Аналіз створення і використання нематеріальнихї активів ЗАТ "Лукор"

Під вартістю в користуванні (value in use) мається на увазі вартість об'єкту власності в представленнях конкретного користувача і з  врахуванням його обмежень.

Оскільки вартість в користуванні пов'язана з потребами конкретного суб'єкта, її часто називають суб'єктивною вартістю. Найбільш часто використовуваною формою такої вартості є інвестиційна вартість (investment value). Це вартість власності для конкретного інвестора або групи інвесторів, що мають певну мету і критерії оцінки інвестиційного проекту.

Ця вартість розраховується, як правило, виходячи з даних, що надаються  замовником оцінки, без перевірки  їх відповідності рівню попиту і  пропозиції на ринку.

Ліквідаційна вартість – вартість об'єкту інтелектуальної власності при вимушеному продажі, банкротстві. Визначається ліквідаційна вартість конкурсним керівником в ході інвентаризації і оцінки всього майна підприємства-боржника. Для здійснення оцінки конкурсний керівник має право залучати оцінювачів і інших фахівців з оплатою їх послуг за рахунок майна боржника, якщо інше не встановлене зборами кредиторів або комітетом кредиторів.

Вартість заміщення  визначається як найменша вартість еквівалентного об'єкту інтелектуальної власності.

Ця вартість розраховується виходячи з передбачуваних витрат на створення або придбання аналогічного об'єкту інтелектуальної власності,  з врахуванням зносу об'єкту оцінки.

Для визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної  власності і нематеріальних активів в цілому (як і в процесі оцінки іншого майна підприємства) відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний, прибутковий, ринковий. В межах кожного з виділених підходів, у свою чергу, можна вказати декілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів.

Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, суть якого полягає в розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за даними бухгалтерської звітності підприємства за декілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такий порядок розрахунку:

- виявляються всі фактичні витрати, пов'язані із створенням, придбанням або впровадженням об'єкту інтелектуальної власності;

-  витрати коректуються (уточнюються) відповідно до величини індексу цін на день оцінки;

- визначається нарахована величина амортизації об'єкту інтелектуальної власності.

Вартість об'єкту інтелектуальної  власності визначається як різниця  між величиною уточнених витрат і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна  вартість нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або споживчої вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів є метод  відновної вартості. Відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Зазвичай розрахунки таких витрат повинні базуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, що комплектують вироби і на средньогалузевій вартості робочої сили відповідної кваліфікації.

Прибутковий метод виходить з допущення, що економічна цінність конкретного активу сьогодні обумовлюється  розміром доходів, які сподіваються отримати від його використання в  майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкту може бути визначена як його здатність давати прибуток в майбутньому. Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутку, дисконтування майбутніх грошових потоків, залишкового прибутку.

Процедура оцінки вартості нематеріального активу по методу капіталізації прибутку складається з таких етапів:

- виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, внесеного

відповідним активом;

- визначення ставки капіталізації чистого прибутку;

- розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

 

Реалізація методу дисконтування  майбутніх грошових потоків передбачає:

   1. оцінку майбутніх грошових потоків, що складаються з чистого прибутку від використання об'єкту інтелектуальної власності і величини амортизації цього об'єкту;

   2. визначення ставки дисконтування;

   3. розрахунок сумарної поточної вартості майбутнього прибутку;

   4. складання отриманого результату і вартості об'єкту інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу і методу звільнення від роялті.

Метод порівняльного  аналізу продажу передбачає порівняння оцінюваного об'єкту інтелектуальної  власності з вартістю аналогічних  об'єктів, реалізованих на ринку. При використанні методу порівняльного аналізу продажу:

- збирають інформацію відносно угод по реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності;

- визначають перелік показників, по яких порівнюють об'єкти інтелектуальної власності;

- корегують фактичні ціни угод відносно об'єктів інтелектуальної власності з врахуванням значень показників порівняння;

- визначають вартість об'єкту інтелектуальної власності на основі з корегованих фактичних даних по реальних угодах.

Вартість активу по методу звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся використовувана підприємством інтелектуальна власність йому не належить. Тоді частину своєї виручки підприємство повинне було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. На самій же справі цю частину виручки підприємство залишає у себе. Її і вважають додатковим прибутком, що створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, приймають за ринкову вартість оцінюваного активу.

Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань встановлює підприємство (організація) залежно від терміну  використання окремого вигляду нематеріальних активів. Відносно нематеріальних активів де неможливо встановити період їх використання, норма амортизації визначається з розрахунку на 10 років, тобто 10 % у рік.

 

 

 

Розділ 2. Аналіз створення і використання нематеріальних активів у ЗАТ „Лукор”

2.1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ „Лукор”

 

Для того, щоб спланувати фінансовий стан, необхідно проаналізувати господарську діяльність фірми протягом певного періоду часу, визначити тенденцію змін фінансового стану, визначити залежність зміни його відповідно до змін в зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства.

Товариство з обмеженою  відповідальністю „Лукор” було створено у 1995 році, має колективну  (приватну) форму власності, являється юридичною  особою і діє на підставі Статуту  і законодавства України.

Метою підприємства являється насичення ринку технікою чеської торгівельної марки „Saturn”, а останні пів року також займається роздрібною та оптовою реалізацією дренажних та фекальних насосів німецько-польської торгівельної марки „Omnigena”.

ТОВ „Лукор”  являється юридичною особою, має  самостійний баланс, розрахунковий рахунок, фірмову назву, круглу печатку. Підприємство набуло права юридичної особи з моменту державної реєстрації. ТОВ „Лукор”  для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди, придбати майно і нести зобов’язання, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді та третейському суді.

Для більш раціонального  ведення бухгалтерського обліку на підприємстві використовується бухгалтерська  програма для малих підприємств “1-С: Бухгалтерія 7.7”.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від  господарської діяльності після  покриття матеріальних та прирівняних  до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Підприємство створене двома засновниками, один з яких працює заступником директора. В  штаті підприємства нараховується  троє працівників.

На підприємстві  злагоджена робота між працівниками. Тут відсутні відділи, як такові, але у кожного є свої обов’язки та терміни виконання даної роботи.

Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних  та позикових коштів.

Таблиця 2.1.

Склад власного капіталу, тис. грн.

І. Власний  капітал	Код рядка	На початок 2006 року	На початок 2007 року	На початок 2008 року	На кінець 2008 року
Статутний капітал	300	150	150	150	150
Додатковий капітал	320	( — )	( — )	( — )	( — )
Резервний капітал	340	( — )	( — )	( — )	( — )
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	10	90	45	64,1
Неоплачений капітал	360	-8	( — )	( — )	( — )
Усього за розділом І	380	152	240	195	214,1

 

У цілому інформація про  розмір власних джерел подана в I розділі пасиву балансу (див. Додатки). До них, у першу чергу, відносяться [39]:

• статутний капітал – вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи. Статутний фонд підприємства на початку своєї діяльності становив 1500 грн. та не змінювався;
• резервний фонд – джерело власних коштів, створюваний підприємством, відповідно до  законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення - використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік та ін. Згідно даних балансу підприємства резервний фонд є відсутнім;
• нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку, що не був розподілений підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

 

Таблиця 2.2.

Склад поточних зобов’язань, тис. грн.

IV. Поточні  зобов'язання	Код рядка	На початок 2006 року	На початок 2007 року	На початок 2008року	На кінець 2008 року
Короткострокові кредити  банків	500	( — )	( — )	( — )	( — )
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	( — )	( — )	( — )	( — )
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	10	31	34,3	46,3
Поточні зобов'язання за розрахунками		( — )	( — )	( — )	( — )
з бюджетом	550	1	1,5	0,5	0,2
зі страхування	570	0,1	( — )	0,5	0,4
з оплати праці	580	0,3	0,2	1,3	0,9
Інші поточні зобов'язання	610	1,9	5,1	20,5	72,2
Усього за розділом IV	620	13,3	37,8	56,4	120

 

Дані про склад і  динаміку позикових коштів відбиваються в II-IV розділах пасиву. Досліджуване підприємство не відноситься до підприємств, які активно використовують банківські чи іншого роду кредити. Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. З балансу можна побачити, що ТОВ „Лукор” отримало фінансову допомогу від фізичних осіб на підставі договору-позики, а також має кредиторську заборгованість перед постачальниками побутової техніки.