Соціальне партнерство – основа ефективної діяльності підприємства

Якщо розглянути більш детально питання профспілок в Україні, то можна виділити 42 види за спеціалізацією та професійними характеристиками:

• Економічний захист
• Соціальний захист
• Пенсійне забезпечення
• Правова робота
• Інформаційна робота
• Охорона праці та здоров'я
• Школа профспілкового захисту
• Міжнародна робота
• Соціальний діалог та соціальне страхування
• Організаційна робота
• Гуманітарна робота
• Молодіжна політика

Федерація профспілок з часом  настільки прижилася, що навіть має свою символіку та клейноди:

Прапор                                                                           Знак

Що ж стосовно кількісних характеристик та економічних показників профспілок, то вони дуже різняться  залежно від виду, для наочного прикладу можна викласти дані в формі  таблиці і зобразити всі спільні  та відмінні якості (табл..1).

Організації та об'єднання  роботодавців як суб'єкти соціального  партнерства. Хотілося б сказати декілька слів стосовно видів об’єднання роботодавців, при участі в механізмі соціального партнерства на федеральному, регіональному, територіальному та галузевому рівнях роботодавців представляють відповідні об'єднання. Об’єднання роботодавців самостійною формою некомерційної організації, яка заснована на членстві роботодавців (юридичних та (або) фізичних осіб).

Таблиця 1 – Склад і  структура профспілок України

Основним завданням об'єднання  роботодавців є представництво та захист інтересів своїх членів у колективних  трудових відносинах. Закон називає  такі види об'єднань роботодавців:

1. загальноросійський галузеве (міжгалузеве) об'єднання роботодавців;
2. міжрегіональне (галузеве, міжгалузеве) об'єднання роботодавців;
3. регіональне об'єднання роботодавців;
4. регіональне галузеве об'єднання роботодавців;
5. територіальне об'єднання роботодавців;
6. територіальне галузеве об'єднання роботодавців.

Об'єднання роботодавців беруть участь у колективних переговорах, що проводяться на рівні регіону, галузі, території, а також на федеральному рівні при укладенні або зміні  угод. Вони представляють інтереси своїх членів при формуванні і  здійсненні діяльності комісій з  регулювання соціально-трудових відносин, які виступають як органи соціального  партнерства (ст. 35 ТК). Вони ж від  імені роботодавців беруть участь у  вирішенні колективних трудових спорів інтересів, тобто спорів, що виникли при укладенні або  зміні угод (ст. 398-408 ТК).

Стаття 13 Закону про об'єднання  роботодавців передбачає і інші права  об'єднань, зокрема, право формувати  узгоджену позицію членів об'єднання  роботодавців з питань регулювання  суспільних відносин, віднесених до предмету трудовогоправа, і відстоювати її у взаєминах з професійними спілками та їх об'єднаннями, органами державної  влади, органами місцевого самоврядування; вносити в установленому порядку  пропозиції про прийняття законів  та інших нормативних правових актів, що регулюють трудові відносини  і які зачіпають права і  законні інтереси роботодавців, брати  участь у їх розробці; вживати в  установленому порядку участь у  реалізації заходів щодо забезпечення зайнятості населення.

Першою організацією роботодавців нового типу, що виникла в Україні  ще за часів СРСР, був Союз підприємців  Криму, створений у лютому 1989 р. На початку 90-х pp. на всій території України  створюється велика кількість союзів, спілок, асоціацій роботодавців, формування яких здійснювалося за регіональною, галузевою, професійною та іншими ознаками. Наступним етапом у розвитку організацій роботодавців в Україні стало створення загальнонаціональних об'єднань. У травні 1989 р. на першому з'їзді Спілки об'єднаних кооператорів та підприємців була створена Спілка кооператорів та підприємців України; у січні 1990 р. — Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва України; у липні 1990 р. були засновані. Спілка малих підприємств і Спілка орендарів і підприємців України; 15 лютого 1992 р. було створено Український союз промисловців та підприємців (УСПП), який у 1996 р. став членом Міжнародної організації роботодавців, що об'єднує організації 120 країн світу і представляє їхні консолідовані інтереси у Міжнародній організації праці.

