Звіт з практики економіка підприємства

Гнучка автоматизація багато номенклатурного серійного і дрібносерійного машинобудівного виробництва є одним із основних напрямів його розвитку. При сучасній тенденції до збільшення мобільності виготовлення виробів застосування традиційних засобів автоматизації, які ефективні в масовому виробництві, стає несприятливими через швидке моральне старіння і відносно тривалий строк освоєння виробів. У зв'язку з цим дедалі більшу увагу привертає гнучка автоматизація виробництва.

Гнучке автоматизоване виробництво (ГАВ) - це багато номенклатурне виробництво на основі комплексу переналагоджуваного основного і допоміжного устаткування, яке керується ЕОМ. ГАВ створюється поетапно шляхом переходу від автоматизованого виробництва, яке включає окремі ручні операції.

Існують об'єктивні причини  появи і розвитку сучасних засобів  автоматизації і самого ГАВ як форми організації автоматизованого виробництва. Передусім все це зумовлюється тенденцією гнучкості виробництва : зростанням різноманітності характеристик виробів як масового, так і обмеженого попиту з одночасним зменшенням однотипних виробів у серіях. Гнучкість пов'язана з необхідністю споживачів. Крім цього, така тенденція спричинена прискоренням темпів НТП, яке веде до неухильного скорочення строків виробництва продукції через швидке моральне її старіння, тобто появи досконаліших моделей.

У неавтоматизованому виробництві, а також на основі традиційних  методів автоматизації, які розраховані на великі серії, неможливо ефективно поєднати ці дві суперечливі вимоги. Одночасно гнучкість і продуктивність можуть бути досягнуті лише за допомогою сучасних форм організації автоматизованого виробництва, яке використовує основне і допоміжне устаткування з програмним управлінням. Крім підвищення продуктивності праці, скорочення циклу обробки, зниження собівартості, в такому виробництві суттєво зменшується обсяг незавершеного виробництва, значно підвищується якість продукції.

Широке розповсюдження ГАВ обмежується рядом факторів : високою вартістю переналагодженого автоматичного устаткування, складністю автоматизації окремих ручних операцій. Тому такі форми організації використовуються в спеціалізованих підрозділах, які випускають великі обсяги відносно однотипної продукції. В них, з одного боку, забезпечується окупність капітальних вкладень на створення гнучкого автоматичного виробництва і, з іншого боку - знижуються вимоги до адаптивності устаткування. Отже, ГАВ є формою організації автоматизованого виробництва, яка допускає різний ступінь автоматизації.

Використання в ГАВ  промислових роботів для автоматизації  допоміжних операцій створює умови для. усунення людини від безпосередньої участі в технологічному процесі. Від традиційних засобів автоматизації промислові роботи відрізняються насамперед можливістю швидкого переналагоджування при зміні виготовлюваної продукції, що робить їх необхідними компонентами ГАВ.

Гнучкість виробництва, на якому застосовуються роботи, досягається за рахунок не тільки швидкої зміни програми їхніх рухів, а й прийнятої агрегатної концепції побудови його механіки і систем управління. З одних і тих же агрегатів споруджуються роботи як для обслуговування різних верстатів, тік і для операцій складання.

Отже, потокове виробництво є вищою формою організації  масового виробництва, тому йому властиві особливості останнього, але є і свої.

Створенню потокового виробництва  передує ряд передумов: конструкторських, технологічних, організаційних, матеріальних, соціальних.

Починається створення потокового виробництва  з обчислення параметрів потокових ліній, причому склад і послідовність розрахунків строго визначені.

Для безперебійної  роботи потокових ліній використовується ряд заходів, зміст яких зводиться до створення різного виду запасів.

Потокова  організація виробництва є високоефективною і, мабуть, єдиною формою, при якій втримуються практично всі основні принципи організації виробничого процесу.

Обчислення багатопредметних ліній має специфіку, яка полягає  в тому, що спочатку визначається кількість робочих місць, а потім такти, а також у великому обсязі роботи щодо синхронізації операцій.

Якісно новий етап у розвитку продуктивних сил становить  комплексна автоматизація виробництва, передумову організації якої створює потокова форма його організації.

