Аналіз створення і використання нематеріальнихї активів ЗАТ "Лукор"

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з забргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очікування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.

 

 

2.2 Оцінка фінансового  стану ТОВ „Лукор”

На даний час на підприємствах малого і середнього бізнесу фінансові плани, як і  планування взагалі не складаються. Підприємці вважають що це є зайве, але в умовах перехідного періоду, для виходу з кризи складання планів є не тільки раціональним але і необхідним для нормального функціонування господарюючого суб’єкта, що представляє собою наявність достатнього об'єму фінансових ресурсів, що забезпечують можливість задоволення виникаючих потреб підприємства для поточної діяльності і розвитку. Фінансові ресурси – грошові прибутки і надходження, що знаходяться в розпорядженні господарюючого суб'єкта і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по простому і розширеному відтворюванню і економічному стимулюванню на підприємстві.

В об’єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі фінансової звітності, які в Міжнародних стандартах об’єднані в три основні групи, а саме:

• особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;
• особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);
• особи, які мають не пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі, тобто податкові служби, фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, органи, які контролюють ціни, експорт і імпорт, профспілки, преса та інші.

Залежно від інформаційного забезпечення та поділу на різні групи  користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньогосподарський та зовнішній фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан будь-якого  підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості  і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

• структурний аналіз активів і пасивів підприємства;
• аналіз фінансової стійкості;
• аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);
• аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою “читання” балансу підприємства. Під “читанням” розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом. При початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовують показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) та трендового аналізів.

Проаналізуємо формування доходу ТОВ „Лукор”, що дасть змогу побачити, який саме вид діяльності приносить найбільший прибуток (таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3.

Аналіз формування доходу ТОВ „Лукор”, тис. грн.

Показники	2006 рік	2007 рік	Зміна протягом 2006-2007 рр.	2008 рік	Зміна протягом 2007-2008 рр.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	293,1	386,8	93,7	447	60,2
Непрямі податки та інші вирахування з доходу	-49,2	-70,6	-21,4	-79,1	-8,5
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010-020)	243,9	316,2	72,3	367,9	51,7
Інші операційні доходи	0,1	( — )	-0,1	( — )	( — )
Інші звичайні доходи	( — )	( — )	( — )	( — )	( — )

 

Робимо висновок, що найдохіднішою  статтею серед вищенаведених  є дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Розрахуємо коефіцієнти  податкового навантаження, за допомогою  яких можна прослідкувати відносини  між підприємством та державою (таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4.

Коефіцієнти податкового  навантаження

Показники	2006 рік	2007 рік	Зміна протягом 2006-2007 рр.	2008 рік	Зміна протягом 2007-2008 рр.
Сукупний валовий дохід, тис. грн.	244,0	342,8	98,8	442,1	99,3
Податок на прибуток, тис. грн.	2,7	9,2	6,5	6,0	-3,2
ПДВ, тис. грн.	4,69	5,46	0,8	4,39	-1,1
Коефіцієнт податкового  навантаження за податком на прибуток %	1,11	2,68	1,6	1,36	-1,3
Коефіцієнт податкового  навантаження за ПДВ, %	1,9	1,6	-0,3	1,0	-0,6
Коефіцієнт податкового  навантаження (загальний), %	3,03	4,28	1,2	2,35	-1,9

 

Виходячи з даних розрахунків, можемо побачити, що ТОВ „Лукор” виконує свої податкові зобов’язання у повній мірі, надаючи державі повні звіти зі своєї комерційної діяльності, так як загальний коефіцієнт податкового зобов’язання становить більше 2 %.

ТОВ „Лукор” має звичайну форму  оподаткування і сплачує наступні податки (таблиця 2.5):

 

Таблиця 2.5.

Податкові витрати ТОВ  „Лукор”, грн.

з/п	Податки	2006 рік	2007 рік	Зміна протягом 2006-2007 рр.	2008 рік	Зміна протягом 2007-2008 рр.
1	ПДВ, грн.	4692,00	5459,00	767,00	4397,57	-1061,43
2	Податок на прибуток підприємства (з них податок з дивідендів), тис. грн.	5,7 (3,6)	9,1 (6,4)	3,4 (2,8)	6,0	2,6
3	Комунальний податок, грн.	25,5	59,5	34,00	64,6	5,1
4	Податок з реклами, грн.	18,0	25,4	7,40	7,5	-17,9
5	Збір за забруднення, грн.	( — )	3,3	3,30	28,88	25,55
6	Державне мито, грн.	( — )	( — )	( — )	72,88	72,88
	Разом, грн.	10435,5	14647,2	4211,7	10561,4	-4085,77

 

Суми податку, які належать сплаті до бюджету або відшкодуванню  з бюджету, визначаються як різниця  між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникали з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) в термін звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Рис. 2.1.  Зміна ПДВ  протягом 2006-2008 рр. ТОВ „Лукор”

 

Місцеві податки і  збори – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних депутатів і справляються вони згідно із Законом України “Про систему оподаткування” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року.

До місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний  податок і податок з продажу  імпортних товарів.

Податок з реклами  – це податок на послуги по встановленню та розміщенню реклами.

Рекламою рахуються  всі види об’яв і оголошень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації.

До засобів масової інформації відносяться : преса, ефірне, супутникове  і кабельне телебачення, радіомовлення, а також афіші, плакати, листівки, рекламні щити, інші технічні засоби, розташовані на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті та інших місцях.

Платниками податку  виступають всі юридичні та фізичні  особи, які сплачують послуги  за встановлення і розміщення реклами, яка носить комерційно-інформаційний  характер.

 

Рис 2.2.  Структура місцевих податків протягом

2006-2008 рр. ТОВ „Лукор”

 

Об’єктом оподаткування  є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами, а у випадку, якщо рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, - вартість фактично понесених затрат.

Розмір податку з  реклами складає:

- 0,1 % вартості послуг  за розміщення одноразової реклами;

- 0,5 % вартості послуг  за розміщення реклами на тривалий  час.

Стягнення податку виконують  підприємства, організації, установи, які видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги по наданню реклами одночасно з розрахунком за послуги з виділенням вказаного податку в платіжному документі окремою строчкою.

Податок з реклами  перераховується щомісячно в  доход місцевого бюджету до 15 числа місяця, наступного за звітним. Підприємства, які стягують податок з реклами, щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, представляють в податкову адміністрацію декларацію про суми наданих послуг, стягнутого та перерахованого до бюджету податку з розбивкою за ставками по місяцях.

За несвоєчасне перерахування  податку з реклами сплачується  пеня у розмірі 0,3 % за кожний день прострочки [14].

Комунальний податок  сплачується юридичними особами  за рахунок собівартості продукції.

Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10% річного  фонду оплати праці, вирахуваного виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян і середньоспискової кількості  робітників.

Крім перерахованих  вище податків, ТОВ „Лукор” також сплачує податки з доходів фізичних осіб, а також виплачує збори у:

• Пенсійний фонд;
• Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, пов’язаними із народженням та похованням;
• Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
• Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

 

2.3 Роль нематеріальних  активів у діяльності підприємства

 

Як вже відзначалося вище, нематеріальні активи  відносять  до особливого виду інвестицій, визначаючи їх як умовну вартість об’єктів інтелектуальної, в тому числі промислової власності. Цінність нематеріальних активів зумовлена їх довгим терміном корисного використання, тобто отримання доходу чи інших вигод. По своїй суті їх слід розглядати як засоби виробництва, що не мають матеріальної форми, але володіють грошовою (матеріальною) вартістю. З огляду на характер участі у процесі суспільного виробництва, можна виділити наступні риси нематеріальних активів:

1) відсутність матеріально-речової форми (фізичної) структури;

2) служать цілям виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) чи управління підприємством в цілому;

3) можливість отримання доходу в поточному та майбутньому періодах часу;

4) крайня невизначеність майбутніх вигод від використання;

5) стабільна прив’язка до підприємства-власника (при нормальних умовах господарювання у підприємця не виникає необхідності у перепродажі чи ліквідації об’єктів інтелектуальної власності).

Отже, якщо нематеріальні  активи — засоби виробництва, то вони повинні відображатися у документах з метою управління. На українських підприємствах єдиною системою документального безперервного спостереження та контролю за господарською діяльністю виступає бухгалтерський облік. Таким чином, виникає об’єктивна необхідність обліку нематеріальних активів.

Головною метою оцінки інтелектуальної  власності, в якості нематеріальних активів підприємства, виступає найповніше визначення розміру виробничих фондів суб’єкта господарювання. При цьому, характерною особливістю є те, що об’єктом обліку виступає не сама інтелектуальна власність, а права на її використання. Документальне підтвердження прав інтелектуальної власності дозволяє реально контролювати процес управління нематеріальними активами підприємства. Слід особливо відзначити, що реєстрації у документах обліку підлягають операцію щодо руху об’єктів інтелектуальної власності.