Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств

Як бачимо, основна  частина витрат домогосподарств  пов'язана з особистим споживанням. Споживацька поведінка домогосподарства визначається такими особливостями:

- домашнє господарство  виступає єдиним економічним суб'єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, єдиний споживач;

- допускається, що домашнє господарство отримуючи  доходи від продажу послуг  факторів виробництва витрачає  їх повністю (після сплати податків) на споживання і заощадження;

- вважається, що  домашнє господарство може споживати  всі споживчі блага, які на  даний момент виробляються; ці  блага уявляються нескінченно  подільними і є повна інформація  про їх споживчі властивості.

Споживач (домогосподарство) ставиться в умови економічного вибору: йому потрібно розподілити свої доходи між різними благами, що задовольняють його потреби. При придбанні благ він повинен одержати набір максимальної корисності.

У мікроекономіці та макроекономіці детальніше розглядається  споживацький вибір домогосподарства та споживання як макроекономічна категорія.

Тут ми зупинимось лише на найзагальніших поняттях, що характеризують домогосподарство як споживача вироблених у суспільстві благ [2, c. 75-76].

По-перше, споживні витрати домогосподарств складаються з:

1. Витрат на  придбання товарів тривалого  користування;

2. Витрат на  придбання товарів нетривалого  користування;

3. Витрат на  послуги.

Як видно  з таблиці, в розвинутих країнах  більшу половину споживчих витрат домогосподарств  становлять витрати на послуги.

По-друге, поведінка  споживача (домогосподарства) на ринку  визначається збігом його бажань із можливостями. Бажання може бути описане так  званою кривою байдужості, тобто лінією, що відображає набори товарів однакової  корисності. Можливість може бути представлена так званою бюджетною лінією, яка відображає різні комбінації продуктів X та У, що можуть бути придбаними споживачами за фінансового обсягу його доходу за незмінними цінами товарів. Величина оптимального набору товарів знаходиться в точці дотику Е кривої байдужості з бюджетною лінією (рис. 1.2).

По-третє, при  купівлі одного товару X споживач (домогосподарство) розподіляє свій доход І між витратами  на придбання певної кількості цього  товару X - X1 за ціною Рх і витратами  на решту товарів: І = X • Рх = С; таким чином, доход домогосподарства складається з двох доданків: І = X • Рх + С.

Тоді його бюджетна лінія має вигляд, поданий на рис. 1.3: точка А відповідає величині доходу І, яка не витрачається на придбання  ніяких товарів.

Точка Бо відповідає кількості товару X, яку споживач може придбати за весь свій доход І, тобто коли не буде купувати інших товарів. Лінія АБ0 містить точки з координатами (Х1;С),де Х1 — кількість товару X, яку споживач купує, а С - частина доходу для придбання решти то варів. Якщо ціна товару X зменшується, бюджетна лінія набуває вигляду АБ; якщо ж ціна товару X зростає — відповідно АБ2 (Хо- Со). Величина оптимальної кількості товару X визначається точками дотику бюджетних ліній до кривих байдужості (Х1,С1) (рис. 1.4).

Як зображено на рис. 1.4, зниження ціни товару X дає змогу домогосподарству придбати більшу його кількість, причому загальний ефект від зниження ціни (X1 - Хо) складається з ефекту доходу та ефекту заміщення.

По-четверте, витрати  домогосподарств на споживання благ та послуг обумовлюються спеціальною функцією споживання, середньою та граничною схильністю до споживання, їх впливом на обсяг виробництва ВВП завдяки так званому мультиплікативному ефекту.

На думку  одних, ця функція є функцією лише одного аргументу - сукупного доходу: С = f (Y); на думку інших - це функція багатьох зміни їх - поточного доходу, нагромадження багатства, очікуваного доходу в майбутньому, процентної ставки [20, c. 213-218].

