Звіт по практиці в приватному підприємстві «ФАРАТ»

П – прибуток.

У собівартість продукції  включаються витрати на:

• дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
• підготовку і освоєння нової продукції;
• виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
• обслуговування виробничого процесу і управління ним;
• збут   продукції   (пакування,   транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);
• розвідку,   використання  і  охорону  природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивації земель, охорону повітряного, водного басейнів);
• набір і підготовку кадрів;
• поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення  технології,    організації    виробництва,    праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

За даними ПП «ФАРАТ» протягом попереднього року, загальний обсяг витрат становив  4 178,6 тис. грн. З них собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) – 3 033,3 тис. грн.; інші операційні витрати – 1 145,3 тис. грн..

У світовій практиці господарювання застосовуються різні  методи калькулювання. ПП «ФАРАТ» використовує  метод калькулювання за повними витратами – всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для більшості вітчизняних виробничих підприємств.

Під   час  прийняття   багатьох  економічних   рішень  важливу   роль   відіграє  обчислення   собівартості  одиниці   продукції,   зокрема  при  обґрунтуванні  ціни  на  продукцію,  при  схваленні  рішення  про  випуск  нової  продукції,  при визначенні  рентабельності  виробництва  окремих  видів  продукції  тощо.

На  ПП «ФАРАТ»   на   усі види  продукції та  послуг складаються калькуляції.  При  калькулюванні  послуг,  витрати  групують  за калькуляційними  статтями.  Номенклатура  статей  та  бланки  розробляються  на підприємстві самостійно.

Статті  –  це  витрати,  які  відрізняються  між  собою  функціональною роллю  у  виробничому  процесі  і  місцем  виникнення.

Угрупування витрат за   призначенням, тобто по статтях калькуляції, указує,   куди,   на   які  цілі і в яких   розмірах витрачені ресурси.   Вона необхідна для обчислення собівартості   окремих   видів   виробів в багатономенклатурному   виробництві, встановлення  центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

На підприємстві складають  калькуляції   для вирішення низки економічних завдань:

• обґрунтування цін на виробництві,
• обчислення рентабельності виробництва,
• аналізу  витрат  на  виробництво  однакових виробів  на  різних підприємствах,
• визначення економічної ефективності різних організаційно - технічних заходів тощо.

На  підприємстві складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Планові обчислюються з плановими нормами витрат, фактичні – за їх фактичним рівнем.

При  зміні  деяких  показників  (заробітної  плати,  цін  на  енергетику,  інших  витрат), економіст  корегує  розрахунок  собівартості,  а  отже,  і  ціни  на  послуги. 

ПП «ФАРАТ»  є новим підприємством,  яке тільки  розвивається.  На  сьогодні  воно  використовує  новітні технології,  усе  обладнання  комп’ютеризоване, процеси автоматизовані.  Серед  інших  підприємств  цієї  галузі  воно  є  найбільш  рентабельним. Собівартість  продукції   і  послуг  є найменшою,   що  дає  змогу  завойовувати  ринок  і  отримувати прибуток  в майбутньому. 

Продукція  є  конкурентоспроможною,  якість  хлібобулочних виробів відповідає вимогам. Зараз  підприємство  має  можливість  або  робити  ціни  дещо  нижчими,  ніж у   інших  підприємств  цієї  ж  галузі,  тим  самим  завойовувати  ринок;   або залишати  рівень  цін  такими  ж,   але  тоді   отримувати  більші  прибутки.

Але  з  часом,  як  і  всі  підприємства,  ПП «ФАРАТ»  може зіткнутися  з проблемою зниження  собівартості  продукції та  послуг.

Під  факторами  зниження  собівартості  продукції  (робіт,  послуг)  розуміють усю  сукупність  рушійних  сил  і  причин,  які  визначають  її  рівень  та  динаміку.

Основними  шляхами  зниження  собівартості  продукції  (послуг)  є скорочення  тих  витрат,  які  мають  найбільшу  питому  вагу  в  її  структурі.

Ознайомившись  з  виробництвом  та  роботою  заводу,  я  можу запропонувати  наступні  шляхи   зниження  собівартості  продукції (послуг):

• підвищення  технічного  рівня  виробництва,  упровадження   нової прогресивної  технології,  підвищення  рівня  механізації  та  автоматизації виробничих  процесів;   розширення  масштабів  використання  та  удосконалення техніки  і  технології,  що  застосовується;  краще  використання  сировини   та матеріалів;
• поліпшення   організації   виробництва  і  праці,   тобто   удосконалення управління  виробництвом  і  скорочення  витрат  на  нього;   упровадження  наукової  організації  праці;  поліпшення   використання  основних  виробничих фондів;   поліпшення   матеріально-технічного  забезпечення;   скорочення транспортно-складських  витрат  тощо;
• зміна  структури,  асортименту  та  поліпшення  якості  продукції  та  інші фактори.

