Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств

Розподіл населення  України за рівнем середньодушових  місячних сукупних витрат свідчить про  зменшення в порівнянні з І  півріччям 2005р. частки населення у  групах з низькими сукупними витратами (до 420 грн. у місяць) і збільшення – в усіх інших групах (додаток 1). Частка населення із середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму зменшилася на 6,4 в.п. і склала 53,6%.

Зростання доходів  населення, яке відбулося за рахунок  збільшення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та окремих видів соціальних допомог, відповідно вплинуло на збільшення середньомісячних сукупних витрат домогосподарств, але не сприяло скороченню диференціації населення за рівнем добробуту (додаток 2).

Співвідношення сукупних витрат 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило 7,6 раза (у І півріччі 2005р. – 7,3 раза). Співвідношення мінімального рівня сукупних витрат серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого не змінилося і становило 3,9 раза. Найбільш заможні 20% населення, як і у відповідному періоді 2005 року, робили 40% усіх сукупних витрат.

Серед усіх сукупних витрат домогосподарств 91% становили  споживчі витрати (у січні – червні 2005р. – 92%).

Найбільш вагомою статтею (майже три п’ятих) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). В порівнянні з I півріччям 2005р. частка цих витрат зменшилася на 2,6 в.п. і становила 57% (додаток 3).

На купівлю  непродовольчих товарів та оплату послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направляли 31% усіх витрат (на 1,8 в.п. більше, ніж у січні – червні 2005р.).

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили 1,7% та 1,0% сукупних витрат домогосподарств, що відповідно на 0,1 в.п нижче, ніж у І півріччі 2005р.

Частка неспоживчих  сукупних витрат склала 9% усіх витрат домогосподарств і зросла на 1 в.п.

Випереджаюче  зростання у січні – червні 2006р. у порівнянні з відповідним періодом 2005р. реальних наявних доходів населення порівняно зі споживчими цінами на продовольчі товари (відповідно 120,5% проти 107,9%) сприяло підвищенню споживчих можливостей населення у забезпеченні належного рівня харчування. Відбулося деяке покращання структури харчування населення: збільшилося споживання в домогосподарствах риби і рибопродуктів на 6%, яєць, м’яса та м’ясопродуктів – на 5% кожного, фруктів, ягід, горіхів та винограду, молока і молочних продуктів – на 3% кожного. Одночасно скоротилося споживання цукру, картоплі, олії та інших рослинних жирів, хліба і хлібних продуктів та овочів і баштанних – на 16–3%.

Основним джерелом надходжень ресурсів у домогосподарство залишилася оплата праці, частка якої збільшилася на 2 в.п. і становила  майже половину усіх сукупних ресурсів.

Пенсії, стипендії  та соціальні допомоги (включаючи  готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили понад чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – десяту частину. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) склала 6%. Залишалася низькою частка доходів від підприємницької діяльності та само зайнятості – 4%.

Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств.

Майже три п’ятих сукупних ресурсів міських домогосподарств  становили доходи від зайнятості (їх частка в порівнянні з I півріччям 2005 року збільшилася на 1 в.п.), 24% –  пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, 3% – доходи від особистого підсобного господарства (залишилися відповідно на рівні січня – червня минулого року).

У формуванні структури  ресурсів сільських домогосподарств  відбулися подальші позитивні структурні зрушення: частка доходів від зайнятості збільшилася на 3,4 в.п. і склала третину сукупних ресурсів. Суттєвим джерелом надходжень продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких зменшилась на 1,4 в.п. і склала 28%. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель у цій групі домогосподарств зменшилася на 2 в.п. і склала 27%.

У домогосподарствах  з дітьми три п’ятих сукупних ресурсів формували, як і в І півріччі минулого року, доходи від зайнятості, майже шосту частину – пенсії, стипендії, соціальні допомоги, частка яких зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 0,6 в.п. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель зменшилась на 1,1 в.п. і склала 11%.

В домогосподарствах  без дітей 44% ресурсів складали доходи від зайнятості (у січні – червні 2005р. – 42%), пенсії, стипендії, соціальні допомоги – 35% (36%), доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 9% (10%).

У структурі  сукупних ресурсів найменш забезпечених домогосподарств першого дециля та домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму частки надходжень від пенсій, стипендій, соціальних допомог, наданих готівкою, вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель, були більшими, ніж в структурі заможних домогосподарств останнього дециля (додаток 2).

Як і раніше, залишається гострим питання  низької адресності окремих видів допомог з точки зору підтримки найбільш нужденних верств населення.

Частка пільг  та субсидій на оплату житла, комунальних  продуктів (готівкою та безготівкових) у сукупних ресурсах домогосподарств  з середньодушовими сукупними витратами  у місяць нижче прожиткового мінімуму склала 0,5%, першого та останнього децилів – по 0,4%. Однак, суми цих пільг та субсидій, отриманих в середньому одним домогосподарством з витратами нижче прожиткового мінімуму та найменш забезпечених домогосподарств першого дециля, були відповідно в 1,4 та в 2,1 раза нижче, ніж в групі заможного населення.

Пільги на оплату послуг транспорту, зв’язку, санаторно-курортних  путівок, на купівлю ліків, лікування, зубопротезування становили у сукупних ресурсах домогосподарств з середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму 0,4%, першого дециля – 0,1%, а серед найбільш заможних домогосподарств останнього дециля – 1,1%. Вартість цих пільг, отриманих одним заможним домогосподарством, перевищувала відповідні показники серед домогосподарств з середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму та найменш забезпечених домогосподарств першого дециля відповідно в 6,1 та 15,6 раза.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств.

