Реструктуризація підприємства

 

ЗМІСТ

курсової роботи:

«Реструктуризація підприємства»

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Поняття реструктуризації, причини та етапи її проведення………....5

1.1. Поняття та види реструктуризації…………………………………..5

1.2. Етапи процесу реструктуризації……………………………………10

1.3. Реструктуризація, як спосіб підвищення  конкурентоспроможності………………………………………………..11

Висновки до розділу 1……………………………………………………………..16

РОЗДІЛ 2. Проблеми реструктуризації українських підприємств……………...17

2.1. Аналіз причин, що зумовлюють кризовий розвиток

підприємства…………………………………………………………….17

2.2. Сучасний стан підприємств в Україні та потреби їх реструктуризації………………………………………………………….24

2.3. Практика реструктуризації: досвід та проблеми…………………..33

Висновки до розділу 2……………………………………………………………...36

РОЗДІЛ 3. Основні шляхи вдосконалення реструктуризації   підприємств……37

3.1. Вдосконалення методологічних підходів до реструктуризації…...37

3.2. Розробка програми реструктуризації підприємств та впровадження дієвих механізмів фінансового оздоровлення………………………39

Висновки до розділу 3……………………………………………………………...43

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...44

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ…………………………………………………46

 

 

 

ВСТУП

В сучасних умовах процес реструктуризації стає  об’єктивною необхідністю, що забезпечує конкурентноздатність підприємства і його виживання. За останнє десятиріччя практично ні одна провідна корпорація в світі не змогла уникнути ризикованої та болісної процедури радикального реструктурування. Гальмування і спроба обійтися без серйозних змін призвели до зникнення кожної четвертої компанії із списку п’ятиста провідних корпорацій світу. Це є свідченням актуальності та необхідності дослідження проблематики реструктуризації підприємств.

Сучасний  стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Кризові явища в економіці, викликані зниженням купівельної спроможності населення і падінням виробництва, обумовлюють необхідність докорінної перебудови існуючої системи виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого - через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Моніторинг наукової навчальної та методичної літератури дає змогу стверджувати про відсутність єдності думок у визначення поняття реструктуризації. Групування та систематизація окремих фрагментів визначень поняття «реструктуризації» дозволили зробити певні узагальнення за обраними характеристиками.      По-перше, реструктуризація – це засіб, який дозволяє забезпечити ефективне функціонування підприємства не лише в ринкових умовах.

По-друге, суттєвим аспектом реструктуризації в умовах нової економіки є формування у підприємства потенціалу до превентивного реагування на зміни зовнішнього середовища.

По-третє, напрями структурної перебудови підприємства повинні бути погоджені зі стратегією його розвитку.

По-четверте, вивчення теорії питання та аналіз діючої практики дозволяють підтримати точку зору фахівців, котрі вважають, що реструктуризація підприємства це комплекс структурних  перетворень, що здійснюється на системній  основі заходами організаційно-економічного, техніко-технологічного, правового і фінансового характеру.

І по-п’яте, - довгостроковою ціллю кожного підприємства є  збільшення вартості власного бізнесу, яке забезпечується через зростання  ефективності виробництва, підвищення конкурентноздатності, зміцнення фінансової стійкості, підвищення інвестиційної привабливості, тощо.

Метою дослідження є вивчення методичних і законодавчих основ, інструментів і механізмів, досвід здійснення  антикризового керування в сучасних економічних умовах господарювання.

Згідно з метою постають такі завдання дослідження:

• Вивчити теоретичні джерела, державні документи і накопичений досвід з реструктуризації підприємств в умовах перехідної економіки України.
• Переглянути існуючі способи реструктуризації та фінансового оздоровлення підприємств, систему механізмів і заходів з фінансової стабілізації, створення моделей відновлення платоспроможності.

Предметом дослідження виступають економічні відносини та проблеми, які виникають в процесі функціонування підприємств в умовах зовнішнього середовища, яке постійно змінюється.

Об’єктом дослідження є інструменти антикризового управління, система механізмів з фінансової стабілізації підприємства, моделі відновлення платоспроможності, а також імітаційні моделі управління по бізнес-процесам і реструктуризації.

 

 

 

1. Поняття реструктуризації, причини та етапи її проведення

1.1. Поняття та види реструктуризації

Адаптація підприємства до складних сучасних умов господарювання передбачає проведення цілої низки  заходів, реалізація яких спроможна не тільки залишити підприємство «на плаву», але й вивести його на новий якісний рівень функціонування.  Одним із напрямків реформування підприємства є його реструктуризація.

Реструктуризація – здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Необхідність проведення реструктуризації визиває:

–  проблеми виживання  –  багато  (сільськогосподарських,  промислових та ін.)  підприємств  країни знаходяться на межі «загибелі»;

– підвищення ефективності функціонування в умовах: 

– розвитку некерованості  підприємства із-за його розширення –  «синдром великого бізнесу»;

– перспективи зниження прибутковості;

– конкуренції.

Можливість проведення реструктуризації залежить від великої  кількості самих різноманітних  чинників:

– своєчасного здійснення, тобто проведення тоді, коли ще не пізно;

– правильного вибору напряму реструктуризації;

– наявності або можливості вибору, підготування у відповідні строки необхідних кадрів;

– наявності або можливості займу грошових засобів тощо [1, с. 20].

