Прибутковість торгівельного підприємства та шляхи її підвищення

ЗМІСТ

	Вступ……………………………………………………………………		4
1	Теоретичні основи планування та контролю прибутку на торгівельному  підприємстві…………………………………………...		7
1.1	Поняття прибутку та його види у торгівлі….………………………..		7
1.2	Методика планування прибутку у торгівлі      ………………………		12
2	Аналіз виконання плану  по прибутку на торгівельному підприємстві…………………………………………………………….		24
2.1	Характеристика та аналіз економічної діяльності підприємства ПП «Флеш»……………………………………………………………..		24
2.2	Аналіз виконання плану  по прибутку…………………………………		30
3	Шляхи підвищення прибутку на підприємстві……………………….		36
3.1	Заходи щодо підвищення прибутку на підприємстві………………...		36
3.2	Розробка плану по прибутку і його обґрунтування………………….		39
	Висновки та пропозиції………………………………………………..		52
		Перелік літератури……………………………………………………..	57

 

ВСТУП

 

Ринкова економіка припускає  становлення і розвиток підприємств  різноманітних організаційно - правових форм, заснованих на різних видах приватної  власності, появу нових власників - як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств[8,c.23]. З'явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг або ж продажу товарів, необхідних споживачу. Вона має регулярний характер і відрізняється:

• по-перше, свободою у виборі напрямків і методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень (зрозуміло, в рамках законів і моральних норм);
• по-друге, відповідальністю за прийняті рішення і їх наслідки;
• по-третє, цей вид діяльності не виключає ризику, збитків і банкрутств. 

Нарешті, підприємництво чітко орієнтоване на одержання  прибутку, чим в умовах розвинутої конкуренції досягається і задоволення  суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах фінансово - господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, яка залишається в розпорядженні малого підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якого вигідно виробляти товари, одержувати прибуток, знижувати витрати. 

Отже, перехід до ринкової економіки потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення напрямків фінансової і виробничої політики, аналізу і оцінки отриманих результатів. Однією з найголовніших складових фінансової політики малого підприємства є максимізація прибутку. 

На сьогоднішній день прибуток - одна з основних форм грошового  накопичення, що створюється у галузях  економіки: вона займає одне з центральних  місць у загальній системі  вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку[11,c.8]. Дослідження формування прибутку, рентабельності підприємства, витрат обігу, валових доходів, є найважливішим чинником при прийнятті організаційних і господарсько-управлінських рішень, створення сприятливих умов для реалізації планів і програм по нарощуванню прибутку. Іншими словами малого підприємства повинні чітко уявляти резерви збільшення прибутку, від чого він залежить і які основні параметри впливають на його величину. 

В умовах ринкової економіки, прибуток - найважливіший оціночний показник діяльності підприємства, джерело матеріального добробуту малого підприємства і його працівників, держави в цілому. Саме політика управління прибутком визначає пропорції розподілу прибутку на внутрішні інвестиції, соціальні заходи, відшкодування в бюджет, і є важливою ланкою загальної політики управління підприємством. Значимість прибутку, проблеми пошуку резервів його підвищення всіма суб’єктами господарювання в умовах ринкової економіки, є актуальними на сучасному етапі економічного розвитку.

Головною метою роботи аналіз теоретичних та практичних основ  прибутковості підприємства.

Завданнями роботи є:

• вивчення теоретичних аспектів формування та розподілу прибутку; 
• оцінка рівня прибутковості підприємства;
• обґрунтування заходів підвищення прибутковості діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження  виступає економічні показники формування прибутковості підприємства.

Предметом дослідження  є структура джерел формування, напрямків використання та підвищення прибутку підприємства.

1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ПРИБУТКУ НА ТОРГІВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

 

1. Поняття прибутку та його види у торгівлі

 

Прибуток як економічний  показник являє собою різницю  між ціною реалізаціі та собівартістю продукціі (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво то реалізацію продукції, рисунок 1.1 [19,165]

Рисунок 1.1 – Прибуток підприємства

В торгівлі, з урахуванням  специфіки виконуваних функцій  і особливостей формування доходів  та витрат, прибуток визнаається як різниця між доходом підприємства і його поточними витратами.

На обсяг прибутку справляють вплив значна кількість  зовнішніх (незалежних від підприємства) і внутрішніх факторів, рисунок 1.2 [19,167]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Фактори, яки впливають на прибутковість торгівельного підприємства

 

До зовнішніх факторів відносяться:

• політична стабільність;
• стан економіки;
• демографічна ситуація;
• кон'юнктура ринку, в тому числі ринку споживчих товарів;
• темпи інфляції;
• відсотки за кредит.