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства.

Сьогодні інтерес  до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сільськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх господарств у економічному розвитку все більше зростає. Цим і визначається актуальність даної проблеми. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домашні господарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

Для вивчення теми важливе значення має з'ясування суті поняття «домогосподарство». У  вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна. Така ситуація склалась невипадково. Адже в різних культурах практично не існує єдиного поняття, яке б визначало термін «домогосподарство». Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного з'ясування суті категорії «домогосподарство» найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як «особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя», тобто об'єднаних спільним веденням господарства. Поняття «домогосподарство» ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям «сім'я» [13, c. 214-215].

Домогосподарству  як одному з суб'єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин. В Україні з розвитком ринкових відносин домогосподарство опинилося в нових умовах функціонування.

По-перше, задоволення  потреб домогосподарства у матеріальних та нематеріальних благах виступає природною  метою виробництва. Попит домогосподарств  є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на кінцеві блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання. По-третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни.  Можна констатувати, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Отже, домогосподарство - це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Проте з погляду мікроекономічного рівня господарювання провідною виступає, безумовно, функція споживання [18, c. 336-337].

Для того щоб  проаналізувати, як домогосподарство здійснює цю функцію, економічна наука вдається до ряду абстракцій, що дають можливість вивчити поведінку об'єкта аналізу в чистому вигляді. По-перше, вважається, що домогосподарство виступає єдиним економічним суб'єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле; тобто не береться до уваги його внутрішня структура, воно ототожнюється з поняттям "індивід". По-друге, допускається, що домогосподарство отримує доходи за рахунок продажу факторів виробництва, точніше, їхніх послуг, за використання або перерозподіл між членами суспільства і витрачає їх повністю на споживання, не роблячи заощаджень. По-третє, вважається, що воно може споживати всі споживчі блага, які виробляються на цей момент виробничим сектором, і ці блага вважаються при цьому безкінечно подільними;наявна повна інформація про споживчі властивості благ. По-четверте, не беруться до уваги такі дії домогосподарства, які можуть вплинути на його поточне споживання, а саме: збільшення або зменшення майна, взяття кредиту, вкладання частини доходів у запаси споживчого призначення.

За таких  обставин домогосподарство ставиться  в умови вибору:

йому треба  розподілити наявні грошові доходи між різними благами, що задовольняють  його потреби. Саме цей процес насамперед і цікавить економістів, тобто, як домогосподарство приймає рішення щодо певної структури споживання.

Можливості  вибору домогосподарства обмежені багатьма факторами:

• рівень і структура виробництва;

• структура потреб цього домогосподарства і рівень насичення деяких з них (так, досить швидко насичуються за нормальних умов потреби у базових продуктах харчування, тоді як духовні та соціальні потреби практично не знають межі насичення;

• в міру задоволення фізичних потреб споживання переключається на потреби більш високого рівня);

• рівень доходів домогосподарства, адже в умовах ринкової економіки переважна більшість економічних благ надається лише в обмін на гроші;

• рівень цін, встановлений ринком, на який домогосподарство через те, що воно є лише одним з численної множини споживачів благ, вирішальне впливати не може, отже, приймає його таким, яким він є    [23, c. 5-8].

Сукупність  наборів благ, доступних за умов таких обмежень домогосподарству, і  є той простір, в якому домогосподарство має свободу дій щодо споживчого вибору. Отже, домогосподарство має вирішити проблему: при певній структурі та рівні потреб і доходів знайти таку комбінацію споживчих благ, яка б максимально відповідала його потребам.

Здавалося б, оцінку економічного становища домогосподарств  логічно ґрунтувати на розмірі доходу на одного члена домогосподарства. Цей показник є най об’єктивнішим, а також має просту пряму інтерпретацію (чим вищий рівень доходів на одного члена сім'ї, тим кращим є економічне становище сім'ї). Проте відповіді на прямі запитання стосовно розміру заробітної плати, щодо розміру загальних доходів сім'ї й доходів на одного члена домогосподарства, як правило, ненадійні. Наприклад, аналіз споживання в домогосподарствах, проведений Київським Міжнародним Інститутом соціології у межах двох великомасштабних досліджень доходів і витрат домогосподарств України, показав, що витрати сім'ї в середньому кількаразово перевищують заявлені доходи. Напевне, це пов'язано, першою чергою, з тим, що значна кількість людей залучена до тіньового сектора економіки, розміри якого, за офіційними заявами українського уряду, досягають 60%. Розміри таких "додаткових" (неофіційних) доходів важко враховувати (вони можуть бути нерегулярними й мати не грошову, а "натуральну" форму), можуть перевищувати доходи офіційні, і люди подібні доходи афішувати просто не вважають за потрібне (попри всі запевнення про анонімність опитування).

Характерно, що матеріальне становище власної  сім'ї респонденти стабільно оцінюють значимо вище, ніж становище економіки  країни. При цьому за динамікою  загальні (для всієї вибірки) оцінки економічної ситуації в країні та економічного становища сім'ї доволі схожі. Найнижчими середні оцінки економічного становища власної сім'ї були у 1996-1998 роках.