між найвищою і найнижчою оплатою праці становила більше ніж п’ять разів.[33,c. 68-64]

Доходи домогосподарств  характеризуються такими основними показниками:

• грошові доходи домогосподарства, які складаються з суми грошових та натуральних (в грошовій оцінці) надходжень, одержаних домогосподарством як на регулярній основі, так і разово у вигляді оплати праці, дохід від підприємницької  і самостійної трудової діяльності, доходів від власності, надходжень від продажу нерухомості, майна, продукції особистого підсобного господарства, худоби, продуктів,  отриманих в порядку самозаготівель, а також соціальних допомог, пенсій, стипендій, грошових допомог, інших грошових доходів;
• загальні доходи домогосподарства включають грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства або в порядку самозаготівлі (за винятком матеріальних затрат на її виробництво), вартість подарованих домогосподарству продуктів харчування, суму пільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива, а також – суму пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту та зв’язку;
• сукупні ресурси домогосподарства, які складаються із загальних доходів, використаних заощаджень, приросту позик, кредитів, взятих домогосподарством, а також - повернених домогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отримані у відповідному періоді, незалежно від джерел їх надходження [35, c. 386].

 

1.2. Показники  витрат домогосподарств.

Домогосподарства  виступають як основні витрачальники  доходів. Частина доходів домогосподарств надходить державі у вигляді індивідуальних податків (податків із доходів громадян), а залишок розподіляється на особисте споживання та особисте нагромадження. У США особисті податки становлять біля 15%, видатки на особисте споживання - 82% і особисте нагромадження — 3—4% всіх доходів домогосподарств.