Сутність тіньової економіки

 

5. Кримінальний бізнес  з торгівлі наркотиками, зброєю, людьми, інтелектуальною власністю та ін. Так, експерти ООН підрахували, що у світі в середньому щороку нелегально продають наркотиків на суму 400 млрд. дол., або приблизно 8% обсягу світової торгівлі ними. На Заході норма прибутку наркоділків сягає 300%, а у Росії -1000%. Одіозною для України стала проблема торгівлі живим товаром, особливо жінками, сто тисяч яких опинилися у рабстві за кордоном. Українських жінок купують за 50-200 дол. і перепродають до борделів Західної Європи вдесятеро дорожче. Сучасні рабовласники і контрабандисти світу щороку заробляють на торгівлі людьми понад 7 млрд. дол.

 

6. Комп'ютерна злочинність  полягає у проникненні до електронних  банківських мереж, у піратському контролі за софтверним ринком і програмним забезпеченням, у нелегальному продажу через Інтернет аудіозаписів фільмів, а також в інших нових суспільно небезпечних явищах кіберзлочинності, які вже турбують весь цивілізований світ.

 

7. Відмивання "брудних"  грошей (капіталу). За різними оцінками, у світі щороку відмивається від 500 млрд. до 1,5 трлн. дол. За роки незалежності з України вивезено десятки мільярдів доларів (зокрема, у 2005 р. - 2,4 млрд. дол.). Відплив українського тіньового капіталу за кордон утричі перевищує західні кредити та всі види допомоги нашій державі.

 

Соціально-економічні наслідки тіньової економіки спеціалісти справедливо розцінюють як суперечливі. Одні ототожнюють її з кримінальною економікою і оголошують суто негативною, паразитичною зоною економічних відносин. Інші розглядають її як зразок найефективнішого господарювання у складних умовах перехідного періоду. На наш погляд, немає підстав усіх учасників тіньових економічних відносин вважати злочинцями. Однак у тіньовому секторі вектор управління певною мірою утворює кут антисоціальної спрямованості. З огляду на це, тіньова економіка не може не виступати як паразитичний, гальмівний фактор соціально-економічного розвитку [17, c. 6].

 

3. Особливості тіньової  економіки в Україні

 

Серед сучасних наукових підходів до розкриття механізмів тіньової економічної діяльності слід виділити фундаментальні роботи О. Турчинова. Сформульоване О. Турчиновим поняття тіньової економіки, згідно з яким «тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства», близьке до загальноприйнятого визначення Е. Фейга. О. Турчинов пропонує структурувати тіньову економіку за такими складовими блоками:

 

• не приховувана від  державних органів економічна діяльність, але з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин невраховувана, не контрольована  і не оподатковувана державою;

 

• легальна економічна діяльність, у процесі якої відбувається повне  або часткове ухилення від сплати податків, зборів, штрафів, інших обов'язкових  платежів, а також порушення її державної регламентації (тобто  суб'єкт тіньової економічної діяльності отримує додатковий доход шляхом порушення чинного податкового, економічного та іншого законодавства, що регламентує його господарську діяльність);

 

• незаконна навмисно приховувана від державних органів економічна діяльність;

 

• діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння  чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть  за собою кримінальну відповідальність.

 

Тіньова економіка об'єктивно  пов'язана з розвитком процесів державного управління економікою, їх циклічністю, накопиченням в них  кризових явищ та їх проявів. У зв'язку із цим великого методологічного  значення набуває дослідження закономірного розвитку цих процесів, їх механізмів.

 

Сутнісними ознаками кризи  державного управління економікою є:

 

• загострення економічних  і соціальних конфліктів, що набувають гострого політичного характеру, оскільки сама можливість їх вирішення, а також вимоги щодо цього адресуються структурам влади для зміни їх політичного курсу, стратегії, методів та засобів подолання кризи управління економікою;

 

• нездатність державної  влади управляти та розв'язувати  конфлікти, регулювати соціально-економічні процеси на основі консервації структур і методів управління;

 

• розбалансованість структурно-функціональної системи державного управління економікою та політичних інституцій влади, розрив їх взаємодії, ефективних зв'язків із зовнішнім та внутрішнім середовищем; крах легітимності державної влади; перманентний гострий конфліктний  стан суспільства, його політичної системи[9, c. 47-48].

