Звіт з практики економіка підприємства

     -  Принцип ритмічності полягає в тім, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю. За додержання цього принципу в однакові

проміжки  часу виготовляють однакову або таку, що рівномірно зростає, кількість продукції, забезпечуючи рівномірне завантаження робочих місць. Ритмічна робота дає змогу якнайповніше використати виробничу

потужність  підприємства та його підрозділів.

        - Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальною є реалізація цього принципу у виробництвах із важкими та шкідливими умовами праці. Автоматизуються не тільки виробничі процеси, а й інші сфери діяльності людини, у тім числі управління.

- Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно

адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, зв'язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу уможливлює освоєння нової продукції в короткий термін і з меншими витратами. Значення принципу гнучкості особливо зростає за умов прискорення темпів науково-технічного прогресу, коли об'єкти виробництва часто змінюються.

Гнучке виробництво  швидко адаптується до зміни кон'юнктури ринку, що підвищує його конкурентоспроможність. Гнучкість виробничого процесу досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації та методів обробки, гнучких виробничих систем.

-  Принцип гомеостатичності полягає в тім, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Це досягається створенням технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування й регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та низка інших заходів.

Розглянуті  принципи раціональної організації  виробничого процесу тісно між собою пов'язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці. Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи, але оптимальні організаційно-технічні рішення вибирати за критерієм економічної ефективності.

До особливостей технологічного процесу по виготовленню дорожніх машин відноситься та, що складання і цехах ВАТ проводиться по вузлах

і агрегатах. Вузли і агрегати формуються в  так звані пакувальні місця, які  і відвантажуються споживачам. Повне  закінчення складання проходить  у споживача структурами після  продажного сервісу.

До системи допоміжного виробництва відноситься ремонтне господарство, енергетичне господарство, інструментальне господарство.

Ремонтне  господарство потрібне для підтримання  устаткування в робочому стані та відновлення його початкової діє спроможності. Для виконання цієї функції на ПП «УКРДОРКОМПЛЕКТ» є ремонтно-механічний цех,

ремонтні  бази цехів, які підпорядковані відділу  головного механіка.

В основі організації  енергетичного господарства товариства лежить відділ головного енергетика та енергосиловий цех. В кожному  цеху діє своя енергослужба. Особливе місце в структурі ПП «УКРДОРКОМПЛЕКТ» займає інструментальне господарство, тобто сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що зайняті проектуванням, відновленням та виготовленням штампів, прес-форм, різноманітних пристроїв. Керівництво інструментальним господарством здійснює головний технолог, якому підпорядковані інструментальній відділ, інструментальний цех та центральний інструментальний склад. Цехове інструментальне господарство підпорядковане начальнику відповідного цеху.

До системи обслуговуючих виробничих процесів відносяться транспортне господарство та система складів матеріально-технічного забезпечення, зовнішньої комплектації та збуту. Оскільки процес виготовлення продукції на ПП «УКРДОРКОМПЛЕКТ» супроводжується переміщенням великої кількості різноманітних вантажів (сировини, матеріалів, палива, готової продукції, відходів), то організація транспортного господарства дуже важлива. Вся сукупність транспортних операцій здійснюється за допомогою зовнішнього, міжцехового та внутрішнього видів транспорту.

Для цього  на підприємстві діє транспортний цех, який в свою чергу, складається з трьох дільниць: залізничної, автомобільної та електрокарної. Залізнична та частково автомобільна дільниця забезпечують транспортування сировини і матеріалів на підприємство, а також готової продукції до споживачів. Міжцехове переміщення вантажів проводиться за допомогою електрокарів та електронавантажувачів.

Для виконання  транспортних операцій в межах окремого цеху використовується внутрішньо цеховий транспорт. Парк внутрішньо

цехового  транспорту складається із мостових кранів, підйомників, тельферів. Управління внутрішньо цеховим транспортом є функцією керівників відповідних цехів.

Всього на підприємствах  налічується 692 одиниці вантажопідйомного обладнання.