У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію  підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволення вимог кредиторів [2].

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків [3, с. 488].

Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.

Реструктуризацію можна  проводити і на макрорівні. У такому випадку вона спрямовується на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

В цілому будь-яка реструктуризація має забезпечувати в кінцевому  підсумку платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання.

При цьому вважається, що процесам реструктуризації підлягають, як правило слабкі, неплатоспроможні підприємства, що  стоять на межі банкрутства, однак і прибуткові підприємства використовують різні варіанти реструктуризації. Зарубіжний досвід свідчить, що реструктуризацію на Заході проводять і досить успішні компанії, які прагнуть забезпечити достатню прибутковість своїх акцій у майбутньому. Тому цілком справедливим є більш широке трактування реструктуризації програми комплексних змін на підприємстві з метою підвищення його ринкової вартості [4].

  Реструктуризаційні  зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:

• модернізації – оновлення устаткування і технології;
• реорганізації – зміни методів і поділу праці; потоків інформації;
• адаптації – пристосування елементів підприємства до поточних умов;
• нововведень – продуктових і процесних.

Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні знання як у званому чистому вигляді (технології „ноу-хау”, патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше підрозділ освоюватиме нові технології та види продукції.

За цими критеріями відносять  до однієї з категорій підприємств, що реорганізуються або ліквідуються.

Таблиця 1

Категорії підприємств, які потребують реорганізації або  ліквідації

Категорія підприємств	Характеристика, умови  та критерії оцінки підприємств
1.	Підприємство, яке легко  реорганізується Підрозділ швидко входить  на нові ринки (легко збуває свою продукцію). Частка специфічних виробничих знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ можна швидко перетворити на самостійне підприємство.
2.	Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації. Підрозділ з великою  можливістю освоєння нових ринків, але рівень специфічних виробничих знань і технологій, для самостійного існування досить значний, що утруднює зміну асортименту продукції та відповідно виробничого процесу.
3.	Підприємство, яке важко  піддається реорганізації. Підрозділ, для якого освоєння є важким, але котрий має високий рівень специфічних виробничих знань і технологій, що без них неможлива структура кооперації та збуту в межах об’єднання.
4.	Підприємство, яке підлягає ліквідації. Підрозділ з малою  можливістю освоєння нових ринків і малим рівнем специфічних виробничих знань та технологій.

 

Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні:

1) передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);

2) є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;

3) може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;

4) підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.

Реструктуризація передбачає зміни структури:

• майна(правового статусу);
• організаційної структури підприємства;
• виробничої структури;
• структури виробничої програми;
• структури залученого капіталу;
• структури активів;
• структури доходів і витрат;
• структури персоналу;
• інформації;
• інших структур.

    Характер та  особливості реструктуризацій них  процесів значною мірою залежить від виду реструктуризації. Виділяються такі види реструктуризації:

• оперативна реструктуризація підприємства – звичайно здійснюється протягом 3-4 місяців і передбачає істотне поліпшення його діяльності;
• стратегічна реструктуризація підприємства – спрямована на забезпечення довготривалої його конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках. Для  її досягнення необхідно чітко визначити стратегічну мету реструктуризації конкретного суб’єкта господарювання може бути сформульована так: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Після цього розробляється стратегічна концепція розвитку суб’єкта господарювання, визначаються напрями та інструменти реалізації поставленої мети;
• організаційно-правова реструктуризація підприємства – передбачає комерціалізацію і корпоратизацією діяльності, зміни в організаційній структурі суб’єкта господарювання, зміну власності на державному підприємстві;
• управлінська реструктуризація підприємства – пов’язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, сучасну маркетингову, інноваційну і технічну його політику;
• технічна реструктуризація підприємства орієнтується на забезпечення такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології “ноу-хау”, управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу вийти на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією;
• економічна  реструктуризація підприємства – має забезпечувати рівень рентабельності виробництва, що відповідає сучасним умовам господарювання. Це потребує досягнення певного рівня поточних і капітальних витрат, гнучкого ціноутворення та достатнього обсягу продажу товарів;
• фінансова реструктуризація означає досягнення суб’єктом господарювання такої структури балансу, коли показники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також не існує проблем із виплатою кредитів і відсотків за ними або з погашенням інших боргових зобов’язань;
• часткова (обмежена) реструктуризація підприємства, яка здійснюється для відновлення його економічної та технічної життєдіяльності. Тоді підприємство встановлює для себе певні орієнтири. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу, розмір робочого капіталу, коефіцієнт покриття боргів, тощо. Їх практичне досягнення звичайно потребує реструктуризації (переоформлення) боргів, додаткової емісії цінних паперів, переоцінки активів, зниження рівня дебіторської заборгованості та ін.;
• комплексна (всебічна) реструктуризація охоплює: розробку нової організаційної структури суб’єкта господарювання, здійснення відповідної продуктової та техніко-технологічної політики, істотні зміни в менеджменті тощо. Так реструктуризація звичайно триває до трьох років [3, с. 488].