Витрати домогосподарства включають всі види витрат на споживання і на неспоживчі цілі, крім витрат, пов’язаних із здійсненням ними підприємницької, самостійної трудової та фермерської діяльності.

З іншого боку, витрати – це сума платежів домогосподарства за товари та послуги, отримані у звітному періоді, суми коштів, направлених ними на купівлю акцій, сертифікатів, валюти, нерухомості, на будівництво, допомогу родичам і знайомим, на вклади до банківських установ, на податки (крім прибуткового) та інші внески.

Для аналізу  використання ресурсів домогосподарства застосовуються такі показники:

•  споживчі витрати - це грошові витрати домогосподарства і окремих його членів на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів, а також – на оплату особистих послуг. Включаються всі витрати домогосподарств на ці цілі незалежно від місця їх здійснення (у торговельній мережі, зі складу підприємства, організації, на ринку чи у окремих громадян). До цієї статті включається також вартість куплених продуктів харчування, для годування тварин домашніх улюбленців (котів, собак, папуг тощо) та непродовольчих товарів для них (ремінців, кліток, ліків тощо);

•  грошові витрати включають споживчі витрати, витрати, пов’язані з веденням особистого підсобного господарства (купівля насіння, добрив, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов’язкові податки (крім прибуткового), збори та внески, а також – інші грошові витрати, які не згадувалися раніше. Грошові витрати включають суми, фактично сплачені домогосподарством по відповідних статтях, і не враховують вартості натуральних надходжень, пільг та субсидій;

•  сукупні витрати складаються з грошових витрат, вартості спожитих домогосподарством та подарованих родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель, вартості подарованих продовольчих товарів, суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду у міжміському транспорті та дотацій на путівки в санаторно-курортні заклади. Вартість подарованих домогосподарством родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, включається до сукупних витрат у разі постійного характеру надання цієї допомоги. Сукупні витрати характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають реальний поточний стан матеріального добробуту домогосподарства [1, c. 354-356].

Грошові витрати  складаються з суми споживчих  та неспоживчих грошових витрат. Грошові  витрати включають суми, фактично сплачені домогосподарством по відповідних  статтях, і не враховують вартість натуральних надходжень, безготівкові пільги та субсидії.

Споживчі грошові  витрати - це грошові витрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, товарів та послуг (одягу та взуття, оплату житла, води, газу, електроенергії та інших видів палива; меблів, предметів домашнього побуту, побутової техніки та товарів для щоденного обслуговування житла; витрати на охорону здоров’я, транспорт, зв’язок, відпочинок та культуру, освіту тощо).

Неспоживчі  грошові витрати – включають витрати, пов’язані з веденням особистого підсобного господарства (купівля насіння, добрив, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво та капітальний ремонт житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов’язкові податки (крім прибуткового), збори та внески, а також інші грошові витрати, які не згадувалися раніше. Сукупні витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих сукупних витрат. Сукупні витрати включають фактично сплачені грошові витрати домогосподарства, вартість натуральних надходжень, суми пільг та безготівкових субсидій.

Споживчі сукупні  витрати складаються з грошових витрат, а також вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду у транспорті, путівок для лікування, оздоровлення та відпочинку, на оплату ліків, вітамінів, інших аптекарських товарів, медичних послуг (в тому числі стоматологічних послуг, проведення обстежень та отримання процедур, лікування в стаціонарі тощо).

Неспоживчі  сукупні витрати складаються  з грошових та негрошових витрат домогосподарства на допомогу родичам та іншим особам; витрат на купівлю нерухомості, на капітальний  ремонт, будівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вкладів до банківських установ, аліментів, обов’язкових податків (крім прибуткового), зборів, внесків, та інших грошових платежів, використаних заощаджень, позик та повернених домогосподарством боргів.

Сукупні ресурси  домогосподарства складаються із грошових та не грошових доходів, використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періоді позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством, а також повернених домогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отримані в обстежуваному періоді, незалежно від джерел їх надходження [11, c. 51-53].