Один із основних напрямків  розвитку комплексної автоматизації - створення гнучких автоматизованих  виробництв, які характеризуються багатономенклатурністю, переналагоджуванням відповідно до потреб зміни номенклатури і обсягів виготовлюваної продукції. Залежно від цього розрізняють два роди гнучкості: переналагоджуваність і адаптивність.

При визначенні ефективності створення ГАВ треба  брати до уваги соціальний ефект, зумовлений поліпшенням умов, характером і змістом праці

 

Тема 7. Організація і планування інфраструктури обслуговування виробництва

Поняття, види та значення інфраструктури

Результативність  господарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура  підприємства - це комплексне цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструктура - це своєрідний «тил підприємства», без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До  виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку  підприємства. За сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах працю 45-50% загальної кількості персоналу. Це зумовлене не тільки великими обсягами робіт із обслуговування, основного виробництва: багато допоміжних та обслуговуючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:

1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки" та пристосувань;

 2) перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних

видах енергії;

        3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих 
зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;

4. навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають.

Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

 

Система технічного обслуговування

Необхідними умовами  нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є : постійне підтримання, в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці;своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання, транспортних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.

У межах системи  технічного обслуговування виробництва  виконуються такі функції:

• ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним і налагоджування;

• забезпечення робочих місць інструментом і пристосуванням як власного 
  виробництва, так і придбаними у спеціалізованих виробників;

• переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

• забезпечення підрозділів підприємства електричною й тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям;

- своєчасне забезпечення виробничих цехів сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом;

- складування та зберігання завезених матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць, готових виробів.

До системи  технічного обслуговування виробництва, що здійснюють перелічені функції(рис.2).

 

 

Ремонтне господарство

Машини та устаткування складаються з багатьох конструктивних елементів, які в процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно.

 Виникає необхідність відновлення та заміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для дальшого використання.

Ремонт - це процес відновлення  початкової діє спроможності устаткування , яку 5уло втрачено в результаті виробничого використання.

Підрозділи, що входять  до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

На ПП «УКРДОРКОМПЛЕКТ» питаннями ремонтного господарства займається відділ головного механіка (ВГМ).

Головні задачі:

1. Підтримання дійового парка технологічного обладнання і транспортних 
   засобів підприємства у налагодженому робочому стані шляхом своєчасного 
   якісного ремонтного та технічного обслуговування.
2. Нагляд за експлуатацією і станом будівель

3. Підвищення, економічності ремонтного обслуговування обладнання 
   підприємства

4. Покращення праці служби головного механіка, який являється головою 
   цього відділу.
5. Обслуговування електронного приладдя, станків.

 

Структура :

структура і штати  ВГМ утверджуються президентом ПП згідно із дійсними нормативами, об'ємами праці та особливостями виробництва.

Розподіл  функцій ВГМ між бюро та окремими виконаннями встановлюється положеннями з бюро.

В адміністративному  підкорені у головного механіка знаходиться ремонтно-механічний цех та ремонтно-будівна дільниця колишнього цеху №12 и в функціональному - цехові ремонтні служби, в голові з зам. нач. цехів по підготовці виробництва механіками цехів.

Функції відділу головного механіка:

1. Розробка на основі Положень про плановий ремонт річних, квартальних та 
   місячних планів та графіків всіх видів ремонту обладнання будівель 
   підприємства, доведення їх до виконання,
2. Облік виконання планів та графіків ремонту, контроль за якістю ремонту.
3. Участь в складанні та перевірці відомостей на ремонтне обладнання.
4. Аналіз використання обладнання
5. Розробка та підбор креслень на виготовлення деталей і вузлів для ремонту.
6. Запровадження прогресивної технології і економічних витрат грошових 
   коштів і матеріалів для. ремонту обладнання, і виготовлення нестандартного 
   обладнання.

7. Розробка норм витрат на основні та допоміжні матеріали і комплектуючі вироби для ремонту і технологічного обслуговування обладнання.

8. Підготовка заяв відповідним відділам підприємства на матеріали для ремонту і технологічного обслуговування обладнання,

9. Участь в заповнені, корекції виробничо-технічного паспорту підприємства.

        10. Підготовка договорів та необхідної документації для проведення ремонту або

технічного обслуговування обладнання, будівель.

      11. Організація робіт по модернізації технологічного обладнання та виготовлення нестандартного обладнання.

На практиці застосовують три форми організації  ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізов