Реструктуризація підприємства

 

 

1.2. Етапи процесу реструктуризації

Проведення заходів із реструктуризації для кожного суб’єкта господарювання потребує індивідуальних способів розв’язання завдань щодо виходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств  та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської  діяльності спеціалістами, які роблять  висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Порядок реструктуризація підприємства (організації) є таким:

1. Попередній аналіз стану підприємства.
2. Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
3. Поглиблений аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства.
4. Обґрунтування концепції реструктуризації.
5. Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств.
6. Запровадження організаційно-економічних, правових, технічних заходів з реструктуризації.
7. Визначення економічної ефективності реструктуризації.
8. Оцінка результатів створення і функціонування нових організаційно-правових структур.

Концепцію розвитку розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні.

Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сформульованій меті реструктуризації підприємства і включати такі питання:

• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську діяльність підприємства;
• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;
• обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;
• оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації;
• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відповідатиме вимогам  і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції [3].

  Найважливішим етапом є розробка  бізнес-плану реструктуризації –  це трансформація обраного з  декількох альтернатив варіанту  досягнення встановлених цілей  реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за її реалізацію.

Бізнес-план реструктуризації повинен  задовольняти таким вимогам:

• забезпечувати комплексне просування до оптимізації цілісного організму підприємства;
• бути підпорядкованим інтересам підприємства, привабливим для керівництва і переконливим для зовнішніх інвесторів;
• висвітлювати існуючі проблеми фірми та загрози для її існування;
• встановлювати цілі, які контролюються та вимірюються;
• містити рішення, які усувають проблеми та загрози;
• пропонувати заходи, які реально можна виконати;
• конкретизувати завдання в розділі підрозділів;
• представляти фінансові та кількісні і якісні наслідки запропонованих дій.

1.3. Реструктуризація, як спосіб підвищення конкурентоспроможності

Перш ніж керівництво  підприємства або зовнішній консультант  починають розробляти програму реструктуризації підприємства з метою його оздоровлення, виходу з кризи, забезпечення його конкурентоспроможності, мають бути визначені причини кризової ситуації і усвідомлено, що підприємство потребує  заходів по оздоровленню, що підприємство має проблеми, вирішення яких залежить від нього, що можуть бути ліквідовані внутрішні причини кризового становища. Разом з тим, має бути проведений  аналіз того, чи доцільне оздоровлення підприємства, чи піддається воно оздоровленню. Серед українських підприємств є досить багато прикладів підприємств, які не піддаються оздоровленню, або оздоровлення яких потребує занадто багато інвестицій. Це підприємства із специфічною продукцією, що виробляється на вузькоспеціальному обладнанні, яке не може бути використане для виробництва інших видів товарів. Це можуть бути підприємства оборонної промисловості, деякі підприємства важкого машинобудування, кораблебудування, тощо. Їх робота залежить від обсягів попиту на специфічну продукцію. Замовником підприємств оборонної промисловості головним чином є держава, клієнтами підприємств важкого машинобудування є підприємства, що виробляють обладнання, засоби виробництва і лише іноді підприємства, що виробляють споживчі товари. Такі підприємства сьогодні є неплатоспроможними, вони не мають інвестиційних коштів для переобладнання, закупівлі нових машин та технологічних ліній [5, c. 56].

Основою змін (реструктуризації) на підприємстві є його орієнтація на ринок, зміна підходу до діяльності підприємства: від «виробляти те, що можемо, продавати те, що виробляємо» до «виробляти те, що потрібно ринку, те що знаходить платоспроможний попит, те що можна реалізувати».

  Для того, щоб підприємство  було успішним, прибутковим, воно  має успішно вирішити головну  проблему: що виробляти і для кого. Від того, чи правильно вирішено цю проблему, залежить чи буде реалізовуватись продукція, отже чи буде підприємство отримувати прибуток, адже прибуток з`являється саме у той момент, коли товар реалізується, знаходить попит.

Яка продукція буде знаходити попит на ринку? Перш за все, та, що потрібна, тобто задовольняє певну потребу споживачів. Це необхідна умова. Але ще не достатня.

Але в умовах ринку, у  нормальному конкурентному середовищі всі намагаються пропонувати  продукцію, яка потрібна, і пропозиція завжди перевищує попит. У покупця є можливість вибирати серед різноманітних товарів багатьох фірм. Товар буде конкурентоспроможним, коли співвідношення між споживчими якостями товару (цінністю, корисністю для споживача) та ціною буде максимальним.

Таким чином, щоб товар  підприємства став конкурентоспроможним необхідно підвищити його якість (не абстрактну якість, а забезпечити  найкращу відповідність визначеним потребам споживача, для цього необхідно  визначити, за якими критеріями споживач оцінює якість, які атрибути товару є визначальними, а які несуттєвими) та забезпечити ціну, що була б не вищою ніж у аналогічних товарів. Причому за однаковою з конкурентом ціною має пропонуватися товар більш корисний для споживача ніж товар конкурента [5, c. 64].

   Отже, для того, щоб підприємство змогло успішно  працювати, мають бути здійснені  заходи по підвищенню якості  товару та по зниженню його  ціни з метою забезпечення  конкурентоспроможності продукції.

Є певні об’єктивні та суб’єктивні причини недостатньої (неконкурентоспроможної) якості та занадто високої (неконкурентоспроможної) ціни.

Можливими причинами  неконкурентоспроможної, високої ціни є:

• Високий відсоток прибутку, що закладений у ціні.
• Довгий шлях від виробника до споживача товару (у т.ч. велика кількість посередників, транспортні витрати, митні витрати, великий часовий лаг між виробництвом та реалізацією, тощо).
• Висока собівартість (у т.ч. за рахунок високої вартості сировини та комплектуючих, неефективної технології, високих витрат на робочу силу, високих накладних витрат, витрат на систему управління та на сферу СКП, за рахунок високих накладних витрат на фінансування підрозділів підприємства, що не є прибутковими, що є затратними одиницями).
• Нарешті, потрібно пам`ятати, що ціна є зависокою відносно тієї користі, тих споживчих якостей, які отримує покупець у обмін на визначену суму грошей; або відносно товара-конкурента, тобто у порівнянні із іншими аналогічними товарами, їх ціною та корисністю. Ціна, також, завжди здається споживачу зависокою, поки він не усвідомив тих користей, які він отримує при придбанні товару. Так що ціна може бути психологічно зависокою у зв`язку з недостатністю інформації про споживчі якості товару.

Не треба виключати  можливість не конкурентоспроможності продукції за ціною у зв`язку із занизькою ціною. Це можливе у випадку товарів, за якими наявна пряма залежність попиту від ціни. Найчастіше таке явище спостерігається, коли товари орієнтовані на цільову групу багатих клієнтів, для товарів Гіффена, для яких працює ефект снобізму, у випадку іміджових товарів, тих товарів для яких основним критерієм вибору є висока якість, а рівень ціни у покупця асоціюється із рівнем якості [6, с. 25].

Можливі причини не конкурентоспроможності товару за якістю:

• Товар задовольняє не ті потреби, які актуалізовані у покупця.
• Товар задовольняє не всі потреби, які є актуалізованими у споживача.
• Товар не повністю задовольняє деякі потреби.
• Товар не відповідає критеріям якості, за якими покупець оцінює товар і здійснює вибір (при розробці товару не визначалися і не враховувалися критерії, за якими покупець робить вибір).
• Інформація про товар є неповною, покупець не може визначити всі якості товару і оцінити його корисність для себе.

Можна запропонувати  наступні заходи по підвищенню споживчих  якостей товару, який виробляється підприємством:

1. Визначення цільових  груп покупців, на які спрямовані  товари.

2. Визначення мотивів  купівлі товару, потреб, які задовольняє  товар.

3. Визначення критеріїв  вибору товару покупцем, критеріїв  прийняття рішення та їх ваги.

4. Визначення додаткових  потреб споживачів.

5. Встановлення, які з  цих потреб Ваше підприємство  може задовольнити шляхом додаткових  функцій товару, шляхом супутніх  товарів та послуг, післяпродажного  обслуговування або іншим чином.

6. Порівняння товару з аналогічними товарами-конкурентами та товарами-субститутами, вивчення того, які конкурентні переваги за якістю мають ці товари, встановлення можливості додати споживчі якості товарів-конкурентів при змінах у Вашому товарі.

7. Визначення того, якими  якостями можна знехтувати без зниження споживчої якості товару (ці якості не є важливими для покупця).

8. Встановлення того, які зміни у якості потрібні (з урахуванням критеріїв вибору  товару споживачем та ваги  цих критеріїв) для забезпечення  конкурентоспроможності.

    Після визначення  того, що конкурентоспроможність  товару за якістю має бути  підвищена, виходячи із перелічених  вище дій досліджують ринок,  товар, планують дії, формують  бюджет, реалізація плану супроводжується  контролем та здійснюються необхідні корективи. Якщо це можливо, проводять апробацію товару.

Можна запропонувати  наступні заходи по зниженню ціни товару:

1. Визначення, чи чутливий  попит до змін у ціні (встановлення  границь і проміжків чутливості). Якщо попит не чутливий, ціну  знижувати не є доцільним. Якщо для збільшення об’ємів попиту необхідно буде знизити ціну на занадто велику величину (неприйнятну для підприємства) подальші дії недоцільні, знизити ціну до конкурентного рівня є неможливо.

2. Визначення цінової  еластичності попиту. Зниження ціни лише тоді приводить до збільшення загального доходу та прибутку (при незмінній собівартості), коли  Ви зможете в результаті виробляти і продавати настільки більше товару, що величина прибутку буде більшою за розрахункову (початкову).

4. Визначення, чи можна знизити ціну за рахунок очікуваного зниження собівартості через економію на масштабах. Цього можна очікувати тоді, коли у ціні значну частку займають постійні витрати (із збільшенням кількості продукції, що виробляється і продається витрати на одиницю продукції зменшуються).

5. Визначення заходів  по зниженню реальної собівартості  за рахунок економії на виробництві,  матеріалах, праці, енергії, тощо (програми зниження витрат).

6. Виділення реальної  собівартості товару (економічне  відособлення), відділення витрат на підтримання затратних підрозділів, об’єктів СКП, тощо [6, с. 31].

Після визначення того, що конкурентоспроможність товару за якістю має бути підвищена, виходячи із перелічених  вище дій досліджують ринок, товар, планують дії, формують бюджет, реалізація плану супроводжується контролем та здійснюються необхідні корективи. Якщо це можливо, проводять апробацію.

Висновки до розділу 1

Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої  технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та організацій.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

 

 

2. Проблеми реструктуризації українських підприємств