Контрольна робота по «Державне управління зовнішньоекономічної діяльності»

• укладання міжнародних  договорів України та приведення законодавства України у відповідність з цими договорами;

• затвердження нормативів обов'язкового вилучення частки валютної виручки, отриманої суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до державного бюджету та бюджетів органів місцевого самоврядування, затвердження ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України;

• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

• затвердження списків  товарів та послуг, експорт та імпорт яких або підлягає ліцензуванню, або забороняється.

Міжнародні органи, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створені для налагодження і розвитку співробітництва в зовнішньоекономічній сфері. До їх складу входять:

• міжнародні міжурядові установи та організації;

• міжнародні неурядові установи і організації.

До міжнародних міжурядових  установ та організацій в зовнішньоекономічній сфері входять установи та організації, що утворені на основі добровільних офіційних багатосторонніх урядових угод між країнами та сформовані як інституційні одиниці в зовнішньоекономічній сфері. Вони створені на основі добровільної участі країн, при цьому передбачено функціонування постійних наддержавних органів, наділених певними повноваженнями та функціями (координаційними, арбітражними та ін.).

За функціональною спрямованістю міжнародні міжурядові установи та організації класифікують на організації загальної та спеціальної  компетенції, що функціонують як на глобальному, так і регіональному рівнях.

Міжурядові організації  загальної компетенції на глобальному  рівні в своїй діяльності охоплюють  значну кількість напрямів діяльності. На глобальному рівні важливими  міжнародними організаціями є Організація Об'єднаних Націй (ООН), Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) та консультативні групи держав.

До міжнародних неурядових організацій входять організації, що утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Такі установи не є офіційними представниками своїх урядів, формуються як інституційні одиниці міжнародних відносин, передбачають колективне та індивідуальне членство, не ставлять перед собою комерційних цілей і не затверджуються міжурядовими угодами. Сьогодні функціонують декілька десятків крупних міжнародних об'єднань і асоціацій, направлених на представлення загальних галузевих і професійних інтересів підприємств, що займаються різноманітними напрямами економічної діяльності, забезпеченням своїх членів нормативно-методичною, практичною та аналітичною інформацією тощо. До таких міжнародних об'єднань належать Міжнародна торгова палата, Європейська асоціація нумерації, Міжнародна федерація асоціацій перевізників, Міжнародна федерація асоціацій експедиторів тощо. Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності - система засобів впливу на суспільні відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення правопорядку в цій сфері.

Державне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою таких методів:

• тарифні (економічні) методи регулювання;

• нетарифні (організаційно-адміністративні) методи регулювання.

Тарифні (економічні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності являють собою комплекс заходів державного регулювання за допомогою митних тарифів. Тарифне регулювання виконує дві функції: протекціоністську — захист вітчизняних товарів і послуг від іноземної конкуренції; фіскальну - поповнення державного бюджету.

Мито являє собою  грошовий збір чи податок, який держава бере з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону України.

Тарифне регулювання  базується на застосуванні Митного  тарифу Україні. Митний тариф - систематизований згідно з Українською класифікацією  товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, які справляються з товарів, що ввозяться на митну територію України. Порядок формування і застосування Митного тарифу України визначається Законом України "Про Митний тариф України" (2001 р.). Митний тариф є єдиним для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності чи їх територіального розташування. Основним елементом Митного тарифу є мито. Встановлення та зміна діючих ставок ввізного мита здійснюється Верховною Радою України один раз в рік. У зв'язку із запровадженням ЄС (1999 р.) європейської грошової одиниці всі специфічні ставки в Митному тарифі України подаються в євро. Мито сплачується у національній валюті України. Мито, що підлягає оплаті, нараховується митними органами згідно із ставками Митного тарифу, що діють на момент подання вантажно-митної декларації, і сплачується митним органам на момент прийняття вантажно-митної декларації до митного оформлення.

Розрізняють ввізне, вивізне, транзитне мито. Основним видом мита є ввізне (імпортне) мито, тобто мито на товари та інші предмети при їх імпорті на митну територію. За його допомогою підвищують ціну імпортованого товару, знижуючи його конкурентоспроможність на ринку України. Воно регулює та обмежує надходження іноземних товарів в державу. Вивізне та транзитне мито практично не застосовується.

Митні тарифи можуть бути:

• простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно  від країни походження;

• складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок для одного товару чи товарної групи в залежності від країни походження.

Митні ставки поділяють  на:

• максимальні - діють  по відношенню до товару з країн, з якими відсутні торгові угоди;

• мінімальні —  встановлюються по відношенню до товару з країн, з якими є торгові угоди щодо надання режиму найбільшого сприяння, або з країн, які входять до Загальної системи преференцій.

Митні ставки класифікують: а) за методом нарахування на:

• адвалерні —  нараховуються у відсотках до митної вартості товару, послуг;

• специфічні - нараховуються  у твердій сумі від одиниці виміру ваги, площі, об'єму і тощо;

• комбіновані - об'єднують  адвалерні і специфічні.

б) за характером походження на:

• автономні - вводяться  тією чи іншою державою в односторонньому  порядку без згоди з іншою  країною;

• конвенційні - встановлюються на підставі міжнародних договорів (угод) між державами.