 

Кризове управління є єдністю  двох протилежних тенденцій - руйнівної  та захисної, які знаходяться у  постійній боротьбі. Ця боротьба і  є сутністю кризи, визначає динаміку хвороби, її спрямованість. Два витоки кризового управління є проявом єдності та боротьби протилежностей, вони структурно та функціонально в абстрактному просторі часу не мають певної адреси, тобто можуть за конкретних обставин бути прив'язані чи до рівня державного управління, чи до ланок недержавного управління як об'єктів впливу першого. Однак у контексті нашої проблеми, ми пов'язуємо кризовий (патологічний) виток з кризою державного управління економікою. У зв'язку із цим слід розрізняти два різновиди зламу управління - зовнішній та внутрішній. Зовнішній вид зламу управління, наприклад, пов'язаний із зайвим (надлишковим) втручанням держави у діяльність інших суб'єктів господарювання, надлишковими обмеженнями, заборонами, податковим тиском, з позаекономічним (у тому числі протиправним) тиском на господарюючого суб'єкта з боку інших суб'єктів господарювання, дії яких система управління розцінює як загрозу зламу і активізує захисну реакцію.

 

Внутрішній вид зламу  управління пов'язаний із девіантною управлінською  поведінкою периферійних суб'єктів  господарювання - з їх економічним, позаекономічним, кримінальним протистоянням  щодо вимог державних органів.

 

Високі доходи від тіньової діяльності дозволяють її учасникам  фінансувати виборчі кампанії з  висування кандидатів у депутати всіх рівнів з метою лобіювання та логралінгу (торгівлі політичним голосом) певних вигідних для "тіньовиків" державних рішень, а також сприяти призначенню на відповідальні посади своїх довірених осіб і проводити через них тіньову політику.

 

З огляду на це, вважаємо, що стратегія боротьби з негативними проявами тіньової економіки має бути комплексною, тобто поєднувати політичні, економічні, законодавчі, силові та організаційні заходи. Оскільки тіньовий сектор економіки підпорядковується діянню економічних законів ринку, то застосовувані переважно силові методи дають лише тимчасовий ефект. Потрібна реальна, цілісна, осмислена та скоординована система дій суспільства, держави, органів місцевого самоврядування, трудових колективів, політичних партій, громадських організацій та широкої громадськості щодо викоренення причин і передумов виникнення тіньових економічних відносин, кардинального підвищення відповідальності посадових осіб, утвердження суспільної атмосфери нетерпимості до кримінальної тінізації.

 

Першорядне значення тут  мають створення сприятливих  умов для легальної економічної  діяльності та формування "економіки  довіри" на основі максимального врахування інтересів усіх суб'єктів господарювання. Законом України "Про основи національної безпеки України" передбачаються "подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси". Саме це спричинить легалізацію ("висвітлення") тіньових капіталів - з тим, щоб вони "запрацювали" на піднесення економіки та примноження національного багатства України [12, c. 13-14].

 

Рівень тінізації економіки України є високим. У 2008 р. рівень тіньової економіки становив 31,1 % від офіційного ВВП і збільшився порівняно з 2007 р. на 2,3 % відсоткових пункти. У І півріччі 2009 р., порівняно з відповідним періодом 2008 р., рівень тіньової економіки збільшився на 8 відсоткових пунктів.

 

Результати дослідження зміни рівня тіньової економіки у розрізі видів економічної діяльності свідчать про поступове "перетікання" протягом 2008 р. тіньових ресурсів зі сфери послуг (операції з нерухомим майном, фінансової діяльності) та будівництва у сектор економіки, який в основному виробляє товари. Найістотніше збільшився рівень тіньової економіки у добувній (на 10 відсоткових пунктів) та у переробній (на 7,9 відсоткових пунктів) промисловості в 2008 р. порівняно з 2007 р. [15]

 

Основними причинами, які  гальмують процес виходу економіки  України з тіні, є:

 

• системні вади податкової політики (чинна податкова система  фактично зосереджена на максимальному  залученні надходжень до бюджету, без  урахування можливих негативних наслідків  надмірного фіскального тиску на суб'єктів господарювання та громадян);

 

• відсутність повноцінного ринкового середовища (уповільнення інституційних, структурних та економічних  змін, недосконалість ринкових механізмів призводять до неузгодженості державної  економічної політики з інтересами суб'єктів господарювання, які змушені  самостійно розробляти неформальні  механізми взаємної співпраці);