 

Організація складського  господарства

Умовою безперервного  перебігу виробничого процесу на підприємстві є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, а також міжцехових і внутрішньо цехових запасів напівфабрикатів власного виготовлення. Всі ці запаси зберігаються на складах підприємства, сукупність яких утворює господарство. Структура складського господарства на ПП «УКРДОРКОМПЛЕКТ» включає наступні види складів :

• матеріальні (зберігання матеріалів і комплектуючих)
• виробничої (зберігання напівфабрикатів власного виробництва)

-  готової продукції (зберігання готової продукції).

Всього на ПП налічується 8 матеріальних складів, на яких проводиться приймання, розміщення, зберігання, підготовка до використання, видача та облік руху матеріальних ресурсів. Облік руху матеріальних ресурсів ведеться за допомогою картотеки на складах та в бухгалтерії.

Тема 5. Організацій виробничого процесу

Організація виробничого процесу характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу.

Виробничий цикл. - це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів. Ні підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва - важливого елемента оборотних коштів підприємства.

На цьому малюнку показано структуру виробничого циклу. З нього видно, що виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами).

Перерви в  робочий час поділяються на перерви  партійності та чекання. Перерви партійності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями.

Партія  предметів - це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім - кінця обробки всієї партії. Перерви партійності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок не  синхронності операцій виробничого процесу : предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час.

Конкретна структура  виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробництвах найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими - в серійному й мінімальні - у масовому.

Методи  поєднання операцій та їхній вплив  на виробничий цикл

Виробничий  цикл можна обчислювати як для  окремих предметів, так і для цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із тривалим циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви; Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних.

У багатьох випадках виконання допоміжних операцій збігається із часом перерв особливо перерв чекання. Тоді величина циклу є меншою за суму його складових. Це треба враховувати від час обчислення загальної тривалості циклу,

Основною  складовою виробничого циклу  є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл,.

Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох  операціях, залежить також від того, як поєднується виконання операцій над предметами партії, [снують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Послідовне  поєднання операцій полягає в тім, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Парти предметів передається з операції на операцію повністю.

Послідовне поєднання  операцій є досить простим за своєю  організацією, полегшує оперативне планування та облік. Але воно потребує тривалого циклу, бо кожний предмет лежить, чекаючи обробки всієї партії. Послідовне поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному виробництвах.

Паралельне  поєднання операцій характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак, предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях.

За паралельного поєднання операцій істотно скорочується технологічний цикл проти послідовного. Проте, якщо при цьому тривалість операцій не однакова і не кратна, тобто, коли вони не синхронізовані, то на всіх операціях, крім операцій з максимальною тривалістю, виникають перерви в роботі. Паралельне поєднання операцій застосовується у масовому та велико серійному виробництвах.

Паралельно-послідовне поєднання операцій, яке ще називають змішаним, відрізняється тим, що обробка предметів праці на наступній операції починається де закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно.

За паралельно-послідовного поєднання операцій технологічний цикл триваліший від циклу за паралельного і менший ніж цикл за послідовного поєднання операцій. Застосовується цей метод, коли предмети обробляють великими партіями, що відповідає умовам багатосерійного виробництва.

Для обчислення - виробничого циклу обробки партії предметів поряд із технологічним циклом треба визначити інші його елементи. Тривалість природних процесів береться згідно з вимогами технології, час виконання допоміжних операцій та між операційних перерв визначається за певними нормативами або з досвіду.

Економічне значення і способи скорочення виробничого циклу

Виробничий  цикл є важливим: показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.

Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.

Для скорочення виробничого  циклу треба зменшувати час виробництва  і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації виробництва та систем оперативно-календарного управління.

 

Тема 6. Методи організації виробництва

Виробничий  процес здійснюється в часі і в  просторі. Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є два методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.

Організацій не потокового виробництва

Не потоковому виробництву  властиві такі ознаки : на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з таких є невеликою й недостатньою для нормального завантаження устаткування; робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без повного зв'язку з послідовністю виконання операцій, наприклад, групи токарних, фрезерних, свердлильних та ін. верстатів; предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями. Після окремих операцій предмети праці часто поступають на проміжні склади і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної операції.