Важливою подією у консолідації національних роботодавців стало створення 5 листопада 1998 р. за рішенням Установчого  з'їзду об'єднань роботодавців Конфедерації роботодавців України. Головними завданнями цієї організації є такі:

1. консолідація дій усіх роботодавців з метою реального впливу на формування та реалізацію ефективної соціально-економічної політики;
2. сприяння розвитку та активна участь у здійсненні соціального партнерства;
3. координація дій членів Конфедерації у посиленні їх впливу на проведення політики зайнятості, заробітної плати, соціального страхування, охорони праці тощо;
4. сприяння розвитку вітчизняного виробництва, реформуванню економіки, удосконаленню правового поля підприємництва;
5. надання організаційно-методичної допомоги членам Конфедерації та сприяння роботі об'єднань роботодавців.

Права та обов’язки членів профспілок також чітко визначені і зафіксовані. Членами профспілки можуть бути особи, які працюють в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, інших державних установах, організаціях та на підприємствах, в банках, страхових компаніях, в інших суміжних за родом діяльності установах, організаціях та підприємствах, а також особи, що навчаються в професійно-технічних та вищих відомчих учбових закладах або працювали у названих вище установах до виходу на пенсію, які визнають і виконують. Членство в Профспілці є добровільним. Прийняття в члени Профспілки проводиться первинною профспілковою організацією або її виборним органом на підставі особистої заяви в місячний термін з дня її подання.

За активну участь у діяльності Профспілки член Профспілки може бути заохоченим шляхом оголошення подяки, преміювання, нагородження Почесною грамотою профспілки працівників державних установ м. Києва, іншими видами заохочення.

За порушення вимог  Статуту (в тому числі за несплату без поважних причин профспілкових  внесків понад 3 місяці), за вчинення дій, що можуть спричинити розпад профорганізації, дискредитацію профспілкового членства або протидію в досягненні мети і  завдань профспілкової організації  до членів Профспілки можуть застосовуватися  стягнення:

- догана;

- виключення з Профспілки.

Зрозуміло, що якщо профспілки забезпечують користувачів(членів) соціальними  послугами, то їм необхідний певний матеріальний фонд. Виходячи з цього поняття  профспілкові внески – це грошові  вирахування з робітників, що в  подальшому використовуться на їх же благо. Порядок справляння профспілкових  внесків регламентується Законом  №1045. Згідно зі ст.42 даного Закону роботодавець за письмовими заявами працівників  – членів профспілки щомісячно і  безоплатно утримує з їх зарплати та перераховує на рахунок профспілки членські внески відповідно до укладеного коллективного договору чи окремої  угоди в терміни, визначені цим  договором. Профспілкові внески також  можуть вноситися працівниками готівкою безпосередньо до каси профкому. Сума профспілкових внесків становить, як правило, 1% нарахованого місячного  заробітку. Внески утримуються виключно із зарплати штатних працівників, сумісники  ці внески не сплачують. Інформацію про  визначення місячного заробітку  з метою членських внесків (Інструкція №5, Інструкція ВЦРПС) для наочності  подається у таблиці 2.

Я вважаю, що цікавим нюансом  є те, що законом №1045, який регулює питання щодо відрахування профспілкових внесків із заробітної плати працівників, не визначено оплату бухгалтеру за «утримання і перерахування профспілкових внесків». Зазначена оплата може бути встановлена за рахунок коштів роботодавця в коллективному договорі, однією ії сторін якого профспілкова організація. Крім того, профком своїм рішенням може надати премію бухгалтеру як профспілковому активісту.

Таблиця 2 - Визначеня місячного  заробітку для нарахування профспілкових  внесків