Анализ и планирование прибыли и рентабельности предприятия

- звіт про фінансові результати (форма № 2);

- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіт про власний капітал (форма № 4);

- примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОЗ);

- обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма №1-інновація);

- звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б);

- звіт з праці (форма №1-ПВ);

- звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма № 1-ПВ (умови праці));

- звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ);

- інша інформація, необхідна для якісного здійснення аналізу та виявлення резервів виробництва.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти будуть вкладені в майбутньому.

Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для  погашення боргів.

 

1.3 Особливості оцінки  фінансового стану підприємств

 

Управління фінансами підприємств передбачає аналіз основних характеристик балансу: наявності власного майна, довгострокових і короткострокових джерел фінансування, узгодження їх з поточною діяльністю й перспективами розвитку товариств.

Варто відмітити, що аналіз фінансового стану акціонерних товариств є важливим елементом фінансового менеджменту і аудиту, так як підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою виробничо- торговельну діяльність самостійно і конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує виробника враховувати інтереси та запити і виробляти ту продукцію, яка потрібна покупцеві.

 Якщо на аналіз не  звертати достатньої уваги, товариство  може стати банкрутом і не мати можливості оплатити вартості товарів, робіт, послуг,  розраховуватися з бюджетом.

В умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку, поширення «тіньового» сектору, фінансової кризи актуальним є застосування модифікацій коефіцієнтів та методів проведення прогнозування банкрутства з врахуванням особливостей діяльності підприємства.

Врахування інтересів зацікавлених в діяльності підприємства осіб є запорукою розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості і підвищення довіри кредиторів до підприємств України.

Слід, зазначити, що особливість системи управління підприємством визначає, що загальні збори акціонерів мають найменший доступ до оперативної, точної і повної інформації про результати діяльності та реальний стан справ в компанії.

   У Методичних рекомендаціях  щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці публічних акціонерних товариств зазначено, що на підставі отриманих облікових даних аудитор здійснює аналіз показників фінансового стану публічного акціонерного товариства, а саме: коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта загальної ліквідності, коефіцієнта фінансової стійкості (чи незалежності або автономії), коефіцієнта покриття зобов’язань власним капіталом. При розрахунку показників рекомендується наводити в аудиторському висновку як результати, так і порядок розрахунку показників фінансового стану.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів, ступінь фінансової стійкості і незалежності від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Переважна більшість економістів ставлять наголос на застосуванні системного методу аналізу фінансової звітності корпорацій Дюпон. Метод Дюпон був розроблений групою спеціалістів компанії «Дюпон» в 20-х роках минулого століття для проведення системного аналізу ефективності бізнесу компанії.

В основі методу лежить гіпотеза про те, що успішність діяльності акціонерного товариства залежить від рішень, які приймаються його органами управління в таких трьох площинах:

- виробнича (основна операційна) діяльність;

- інвестиційна діяльність;

- фінансова діяльність.

Метод «Дюпон» заснований на аналізі співвідношень, що створює коефіцієнт прибутковості акціонерного капіталу (формула 1.1):

               ROE = NI / CE                                   (1.1)

 

де ROE – коефіцієнт прибутковості акціонерного капіталу;

          NI – чистий прибуток;

         CE – акціонерний капітал підприємства.

При здійсненні аналізу фінансового стану підприємств слід приділяти значну увагу методиці розрахунку показників акціонерного капіталу підприємства (Табл. 1.1).

Табл. 1.1 – Показники акціонерного капіталу підприємства

№ з/п	Показник	Формула розрахунку
1.	Прибутковість акцій	Дивіденди власників акцій/Ринкова ціна акцій * 100%
2.	Дохід на звичайну акцію	Прибуток після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції/Кількість звичайних акцій
3.	Цінність акції	Ринкова ціна акції/Дохід на акцію
4.	Рентабельність акції	Дивіденд на одну акцію/Ринкова ціна акції
5.	Дивідендний дохід	Дивіденд на одну акцію/Середній дохід на одну акцію
6.	Коефіцієнт котирування акції	Ринкова ціна акції/Облікова ціна акції

 

На основі проведення аналізу фінансового становища підприємства аналітики і обліковці готують фінансову стратегію на перспективу.

Фінансова стратегія акціонерного товариства забезпечує:

- формування та ефективне  використання фінансових ресурсів;

- виявлення ефективних  напрямів інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

- відповідність фінансових  дій економічному стану та  матеріальним можливостям підприємства;

- визначення загроз з  боку конкурентів, вибір напрямів  фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

У процесі розробки фінансової стратегії також особлива увага приділяється повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів та капіталу підприємства.

Таким чином, проведення аналізу фінансового становища акціонерних підприємств передбачає вибір оптимальних форм фінансування, структури фондів, капіталу та резервів підприємства та напрямів їх використання з метою забезпечення високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримання належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

На нашу думку, фінансовий менеджер повинен вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Слід зазначити, що традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

- горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

- порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого акціонерного товариства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

- факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

Однак варто додати, що деякі дослідники виділять окремо такий прийом, як читання звітності. Вони зазначаються, що читання звітності – це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу звітності визначають майновий стан підприємства, його короткострокові і довгострокові інвестиції, вкладення у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв’язки підприємства з постачальниками і покупцями, фінансово- кредитними організаціями, оцінюють доход від основної діяльності й прибуток поточного року.

Крім того, в окремих дослідженнях об’єднуються прийоми порівняння та аналізу відносних показників. Такі науковці зазначають, що фінансові коефіцієнти відображають фінансові пропорції між різними статтями звітності. Перевагою фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків. Суть такого напряму полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника і, по-друге, у порівнянні цього показника з конкретною базою:

- загальноприйнятими стандартними параметрами;

- середньогалузевими показниками;

- аналогічними показниками попередніх років (періодів);

- показниками підприємств-конкурентів;

- іншими показниками фірми, яка аналізується.

Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки вони є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, найчастіше акціонерами й кредиторами. Тому, приймаючи яке-небудь рішення, фінансовий менеджер повинен оцінити вплив цього рішення на найбільш важливі фінансові коефіцієнти.

Однак слід враховувати, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричні висновки, він тільки орієнтує користувача інформації на оцінку фінансового стану підприємства й визначення його вузьких місць.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Варто відзначити, що в економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць.

На нашу думку, ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто такі методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Крім того, слід додати, що в процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).