 

• високий рівень корупції та некомпетентність державних службовців (корупція є одним з головних чинників, який впливає на розвиток України та залишається одним з найбільших перепон на шляху її інтеграції до світового співтовариства);

 

• нестабільність інвестиційного та підприємницького клімату (про це свідчить зниження індексу економічної свободи України у рейтингу, який складає американська неурядова організація "The Foundation". За рейтингом 2009 р., Україна посіла 152 місце зі 179 країн);

 

• недостатній захист інвесторів (відповідно до рейтингу "Doing business 2009" Україна посіла серед 181 країни такі місця за складовими індексу: за реєстрацією власності - 140; за захистом інвесторів - 142; за легкістю отримання дозволу на будівництво - 179; за податковим тягарем - 180 місце);

 

• нестабільне політичне середовище та ін.

 

Детінізація економіки - це цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення  причин та передумов тіньових явищ та процесів. Стратегічною метою детінізації  економіки має стати істотне  зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньових капіталів у легальну економіку та примноження національного багатства. З огляду на це, до основних пріоритетів економічної стратегії в Україні, які сприятимуть детінізації української економіки у стратегічному вимірі, варто віднести такі:

 

Стимулювання інвестиційних  процесів - потрібно розробити податкові  стимули до інвестиційного використання кредитних ресурсів комерційних  банків; звільнити від оподаткування  частку прибутку підприємств, яка витрачається на інвестування, зокрема в інноваційну сферу;

 

Вдосконалення монетарної політики - основними завданнями у цій сфері  повинно стати заохочення зменшення  розриву рівнів депозитних та кредитних відсоткових ставок комерційних банків; розширення банківського кредитування галузей, визначених як пріоритетні, підприємств, які мають перспективи швидкого обігу капіталу та гарантованого збуту продукції; забезпечення стабільності номінального обмінного курсу гривні; удосконалення механізмів гарантій збереження внесків населення у фінансово-кредитних установах;

 

Створення сприятливих умов для розвитку підприємництва - надання правового та методичного сприяння заснуванню малих підприємств, складанню інвестиційних планів та програм, індивідуальній підприємницькій діяльності, іншим формам самостійного інвестування заощаджень та самозайнятості населення тощо, розвиток бізнес-інкубаторів, точкових територіально-виробничих зон, технопарків тощо; забезпечення підвищення (безкоштовно для підприємств) кваліфікації керівних кадрів державних і приватних підприємств щодо основних положень сучасної теорії і практики менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансового планування, управління персоналом, маркетингу тощо;

 

Здійснення податкової реформи - основними завданнями податкової реформи, однієї з найважливіших  складників усієї стратегії довготермінового розвитку української економіки, повинно  стати значне зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення  податкової системи, посилення податкового  контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства;

 

Посилення боротьби з корупцією - вирішення проблем мінімізації  корупційних виявів потребує встановлення суворого контролю за виконанням антикорупційних  програм і рішень в усіх ланках державного апарату; створення надійного організаційно-правового, фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів і судів; здійснення всеохопної ревізії нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади щодо їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України. Паралельно з рішучими діями правоохоронних органів із запобігання та подолання корупції потрібно розвивати і посилювати рівень суспільного контролю за діяльністю посадових осіб з широким залученням громадськості [12, c. 17-18].

 

Тіньова економіка небезпечна перш за все у зв'язку з тим, що це антисоціальна система, небезпека  кожного з елементів якої підсилюється синергічним ефектом від дії інших її складових. Так, небезпека від порушень у сфері оподаткування підсилюється низкою інших порушень в економічній сфері, які є необхідною технологічною ланкою у системі легалізації доходів, отриманих протиправним шляхом. Тому слід розглядати не окремий елемент тінізації, а всі елементи системи відтворення антисоціальної діяльності, які мають набагато вищий рівень загроз економічній безпеці та руйнівних можливостей. У зв'язку із цим девіантні явища в економіці необхідно досліджувати не як систему, а як окремі ізольовані процеси, які не мають внутрішнього зв'язку та системної єдності [5, c. 96].

 

4. Світовий досвід детінізації національної економіки та напрями його використання в Україні