Перспективи оптимізація структури пасивів ПрАТ „МТС Україна” на наступний період

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ АКТИВІВ І ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність  та основні джерела формування  капіталу підприємства………...6

1.2 Поняття, види активів підприємства та основні форми їх розміщення….10

1.3 Методи  оцінки ефективності формування та використання капіталу підприємства……………………………………………………………………..28

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ПрАТ „МТС Україна”

2.1 Фінансово - економічна характеристика діяльності ПрАТ „МТС Україна”…………………………………………………………………………..50

2.2 Аналіз джерел  формування капіталу досліджуваного підприємства…….55

2.3 Оцінка ефективності  використання активів ПрАТ „МТС Україна”……...65

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ АКТИВІВ І ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Перспективи оптимізація структури пасивів ПрАТ „МТС Україна” на наступний період….……………………………………………………………..82

3.2 Шляхи підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства ПрАТ „МТС Україна”……………………………………………96

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..102

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………105

ДОДАТКИ………………………………………………………………………110 

Вступ

 

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що допомагає: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім забезпечити прийняття обґрунтованого рішення.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що в даний час зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Це значно збільшує роль аналізу фінансового стану підприємства. Для виживання і розвитку підприємства необхідно максимально чітко і ефективно управляти його капіталом. Одна з характерних рис економічних відносин - прагматизм учасників. Будь-яка цінність матеріального або нематеріального характеру, що фігурує в процесі таких відносин, представляє інтерес лише в тому випадку, якщо володіння нею сприяє досягненню якоїсь мети, перш за все економічного характеру. Основа ділової активності - нарощування економічного потенціалу підприємства.

Беручи до уваги високий рівень актуальності формування ефективної структури пасивів підприємства, а саме їх оптимізація, була обрана тема бакалаврської роботи.

Мета роботи – аналіз та оптимізація активів та пасивів підприємства. Виходячи з поставленої мети, були визначені завдання роботи, а саме:

- розглянути механізм функціонування активів та пасивів підприємства із врахуванням специфіки реалізації цього механізму стосовно до телекомунікаційного підприємства;

- визначити комплекс методів та способів управління різними формами розміщення активів та пасивів;

- застосувати сучасні методики для оптимізації та аналізу особливостей функціонування активів та пасивів підприємства;

-  проаналізувати параметри ефективності функціонування як активів в цілому, так і окремих їх елементів. Також необхідним є визначення впливу структури активів на ліквідність та платоспроможність підприємства.

Об’єктом дослідження стало підприємство ПрАТ „МТС Україна”. Слід зауважити, що телекомунікаційне підприємство має специфічну діяльність і специфічну практику управління активами і пасивами. Від політики управління нематеріальними активами підприємства залежить відповідь на питання про існування підприємства.

Предметом дослідження стали суттєві закономірності функціонування активів та пасивів даного підприємства, визначення яких дозволить сформулювати і вирішити основні проблеми їх оптимізації.

Для реалізації перерахованих завдань використано методи фінансового аналізу, аналіз ліквідності балансу, коефіцієнтний аналіз ліквідності. Передбачається використати сукупність економіко-статистичних методів.

Інформаційною базою є: підручники, наукові збірники, нормативно правова база, інтернет ресурси, звітність підприємства. Відзначимо, що у сфері управління активами та пасивами підприємства існує велика кількість фундаментальних та методичних робіт, використання яких дозволить досить повно розкрити тему бакалаврської роботи. В українській економічній літературі це роботи Бабицького А.Ф., Калини А.В., Оберемчука В.Ф., Ізмайлової К.В., Ефимової О.В., Буряковского В.В., Кармазина В.Я. та інших.

Застосування перелічених вище методів та методик з врахуванням практики їх використання, наведеної в економічній літературі, дозволить досягти мети бакалаврської роботи.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ АКТИВІВ І ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1.1. Сутність та основні джерела формування капіталу підприємства

 

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється оцінці пасивів підприємств.

Джерела фінансування господарської діяльності (пасиви підприємства) складаються з власного капіталу і резервів, довгострокових позикових коштів та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів поділяються на власні і позикові[18,34].

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) не реєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий — резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток)[24,13]. Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками. Статутний капітал  телекомунікаційної компанії формується за рахунок коштів акціонерів засновників (учасників) підприємства.

Акціонерний капітал — це основний, базовий, початковий капітал акціонерного товариства, що утворюється шляхом випуску і продажу акцій, загальна вартість яких є сукупністю об'єднаних індивідуальних капіталів акціонерів[14,52].

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами — у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо[18,51].

Нерозподілені прибутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.

П(С)БО 11 „Зобов'язання” визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов'язання. Цим стандартом усі зобов'язання класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбачені зобов'язання. Поточні зобов'язання є сумою заборгованостей підприємства різним юридичним і фізичним особам, кожна з цих заборгованостей повинна бути погашена протягом терміну, що не перевищує один рік. Довгострокові зобов'язання є позиковим капіталом компанії. Особливою рисою позикового капіталу є те, що він передається підприємству на порівняно тривалий час (більше одного року) і повинен бути повернений власнику капіталу разом або по частинах з виплатою фіксованої наперед обумовленої винагороди (відсотків). Власний капітал вкладається його власниками на невизначений проміжок часу і не припускає повернення коли-небудь в майбутньому. Власники власного капіталу, на відміну від власників позикового капіталу, не розраховують на отримання фіксованої винагороди. Ця винагорода залежить від результатів діяльності підприємства і виплачується у вигляді дивідендів.

До довгострокових зобов'язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як поточне, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців то до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове[32,118].

Зобов'язання за кредитною угодою буде поточним, якщо:

- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;

- не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

- виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами. Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості[18,17].

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- Сума та строки погашення зобов'язання, яке було виключене із складу поточних зобов'язань з обґрунтуванням причин цього.

- Перелік і суми зобов'язань, що включені до статей балансу „Інші довгострокові зобов'язання”, „Інші поточні зобов'язання”.

Підприємство щодо кожного виду забезпечень наводить таку інформацію:

- Цільове призначення, причини невизначеності та очікуваний строк погашення.

- Залишок забезпечення на початок і кінець звітного періоду.

- Збільшення забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань.

- Сума забезпечення, що використана протягом звітного періоду.

- Невикористана сума забезпечення, що сторнована у звітному періоді.

- Сума очікуваного відшкодування витрат іншою стороною, що врахована при оцінці забезпечення.

Отже, розглядаючи різні джерела формування капіталу підприємства можна зробити висновок, що кожен суб’єкт господарювання має широкий вибір способів формування капіталу. Кожен із способів має власний механізм його провадження, а також різну вартість його залучення і наслідки його використання у господарській діяльності. Виходячи з вище сказаного кожне підприємство має формувати структуру джерел фінансування, що відповідає поставленим стратегічним цілям.