в) за специфікою застосування розрізняють такі види мита: антидемпінгове, компенсаційне та спеціальне мито.

Основу ставок ввізного мита складають адвалерні ставки. Комбіновані та специфічні ставки ввізного мита запроваджуються на товари агропромислового комплексу, легкої промисловості, легкові автомобілі, відеотехніку та інші високоліквідні товари, під час імпорту яких спостерігається навмисне заниження митної вартості товару з метою уникнення від повної сплати мита.

Антидемпінгове  мито застосовується з метою захисту  від демпінгу вітчизняних виробників, при ввезені на митну територію  країни або вивезенні за межі митної території країни товарів за ціною, значно нижчою від цін інших експортерів  подібних або безпосередньо конкуруючих  товарів, тобто товарів, які є  об'єктом демпінгу.

Компенсаційне мито встановлюється у випадку ввозу  на територію України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії.

Спеціальне мито використовується для захисту вітчизняних  виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставки спеціального мита встановлюються в кожному окремому випадку.

Особливі види мита рекомендовано до застосування ГАТТСОТ. В Україні застосування особливих  видів мита здійснюється на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, що приймаються відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (1998 р.) та "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (1998 р.). Особливі види мита вводяться тільки після спеціального розслідування на замовлення українських і іноземних державних органів, які в цьому зацікавлені. В тому разі, коли імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються, призупиняються або припиняються органом, що їх встановив.

В світовій практиці та в Україні використовується також сезонне мито, яке встановлюється на окремі товари на певний період. До таких товарів відносять в т.ч. і продукцію сільського господарства, імпорт якої в Україну обмежується в осінні місяці, коли обсяги такої продукції є достатніми для споживання населенням.

Згідно Закону України "Про Митний тариф України" (2001 р.) окремі види товарів (послуг) звільняються від накладення мита, серед них: валюта України, іноземна валюта, цінні папери, товари, які вироблені в Україні  та ввозяться без переробки на її територію в режимі реімпорту, а також товари іноземного походження, які вивозяться з території України без переробки в режимі реекспорту; транспортні засоби, які здійснюють міжнародні перевезення; товари, які імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об'єднаннями громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України; групи товарів згідно з різноманітними державними договорами, угодами і законами України.

Тарифне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності є  класичним засобом регулювання  цієї сфери.

Тарифні методи неспроможні  повністю захистити внутрішній ринок  країн від зовнішньоекономічної експансії, все більше активізуються тенденції до заміни митних тарифів заходами нетарифного протекціонізму в зовнішньоекономічній сфері.

Нетарифні (організаційно-адміністративні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності - комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів та послуг на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження являють собою заходи прихованого протекціонізму, мають характер адміністративного (силового) регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Метою нетарифного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:

• покращення (погіршення) конкурентних умов в імпортуючій  країні;

• захист національної економіки, охорона навколишнього  середовища, здоров'я населення, моралі, релігії і національної безпеки.

Нетарифне регулювання  об'єднує в одну групу різнорідні заходи адміністративного, фінансового, кредитного, торгово-економічного та іншого характерів. Вони є інструментами оперативного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і можуть впроваджуватись рішеннями різних гілок влади, в тому числі регіональними органами державної влади та місцевого самоврядування. Галузями, що традиційно регулюються нетарифними обмеженнями, є сільське господарство, енергетика, текстильна, металургійна, суднобудівна, автомобільна промисловості. Нетарифні обмеження - основне гальмо на шляху зовнішньої торгівлі, яке зачіпає економічні інтереси країн, що розвиваються, оскільки багато нетарифних обмежень стосується товарів із цих держав. Всі вони згруповані класифікацією ГАТТ/СОТ у п'ять основних груп:

• участь держави  у зовнішньоторговельних операціях;

• технічні бар'єри;

• кількісні та валютні обмеження вивезення  чи ввезення товарів;

• обмеження, пов'язані з механізмом платежів;

• митні та адміністративні  формальності.

Участь держави  у зовнішньоторговельних операціях  проявляється у наступних заходах:

• субсидування внутрішнього виробництва і вивезення товарів;

• державна закупка  товарів та ін.

http://libfree.com/119311313_ekonomikametodi_regulyuvannya_zovnishnoekonomichnoyi_diyalnosti.html

 

 

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU95381.html

http://www.president.gov.ua/news/9927.html

http://ukrexport.gov.ua/ukr/ugodi_z_ukrain/lat/1408.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. РОЗДІЛ. Практична частина.
1. Ситуаційна задача №1

Таблиця 2.1

1)«Характеристика підприємства та зовнішньоекономічної діяльності, яку воно здійснює»

№з/п	Параметри, що характеризуються	Характеристика параметрів
1	2	3
1	Назва українського підприємства
2	Місцезнаходження українського підприємства
3	Назва підприємства-контрагента
4	Місцезнаходження підприємства-контрагента
5	Базисні умови постачання
6	Вид зовнішньоекономічної діяльності
7	Код згідно з УКТ ЗЕД
8	Розміри мита згідно з  УКТ ЗЕД
9	Кількість/одиниця виміру товару
10	Ціна/одиниця виміру
11	Сума рахунку-фактури