Оборотні кошти та шляхи покращення їх використання на підприємстві

- постільна білизна  (матраци, подушки, ковдри, простирадла)

- інші малоцінні та  швидкозношувані предмети.

Незавершене виробництво, що включає предмети праці, які перебувають  у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо  на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення, до яких належать ті предмети праці, які повністю були оброблені  в одному виробничому підрозділі, але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на витрати продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію і винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної та комерційної інформації.²

Фонди обігу – це:

1. Залишки готової продукції на складі підприємства.

2. Залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості.

3. Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги.

4. Та інші …

Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій  сфері основні статті оборотних коштів – це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні тільки для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах ураховується змінне обладнання, а в добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних  коштів – це питома вага вартості окремих  статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції.³

В залежності від методів планування та регулювання виділяють:

1. Нормовані оборотні  кошти.

2. Ненормовані оборотні  кошти.

До нормованих оборотних коштів відносять:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх  періодів;

- готова продукція.

  Ненормовані –  це оборотні кошти із фондів  обігу. Окрім готової продукції.

  Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів).

Нормування оборотних  коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

- умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

- організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

- умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх місце знаходження, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

Якщо склад, структура  і наявність оборотних коштів відповідатимуть запланованому  обсягу виробництва й реалізації, то підприємство отримуватиме прибуток з мінімальними витратами.

У разі зниження розміру  оборотних коштів можливі перебої  в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні  явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних  коштів призводить до нагромаджування  надмірних запасів сировини, матеріалів, послаблення режиму економії, створення  умов для використання оборотних  коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в цьому:

- по-перше, правильне  визначення нормативу оборотних  коштів забезпечує безперервність  і безперебійність процесу виробництва.

- по-друге, нормування  оборотних коштів дає змогу  ефективно використовувати оборотні  кошти на кожному підприємстві.

- по-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

- по-четверте, обґрунтовані  нормативи оборотних коштів сприяють  зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Підприємствам надано право  самостійно розраховувати нормативи  оборотних коштів. Відповідно до Постанови  кабінету міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року.⁴

  Оборотні кошти поділяються також за джерелами формування на:

1. Власні джерела формування  оборотних коштів. Власний оборотний  капітал багато важить в організації  кругообігу грошових коштів, забезпечує  майнову й оперативну самостійність,  фінансову стійкість підприємства.

Підприємства, що вводяться в дію, залежно від їхніх організаційно-правових форм створюють власні оборотні кошти за рахунок пайових внесків членів-засновників, внески іноземних учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються в статутний фонд новоствореного підприємства.

На діючих підприємствах  власними джерелами фінансування оборотних  коштів є чистий прибуток підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також сталі зобов'язання.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативів оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позичкових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна  прирівняти до власних, належать сталі зобов'язання. Це кошти цільового призначення, які в результаті певної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обороті підприємств, однак йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі зобов'язання –  це мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань  на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх  платежів, авансування покупців. Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі зобов'язання, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновку, що сталі зобов'язання взагалі зникли. Річ у тім, що нова методика визначення власних оборотних коштів підприємства не розмежовує сталих і короткотермінових зобов'язань. Відображаються вони в Ι розділі пасиву балансу.

З метою повнішого  залучення фінансових ресурсів і  якісного керування ними підприємства мають змогу планувати сталі  зобов'язання, тобто це джерело, по суті, є планованою кредиторською заборгованістю. Залежно від виду сталих зобов'язань можуть застосовуватись різні методики їхнього розрахунку.

2. Використання банківських  кредитів для формування оборотних  коштів. Формувати оборотні кошти  тільки за рахунок власних джерел економічно недоцільно, бо це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності.

Підприємство залучає  фінансові ресурси у вигляді  короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських  кредитів полягає у фінансуванні витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними  потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, з виникненням дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

3. Інші джерела формування  оборотних коштів. До залучених  належать кошти інших кредиторів, що вони надаються підприємствам  у позичку під певний відсоток  на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Від джерел формування оборотних  коштів значною мірою залежить швидкість  їхнього обороту й ефективність їх використання.⁵

Отже оборотні кошти  є значною частиною матеріально-грошових активів. Тому їх раціональне та економічне використання має неабияке значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВЕ ТА НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ОБОРОТНИХ КОШТІВ

 

Відповідно до Господарського кодексу України  майно підприємства становлять оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні  внески засновників;

- доходи, одержані від  реалізації продукції, послуг, інших  видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення  і дотації з бюджетів;

- майно, придбане в  інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у  встановленому законодавством порядку;

- інші джерела, не  заборонені законодавством України.

Згідно з законом України «Про оподаткування прибутку підприємства». Матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за 

№ 396/3689, затверджено наказом  міністерства фінансів України 31.03.99 № 87. Згідно цього положення оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл – проміж уток часу між придбанням запасів  для здійснення діяльності та отримання коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Положенням (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси» зареєстровано в  Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року            № 751/4044 запаси – це активи, які:

- утримуються для подальшого  продажу за умов звичайної  господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

  - утримуються для  споживання під час виробництва  продукції, виконання робіт та  надання послуг, а також управління  підприємством.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 10 «Дебіторська заборгованість» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року № 725/4018 дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Також відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України і  Національного банку України від 19 квітня 1993 року №279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів ухвалено «Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей». Згідно цього ухвалення підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

СТИСЛА ОРГАНІЗАЦІЙНО ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД»

 

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод»

виникло в 1916 році на базі заводу «Ризька дротова промисловість», евакуйованого в м. Олександрівськ (м. Запоріжжя) під час Першої світової війни. В 1994 році державне підприємство «Запорізький сталепрокатний завод» перетворено в процесі приватизації у відкрите акціонерне товариство, форма власності – приватна власність, за видом економічної діяльності – холодне витягування дроту.

  Випуск продукції забезпечують два підрозділи: виробництво металовиробів та цех емальованого посуду. Обслуговування виробництва здійснюється транспортно-збутовим управлінням та виробництвом з обслуговування діяльності підприємства. Дочірніх підприємств, філій, представництв у своїй організаційній структурі товариство не містить.

На підприємстві виробляються наступні види продукції: дріт різних марок; сітка  плетена, ткана, зварна; провід для ліній  електропередач; посуд емальований.