До внутрішніх факторів відносяться:

• обсяг валового доходу (фактори, що його визначають);
• розмір витрат обігу;
• продуктивність праці працівників;
• швидкість оборотності товарів;
• наявність власних оборотних коштів;
• ефективність використання основних фондів.

Джерела утворення та напрями використання прибутку, рисунок 1.3.

При оцінці фінансових результатів  підприємств зарубіжні економісти використовують також показник маржинального  доходу, який розраховується як сума чистого  прибутку і постійних витрат.

Постійні витрати прирівнюються до одного з напрямків розподілу прибутку.

До основних напрямів використання прибутку відносяться:

• виконання зобов'язань перед бюджетами (республіканським і місцевим);
• розрахунки з банками, підприємствами, організаціями;
• інвестиції в розвиток підприємства;
• виплата дивідендів по акціях;
• задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників.

Матеріальна допомога, безвідсоткові  позики на поліпшення житлових умов, допомоги непрацюючим пенсіонерам, вихідні  допомоги при звільненні, стипендії  студентам, направленим підприємством на навчання з відривом від виробництва, і інші [12,65].

 

Рисунок 1.3 – Класифікація прибутку підприємства

 

Продовження рисунку 1.3 - Класифікація прибутку підприємства

 

Методи визначення прибутку та рентабельності.

Балансовий прибуток / збиток (Пб) розраховується за формулою 1.1

 

                                 Пб = Пр + Пп + ППО,                                         (1.1)

 

де Пр - результат від  реалізації продукції (послуг);

Пп - результат від  іншої реалізації;

ППО - сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (послуг) (Пр) розраховується за формулою1.2

 

                                     Пр = Т - Іо — Зу,                                               (1.2)

 

де Т - товарообіг (виручка від реалізації продукції, послуг);

І про - витрати обігу;

Зу - матеріальні витрати на надання  послуг.

Чистий прибуток (Пч), що залишається  в розпорядженні підприємства, розраховується за формулою 1.3

 

                                           Пч = Пб-Н,                                                  (1.3)

 

де Н - величина податку  на прибуток.

У діяльності торговельних підприємств широко застосовується показник рентабельності, що характеризує відносний розмір прибутку.

В залежності від мети розрахунків найбільш часто рентабельність торгового підприємства визначають за допомогою процентного відношення прибутку до наступних показників:

• товарообігу;
• недоліків звернення;
• оборотним засоби;
• основних засобів;
• засобам на оплату праці;
• власного капіталу;
• капіталу (сукупного капіталу підприємства, що включає власні і позикові кошти).

 

2. Методика планування прибутку у тогівлі

 

Вплив держави на економіку  підприємства здійснюється [16,89]:

• у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств;
• через непрямі форми впливу.

Пряме державне регулювання  торговельних підприємств здійснюється через механізм:

• державної реєстрації створення підприємств;
• державного контролю якості продукції;
• обов’язкового дотримання підприємством трудового законодавства України (різні умови при наймі на роботу, тривалість робочого дня, мінімальний розмір заробітної плати, мінімальної тривалості та оплати відпустки та ін.);
• обов’язкового виконання умов соціального законодавства (соціальне страхування, відрахування в фонд зайнятості тощо);
• антимонопольного контролю за діяльністю підприємств;
• державного контролю за цінами на товари, а також на продукцію підприємств-монополістів;
• державної регламентації порядку та валюти розрахунків із споживачами;
• державного контролю за умовами та термінами зберігання та реалізації товарів;
• державного контролю за зберіганням спеціалізації торговельного підприємства після його приватизації;
• обов’язкового дотримання державного порядку ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності, обчислення та сплати податків.

Форми непрямого регулювання  діяльності підприємств [18,139]:

• розміщення на підприємствах замовлень на виробництво (реалізацію) важливих видів продукції з гарантованим матеріальним та фінансовим забезпеченням;
• введення системи прогресивного оподаткування доходів робітників підприємства;
• введення системи державного регулювання розмірів фонду оплати праці;
• диференціація ставок податків за окремими видами діяльності підприємств та введення системи податкових пільг;
• встановлення можливості прискореної амортизації основних фондів підприємства;
• регулювання експортно-імпортних та бартерних операцій через механізм ліцензування, митного та валютного законодавства.