 

1.3. Місце  домогосподарства в обігу товарів,  ресурсів і доходу

        Щоб зрозуміти місце домогосподарств в економіці, розглянемо рис. 1.5.

Обіг представлений  двома потоками за годинниковою стрілкою — ресурси, товари, послуги; проти  годинникової стрілки — доходи, витрати.

Фінанси домогосподарств  є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення  особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо [10, c. 27].

До видатків домогосподарств належать витрати  на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною  суттю — це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема найбезпосередніше пов'язана з іншими підсистемами фінансової системи.

Так, домогосподарства одержують кошти з бюджету та від господарських структур у рахунок оплати праці та при одержанні безоплатних послуг від держави. Зі свого боку домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної із підсистем найповніше розкривається в їхній взаємодії та методах впливу на інші системи економіки держави [15, c. 104].

 

Розділ 2. Стан соціально-економічного становища домогосподарств в Україні.

 

Розподіл населення  України за рівнем середньодушових  місячних сукупних витрат свідчить про  зменшення порівняно з 2004 р. частки населення в групі з низькими сукупними витратами (до 360 грн. на місяць) і збільшення — в усіх інших  групах. Слід зазначити, що частка населення із середньодушовими сукупними витратами на місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, зменшилася на 10 відсоткових пунктів (в.п.) і становила 55,3%. Частка домогосподарств цієї групи серед домогосподарств з дітьми зменшилась на 9 в.п. і становила 64%.

Співвідношення  сукупних витрат 10% найбільш і найменш  забезпеченого населення як загалом  в Україні, так і серед сільського населення залишилося на рівні 2004 р. і становило відповідно 6,9 та 6,1 раза. Незначне зростання цього показника спостерігалося серед міського населення (7,0 раза в 2005 р. проти 6,9 у 2004). Співвідношення мінімального рівня сукупних витрат серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого як загалом в Україні, так і серед міських та сільських жителів не змінилося і становило відповідно 3,8 та 3,7 раза. Найбільш заможні 20% населення (як і в 2004 р.) робили 39% усіх сукупних витрат [32, c. 6].

Незважаючи  на реалізацію певних заходів щодо підвищення доходів населення, зменшення нерівності розподілу витрат (доходів) населення не відбулося.

Диференціацію рівня добробуту населення розраховано  з використанням критерію грошових витрат. Мінімальний рівень грошових витрат серед 10% найбільш забезпеченого  населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого (як і в 2004 р.) у 4,5 раза, а загалом найбільш забезпечені 10% населення витрачали, як і в попередньому році, у 8,7 раза більше грошових коштів, ніж 10% найменш забезпечених.

Серед усіх сукупних витрат 91% становили споживчі витрати домогосподарств (у 2004 р. — 93%).

Найбільш вагомою  статтею (майже три п'ятих) усіх сукупних витрат домогосподарств продовжують  залишатися витрати на харчування (включаючи  харчування поза домом). Порівняно з 2004 р. частка цих витрат зменшилася на 0,8 в.п. і становила 58%.

На купівлю  непродовольчих товарів та послуг (без  витрат на харчування поза домом) домогосподарства спрямовували 30% усіх сукупних витрат (у 2004 р. — 31%).

Вартість харчування в 2005 р. у середньому на одну особу  становила 9,0 грн. на добу проти 6,7 грн. у 2004 р. Середньомісячна вартість харчування однієї особи становила 274 грн. і перевищила вартість нормативного набору продуктів харчування на 14% (у 2004 р. — відповідно на 1%).

У першій децильній  групі домогосподарств з найменшими середньодушовими сукупними витратами на місяць та в групі з витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, середньомісячна вартість харчування становила відповідно 127 та 187 грн. на одну особу (у 2004 р. — відповідно 93 та 150 грн.), що становило 53 та 78% (46 та 75%) вартості нормативного набору продуктів харчування.