Систематичне  зниження  собівартості  продукції   має   важливе народногосподарське  значення,  бо  дає  змогу  за  стабільних   ринкових   цін збільшувати   прибуток  на  кожну   гривню  витрат,  підвищує конкурентоспроможність  продукції.

Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. 

Рентабельність продукції — економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

Рентабельність –  один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь  використання капіталу у процесі  виробництва. Продукція та послуги пекарні мають достатній рівень рентабельності та надають підприємству прибуток. 

2. Основні виробничі фонди і оборотні кошти підприємства

Основні фонди  – засоби виробництва, які мають  вартість і функціонують у виробництві  тривалий час, у своїй незмінній споживній формі, їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції частинами в міру спрацювання у вигляді амортизаційних відрахувань.

Облік основних фондів здійснюється у натуральних  та вартісних показниках. Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних фондів. Вартісні показники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію і розрахувати собівартість продукції, рентабельність підприємства.

Згідно П(С)БО №7, розрізняють наступні види оцінки основних фондів:

1. Первісна вартість  – включає ціну придбання,  витрати на транспорт та витрати  на монтаж.

2. Залишкова  – це первісна вартість за  мінусом нарахованого зносу.

3. Ліквідаційна  – це вартість, яку підприємство  планує отримати від реалізації (списання) основних фондів після  закінчення терміну їх корисного  використання.

4. Справедлива  (ринкова) – це вартість, яка влаштовує покупця та продавця на момент передачі.

Основні фонди  в процесі експлуатації піддаються зносу.

Знос основних фондів – це втрата ними своєї вартості. Розрізняють 2 види зносу – фізичний та моральний.

 Фізичний  знос – це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу).  Унаслідок фізичного зносу знижується продуктивність, збільшуються  експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного  зносу, тобто основні фонди, які  ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні.

Амортизація –  це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу, які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називають амортизаційними. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.

В умовах ринкової конкуренції основою стійкого розвитку підприємства є його оптимальне фінансове  забезпечення, під яким розуміється забезпечення підприємства основними та оборотними засобами, власними та запозиченими фінансовими ресурсами, достатніми для випуску передбаченого обсягу виробництва продукції.

Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників, а також внески у нематеріальній формі (об’єкти права інтелектуальної власності та ін..); доходи, отримані від реалізації продукції, та з інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; надходження майна інших підприємств, організацій; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Фінансове забезпечення передбачає безперебійність процесу  виробництва та реалізації продукції, мінімізацію витрат підприємства.

Для кожної організації  можуть бути свої канали фінансового  забезпечення. Для ПП «ФАРАТ»  це є кредити національних банків, внески засновників, власний капітал та  прибуток від діяльності.

Оборотні кошти  – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

На підприємстві мають місце перш за все поточні  витрати фінансових коштів, які у  процесі господарювання здійснюють певний кругообіг. На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси. Потім вступають у другу стадію – виробничу. На цій стадії у процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім товарно-матеріальні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку, яка не тільки відшкодовує витрати підприємства, але і містить певний прибуток.

 

3. Економічна ефективність діяльності підприємства

ТОВ «Укрпромсоя»  є одним з найбільших заводів  на Україні, який займається переробкою сої та виготовленням соєвої технічної  олії та шроту. Для цього використовується нове обладнання, закордонний досвід та вміння та навички гарних спеціалістів.

Поняття ефективності — одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. 

Визначення  ефективності виробництва полягає  в оцінці результатів його  діяльності.

Процес виробництва  на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці (основних фондів) та предметів праці (оборотних фондів).

Використовуючи  наявні засоби виробництва, персонал створює суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги.

    Ефективність  виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації – при виробництві різноманітних товарів та послуг).

Ефективність  підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Економічна  ефективність застосувується для аналітичних оцінок і управлінських рішень.

Економічний ефект  відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві.

До таких  показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів  тощо.

Товарна продукція  – загальна вартість усіх видів  готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, що призначені для продажу або реалізації різним споживачам.

Для обчислення чистої продукції, з обсягу товарної продукції виключають матеріальні  витрати і суму амортизаційних відрахувань.